Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 423/405/18

провадження № 61-22724св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скворцової Алли Юріївни на ухвалу Луганського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Дронської І. О., Карташова О. Ю., Яресько А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, посилаючись на те, що 08 лютого 2015 року під час проведення антитерористичної операції було скоєно терористичний акт шляхом артилерійського обстрілу в місті Попасній Луганської області, в результаті чого її чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було вбито. За фактом скоєння терористичного акту, який призвів до загибелі людей, 09 лютого 2015 року було відкрито кримінальне провадження за частиною третьою статті 258 Кримінального кодексу України (далі - КК України), внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Протягом майже трьох років Держава Україна не забезпечила належного розслідування скоєного злочину, встановлення винних осіб, у зв`язку з чим вона не має можливості відшкодувати спричинену їй моральну шкоду за рахунок таких осіб. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної терористичним актом, що призвів до загибелі її чоловіка.

Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 22 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, 500 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відсутність відповідного «процедурного» закону не може бути перешкодою в захисті прав позивача щодо отримання відшкодування моральної шкоди від держави на підставі статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом». Крім того, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Посилання Кабінету Міністрів України: на відсутність закону чи нормативного акту, який передбачає в Державному бюджеті України бюджетних призначень для відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом; на відсутність державного органу, на який покладено обов`язок здійснювати відшкодування та механізм визначення розміру відшкодування; на відсутність вироку суду за статтею 258 КК України; про належність представництва у подібних правовідносинах Служби Безпеки України, - суд оцінив критично, зазначивши, що в даному випадку йдеться про обов`язок держави перед громадянами країни, які постраждали внаслідок тероризму, що повністю відповідає європейській практиці вирішення подібних питань, положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, і для суду це є правовою підставою для застосування визначених позицій при вирішенні спірних правовідносин. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнала позивач, засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінив моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, у вересні 2019 року Кабінет Міністрів України, в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у Луганській області, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 17 жовтня 2019 року - справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року провадження в цій справі за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України, в інтересах якого діє Головне територіальне управління юстиції у Луганській області, на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 22 серпня 2019 року, зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду судового рішення в цивільній справі № 419/3824/17 за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа - Служба безпеки України, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної терористичним актом, що призвів до загибелі фізичної особи.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскаржуване рішення місцевого суду в цій справі та судові рішення у справі № 419/3824/17, які переглядаються Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів, ухвалені у подібних правовідносинах, а тому наявні передбачені пунктом 10 частини першої статті 252 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави для зупинення провадження у справі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скворцова А. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Луганського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Разом з тим, справа № 419/3824/17, до закінчення перегляду якої апеляційний суд зупинив провадження в цій справі, перебуває на розгляді колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів, а не Першої судової палати.

У січні 2020 року Кабінет Міністрів України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Луганського апеляційного суду.

14 січня 2020 року справа № 423/405/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Підстави, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, зупинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 252 ЦПК України, є правом, а не обов`язком суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення місцевого суду в цій справі та судові рішення у справі № 419/3824/17, які переглядаються Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів, ухвалені у подібних правовідносинах, а тому наявні передбачені пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України підстави для зупинення провадження.

Вказаний висновок зроблений з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до статей 55 124 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. У зв`язку з цим суди не повинні допускати випадків, зокрема необґрунтованого зупинення провадження у справах, оскільки це призводить до порушення конституційних прав сторін, зволікання і затягування строків розгляду справ.

Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду. При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується в тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, в якій буде міститися правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не врахував, що справа № 419/3824/17 (до закінчення розгляду якої у касаційному порядку апеляційним судом зупинено провадження у справі) перебуває на розгляді колегії суддів Верховного Суду, а не палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин відсутні підстави, передбачені пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, для зупинення провадження в цій справі до закінчення розгляду в касаційному порядку справи № 419/3824/17.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/18957/18 (провадження № 61-17486св19) та від 09 вересня 2020 року у справі № 728/2144/19 (провадження № 61-11566св20).

У зв`язку з викладеним обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про зупинення апеляційного провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скворцової Алли Юріївни задовольнити.

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук