ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 424/4703/16

провадження № 61-37879 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Євдокименка Миколи Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у складі судді Владимирської І. М., постанову апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів Космачевської Т. В., Соломахи Л. І., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути з відповідача 357 224,86 доларів США заборгованості по кредиту, 2375,22 грн 3 % річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 05 липня 2005 року ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2005-141, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит (транші) в межах невідновлювальної траншевої кредитної лінії у розмірі загальної суми 200 000 доларів США зі строком повернення не пізніше 03 липня 2015 року та сплатою відсотків згідно додаткових угод.

Додатковими угодами за період з 05 липня 2005 року по 13 вересня 2005 року відповідачу надавалися кредити в доларах США на різні суми.

06 жовтня 2005 року укладена додаткова угода № 10, відповідно до якої пункт 1.1 кредитного договору викладено в новій редакції та збільшено суму не відновлювальної траншевої кредитної лінії у розмірі загальної суми 1 000 000 доларів США.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у судовому порядку.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк» та просив розірвати кредитний договір від 05 липня 2005 року №2005-141 та всі додаткові угоди до нього, припинити зобов`язання сторін за даним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 05 липня 2005 року ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2005-141 зі строком погашення кредиту до 03 липня 2015 року. Сума кредиту неодноразово корегувалась додатковими угодами і склала 1 000 000,00 доларів США.

ОСОБА_1 до 01 липня 2016 року сплачував кредит. Джерелом обслуговування кредитних зобов`язань була його заробітна плата, доходи від надання в оренду нежитлових приміщень, які розташовані в м. Донецьку.

У зв`язку з проведенням АТО з квітня 2014 року рівень доходів позичальника значно зменшився.

Вважає, що суттєво змінилися обставини кредитного договору, і якби ОСОБА_1 міг це передбачити при його укладенні, то ніколи б його не укладав.

Стягнення заборгованості за кредитом у доларах США суперечить чинному законодавству України, оскільки єдиним законним платіжним засобом є грошова одиниця - гривня.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 липня 2005 року № 2005-141 у розмірі 357 224,86 доларів США.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Родовід Банк» про розірвання договору відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення заборгованості по кредиту, виходив із того, що встановлено та не оспорюється сторонами отримання ОСОБА_1 кредиту в межах суми не відновлювальної траншової кредитної лінії протягом дії цього договору у розмірі загальної суми 1 000 000 (один мільйон) доларів США, але в порушення умов договору позичальник не виконує свої зобов`язання по поверненню грошових коштів.

Суд першої інстанції вважав неправомірним нарахування позивачем у справі за даним кредитним договором пені та комісії на підставі статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову виходив із того, що не знайшли свого підтвердження одночасна наявність всіх умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, які призвели до істотної зміни обстановин.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що зобов`язання за кредитним договором відповідають вимогам законодавства, тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в іноземній валюті є безпідставними. Відповідач, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, розумів ризики, пов`язані з укладанням такого договору.

Посилання відповідача на погіршення його майнового стану через обстановку в країні, в тому числі воєнні дії, суд не може вважати підставою для припинення зобов`язання за кредитним договором. Також відповідачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2018 року адвокат Євдокименко М. С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Зупинено виконання постанови апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог ПАТ «Родовід Банк», як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що відповідач не є суб`єктом зовнішньоекономічних відносин, брав у банку споживчий кредит, не має доходу в доларах США, тому стягнення з нього заборгованості у доларах США є неправомірною.

Стверджує, що наявні передбачені статтею 652 ЦК України умови для розірвання кредитного договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від ПАТ «Родовід Банк», у якій позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 липня 2005 року ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2005-141 у розмірі 200 000 доларів США зі строком повернення не пізніше 03 липня 2015 року та сплатою відсотків згідно додаткових угод на споживчі цілі: оплата за будматеріали, ведення будівництва нерухомості та будь-які витрати, спрямовані на облаштування об`єкту нерухомості та земельної ділянки, необхідної для його обслуговування.

05 липня, 12 липня, 22 липня, 29 липня, 04 серпня, 25 серпня, 31 серпня, 07 вересня, 13 вересня 2005 року сторони уклали додаткові угоди № 1-9 до кредитного договору від 05 липня 2005 року № 2005-141 про надання кредиту у розмірі 10 000 доларів США, 30 000 доларів США, 10 000 доларів США 20 000 доларів США, 60 000 доларів США, 10 000 доларів США, 15 000 доларів США, 20 000 доларів США, 20 000 доларів США відповідно на строк до 03 липня 2015 року зі сплатою 12,5 % річних за користування коштами.

06 жовтня 2005 року сторони уклали додаткову угоду № 10 до кредитного договору від 5 липня 2005 року №2005-141, відповідно до якої пункт 1.1 кредитного договору було викладено в новій редакції та встановлено, що кредитним договором встановлюється процедура та умови надання банком в період дії цього договору кредитів (траншів) позичальнику в межах суми не відновлювальної траншевої кредитної лінії протягом дії цього договору у розмірі загальної суми 1 000 000 доларів США.

06 жовтня, 07 жовтня, 17 жовтня, 21 жовтня, 27 жовтня, 02 листопада, 04 листопада, 10 листопада, 15 листопада, 18 листопада, 01 грудня, 07 грудня, 15 грудня 27 грудня 2005 року, 04 січня 2006 року сторони уклали додаткові угоди № 11-25 до кредитного договору від 05 липня 2005 року № 2005-141 про надання кредиту у розмірі 20 000 доларів США, 500 000 доларів США, 30 000 доларів США, 10 000 доларів США, 20 000 доларів США, 20 000 доларів США, 10 000 доларів США, 20 000 доларів США, 10 000 доларів США, 10 000 доларів США, 6000 доларів США, 20 000 доларів США, 20 000 доларів США, 30 000 доларів США, 22 770 доларів США відповідно на строк до 03 липня 2015 року зі сплатою 12,5 % річних за користування коштами.

09 січня 2006 року сторони уклали Додаткову угоду № 26 до кредитного договору від 05 липня 2005 року № 2005-141, згідно якої внесено зміни до додатку № 2 до кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом.

11 січня, 31 січня, 03 лютого, 14 лютого, 21 лютого, 28 лютого, 02 березня, 13 березня, 15 березня, 28 березня, 31 березня, 03 квітня, 06 квітня, 10 квітня, 12 квітня, 14 квітня, 21 квітня 2006 року сторони уклали додаткові угоди № 27-43 до кредитного договору від 05 липня 2005 року № 2005-141 про надання кредиту у розмірі 30 000 доларів США, 70 000 доларів США, 21 500 доларів США, 31 000 доларів США, 20 000 доларів США, 20 000 доларів США, 15 000 доларів США, 54 000 доларів США, 20 000 доларів 8500 доларів США, 10 000 доларів США, 23 800 доларів США, 20 000 доларів США, 10 000 доларів США відповідно на строк до 03 липня 2015 року зі сплатою 12,5 % річних за користування коштами.

21 квітня 2006 року сторони уклади додаткову угоду до кредитного договору від 05 липня 2005 року № 2005-141, за якою пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції: «4.1. Забезпеченням погашення заборгованості за кредитами, що надаватимуться в рамках цього договору, сплати відсотків, комісії та пені є застава цінних паперів згідно з договорами застави №2005-141/2 від 05 липня 2005 року та застави нерухомості згідно з договором іпотеки від 06 жовтня 2005 року № 2005-141/3, укладеними між банком та позичальником».

26 квітня 2006 року сторони уклали додаткову угоду № 44 до кредитного договору від 05 липня 2005 року № 2005-141 про надання кредиту у розмірі 21 630 доларів США на строк до 03 липня 2015 року зі сплатою 12,5 % річних за користування коштами.

Відповідно до додаткового договору від 05 липня 2005 року до кредитного договору № 2005-141, укладеного 30 листопада 2010 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 , внесено зміни щодо страхування майна та забезпечення погашення заборгованості.

Згідно з витягом з реєстру права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 725,8 м2.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Доводи касаційної скарги у частині незгоди з рішеннями судів щодо позову банку зводяться до необґрунтованості стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору у доларах США.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Із аналізу наведених правових норм Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 зробила висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що під час укладення кредитного договору з ОСОБА_1 ПАТ «Родовід Банк» мало банківську ліцензію та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями та обґрунтовано зазначили, що відповідач, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, розумів ризики, пов`язані з укладанням такого договору.

Щодо зустрічного позову суди виходили з того, що відповідач не довів наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору.

Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи судом касаційної інстанції, та не дають підстав для висновку про наявність підстав для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Євдокименка Миколи Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук