Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 426/12550/16-ц

провадження № 61-8881св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Матвійчуком Володимиром Валерійовичем, на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 грудня 2019 року в складі судді Половинки В. О. та постанову Луганського апеляційного суду від 17 березня 2020 року в складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Назарової М. В., Стахової Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа у цивільній справі № 2-1514/10 з врахуванням ухвали апеляційного суду Луганської області від 08 квітня 2019 року про виправлення описки.

Заява мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року на його користь стягнуто борг з ОСОБА_2 .

У липні 2018 року він звертався до апеляційного суду Луганської області із заявою про роз`яснення вказаного рішення суду, проте ухвалою апеляційного суду від 12 серпня 2018 року матеріали за його заявою спрямовано до Сватівського районного суду Луганської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 21 листопада 2018 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2- 1514/10 в частині тексту рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 16 червня 2010 року та тексту рішення апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року.

Разом з тим, ухвалою апеляційного суду Луганської області від 08 квітня 2019 року виправлено описку в рішенні апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 16 червня 2010 року у справі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики змінити. Зменшити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення суми боргу з 165 000 доларів США, що еквівалентно до грошової одиниці України 1 318 350 грн, до 81 324,18 доларів США, що еквівалентно 663 139 грн 24 коп. В решті рішення суду залишено без змін».

Посилаючись на те, що у квітні 2019 року в рішенні апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року було виправлено описку, ОСОБА_1 просить видати виконавчий лист у цивільній справі № 2- 1514/10.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 20 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа у цивільній справі № 2-1514/10 задоволено. Видано виконавчий лист у цивільній справі № 2-1514/10 з врахуванням ухвали Луганського апеляційного суду у цивільній справі 2-1514/10 (провадження №22-з/810/8/19) від 08 квітня 2019 року, зокрема в частині виправлення описки в рішенні апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року, відповідно до наступного змісту: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 81 324, 18 дол. США, що еквівалентно 663 139 грн 24 коп., а також судовий збір у сумі 1 700 грн і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн».

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку пред`явлення стягувачем виконавчого документу до виконання, оскільки виконавчий лист виданий з урахуванням вказаної ухвали суду апеляційної інстанції від 08 квітня 2019 року про виправлення описки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення, ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 грудня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для видачі виконавчого листа, оскільки з часу отримання ОСОБА_1 01 вересня 2016 року довідки про втрату виконавчого провадження №32952814, останнім у передбачений законом спосіб було вжито низку дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Матвійчука В. В., на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 грудня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ЦПК України не передбачає розгляд судом заяви про видачу виконавчого листа та постановлення відповідної ухвали. В порушення статті 431 ЦПК України ухвалено видати ще один виконавчий лист тому самому стягувачу відносно того самого боржника понад 9 років після набрання рішенням суду законної сили та спливу строків його примусового виконання, враховуючи, що новий виконавчий лист ухвалено видати на підставі ухвали про виправлення описки, тобто за відсутності факту перегляду рішення по суті та/або зміни його змісту шляхом ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У липні 2020 року адвокат ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що подача боржником касаційної скарги є способом для уникнення від цивільно-правової відповідальності. ОСОБА_1 протягом усього процесу діяв виключно в межах та у відповідності до чинного законодавства України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №426/12550/16-ц із Сватівського районного суду Луганської області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу №426/12550/16-ц призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 16 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики змінено, зменшено суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення суми боргу з 1 318 350 грн до 663 139 грн 24 коп.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 01 листопада 2016 рокузадоволена заява ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа у справі №2-1514/10 від 13 квітня 2010 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 663 139 грн 24 коп., а також судовий збір у сумі 1700 грн.

Постановою Луганського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року ухвала Сватівського районного суду Луганської області від 01 листопада 2016 року скасована та справа направлена для продовження розгляду зі стадії розгляду заяви. При цьому апеляційна інстанція, зокрема, звернула увагу на те, що під час розгляду заяви доцільно було б вирішити питання щодо відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Сватівського районного суду від 21 листопада 2018 відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-1514/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики у частині тексту рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 16 червня 2010 року, тексту рішення апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 08 квітня 2019 заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року задоволено частково. Виправлено описку в рішенні апеляційного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 16 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики змінити. Зменшити суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення суми боргу з 165 000,00 доларів США, що еквівалентно до грошової одиниці України 1 318 350 грн, до 81 324,18 доларів США, що еквівалентно 663 139 грн 24 коп. В решті рішення суду залишено без змін».

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив видати виконавчий лист у цивільній справі № 2-1514/10, з врахуванням ухвали апеляційного суду Луганської області від 08 квітня 2019 року про виправлення описки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до розділу 29 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 17 грудня 2013 року № 173, чинної на час подання заяви КС «Полтава і Полтавці» про видачу виконавчого листа, звернення до виконання судових рішень здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», а також інших актів законодавства.

Виконавчі листи виписуються після набрання рішенням суду законної сили за заявою стягувача, а у справах, в яких рішення підлягає негайному виконанню, - у день постановлення рішення.

Виконавчі листи підписуються головуючим суддею, а за його відсутності (відпустка, тривале відрядження, хвороба та ін.) - головою суду чи його заступниками.

Отже, ні нормами ЦПК України, ні нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачена видача виконавчого листа на виконання рішення суду на підставі ухвали суду.

Нормами ЦПК України передбачено лише, що суд шляхом постановлення ухвали може виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (стаття 432 ЦПК України), поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання (стаття 433 ЦПК України) або в разі втрати виданого виконавчого листа видати його дублікат (пункт 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Суд розглянув заяву про видачу виконавчого листа і постановив у судовому засіданні ухвалу, проте головуючим суддею виконавчий лист лише підписується.

Крім того, у ЦПК України взагалі відсутня процесуальна норма, яка б передбачала розгляд судом заяви про видачу виконавчого листа та постановлення відповідної ухвали.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Компетенційна складова цього поняття пов`язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вважає, що вислів «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Так, ЄСПЛ зазначає, що правильно мають застосовуватися і функціональні повноваження суду. Зокрема, порушення було визнане у справах проти України, коли при перегляді постанов Вищого господарського суду України Верховний Суд України, який міг або скасувати постанову Вищого господарського суду України та повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі, залишив у силі постанову апеляційного суду, перевищивши свої повноваження (Firma Veritas TOV v. Ukraine, no. 2217/07, §§ 26-30, 15 May 2012).

Отже, апеляційний суд, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена поза межами норм, передбачених ЦПК України, поза межами повноважень апеляційного суду, не може вважатись судом, встановленим законом.

У зв`язку з цим та з наведених вище підстав не може залишатися в силі й ухвала першої інстанції щодо видачі ОСОБА_1 виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №554/15618/13-ц (провадження № 61- 23295св19).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг

на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Матвійчуком Володимиром Валерійовичем, задовольнити частково.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 20 грудня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 17 березня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов