Постанова

Іменем України

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 426/55/21

провадження № 61-12964св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Сватівська міська рада Луганської області,

третя особа - Луганська обласна військово-цивільна адміністрація Луганської обласної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сватівської міської ради Луганської області, третя особа - Луганська обласна військово-цивільна адміністрація Луганської обласної державної адміністрації, про зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Сватівської міської ради Луганської області на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 06 квітня 2021 року у складі судді Реки А. С. та постанову Луганського апеляційного суду від 12 липня 2021 року у складі колегії суддів: Гаврилюка В. К., Карташова О. Ю., Коновалової В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати їх постраждалими особами внаслідок надзвичайної ситуації техногенного характеру регіонального рівня;

зобов`язати Сватівську міську раду Луганської області (далі - Сватівська міська рада) прийняти від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині пошкодженого житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що 29 жовтня 2015 року на АДРЕСА_3 на території об`єднаних польових складів ракетно-артилерійського озброєння сектору «А» Міністерства оборони України утворилася пожежа з подальшою детонацією та розльотом боєприпасів. Унаслідок цієї надзвичайної ситуації 29 жовтня 2015 року був пошкоджений належний їм житловий будинок, в результаті чого він став не придатним для подальшого проживання. Вони є постраждалими особами внаслідок надзвичайної ситуації. Пунктом 2 розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації від 03 листопада 2015 року № 8 зобов`язано міського голову міста Сватове довести до осіб, які мають право на компенсацію на пошкоджене майно, перелік необхідних документів і відомостей для оформлення компенсації й алгоритм її отримання до 04 листопада 2015 року. Зазначену вимогу Сватівська міська рада проігнорувала. Після цього вони прийняли рішення про добровільне передання зруйнованого будинку до органу місцевого самоврядування - Сватівської міської ради, про що повідомили міську раду в письмовому вигляді. Однак Сватівська міська рада з цього питання будь-якого рішення не прийняла та надала відповіді від 31 жовтня 2018 року за № Р-853/5 та Р-848/5, згідно з якими розглянуто їх згоду про передання до комунальної власності належного їм житлового будинку на АДРЕСА_1 та повідомлено, що в разі виділення коштів з державного бюджету для надання компенсації або придбання іншого житлового приміщення надана ними згода буде врахована та будуть прийняті відповідні рішення. Водночас їм не була виплачена грошова компенсація за зруйнований або пошкоджений житловий будинок через те, що Сватівська міська рада не виконала своїх повноважень, передбачених пунктом 20 частини другої статті 19, частиною дев`ятою статті 86 КЦЗ України. Вони неодноразово зверталися до різних органів з питанням компенсації вартості майна, однак станом на час подання цього позову грошова компенсація їм не була надана. У зв`язку з цим просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Сватівський районний суд Луганської області рішенням від 06 квітня 2021 року позов задовольнив частково. Зобов`язав Сватівську міську раду прийняти від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині належного їм пошкодженого житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки метою звернення позивачів до суду є отримання в подальшому грошової компенсації за пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло, а однією з умов отримання такої компенсації є передання постраждалим пошкодженого житла органу місцевого самоврядування, а тому дії та/або бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо прийняття такого житла як такі, що є частиною процедури отримання постраждалими компенсації, можуть бути оскаржені в порядку цивільного судочинства. Будь-якого іншого порядку визначення розміру відшкодування за майно пошкоджене, внаслідок надзвичайної ситуації, на час ухвалення рішення немає.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Луганський апеляційний суд постановою від 12 липня 2021 року рішення Сватівського районного суду Луганської області від 06 квітня 2021 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому виходив з того, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що у Сватівської міської ради не було законних підстав не приймати від позивачів пошкоджений будинок, оскільки немає будь-якого іншого порядку визначення розміру відшкодування за пошкоджене майно.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року Сватівська міська радаподала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 06 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 12 липня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц та постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 320/2617/17.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що заяви позивачів про добровільне передання пошкодженого житла не зареєстровані у встановленому законом порядку та нотаріально не посвідчені, а тому ці заяви є нікчемними. Крім того, суди не звернули уваги на те, що саме позивачам як власникам пошкодженого житла належить право звернення до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень із заявою про відмову від права власності на своє майно для внесення відповідного запису до державного реєстру. Суди під час ухвалення оскаржуваного рішення застосували лише частину 9 статті 86 КЦЗ України як частину процедури отримання постраждалими компенсації за пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло, однак не взяли до уваги норми частини четвертої статті 203, частини першої статті 209, частини першої статті 210, частини першої статті 219 ЦК України. Крім того суди всупереч вимогам процесуального законодавства не оглянули оригіналів заяв позивачів про добровільне передання пошкодженого житла відповідачу та наявність у них права власності на це майно.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив (в електронній формі та засобами поштового зв`язку) на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведених обставин і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які давали би підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

07 жовтня 2021 року справа № 426/55/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 24 грудня 1997 року, зареєстрованим 13 січня 1998 року у Сватівському БТІ за № 5211

Зазначений житловий будинок був пошкоджений внаслідок надзвичайної ситуації - пожежі з подальшою детонацією та розльотом боєприпасів на території об`єднаних польових складів ракетно-артилерійського озброєння сектору «А» Міністерства оборони України, яка сталася у м. Сватове 29 - 30 жовтня 2015 року.

На позачерговій тридцять шостій сесії Сватівської міської ради 31 жовтня 2015 року було прийнято рішення «Про усунення наслідків техногенної катастрофи», згідно з яким визнано ситуацію, що виникла у м. Сватове 29 - 30 жовтня 2015 року внаслідок вибуху на території складів ракетно-артилерійського озброєння сектору «А», надзвичайною ситуацію техногенного характеру регіонального рівня; затверджено перелік першочергових робіт з усунення наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру; створено комісію по усуненню наслідків надзвичайної ситуації техногенного характеру.

05 листопада 2015 року комісія Сватівської міської ради, що створена відповідно до рішення від 31 жовтня 2015 року, провела обстеження домогосподарства ОСОБА_1 після надзвичайної ситуації, яка склалася внаслідок пожежі та вибухів на складі боєприпасів в м. Сватове 29 - 30 жовтня 2015 року, за результатами якого складено акт від 05 листопада 2015 року № 38, яким зафіксовано візуальні пошкодження житлового будинку.

ОСОБА_1 як уповноважену особу за № 929 включено до реєстру № 1 осіб, домогосподарства яких постраждали внаслідок ситуації, що виникла 29 жовтня 2015 року на території м. Сватове, ступінь руйнації будинку за адресою: АДРЕСА_1 - 70 %.

Листом від 15 квітня 2016 року № Р-318/5 Сватівська міська рада повідомила позивачів, що документом, який також підтверджує статус потерпілої особи внаслідок надзвичайної ситуації, є акт про нанесення матеріальних збитків внаслідок вибуху боєприпасів, реєстрація відповідного звернення до правоохоронних органів, відкриття провадження у кримінальній справі про нанесення потерпілим збитків унаслідок вибуху складів боєприпасів тощо.

Позивачі неодноразово зверталися до Сватівської міської ради, Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Кабінету Міністрів України для отримання компенсації за зруйноване житло внаслідок вибухів на складах 29 жовтня 2015 року.

Згідно з листами Сватівської міської ради від 11 березня, 31 березня, 11 квітня, 11 червня 2016 року виплата компенсації за пошкоджене майно відповідно до законодавства України з держаного бюджету не передбачена, надано доручення уповноваженим особам Луганської обладміністрації підготувати звернення до Прем`єр-міністра України щодо виплати компенсації за повністю зруйновані будинки приватного сектору.

З листа Сватівської міської ради від 01 лютого 2018 року № Р-79/5 відомо, що майнова допомога власникам пошкодженого домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 не надавалася, відновлювальні роботи не проводилися.

У листі Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 03 серпня 2020 року № 43-Р-01436-11-03-08, на звернення позивачів щодо надання грошової допомоги або компенсації за житловий будинок вказано, що документи, які були надіслані позивачами не можуть бути розглянуті відповідно до Порядку відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 1992 року № 562, оскільки положення Порядку, не застосовуються після набрання чинності Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» з 25 квітня 2000 року. На день складання листа відповідних Порядку та закону не прийнято. Таким чином, представники Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації дійшли висновку, що, враховуючи недосконалість чинного законодавства, єдиним способом врегулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації або відновленням житла, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації, залишається їх розгляд в судовому порядку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Зміст прохальної частини касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині задоволених вимог позову, а тому переглядаються лише в частині вирішення цих вимог.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Пунктом 20 частини другої статті 19 КЦЗ України визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту віднесено забезпечення соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, зокрема виплати матеріальної допомоги.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 21 КЦЗ України громадяни України мають право, зокрема, на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною першою статті 84 КЦЗ України визначено, що постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації є особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

Відповідно до частин другої - четвертої вказаної статті цього Кодексу заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації включають, зокрема: надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації); забезпечення житлом. Заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим здійснюються за рахунок, зокрема, коштів державного та місцевих бюджетів. Надання невідкладної допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Згідно з частиною першою статті 86 КЦЗ України забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.

Частиною дев`ятою статті 86 КЦЗ України передбачено, що забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування. Розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 86 КЦЗ України передбачено, що постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються. Забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.

З наведених норм КЦЗ України можна зробити висновок, що виплата постраждалому грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) внаслідок надзвичайної ситуації здійснюється органом місцевого самоврядування за кошти, зокрема, місцевого та державного бюджетів, за умови добровільної передачі цим постраждалим зруйнованого або пошкодженого житла органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 60 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, правовідносини щодо набуття органом місцевого самоврядування речових прав на майно від фізичної особи є різновидом цивільних правовідносин, у яких орган місцевого самоврядування реалізує правомочності номінального набувача речових прав шляхом укладення відповідних договорів, тобто є суб`єктом цивільних правовідносин.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 360/162/19 (провадження № 11-843апп19).

Встановивши, що позивачі зверталися до Сватівської міської ради з пропозицією про добровільне передання пошкодженого внаслідок пожежі та вибухів на складі боєприпасів в м. Сватове 29 - 30 жовтня 2015 року житла - будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що є частиною процедури отримання постраждалим компенсації за пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що у Сватівської міської ради не було законних підстав не приймати від позивачів пошкоджений будинок, оскільки будь-якого іншого порядку визначення розміру відшкодування за будинок пошкоджений, внаслідок надзвичайної ситуації, на час ухвалення відповідних судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги про неврахуванням судами того, що заяви позивачів про добровільне передання пошкодженого житла не зареєстровані у встановленому законом порядку та нотаріально не посвідчені, не заслуговують на увагу, оскільки законодавством не встановлено обов`язку нотаріально посвідчувати заяву про добровільну передачу постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, адже в разі надання потерпілим добровільної згоди про передання майна та прийняття рішення про виплату відшкодування між постраждалим і органом місцевого самоврядування укладається відповідний правочин, який і є підставою для набуття речових прав на нерухоме майно.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди не оглянули оригінали заяв позивачів про добровільне передання пошкодженого житла відповідачу, є безпідставними, оскільки представник відповідача, будучи присутнім у судових засіданнях, не ставив питання про огляд оригіналів цих письмових доказів. Крім того, оригінали заяв позивачі подали безпосередньо до Сватівської міської ради, що не заперечувалося сторонами.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судами попередніх інстанцій, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400 409 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сватівської міської ради Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 06 квітня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 12 липня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов