ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 428/12254/18

провадження № 61-12234св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - Сєвєродонецька міська рада Луганської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - адвоката Жердєва Сергія Миколайовича на постанову Луганського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Дронської О. І., Карташова О. Ю., Яреська А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулась із позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання права користування житловим приміщенням, визнання наймачем та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказувала, що вона зі своїми дітьми з травня 2016 року фактично проживає в квартирі

АДРЕСА_1 , яка перебуває у комунальні власності територіальної громади міста Сєвєродонецька.

У вказаній квартирі раніше проживав її батько ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що вона є багатодітною матір`ю, отримує допомогу як малозабезпечена сім`я, іншого житла не має. У вказаній квартирі вона зробила ремонт, змінила вхідні двері та вчасно сплачує комунальні платежі.

За таких обставин просила визнати за нею та її дітьми право користування квартирою АДРЕСА_1 ; визнати її наймачем вказаної квартири за раніше укладеним договором найму житлового приміщення замість попереднього наймача ОСОБА_7 ; зобов`язати відповідача укласти з нею договір найму вказаної квартири.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 грудня

2018 року, ухваленим у складі судді Журавель Т. С., позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнано ОСОБА_1 наймачем за раніше укладеним договором найму квартири АДРЕСА_1 замість попереднього наймача - ОСОБА_7 .

Зобов`язано Сєвєродонецьку міську раду Луганської області укласти з ОСОБА_1 договір найму вказаної квартири.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції першої інстанції виходив з того, що після смерті наймача ( ОСОБА_7 ) позивач залишилися проживати у квартирі зі своїми дітьми, несе витрати, пов`язані з утриманням квартири, та сплачує комунальні послуги, що в сукупності вказує про існування правових підстав для задоволення позову. Також суд врахував визнання позову відповідачем.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , як особи, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

Постановою Луганського апеляційного суду від 15 травня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , скасовано рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 грудня

2018 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з невирішення судом першої інстанції питання про належний склад осіб, які мають брати участь у справі. Апеляційний суд зазначив про неврахування судом першої інстанції факту реєстрації місця проживання у спірній квартирі

ОСОБА_6 , який не залучений до участі у справі у якості відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2019 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Жердєв С. М. подали подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просять скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 15 травня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом статей 36 37 ЦПК України.

Заявники вказують, що судді Карташов О. Ю. і Дронська І. О. входили до складу колегії суддів апеляційного суду Луганської області, яка ухвалювала рішення

від 22 лютого 2012 року у справі № 22ц-172/2012, яким відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства «Житлосервіс «Добробут» про визнання ОСОБА_8 та його сина ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

На думку заявників, ухвалюючи судові рішення у справі № 22ц-172/2012 в інтересах ОСОБА_6 , судді Луганського апеляційного суду Карташов О. Ю. та Дронська І. О. підлягали самовідводу у цій справі.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2019 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому послалася на безпідставність її доводів та відповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 є батьком позивача.

Зі свідоцтв про народження суди встановили, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

5 липня 2016 року ОСОБА_7 звернувся до житлово-побутової комісії Сєвєродонецької міської ради з заявою про надання дозволу на реєстрацію його дочки ОСОБА_1 та її дітей у квартирі АДРЕСА_1 .

З листа Сєвєродонецької міської ради Луганської області № 2962 від 16 серпня 2016 року суди встановили, що питання про надання дозволу на вселення і реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у вказаній квартирі розглянуто на засіданні житлово-побутової комісії 5 серпня 2016 року у присутності

ОСОБА_7 . Житлово-побутова комісія відмовила у вселенні ОСОБА_1 та її дітей у вказану квартиру, оскільки у випадку вселення чотирьох осіб у квартиру не буде дотримана встановлена законодавством норма житлової площі; крім того, відсутня згода на вселення до квартири представника неповнолітнього ОСОБА_10 , 2003 року народження, який зареєстрований у вказаній квартирі.

З акта, затвердженого 9 березня 2017 року головою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Кут Агафонова-Першотравневої, 6», суди встановили, що з вересня 2016 року у квартирі АДРЕСА_1 , крім

ОСОБА_7 , проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Суди встановили, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту акта, затвердженого 25 вересня 2018 року головою ОСББ «Кут Агафонова-Першотравневої, 6», суди встановили, що у квартирі, АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області № 1/4024 від 22 вересня

2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує соціальну допомогу малозабезпеченій сім`ї з дітьми з 1 липня 2018 року до 31 грудня

2018 року.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та її

представника - адвоката Жердєва С. М. на постанову Луганського апеляційного суду від 15 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження

№ 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 5 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19) та від 28 квітня 2021 року у справі № 707/1-1006/2011 (провадження у справі № 61-5425св20).

У справі, що переглядається, позивач порушувала питання про визнання за нею та членами її сім`ї права користування житлової площі квартири

АДРЕСА_1 , визнання її наймачем цієї квартири та зобов`язання відповідача укласти з нею договір найму.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрований у квартирі

АДРЕСА_1 . Однією з підстав для відмови у вселенні позивача у 2016 році як члена сім`ї наймача ОСОБА_7 житлово-побутова комісія Сєвєродонецької міської ради Луганської області зазначила відсутність письмової згоди представника неповнолітнього ОСОБА_6 .

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а саме те, що зареєстрований у вказаній квартирі ОСОБА_6 не був залучений до участі у справі, однак рішенням місцевого суду вирішено питання про його законні права наймача спірної квартири, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Доводи касаційної скарги про те, що судді апеляційного суду Карташов О. Ю. та Дронська І. О. брали участь у справі № 22ц-172/2012 року, в якій ухвалено рішення відносно прав ОСОБА_6 , тому не мали права переглядати цю справу, відхиляються касаційним судом.

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 цього Кодексу суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Враховуючи вказані норми процесуального права, підстави для відводу (самовідводу) суддів Карташової О. Ю. та Дронської І. О. були відсутні, оскільки участь судді у вирішенні справи № 22-ц-172/212, у якій ОСОБА_6 був відповідачем, не є перешкодою для участі цього ж судді у розгляді справи, що переглядається.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 та її представник Жердєв С. М. у визначеному процесуальним законом порядку не заявили відвід суддям, які входили до складу колегії, - Карташовій О. Ю. та Дронській І. О. під час розгляду справи апеляційним судом, навіть після роз`яснення їм такого права у судовому засіданні 15 травня 2019 року.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Жердєва Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук