№ 428/8960/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 428/8960/17

провадження № 61-4507св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржниця - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року у складі колегії суддів Лозко Ю. П., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області від 20 квітня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на його утримання аліментів у розмірі 10 022 російських рублів, що відповідає одному прожитковому мінімуму для працездатного населення у Ростовській області, починаючи з 15 грудня 2016 року до 01 січня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2020 року клопотання мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду задоволено.

Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації від 20 квітня 2017 року в частині стягнення щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на його утримання 10 022 російських рублів, що відповідає одному прожитковому мінімуму для працездатного населення у Ростовській області, починаючи з 15 грудня 2016 року до 01 січня 2018 року, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 03 квітня 2020 року становить 3 515,72 грн.

Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення про задоволення клопотання мотивовано тим, що умови, передбачені Конвенцією «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» від 22 січня 1993 року (далі - Конвенція 1993 року), дотримані, а клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного на території України за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим статтею 53 Конвенції 1993 року та статті 466 ЦПК України. При цьому судом враховано, що рішення мирового судді судової ділянки № 2 Каменського судового району Ростовської області Російської Федерації від 20 квітня 2017 року набрало законної сили та не виконано, а боржниця не була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржницею без поважних причин пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2020 року, оскільки зазначені в апеляційній скарзі та заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави пропуску вказаного строку визнані судом неповажними, а інших підстав скаржницею не наведено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 травня 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржене рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 пропущено строк на оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а підстави пропуску вказаного строку безпідставно визнані неповажними.

Як на підставу касаційного оскарження послалася на статтю 272 ЦПК України та зазначила, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги зазначеної статті, оскільки у справі відсутні докази належного вручення ОСОБА_2 ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2020 року, що є беззаперечним доказом того, що вона не отримала судове рішення. Наведене, на думку скаржниці, свідчить про порушення принципу рівності сторін судового процесу.

Крім того, ОСОБА_2 послалася на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19).

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано справу № 428/8960/17 із Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись з ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2020 року ОСОБА_2 15 грудня 2020 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків щодо сплати судового збору протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 15 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків щодо обґрунтування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на підставі статті 358 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного перегляду справи має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).

За змістом частини першої, пункту 2 частини другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частина четверта статті 358 ЦПК України визначає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У статтях 127 357 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 760/25888/18 (провадження № 61-18067св19).

Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне перегляд справи.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_2 , звертаючись до суду із апеляційною скаргою, порушила процесуальні строки такого звернення. Крім того, нею не виконано вимоги ухвали суду про залишення скарги без руху та не надано суду поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відмовляючи у відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржницею ОСОБА_2 не виконано вимоги ухвали Луганського апеляційного суду від 15 січня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху та усунення її недоліків, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне скарження у поданій нею заяві від 08 лютого 2021 року за своєю суттю зводилися до незгоди з ухвалою Луганського апеляційного суд від 15 січня 2021 року.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком апеляційного суду та вважає за необхідне вказати таке.

ОСОБА_2 є стороною у справі, а отже, є самостійним учасником судового процесу.

Для вирішення питання порушення учасником справи процесуального строку на звернення до суду слід виходити з того, що конструкція статті 354 ЦПК України передбачає обізнаність особи, яка подала апеляційну скаргу, зі змістом оскаржуваного судового рішення.

Встановлено, що про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції 03 квітня 2020 року ОСОБА_2 належним чином не була повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду з відміткою «інші причини, що не дали виконати обов`язки - відсутній адресат» (а. с. 172-173).

Судом першої інстанції на адресу ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення була надіслана ухвала суду від 03 квітня 2020 року, яка повернулася до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а. с. 181, 182).

Водночас згідно із довідкою, яка міститься в матеріалах справи, зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 , а фактичне місце проживання - АДРЕСА_3 (а. с.195).

Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

З огляду на пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом із тим, судом не встановлено, а матеріали справи не містять відомостей про одержання ухвали суду першої інстанції ОСОБА_2 , у розумінні частини шостої статті 272 ЦПК України.

Відповідно до заяви від 19 листопада 2020 року, яка міститься в матеріалах справи, 24 листопада 2020 року ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи в повному обсязі, проте судом не встановлено, що їй було вручено судове рішення і вона його отримала.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції щодо порушення ОСОБА_2 процесуального строку на звернення до суду, яка подала апеляційну скаргу 15 грудня 2020 року, дійшов помилкового висновку про порушення нею вимог статті 354 ЦПК України.

Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з підстав неповажності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2020 року, апеляційний суд не дослідив матеріали справи, не встановив факт обізнаності учасника справи з оскарженим судовим рішенням, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про порушення строків звернення з апеляційною скаргою.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 358 ЦПК України з огляду на таке.

Для застосування положень частини четвертої статті 358 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Застосовуючи положення частини четвертої статті 358 ЦПК України та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції не встановив, а матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 була належно повідомлена про судове засідання 03 квітня 2020 року в суді першої інстанції та їй вручена оскаржена ухвала у встановленому процесуальним законом порядку. При цьому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що апелянт не усунув недоліки, вказані в ухвалі Луганського апеляційного суду від 15 січня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що під час оцінки наведених обставин судом апеляційної інстанції не враховано вимоги процесуального закону та обставини, які мають істотне значення для вирішення цього процесуального питання.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, відмова у відкритті провадження, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду.

Щодо посилань у касаційній скарзі на судові рішення Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) висловлена позиція про те, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи ( пункт 47 постанови).

Окрім того, у цій постанові зазначено, що за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц) (пункт 48 постанови).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19) касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 квітня 2019 року закрито у зв`язку з тим, що справа є малозначною відповідно до приписів ГПК України. Постанова Великої Палати від 12 лютого 2019 року у цій справі Верховним Судом не ухвалювалася.

Таким чином, відмовивши у відкритті апеляційного провадження без належних правових підстав, не встановивши, чи дотримано ОСОБА_2 процесуальний строк на звернення до суду, апеляційний суд порушив її право на апеляційний перегляд справи як складової права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 42 рішення у справі «Бендерський проти України» (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, суд апеляційної інстанції не надав відповідь на аргументи заявниці про те, що копія оскарженої ухвали їй не направлялась за адресою зазначеною у її заяві та за місцем її реєстрації, що відповідно до статті 354 ЦПК України є визначальним для обрахування початку та закінчення строку на апеляційне оскарження.

З огляду на викладене колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Під час продовження розгляду справи апеляційний суд має врахувати викладене вище, вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із викладенням обґрунтованих мотивів відкриття провадження у справі чи відмови у відкритті провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 12 лютого 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук