Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 431/4019/17-ц

провадження № 61-18703св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Старобільська районна державна адміністрація Луганської області, Старобільська загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів № 4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 13 червня 2019 року у складі судді Колядова В. Ю. та постанову Луганського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Авалян Н. М., Єрмакова Ю. В., Яреська А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (далі - Старобільська РДА), Старобільської загальноосвітньої шкоди ІІ-ІІІ ступенів № 4 (далі - Старобільська ЗОШ № 4) про поновлення строку звернення до суду, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 1984 року працювала вчителем фізичної культури Старобільської загальноосвітньої ЗОШ № 4.

20 червня 2017 року наказом № 240-к начальника відділу освіти Старобільської РДА її було звільнено з займаної посади у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на вчителя фізичної культури, порушенням пунктів 2, 3, 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 3.8, 3.10, 3.14, 3.19, 6.1, 6.3, 6.9, посадової інструкції вчителя № 4; пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.6, 2.9, 2.14, 2.16, 2.17, 4.2, 5.9 посадової інструкції учителя фізичної культури № 8; пунктів 1.2, 3.1.2 інструкції з охорони праці № 72 щодо проведення занять з фізичної культури.

Вказувала, що наказ про звільнення з займаної посади було винесено на підставі наказів про винесення догани за неналежне виконання службових обов`язків від 22 червня 2016 року № 102-к та від 22 березня 2017 року № 87-ак, які були винесені на підставі подання адміністрації Старобільської ЗОШ № 4.

Зазначала, що у зв`язку з тим, що вона більше двох місяців хворіла, вона не змогла звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Посилалась на те, що її звільнення на підставі наказу № 102-к від 22 червня 2017 року є незаконним, оскільки наказ про звільнення було прийнято 20 червня 2017 року № 240-к, вважала дії відповідачів незаконними та необґрунтованими, оскільки в самих наказах про винесення догани, не були зазначені, які саме порушення стали причиною оголошення їй догани.

Враховуючи вищевикладене просила суд поновити строк звернення до суду, поновити її на роботі на посаді вчителя фізичної культури Старобільської ЗОШ № 4, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2017 року по теперішній час.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 13 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з неодноразовим порушенням трудової дисципліни та систематичним невиконанням без поважних причин покладених трудовим договором обов'язків, ОСОБА_1 було правомірно звільнено на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову також у зв'язку з тим, що остання пропустила строк для звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 13 червня 2019 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 , оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення до останньої було застосовано з порушенням строку, передбаченого статтею 148 КЗпП України, а тому виключив такі посилання з мотивувальної частини судового рішення.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_1 було пропущено строк, передбачений статтею 233 КЗпП України для звернення до суду, оскільки трудову книжку вона отримала 22 червня 2017 року, а з позовом до суду звернулась 05 вересня 2017 року, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого вказаною статтею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що Старобільський районний суд Луганської області порушив положення частини першої статті 157 ЦПК України, оскільки розглядав справу про поновлення на роботі більше одного місяця.

Також зазначає, що судами не враховані обставини щодо її звернення до суду. Так, вказує, що вона неодноразово зверталась до Старобільського районного суду ще з 20 липня 2017 року, що підтверджується відповіддю керівника апарату вказаного суду, у якому вказано, що до суду надійшла позовна заява 20 липня 2017 року, а вже 21 липня 2017 року було відкрито провадження у справі. 27 липня 2017 року вона звернулась до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки під час ознайомлення із позовною заявою, яку складав адвокат, вона дійшла висновку, що позов складено з помилками. Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 01 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України.

В подальшому вона звернулась до суду із цим позовом.

Таким чином, вважає, що вона не порушувала строків звернення до суду, оскільки з позовною заявою вона звернулась 20 липня 2017 року та продовжувала строк звернення, оскільки зверталась неодноразово.

Відзив особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Старобільської ЗОШ № 4, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга висновків судів не спростовує.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя фізичної культури Старобільської ЗОШ № 4, яка входить до структури відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації Луганської області.

За період з 2016 року по 20 червня 2017 року стосовно ОСОБА_1 дирекцією школи та відділом освіти Старобільської РДА неодноразово проводилися службові перевірки за скаргами учнів та їх батьків щодо неналежного виконання вчителем фізичної культури ОСОБА_1 своїх обов`язків, травмування учнів під час проведення занять фізичної культури, недотримання вчителем фізичної культури критеріїв оцінювання навчальних досягнень, заниження оцінок, а також порушенням посадових інструкцій та вказівок до ведення класних журналів.

За результатами цих перевірок до ОСОБА_1 застосовувались дисциплінарні стягнення у вигляді доган та звільнення.

Наказом начальника відділу освіти Старобільської РДА від 22 червня 2016 року № 102-к ОСОБА_1 було оголошено догану за недотримання вчителем фізичної культури критеріїв оцінювання навчальних досягнень, заниження оцінок, а також порушенням пунктів 3.1, 3.2, 3.4, 3.7, 3.8, 3.10, 3.14, 3.19, 5.1 посадової інструкції вчителя № 4, пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.6, 2.9, 2.14, 2.16, 2.17 посадової інструкції вчителя фізичної культури № 8 та вказівок до ведення класних журналів. Порушення трудової дисципліни полягало у тому, що вчитель фізичної культури ОСОБА_1 25 квітня 2016 року в журналі учнів 9-В класу виставила дві оцінки по двадцять балів, дев`ять виправила на два, учениці ОСОБА_2 виставила «н», хоча та була присутня на занятті. Станом на 05 травня 2016 року вчителем фізичної культури ОСОБА_1 не надано на затвердження календарно-тематичне планування, яке необхідно було затвердити 21 квітня 2016 року.

Наказом начальника відділу освіти Старобільської РДА від 22 березня 2017 року № 87-к ОСОБА_1 було оголошено догану за систематичне недотримання вимог до ведення ділової документації вчителем фізичної культури, а також порушення пунктів 3.10, 3.14, 5.2, 6.9 посадової інструкції учителя № 4, пунктів 2.6, 4.2, 5.9 посадової інструкції учителя фізичної культури № 8 та вказівок до ведення класних журналів. Порушення трудової дисципліни полягало у тому, що вчитель фізичної культури ОСОБА_1 систематично порушує посадову інструкцію учителя (пункти 3.10, 6.9), вказівки до ведення класного журналу, інструкцію щодо ведення класного журналу.

З вказаними наказами ОСОБА_1 була ознайомлена, але не оскаржила їх.

Наказом начальника відділу освіти Старобільської РДА від 20 червня 2017 року № 240-к ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне недотримання вимог до ведення ділової документації вчителем фізичної культури, порушення посадової інструкції вчителя № 4, порушення посадової інструкції вчителя фізичної культури № 8, порушення інструкції з охорони праці № 72 щодо проведення занять із фізичної культури.

Підставами для звільнення стали доповідна записка директора школи від 25 травня 2017 року № 130, клопотання адміністрації школи та ради школи від 25 травня 2017 року № 133, акти відділу освіти Старобільської РДА від 13 червня 2017 року та від 15 червня 2017 року.

З наказом про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена 20 червня 2017 року. З нею був проведений розрахунок при звільненні та видано трудову книжку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 погоджується з висновками апеляційного суду про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що її звільнення відбулось з порушення трудового законодавства, разом із тим, вона не згодна з висновками судів попередніх інстанцій про те, що нею було пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав. Тому, законність судових рішень перевіряється лише щодо строків звернення.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що встановлені статтями 228 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

У постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15 зроблено висновок, що «статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду)».

Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16 зроблено висновок, що «встановлені статтями 228 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк».

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розвитку справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 490/9707/14-ц (провадження № 61-256св17) зроблено висновок, що «у статті 234 КЗпП не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами».

Судами встановлено, що наказом начальника відділу освіти Старобільської РДА від 20 червня 2017 року № 240-к ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 наказ про звільнення не видавався, а був тільки оголошений, перебіг строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі обчислюється з дня видачі трудової книжки.

Трудову книжку ОСОБА_1 отримала 22 червня 2017 року.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 пропущено передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України строк подання позову до суду, оскільки остання звернулась до суду 05 вересня 2017 року, а тому судиобґрунтовано відмовили у задоволенні позову з цих підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Grafescolo S. R. L. V. Moldova (№ 36157/08, § 22, 23) зазначив, що відмова національного суду обґрунтувати причини відхилення заперечення стосовно спливу строку позовної давності (строк звернення до суду) призводить до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги про те, що вона зверталась у передбачений КзПП України строк до суду, проте, за її клопотанням позовну заяву було залишено без розгляду, оскільки вона вважала, що адвокат виготовив документ із помилками, не можуть бути прийняті судом, оскільки вона та її представник не були позбавлені можливості уточнити позовні вимоги у підготовчому судовому засіданні відповідно до пункту 3 частини другої статті 197 ЦПК України.

Крім того, заміна одного представника на іншого, саме по собі, не є обґрунтованою підставою поважності пропуску строку.

Отже, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що обставини на які посилається ОСОБА_1 не є такими, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 13 червня 2019 року у незміненій частині та постанову Луганського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович