Постанова
Іменем України
21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 433/1937/19
провадження № 61-5298св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Главацького Юрія Анатолійовича на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року, ухваленого у складі судді Суського О. І., та постанову Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов обґрунтувала тим, що 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв у власність грошові кошти у сумі 100 000,00 доларів США на строк до 16 лютого 2019 року, що підтверджується розпискою. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з вимогами про повернення боргу, але останній борг не повернув.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання за договором позики та не повертає в добровільному порядку суму боргу, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму основного боргу
у розмірі 100 000,00 доларів США, суму трьох відсотків річних - 2 021,92 доларів США.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня
2020 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 102 021,92 доларів США, яка складається
з основної суми боргу - 100 000,00 доларів США та трьох відсотків річних -
2 021,92 доларів США.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно договору позики від 16 серпня 2018 року позивач надала відповідачу позику в розмірі 100 000,00 доларів США, відповідач зобов`язувався повернути кошти
у строк до 16 лютого 2019 року, однак не повернув. Згідно наданого позивачем розрахунку, не спростованого відповідачем, сума боргу за весь час прострочення складає 100 000,00 доларів США. Сума трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов`язання складає 2 121,92 доларів США.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
19 березня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат
Главацький Ю. А. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року (надійшла до 31 березня 2021 року), в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що зміст розписки, що міститься
у матеріалах справи, є суперечливим та не підтверджує укладання між сторонами договору позики, оскільки не підтверджує факт отримання грошових коштів.
Також заявник зазначає, що справа не підсудна Троїцькому районному суду Луганської області, оскільки фактичним місцем проживання відповідача
є АДРЕСА_1 .
Вказує, що, стягнувши суму боргу в доларах США та не зазначивши
в резолютивній частині рішення еквівалент даної суми в національній валюті - гривні, суд першої інстанції порушив норми законодавства.
Заявник зазначає, що в провадженні Шевченківського районного суду
м. Києва знаходиться справа № 761/11360/20 за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , отже укладання договору позики без згоди другого з подружжя є підставою для визнання такого договору недійсним.
Підставами касаційного оскарження рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року та постанови Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі
№ 308/3824/16-ц (провадження № 61-24543св18), від 04 березня 2020 року
у справі № 632/2209/16-ц (провадження № 61-41934св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
30 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Сологуба С. А.
У відзиві представник заперечує проти касаційної скарги та вказує, що позов подано до суду за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 . Справи, що підсудні Жовтневому суду м. Луганська, за розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішуються Троїцьким районним судом Луганської області.
Також представник зазначає, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суди можуть ухвалювати рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
Вказує, що посилання ОСОБА_2 на факт проживання однією сім`єю
зі ОСОБА_3 не може бути підставою для скасування рішення, оскільки договір позики не оскаржувався сторонами у встановленому законом порядку.
Тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в силі.
Доводи особи, яка подала клопотання про закриття касаційного провадження
11 травня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сологуба С. А. про закриття касаційного провадження.
Клопотання обґрунтовано тим, що касаційна скарга підписана представником ОСОБА_2 - адвокатам Главацьким Ю. А. та надано ордер, в якому вказано, що адвокат здійснює адвокатську діяльність індивідуально та діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.
Однак, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України, Главацький Ю. А. здійснює адвокатську діяльність у формі адвокатського об`єднання.
На підставі вищевикладеного, заявник просить суд закрити касаційне провадження у зв`язку з тим, що касаційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
13 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Троїцького районного суду Луганської області та зупинено виконання рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року та постанови Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.
08 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики.
Відповідно до умов договору, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США та зобов`язувався повернути кошти до 16 лютого 2019 року.
Факт укладання договору позики підтверджено розпискою від 16 серпня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -
в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до положень статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними
в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору
з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку
ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того
ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору позики. Такі правовідносини підтверджується розпискою від 16 серпня 2018 року.
Верховний Суд не бере до уваги посилання заявника на те, що
при розгляді справи була порушена підсудність, оскільки він зареєстрований у місті Луганську, а в Києві лише перебуває на обліку
в Управлінні праці та соціального захисту населення м. Києва, як внутрішньо переміщена особа.
Відповідно до Розпорядження Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року
№ 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» визначено територіальну підсудність Жовтневого районного суду м. Луганська за Троїцьким районним судом Луганської області.
Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу статей 524 533 ЦК України суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання
у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу
в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження
№ 14-134цс18), від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення
у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті
з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума
в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно неприйняття до уваги заяви ОСОБА_2 про те, що він проживає однією сім`єю зі ОСОБА_3 , оскільки, по-перше, доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано, і по-друге, даний факт не звільняє боржника від обов`язку щодо повернення боргу.
Дослідивши клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сологуба С. А. про закриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що при подачі касаційної скарги адвокатом
Главацьким Ю. А. не порушено вимог пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України, а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові заявнику було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах,
а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції. З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 13 квітня 2021 року зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду
в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судових рішень, тому виконання рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року та постанови Луганського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сологуба Сергія Анатолійовича про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Главацького Юрія Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня
2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 23 лютого
2021 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Троїцького районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року та постанови Луганського апеляційного суду
від 23 лютого 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник