№ 440/10029/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 440/10029/22

адміністративне провадження № К/990/23612/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий суддя - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Чиркін С.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2022 (суддя Слободянюк Н.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023 (судді - Любчич Л.В., Присяжнюк О.В., Спаскін О.А.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до директора Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області ОСОБА_2 та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Директора Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області ОСОБА_2 (далі - керівник Центру), Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (далі - Центр, відповідач), в якій просила:

- визнати дії Центру, як державного органу, такими, що суперечать Конституції України через порушення Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №З-р/2020, ч. 2 ст. 19, ст. 151-2 Конституції України шляхом обмеження на протязі тривалого часу виплати їй допомоги до 5 травня за 2021 рік як ветерану війни та особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, через порушення її законних інтересів, які гарантовані ч. 5 ст. 17 Конституції України та ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з одночасним ігноруванням правових висновків Великої Палата Верховного Суду, викладених в постанові від 13.01.2021 у справі № 440/2722/20, та порушенням гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права мирно володіти своїм майном, що призвело до завдання матеріальної шкоди в розмірі 13269,00 грн. з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги;

- стягнути з Центру на відшкодування завданої матеріальної шкоди на користь позивачки грошові кошти у вигляді недоплаченої в 2021 році щорічної грошової допомоги до 05 травня в сумі 13269,00 грн., що пов`язано з діями, які базуються на скасованих нормах права, визнаних неконституційними, з урахуванням пояснень, наданих в позовної заяві, наведеного розрахунку одноразової грошової допомоги за 2021 рік на підставі ст. 56, ч. 3 ст. 152 Конституції України та положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на право мирно володіти своїм майном;

- визнати персональну, адміністративну з ознаками кримінальної відповідальність директора Центру ОСОБА_2 за умисні дії з неналежної організації та контролю проведення у державному органі в незаконний спосіб, ігноруючи з 27.02.2020 рішення Конституційного Суду України №З-р/2020, а також правові висновки постанов Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) та від 09.09.2022 у справі №520/2098/19 (Провадження № 11-325апп21) щодо виконання чинного законодавства стосовно виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, що призвело до порушення державних гарантій, встановлених ч. 5 ст. 17 Конституції України для ветеранів війни, а також виконання функцій держави, а тому і її дискредитації, як правової, з порушенням присяги державного службовця, визначеною ст. 36 Закону України «Про державну службу», з метою виведення з власності позивачки, в незаконній спосіб, значної частини державної допомоги до 05 травня за 2021 рік, що призвело до завдання як матеріальної шкоди так і моральної шкоди, з урахуванням пояснень, наданих в позові, що викликало у позивачки неминуче почуття обурення та розпачу, через дискредитацію держави Україна, як правової та сприяє підриву довіри до держави на що зверталася увага Конституційного Суду України в Рішенні №12-р/2018 від 18.12.2018 щодо підриву довіри до держави та неприпустимості обмеження пільг і гарантій ветеранів війни, а також визнається міжнародним правом через надмірну тривалу затримку у виконанні державним органом, яким є Центр, винесеного проти нього вже чергового судового рішення, враховуючи роз`яснення і висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 по справі №440/2722/20, яке напряму стосується протиправних та неконституційних дій Центру і його керівника;

- стягнути з директора Центру ОСОБА_2, як посадової особи, яка уповноважена на належне виконання функцій держави щодо забезпечення соціального захисту громадянам, які потребують підтримки з боку держави, на користь позивачки грошові кошти за дії, що визнані неконституційними, для забезпечення відшкодування моральної шкоди на суму розміром 17690,00 грн., завданої внаслідок умисного порушення прав позивача, які відновлені Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2020 №З-р/2020, що з урахуванням пояснень, наданих в позовній заяві, викликало у позивачки почуття обурення і розпачу через дискредитацію держави України, як правової та сприяло підриву довіри до держави через надмірну тривалу затримку у виконанні державним органом, яким є Центр, винесених проти нього судових рішень, враховуючи роз`яснення і висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 по справі №440/2722/20, яке напряму стосується протиправних та неконституційних дій Центру і його керівника;

- визнати протиправними дії директора Центру, як посадової особи державного органу, ОСОБА_2 та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, як державної установи, на запит про інформацію від 29.09.2022, що полягає у порушенні вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" через ненадання належної інформації позивачу та засвідчених належним чином копій розрахунків на доплату щорічної грошової допомоги до 5 травня;

- зобов`язати директора Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області ОСОБА_2 та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області надати позивачу повну інформацію по розрахункам на доплату щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідно до запиту про інформацію від 29.09.2022.

Як зазначає позивач, вона має статус ветерана війни та належить до осіб з інвалідністю І групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.06.2005, та на неї поширюються пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №440/7622/21 її позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Покликаючись на те, що рішення суду у справі №440/7622/21 не виконано, керуючись статтями 5, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і Порядком складення та подання запиту на інформацію у Центрі, затвердженого наказом №39 від 30.06.2011, позивач звернулась із запитом до відповідача, в якому просила надати належним чином засвідчені копії документів, розрахунків на доплату грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки на виконання судових рішень.

Центром позивачу надано відповідь від 14.10.2022, в якій останній повідомив, що на користь позивача виплачено недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Також Центр повідомив позивачу, що на виконання рішення від 04.08.2021 проведено розрахунок сум коштів, які підлягають виплаті, та направлено до Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації як головного розпорядника бюджетних коштів на рівні області для подальшого направлення заявки на виділення коштів для виконання рішення суду. Крім того, повідомлено, що виплата коштів за рішенням суду буде проводитись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №902 від 26.08.2021 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 №538, по мірі надходження коштів.

Покликаючись на те, що Центром не направлено розрахунки стосовно доплат грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки на виконання судових рішень, відповідачами порушуються Конституція України та закони, якими визначено право позивача на отримання грошової допомоги до 5 травня у належному розмірі, права позивача на отримання інформації, остання звернулась з цим позовом до суду.

РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2022, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023, відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про:

1) визнання дій Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, як державного органу, такими, що суперечать Конституції України через порушення Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №З-р/2020, частини другої статті 19, статті 152 Конституції України шляхом обмеження на протязі тривалого часу позивачу допомоги до 5 травня за 2021 рік, як ветерану війни та особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, через порушення її законних інтересів, які гарантовані частиною п`ятою статті 17 Конституції України та статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з одночасним ігноруванням правових висновків, викладених в постанові Великої Палата Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 440/2722/20, та порушенням гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права позивача мирно володіти своїм майном, що призвело до завдання матеріальної шкоди розміром - 13269,00 грн;

2) стягнення з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на користь позивача завданої матеріальної шкоди у вигляді недоплаченої в 2021 році щорічної грошової допомоги до 05 травня на загальну суму 13269,00 грн, що пов`язано з діями, які базуються на скасованих нормах права, визнаних неконституційними, з урахуванням пояснень, наданих в позовної заяві, згідно наданого в позові розрахунку неповної виплати допомоги за 2021 рік на підставі статті 56, частини 3 статті 152 Конституції України та положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на право мирно володіти своїм майном;

3) визнання персональної, адміністративної з ознаками кримінальної відповідальності директора Центру ОСОБА_2 за умисні дії з неналежної організації та контролю проведення у державному органі в незаконний спосіб, ігноруючи з 27.02.2020 рішення Конституційного Суду України №З-р/2020, а також правові висновки постанов Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) та від 09.09.2022 у справі №520/2098/19 (Провадження № 11-325апп21) щодо виконання чинного законодавства стосовно виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, що призвело до порушення державних гарантій, встановлених ч. 5 ст. 17 Конституції України для ветеранів війни, а також виконання функцій держави, а тому і її дискредитації, як правової, з порушенням присяги державного службовця, визначеною ст. 36 Закону України «Про державну службу», з метою виведення з власності позивачки, в незаконній спосіб, значної частини державної допомоги до 05 травня за 2021 рік, що призвело до завдання як матеріальної шкоди так і моральної шкоди, з урахуванням пояснень, наданих в позові, що викликало у позивачки неминуче почуття обурення та розпачу, через дискредитацію держави Україна, як правової та сприяє підриву довіри до держави на що зверталася увага Конституційного Суду України в Рішенні №12-р/2018 від 18.12.2018 щодо підриву довіри до держави та неприпустимості обмеження пільг і гарантій ветеранів війни, а також визнається міжнародним правом через надмірну тривалу затримку у виконанні державним органом, яким є Центр, винесеного проти нього вже чергового судового рішення, враховуючи роз`яснення і висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 по справі №440/2722/20, яке напряму стосується протиправних та неконституційних дій Центру і його керівника;

4) стягнення з директора Центру ОСОБА_2 , як посадової особи, яка уповноважена на належне виконання функцій держави щодо забезпечення соціального захисту громадянам, які потребують підтримки з боку держави, на користь позивачки грошові кошти за дії, що визнані неконституційними, для забезпечення відшкодування моральної шкоди на суму розміром 17690,00 грн., завданої внаслідок умисного порушення прав позивача, які відновлені Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2020 №З-р/2020, що з урахуванням пояснень, наданих в позовній заяві, викликало у позивачки почуття обурення і розпачу через дискредитацію держави України, як правової та сприяло підриву довіри до держави через надмірну тривалу затримку у виконанні державним органом, яким є Центр, винесених проти нього судових рішень, враховуючи роз`яснення і висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 по справі №440/2722/20, яке напряму стосується протиправних та неконституційних дій Центру і його керівника.

Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог, суди виходили з того, що позов у вищевказаній частині позовних вимог спрямований на зобов`язання відповідачів виконати інше судове рішення - рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №440/7622/21 та фактично є однією з форм контролю за виконанням судового рішення, відповідно, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, позивачу роз?яснено, що позовна вимога про стягнення з директора Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області ОСОБА_2 , як посадової особи, яка уповноважена на належне виконання функцій держави, щодо забезпечення соціального захисту громадянам, які потребують підтримки з боку держави, на користь позивача грошових коштів за дії, що визнані неконституційними, для забезпечення відшкодування моральної шкоди на суму розміром 17690,00 грн, завданої внаслідок умисного порушення прав позивача, відновленого Рішенням Конституційного суду України від 27 лютого 2020 року №З-р/2020, через зловживання службовим становищем з метою умисного порушення права позивача, встановленого чинним законом, шляхом неконституційних дій, з метою виведення з власності позивача частини державної допомоги розміром 13269,00 грн, що, з урахуванням пояснень, наданих в позовній заяві, викликало у позивача почуття обурення і розпачу, через дискредитацію держави України, як правової, та сприяло підриву довіри до держави через надмірну тривалу затримку у виконанні державним органом, яким є Центр, винесених проти нього судових рішень, враховуючи роз`яснення і висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі №440/2722/20, яке напряму стосується протиправних та неконституційних дій Центру і його керівника, підлягає розгляду судом в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині позовних вимог прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10029/22.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погодилась з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у відкритті провадження за її позовом, звернулась з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що предметом звернення позивача з позовом до суду є тривале невиконання відповідачами Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №3-р/2020, а не рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №440/7622/21.

Відмовивши у відкритті провадження в частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій, на думку позивача, порушили її право на доступ до суду.

Також позивач покликається на те, що рішення суду у справі №440/7622/21 перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Суми) провадження ВП НОМЕР_2.

Відповідач у відзиві на касаційну скарги просить судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Крім того, відповідач в додаткових поясненнях до відзиву на касаційну скаргу повідомив, що Центром 19.01.2024 повністю виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №440/7622/21 та проведено позивачу виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до вимог частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Відповідно до вимог частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:

"…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.".

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №440/7622/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В поданій касаційній скарзі позивач покликається на те, що вказане рішення суду перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Суми) провадження ВП НОМЕР_2.

Покликаючись на те, що судове рішення не виконано, відповідачами порушуються Конституція України та закони, якими визначено право позивача на отримання грошової допомоги до 5 травня у належному розмірі, порушуються права позивача на отримання інформації, остання звернулась з цим позовом до суду.

Такі фактичні обставини вказують на те, що спір щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХХІV, дію якої відновлено Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, в судовому порядку вирішено, а спірні у цій справі правовідносини в частині позовних вимог виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зазначеного судового рішення.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що вимоги позивача, щодо яких відмовлено у відкритті провадження у справі, є однією з форм контролю за виконанням судового рішення, можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, в межах справи №440/7622/21.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022), № 620/4090/22 (постанова від 21.12.2022).

Крім того, вирішуючи можливість вирішення спору щодо неналежного виконання судового рішення Верховний Суд у постанові 17.04.2019 (справа № 355/1648/15-а) дійшов наступних висновків:

"……зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

…Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено постановою Шацького районного суду Волинської області від 07.12.2016, а спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення у повному обсязі.

Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 267 КАС України (в редакції до 15.12.2017) або ст. 383 КАС України (в діючій редакції)…"

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час вирішення справ №815/2252/16 (постанова від 12.05.2020), №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), № 345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022).

Такі висновки щодо застосування норм процесуального права підлягають застосуванню і до спірних правовідносин.

Покликання позивачки в обґрунтування касаційної скарги на те, що її звернення до суду пов?язане з виконанням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №З-р/2020 є безпідставним, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги у цій справі стосуються допомоги до 5 травня за 2021 рік як ветерану війни та особі з інвалідністю І групи внаслідок війни, питання виплати якої вирішено саме рішенням у справі №440/7622/21.

Крім того, за правилами частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки у відкритті провадження у цій справі в частині вирішення публічно-правового спору, з яким позивач пов?язує відшкодування моральної шкоди, відмовлено, то в силу приписів частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті в частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

С.М. Чиркін