ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №440/13665/23

адміністративне провадження № К/990/25448/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року (колегія у складі суддів Перцової Т.С., Жигилія С.П., Русанової В.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2008 року до 01 серпня 2023 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, бездіяльності та відмови у листі від 19 серпня 2023 року №1418 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2008 року до 01 серпня 2023 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2008 року по 01 серпня 2023 року включно з врахуванням проведених виплат із застосуванням базового місяця - січня 2008 року у розмірі 360199,23 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 01 лютого 2008 року до 01 серпня 2023 року нарахування йому індексації здійснювалося неправильно, що мало наслідком її нарахування у розмірі меншому, ніж це передбачено законом. Вважає, що у цей період відповідач мав застосовувати січень 2008 року як базовий місяць при розрахунку індексації грошового забезпечення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 02 лютого 2024 року позов задовольнив частково:

- визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у належному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 лютого 2008 року до 31 грудня 2014 року з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року з установленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року у фіксованому розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (у відповідній редакції);

- зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2008 року до 31 грудня 2014 року з урахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року зі встановленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року та за період з 01 березня 2018 року до 31 грудня 2022 року у фіксованому щомісячному розмірі 3867,57 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Військова частина НОМЕР_1 оскаржила це судове рішення до апеляційного суду. Разом зі скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Другий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що клопотання відповідача не пояснює причин пропуску строку на апеляційне оскарження і не може бути задоволене з викладених у ньому підстав, тому ухвалою від 01 травня 2024 року залишив апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху та встановив десятиденний строк для усунення недоліків шляхом направлення уточненого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначенням інших підстав поважності пропуску цього строку, а також подання документу про сплату судового збору.

На вимогу суду військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та документ про сплату судового збору.

Ухвалою від 20 травня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про поновлення цього строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою відповідачем апеляційною скаргою.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та направити справу до цього ж суду для продовження її розгляду.

Скаржник вважає оспорювану ухвалу передчасною та такою, що ґрунтується на формальному підході, оскільки суд не вжив всіх належних заходів для перевірки та підтвердження обставин, з якими відповідач пов`язував поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження. Стверджує, що до 22 березня 2024 року не отримував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року з огляду на відсутність вхідного повідомлення про надходження цього рішення до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», водночас факт отримання рішення суду першої інстанції 22 березня 2024 року підтверджується проставленою відміткою реєстрації на рішенні (вх. номер 378 від 22 березня 2024 року). Крім цього, посилається на значну кількість судових справ, в яких військова частина НОМЕР_1 є учасником - близько 400, недостатність кадрів з юридичних питань та надмірне навантаження на них. Указує, що в Україні діє воєнний стан, військова частина НОМЕР_1 та особовий склад, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і до сьогодення здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Позиція інших учасників справи

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

02 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року.

Ухвалами Верховного Суду від 22 липня 2024 року та від 06 серпня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі №440/13665/23 залишено без руху та надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору. Також, роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

22 серпня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала заяву про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучено документ про сплату судового збору. Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 03 вересня 2024 року визнав поважними причини пропуску строку відповідачем на касаційне оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та відкрив касаційне провадження за поданою ним касаційною скаргою.

Ухвалою від 28 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції..

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення..

Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оцінка висновків суду, ухвала якого переглядається, та аргументів учасників справи.

За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як убачається з матеріалів справи, Полтавський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 02 лютого 2024 року, розглянувши справу у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа, зазначене судове рішення було доставлено в електронний кабінет військової частини НОМЕР_1 08 лютого 2024 року о 12 год 18 хв.

Апеляційну скаргу на указане рішення відповідач подав 22 квітня 2024 року, тобто з пропуском визначеного статтею 295 КАС України строку.

Залишаючи подану військовою частиною НОМЕР_1 апеляційну скаргу без руху ухвалою від 01 травня 2024 року, Другий апеляційний адміністративний суд керувався тим, що відповідач, на противагу наявним у справі матеріалам, не надав доказів, які б спростовували факт доставлення рішення суду першої інстанції до його електронного кабінету в системі «Електронний суд» 08 лютого 2024 року. Апеляційний суд критично оцінив посилання відповідача на введення воєнного стану на території країни, залучення працівників до виконання бойових (спеціальних) завдань, а також внутрішні процеси, пов`язані з організацією претензійно-правової роботи. Суд указав, що скаржник не конкретизував межі впливу запровадження такого стану на роботу працівників військової частини НОМЕР_1 , що, зокрема, відповідають за своєчасне оскарження судових рішень та не надав належних та допустимих доказів, що це підтверджують. Суд також зазначив, що тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Із цих міркувань суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні відповідача доводи не пояснюють причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тому це клопотання не може бути задоволено з підстав, викладених у ньому.

У заяві про усунення недоліків відповідач навів мотиви, які загалом не відрізнялися від тих, якими він доводив поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні, поданому разом з апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вже надавав оцінку наведеним скаржником доводам в ухвалі від 01 травня 2024 року та нагадав, що такі було визнано неповажними. Із цих міркувань апеляційний адміністративний суд визнав неповажними викладені скаржником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження причин пропуску такого строку, відмовив у задоволенні клопотання про його поновлення, та, керуючись положеннями пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив оскаржуваною ухвалою від 20 травня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за поданою відповідачем апеляційною скаргою.

Верховний Суд уважає такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтованим та зазначає, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

З аналізу частин п`ятої, шостої статті 251 КАС України випливає, що учасникам справи (їхнім представникам), які мають офіційні електронні адреси, судові рішення надсилаються (вручаються) в електронній формі.

Наведене кореспондує вимогами статті 18 КАС України, відповідно до якої у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС). Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку (частина перша, шоста статті 18 КАС України).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 18 КАС України).

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року №168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС: Електронний кабінет; Електронний суд; підсистема відеоконференцзв`язку.

У силу вимог абзацу 23 підпункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Таким чином, на час прийняття судом першої інстанції рішення від 02 лютого 2024 року зазначені підсистеми (модулі) ЄСІТС уже розпочали функціонування.

За визначенням, наведеним у підпункті 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС..

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, з 05 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС («Електронний кабінет», «Електронний суд», відеоконференцзв`язок), що дозволяє суду вчиняти окремі процесуальні дії з використанням цих підсистем, зокрема, вручати судове рішення в електронній формі шляхом його направлення на офіційну електронну адресу учасника справи, і лише в разі відсутності у особи такої адреси або за її заявою в паперовій формі шляхом видачі безпосередньо в суді або направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічна правова позиція була викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 квітня та 26 жовтня 2023 року у справах №500/3376/22, №160/14267/22, а також від 25 січня 2024 року у справі №560/3598/23.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався тим, що доставлення 08 лютого 2024 року до Електронного кабінету відповідача рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року є його врученням у значенні статті 251 КАС України.

Апеляційну скаргу на це рішення відповідач подав лише 22 квітня 2024 року, пропустивши строк оскарження більше, ніж на місяць.

Доводи скаржника про неотримання ним повідомлення про рішення суду першої інстанції, а також стосовно того, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року він отримав лише 22 березня 2024 року, що підтверджується проставленою відміткою реєстрації на рішенні (вх. номер 378 від 22 березня 2024 року), Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не спростовують факту вручення відповідачеві рішення суду першої інстанції, у значенні статті 251 КАС України, та початок перебігу строку на апеляційне оскарження із цього моменту.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який критично оцінив посилання скаржника на велику кількість судових справ за участі військової частини НОМЕР_1 , що перебувають у провадженні судів різних інстанцій, оскільки ці обставини не є непереборними для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. При цьому такі обставини є внутрішніми питаннями організації роботи відповідача та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.

Надаючи оцінку доводам скаржника про введення в Україні воєнного стану, а також те, що військова частина НОМЕР_1 та особовий склад, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і до сьогодення здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Верховний Суд зазначає таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд указав, що під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Тож, Верховний Суд зауважує, що саме посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, водночас, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, скаржник посилався на введення в Україні воєнного стану, здійснення відповідачем заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Проте Верховний Суд зауважує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є необґрунтованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Більше того, саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.

Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 20 травня 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі №440/13665/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду