ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа №440/16163/23

адміністративне провадження № К/990/23235/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №440/16163/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року (головуючий суддя: Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 1 лютого 2008 року до 1 вересня 2023 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця;

- зобов`язати відповідача нарахувати й виплати йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 лютого 2008 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця;

- зобов`язати відповідача нарахувати й виплати йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 1 вересня 2023 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року позов задоволено частково:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування й виплати ОСОБА_1 індексації за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року та з урахуванням раніше виплачених сум;

- у задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.

22 квітня 2024 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення суду першої інстанції, датована 16 квітня 2024 року.

Одночасно з цим, військова частина НОМЕР_1 просила поновити їй пропущений строк апеляційного оскарження. Мотивувала тим, що копію рішення суду першої інстанції від 26 січня 2024 року військова частина отримала в електронному суді 22 березня 2024 року і це підтверджує відмітка у журналі реєстрації обліку позовних заяв від 22 березня 2024 року №388.

29 квітня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив у задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Суд мотивував ухвалу тим, копія оскарженого рішення була доставлена до електронного кабінету скаржника 14 лютого 2024 року о 19:39 год і вважається врученою 15 лютого 2024 року, натомість апеляційна скарга подана поза межами тридцятиденного строку оскарження та за відсутності доказів поважності причин його пропуску.

Іншою ухвалою від 29 квітня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , керуючись частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України»), та надав скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків у спосіб подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та доказів на підтвердження цих обставин.

7 травня 2024 року у порядку усунення недоліків апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строк на апеляційне оскарження. На її обґрунтування покликалася на обставини введення воєнного стану; залучення особового складу до оборони держави; неукомплектованість штату юридичної групи; наявність значної кількості судових справ, які слід відслідковувати у електронному кабінеті та на сайті судової влади; відсутності оскарженого рішення в електронному суді та його поява 22 березня 2024 року. На основі цих обставин і доводів військова частина просила суд визнати поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення від 26 січня 2024 року та поновити цей строк.

8 травня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив у задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 від 7 травня 2024 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Суд мотивував ухвалу наявністю у матеріалах справи довідки про доставку оскарженого рішення до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 о 19:39 год 14 лютого 2024 року та пропуском тридцятиденного строку апеляційного оскарження при поданні апеляційної скарги у квітні 2024 року. Інші обставини, на які покликався скаржник, апеляційний суд відхилив, дійшовши висновку, що вони не мали об`єктивного характеру, а залежали від пасивної поведінки військової частини.

15 травня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України та фактом неповажності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

30 липня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, військова частина покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права та стверджує, що суд дійшов помилкового й надмірно формального висновку про відсутність поважних причин, які зумовили пропуск нею строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 10 серпня 2024 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Імперативні приписи частина третьої статті 298 КАС України встановлюють обов`язок особи, яка звертається до суду із апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження подати клопотання про його поновлення із зазначенням поважності причин такого пропуску.

Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).

Положеннями статті 169 КАС України визначено, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).

Отже, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

Поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

У цій справі 26 січня 2024 року суд першої інстанції ухвалив рішення у порядку письмового провадження.

29 січня 2024 року забезпечено надання загального доступу до рішення суду першої інстанції.

7 лютого 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала до суду першої інстанції електронною поштою заяву про видачу копії рішення від 26 січня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції установив і це підтверджують матеріали справи, що суд першої інстанції надіслав військовій частині НОМЕР_1 копію рішення від 26 січня 2024 року в електронній формі до її електронного кабінету.

Рішення суду першої інстанції від 26 січня 2024 року було доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 о 19:39 год 14 лютого 2024 року, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.

Пункт 2 частини шостої статті 251 КАС України установлює, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 251 КАС України).

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина шоста статті 120 КАС України).

Отже, тридцятиденний строк апеляційного оскарження, визначений статтею 295 КАС України, закінчився 18 березня 2024 року.

Апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 датована 16 квітня 2024 року й зареєстрована в суді апеляційної інстанції 23 квітня 2024 року.

За таких обставин і правового регулювання, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи військової частини НОМЕР_1 про отримання нею копії оскарженого рішення лише 22 березня 2024 року та дійшов правильного висновку про те, що військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне скарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року.

Водночас суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам військової частини НОМЕР_1 щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання їх поважними.

У цьому контексті Суд зауважує, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Уведений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між іншим, сама собою ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

При оцінювані поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.

Тож сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Указані військовою частиною НОМЕР_1 обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, ураховуючи її завдання та функції, могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас у цьому питанні необхідно враховувати й інші обставини, а також тривалість пропущеного строку.

У цьому випадку колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначені відповідачем обставини як-от велика навантаженість, неможливість вчасно здійснювати контроль за відомостями з електронного кабінету в режимі введення воєнного стану в Україні через неукомплектованість штату юристів, - не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження. Наведені відповідачем аргументи є проблемою внутрішньої організації роботи військової частини НОМЕР_1 та не можуть слугувати свідченням наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.

Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 8 серпня 2024 року у справі №440/15583/23).

Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

До того ж, у пункті 49 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З огляду на зазначене, наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року не можна розцінювати як обставини, які об`єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 22 квітня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду