№ 440/1797/14-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 440/1797/14

провадження № 61-6971св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб?єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиця Андрій Андрійович,

заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Банк Форум», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича - Репака Віталія Валерійовича на постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня

2022 року складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиці А. А.

Скарга мотивована тим, що 04 грудня 2021 року боржником були отримані оскаржувані постанови приватного виконавця, що були винесені останнім згідно виконавчого листа Буського районного суду Львівської області про стягнення із боржника ( ОСОБА_1 ) на користь стягувача (ПАТ «Банк Форум») заборгованості за кредитним договором на підставі заочного рішення Буського районного суду Львівської області від 05 лютого 2015 року в справі № 440/1797/14-ц. Заявник вважав оскаржувані ним постанови приватного виконавця незаконними і такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що ухвалою Буського районного суду Львівської області від 26 липня 2021 року було змінено кредитора із ПАТ «Банк Форум» на ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста», який став новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором № 0047/08/6.10-CL

від 08 травня 2008 року. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу таких прав, заявник вважав пропущеним строк пред`явлення виконавчого листа до виконання новим кредитором, що сплив ще у 2016 році.

ОСОБА_1 просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 67703630 від 01 грудня 2021 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. та постанову про стягнення із боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 67703630

від 01 грудня 2021 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року у задоволенні скарги відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виданий судом виконавчий лист від 05 жовтня 2021 року передбачає строк пред`явлення його до виконання із 11 серпня 2021 року до 11 серпня

2024 року, та у межах цього строку стягувач звернувся до приватного виконавця із заявою від 22 листопада 2021 року, а останній постановою від 01 грудня

2021 відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа

від 05 жовтня 2021 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором № 0047/08/6.10-CL

від 08 травня 2008 року в розмірі 121 742,76 грн, правових підстав для скасування постанови приватного виконавця Пиць А. А. про відкриття виконавчого провадження від 01 грудня 2021 року місцевий суд не знаходить. При цьому, суд першої інстанції вважав, що заявник, висловлюючи у поданій скарзі фактичну свою незгоду із виданим судом виконавчим листом, обрав невірний спосіб захисту порушеного права через скасування постанов приватного виконавця, оскільки для цього існує процесуальний спосіб, передбачений статтею 432 ЦПК України. Щодо постанови про стягнення із боржника основної винагороди, суд першої інстанції вважав таку правомірною, з огляду на суму, що підлягає примусовому стягненню із ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року скасовано, та постановлено нову ухвалу, якою скаргу задоволено.

Скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 67703630 від 01 грудня 2021 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А.

Скасовано постанову про стягнення із боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 67703630 від 01 грудня 2021 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А.

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області

Пиць А. А. на корить ОСОБА_1 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області

Пиць А. А. на корить ОСОБА_1 496,20 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виконавчий лист пред`явлено до виконання поза межами строків, встановлених статтею

12 Закону № 1404-VIII, питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у встановленому статтею

433 ЦПК України порядку, не вирішувалось, підстав для переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не встановлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 липня 2022 року представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. - Репак В. В. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня 2022 року та залишити в силі ухвалу Буського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки строк пред?явлення виконавчого документа встановлено судом до 11 серпня 2024 року, а тому у приватного виконавця не було підстав повертати виконавчий лист стягувачу без виконання.

Доводи інших учасників справи

30 серпня 2022 року представник ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» -

Остапченко О. В. через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня 2022 року скасувати та залишити в силі ухвалу Буського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Буського районного суду Львівської області.

25 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною другою статті 414 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі у відповідній частині є, зокрема, порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Фактичні обставини справи

Заочним рішення Буського районного суду Львівської області від 05 лютого

2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0047/08/3.10-CL від 08 травня 2008 року в сумі

121 742,76 грн.

16 червня 2017 року представник ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа, який згідно супровідного листа суду надіслано стягувачу 23 червня 2017 року, і такий повернувся до суду без вручення 26 червня 2017 року.

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 26 липня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у виконавчому провадженні з виконання заочного рішення Буського районного суду Львівської області

від 05 лютого 2015 року.

05 жовтня 2021 року Буським районним судом Львівської області видано новий виконавчий лист на виконання рішення суду від 05 лютого 2015 року, в якому зазначено, що рішення набрало законної сили 11 серпня 2021 року, а виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання до 11 серпня 2024 року.

На підставі цього виконавчого листа та заяви стягувача (ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») від 22 листопада 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 грудня 2021 року, а також постанову про стягнення з боржника основної винагороди від цього ж числа.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо вимог скарги про визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону

№1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

Вимоги до виконавчого документа наведені в статті 4 цього Закону.

Так, у виконавчому документі, зокрема, зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню; та строк пред`явлення рішення до виконання (пункти 1 ,2, 6, та 7 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до положень пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як зазначено в частині першій та другій статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання наведені в частинах четвертій та п`ятій цієї статті Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-711цс15 викладено таку правову позицію:

«За змістом положень частин першої, другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред`явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.

За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності з 09 березня 2011 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

У справі, яка переглядається, виконавчий документ, виданий 05 жовтня

2021 року на підставі заочного рішення Буського районного суду Львівської області від 05 лютого 2015 року, був пред`явлений до виконання поза межами строків, установлених статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», питання про поновлення пропущеного строку в установленому статтею 371 ЦПК України порядку не вирішувалося, і відповідно зазначена обставина, виходячи з положень статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», була підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження».

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від: 15 березня 2018 року у справі № 554/6783/16-ц (провадження № 61-2622св18); 28 березня 2018 року у справі № 2-710/11 (провадження № 61-7055св18); 18 грудня

2019 року у справі № 752/20752/17 (провадження № 61-35268св18); 26 червня 2019 року у справі № 2604/23372/12 (провадження № 61-34335св18), а також в ухвалі від 14 вересня 2020 року у справі № 420/799/17 (провадження

№ 61-11885ск20), що свідчить про його усталеність практиці суду касаційної інстанції.

Установивши, що виконавчий лист пред`явлено до виконання поза межами строків, встановлених статтею 12 Закону № 1404-VIII, питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у встановленому статтею 433 ЦПК України порядку, не вирішувалось, підстав для переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не встановлено, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення скарги в частині скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Висновок суду апеляційної інстанції в цій частині відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Щодо вимог скарги про скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих із боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За змістом частин другої-третьої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих із боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» - закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду

у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), у справі №127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18),

від 28 листопада 2018 року у справі №2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18) та від 19 травня 2020 року у справі №754/2223/15-ц (провадження

№ 14-568цс19), а також у постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 361/1222/20, від 09 квітня 2020 року у справі № 758/6070/19.

З урахуванням зазначених норм права та релевантної судової практики, вимоги скарги про визнання незаконними та скасування постанови державного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, розглядаючи зазначені вимоги скарги в порядку цивільного судочинства, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення норм процесуального права не звернули належної уваги на те, що правовідносини в частині визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця є адміністративно-правовими, а тому справа у цій частині підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в касаційному порядку частково (у частині визнання незаконними та скасування постанови державного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця) із закриттям провадження у справі у зазначеній частині.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення у частині вирішення вимог про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування із частковим закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 255 400 409 414 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича - Репака Віталія Валерійовича задовольнити частково.

Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 19 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня 2022 року в частині вимог скарги про визнання незаконними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича в частині вимог про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовичапро стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його скаргою в частині вимог про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 07 липня 2022 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Львівського апеляційного суду від 07 липня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов