ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа №440/18350/23

адміністративне провадження № К/990/23832/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (головуючий суддя - Русанова В.Б., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.)

у справі №440/18350/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з встановленням базового місяця - січень 2008 року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.

3. На зазначене рішення суду 23 квітня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

4. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 квітня 2024 року визнав неповажними наведені відповідачем у клопотанні підстави пропуску строку, залишив апеляційну скаргу без руху та встановив десятиденний строк для усунення її недоліків. Запропонував подати клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

5. На вимогу суду військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

6. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 травня 2024 року відмовив в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі №440/18350/23, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

7. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою.

8. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Визнаючи неповажними наведені відповідачем у клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення. Водночас, зазначені відповідачем обставини не є об`єктивними, не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі.

10. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних причин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою.

11. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду ухвалено 14 лютого 2024 року в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідачем отримано 15 лютого 2024 року о 00:31, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет системи "Електронний Суд", та спростовує доводи скаржника про не отримання судового рішення в даний спосіб.

12. Суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами, наголосив, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, а питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

13. Також зазначив, що доказів на підтвердження великої навантаженості на юридичний відділ та обмеженої кількості працівників скаржником до суду не надано.

14. Суд апеляційної інстанції зауважив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі є передчасними та такими, що ґрунтуються на формальному підході, оскільки не враховують, що на момент відкриття провадження та прийняття рішення в даній справі і по даний час в Україні триває воєнний стан, а військова частина НОМЕР_1 та особовий склад, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і по даний час, здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Військова частина НОМЕР_1 входить до переліку об`єктів критичної інфраструктури, у зв`язку з чим весь особовий склад без виключень виконує бойові завдання по охороні та обороні цієї військової частини.

16. Скаржник просить урахувати, що, незважаючи на велике навантаження, поряд з виконанням бойових завдань, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 докладається максимум зусиль з метою забезпечення якісного та належного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції. Пояснює, що обов`язки стосовно належного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції покладено на юридичну групу військової частини НОМЕР_1 , а з жовтня 2022 року і по теперішній час посада офіцера юридичної групи військової частини НОМЕР_1 вакантна. Тобто, на теперішній час обов`язки стосовно належного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції виконує одна посадова особа юридичної групи військової частини НОМЕР_1 , а саме помічник командира з правової роботи - начальник юридичної групи військової частини НОМЕР_1 .

17. Наголошує, що на даний час, в провадженні судів різних інстанцій, стороною в яких є військова частина НОМЕР_1 , перебуває близько 400 судових справ, а тому постійно перевіряти інформацію по кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів без повідомлення в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті" одній посадовій особі фізично практично не можливо зважаючи на необхідність виконання інших поставлених завдань, в тому числі бойових.

18. Скаржник акцентує увагу на тому, що в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті" судова справа №440/18350/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії на день прийняття рішення взагалі була відсутня. Командування військової частини НОМЕР_1 повідомляє, що текст рішення Полтавського окружного адміністративного суду Полтавської області від 14 лютого 2024 року в адміністративній справі №440/18350/23 отримано в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті" 22 березня 2024 року, що підтверджується відміткою реєстрації на рішенні (вх. №372 від 22 березня 2024 року).

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

20. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

21. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права необхідно вказати таке.

22. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

23. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

24. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

25. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

26. Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

27. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

28. Отже, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

29. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

30. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

31. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

32. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

33. У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

34. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

35. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

36. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

38. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

39. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

40. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

41. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19).

42. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

43. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

44. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

45. Як убачається із матеріалів справи №440/18350/23, військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у цій справі, нею був поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

46. Справу Полтавський окружний адміністративний суд розглянув 14 лютого 2024 року за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

47. Копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року військовій частині НОМЕР_1 надіслано в її електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 15 лютого 2024 року о 00:31, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет системи "Електронний Суд".

48. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в справі №440/18350/23 надіслано для оприлюднення 14 лютого 2024 року, зареєстровано 15 лютого 2024 року, забезпечено надання загального доступу 16 лютого 2024 року.

49. 23 квітня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 подала до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року. Скарга містить клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження, мотивоване тим, що починаючи з 14 лютого 2024 року і до моменту отримання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в справі №440/18350/23 в повідомленнях в підсистемі "Електронного Суду" в "Електронному судовому кабінеті" не з`являлося, у зв`язку з чим, командування військової частини НОМЕР_1 не мало змоги ознайомитися із цим судовим рішенням. Текст рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року відповідач отримав у електронному кабінеті 22 березня 2024 року, що підтверджується відміткою реєстрації на копії рішення суду (вх. №372 від 22 березня 2024 року), тому перебіг строку на його апеляційне оскарження розпочався саме з 23 березня 2024 року. Скаржник також просив урахувати, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції припав на час дії в Україні воєнного стану, а військова частина НОМЕР_1 здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Військова частина НОМЕР_1 посилалась на велике навантаження на одну особу, яка здійснює представництво відповідача в судах, тому практично немає можливості постійно перевіряти відомості по кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів.

50. Визнаючи неповажними наведені відповідачем у клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що військова частина НОМЕР_1 має електронний кабінет і оскаржуване рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року отримала 15 лютого 2024 року в електронному кабінеті. Апеляційна скарга подана до Другого апеляційного адміністративного суду 23 квітня 2024 року, тобто після закінчення установленого процесуальним законом строку на її подання. Як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження військова частина НОМЕР_1 послалася, що наразі в країні оголошено воєнний стан і текст рішення суду першої інстанції відповідач отримав у підсистемі «Електронний кабінет» 22 березня 2024 року.

51. Суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені відповідачем у клопотанні підстави пропуску строку, надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску цього строку.

52. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

53. В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, військова частина НОМЕР_1 , починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і до цього часу, здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Незважаючи на велике навантаження, поряд із виконанням бойових завдань, посадові особи військової частини НОМЕР_1 докладаються максимум зусиль з метою забезпечення якісного та належного представництва в судах різної юрисдикції. Обов`язки щодо належного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції покладено на юридичну групу, до якої входить одна посадова особа, а саме помічник командира з правової групи - начальник юридичної групи військової частини НОМЕР_1 .

54. Також, в клопотанні зазначено, що текст рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в справі №440/18350/23 відповідач отримав в підсистемі «Електронного суду» в «Електронному судовому кабінеті» 22 березня 2024 року, що підтверджується відміткою реєстрації на рішенні суду (вх. №372 від 22 березня 2024 року).

55. Відмовляючи в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції встановив, що військова частина НОМЕР_1 має електронний кабінет і оскаржуване рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року скаржник отримала 15 лютого 2024 року в електронному кабінеті. Враховуючи положення пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України, датою вручення військовій частині НОМЕР_1 копії оскаржуваного судового рішення від 14 лютого 2024 року є 15 лютого 2024 року. Відповідач не надав обґрунтувань та доказів які б підтверджували відсутність об`єктивної можливості звернутись із апеляційною скаргою після отримання копії рішення суду в електронному кабінеті.

56. Оцінюючи доводи відповідача про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції, урахував, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами, однак у цьому конкретному випадку суд апеляційної інстанції не побачив цього причинно-наслідкового зв`язку через те, що апелянт належним чином не продемонстрував та не обґрунтував такого зв`язку.

57. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

58. Ураховуючи наведене у сукупності, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що військовою частиною НОМЕР_1 не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в справі №440/18350/23.

59. Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у цій справі й суд першої інстанції виконав процесуальний обов`язок щодо надсилання судового рішення учаснику справи (відповідачу).

60. З огляду на запровадження підсистем ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд», що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи КАС України щодо надсилання судового рішення в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення мають імперативний характер лише у випадку відсутності в учасника справи Електронного кабінету.

61. Отже, надіслання судового рішення в електронній формі до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 є належним, визначеним процесуальним законодавством способом надсилання судового рішення учаснику справи. Копія рішення Полтавського окружного адміністративного суду 14 лютого 2024 року в справі №440/18350/23 доставлена до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 - 15 лютого 2024 року (00:31), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет системи "Електронний Суд".

62. Що стосується тверджень військової частини НОМЕР_1 про отримання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в справі №440/18350/23 у Електронному кабінеті 22 березня 2024 року, що підтверджується відміткою реєстрації на рішенні суду (вх. №372 від 22 березня 2024 року), то такі є безпідставними, оскільки проставлена відповідачем дата реєстрації вхідної кореспонденції свідчить лише про внутрішню реєстрацію документа й не є належним доказом на підтвердження доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 саме 22 березня 2024 року. Копія витягу із журналу обліку позовних заяв та інших документів, пред`явлених до військової частини НОМЕР_1 , не може вважатися беззаперечним доказом дати отримання скаржником судового рішення. Як вже зазначалось, із матеріалів справи Полтавського окружного адміністративного суду убачається, що копія рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в справі №440/18350/23 доставлена до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 15 лютого 2024 року (00:31), що вважається врученням судового рішення відповідачу в розумінні приписів статей 251 295 КАС України.

63. До того ж, інші наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, не можна розцінювати як обставини, які об`єктивно унеможливили звернення з апеляційною скаргою аж до 23 квітня 2024 року.

64. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

65. Введений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

66. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.

67. Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Указані військовою частиною НОМЕР_1 обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, ураховуючи її завдання та функції, могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас у цьому питанні необхідно ураховувати й інші обставини, а також тривалість пропущеного строку. Така зазначена відповідачем обставина як велика навантаженість, що обов`язки стосовно належного виконання представництва військової частини НОМЕР_1 у судах виконує лише одна посадова особа, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у межах цієї справи. Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження. Наведені відповідачем аргументи є проблемою внутрішньої організації роботи військової частини НОМЕР_1 та не можуть слугувати свідченням наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.

68. Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

69. Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

70. Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

71. Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

72. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив військовій частині НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року в справі №440/18350/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

73. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.

74. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

75. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

76. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 345 350 355 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі №440/18350/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду