ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 440/18648/23

адміністративне провадження № К/990/22027/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Губської О.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №440/18648/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024, постановлену колегією у складі головуючого судді Калиновського В.А., суддів: Кононенко З.О., Мінаєвої О.М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просила:

- визнати протиправними дії та бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 внаслідок невірного визначення місяців підвищення грошових доходів («базових місяців»);

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, із застосуванням базового місяця січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

2. Позовну заяву обґрунтовує порушенням своїх прав через невиплату в/ч НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року та з 01.03.2018 по 31.12.2018 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

3.1. За висновком суду першої інстанції, в/ч НОМЕР_1 з грудня 2015, повинен був застосовувати січень 2008 як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 застосовуються нові єдині підходи до нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком № 1078. Також ненарахування та невиплата в/ч НОМЕР_1 позивачу з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно суми індексації грошового забезпечення свідчить про порушення відповідачем прав позивача на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.

4. Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач (в/ч НОМЕР_1 ) звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення від 14.02.2024, апелянт просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, оскільки копію оскаржуваного рішення в підсистемі «Електронний суд» не отримував, а рішення від 14.02.2024 отримав лише 22.03.2024, що підтверджував копією «Журналу обліку позовних заяв та інших документів пред`явлених до військової частини НОМЕР_1 ».

5. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 апеляційну скаргу ГУНП в Полтавській області залишено без руху через пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з обґрунтуванням такого пропуску причинами, які, за оцінкою суду, є неповажними та надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків.

5.1. Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копію зазначеного судового рішення було доставлено до електронного кабінету відповідача (в/ч НОМЕР_1 ) 15.02.2023 о 01.10, що спростовує доводи апелянта про неотримання судового рішення в даний спосіб.

5.2. Доводи скаржника про те, що датою отримання оскаржуваного рішення є 22.03.2024, а саме дата реєстрації вказаного рішення у журналі вхідної кореспонденції відповідача, за оцінкою суду цієї інстанції, є помилковими, оскільки відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а проставлена дата вхідної кореспонденції свідчить лише про внутрішню реєстрацію документа.

5.3. Відхиляючи доводи апелянта, наведені ним на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з посиланням на воєнний стан, апеляційний суд зауважив, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, а питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку та наданих учасником справи доказів. Оцінюючи доводи заявника, цей суд указав, що окрім посилання на факт запровадження воєнного стану та ту обставину, що апелянт є військовим формуванням, персонал якого залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань, в/ч НОМЕР_1 доказів, відповідно до частини першої статті 77 КАС України на підтвердження вказаних обставин не надає.

5.4. Посилання скаржника на внутрішні організаційні процеси у роботі відповідача без надання відповідних доказів, також не прийняті апеляційним судом як належну підставу для задоволення клопотання скаржника, виходячи з того, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

5.5. За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначені апелянтом обставини не є об`єктивними, не пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі. Суд зазначив, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт не позбавлений можливості підтвердити свої доводи відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку, а тому з метою вирішення питання про поновлення строку чи відмову у його поновленні, апелянт може подати до апеляційного суду клопотання про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

6. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024 визнані неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зазначені в/ч НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на таке оскарження, подане на виконання ухвали від 29.04.2024, які повторювали доводи, яким судом уже надавалася оцінка, та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

7. Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024 у справі № 440/18648/23, в/ч НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) з касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу №440/18648/23 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

7.1. На обґрунтування доводів касаційної скарги в/ч НОМЕР_1 посилається на порушення судом норм процесуального права та наполягає на тому, що копія рішення суду першої інстанції до цього учасника справи не надходила ні в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, ні засобами поштового зв?язку. Просить урахувати, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції припав на час дії в Україні воєнного стану, а в/ч НОМЕР_1 є військовим формуванням, на яке покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, й особовий склад військової частини залучається до бойових (спеціальних) завдань, а зважаючи на велику кількість (понад 400) судових справ, у яких вона є стороною, на велике навантаження на особу, яка здійснює її представництво в судах, що постійно перевіряти відомості по кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів практично немає можливості.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

9. Копію цієї ухвали ОСОБА_1 отримала засобами поштового зв?язку 12.07.2024, що підтверджується поштовим відправленням за штрих-кодовим ідентифікатором 0600275951460. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивачка не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

10. Ухвалою Верховного Суду Єресько Л.О. від 20.09.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

12. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

13. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

14. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

15. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.

16. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

16.1. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

16.2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

16.3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

17. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

18. Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

19. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

20. Отже, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

21. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

22. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

23. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

24. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

25. У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

26. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

27. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

28. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

29. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

30. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

31. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

33. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

34. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

35. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

36. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).

37. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

38. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

39. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

40. За обставинами цієї справи, військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у цій справі, нею був поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

40.1. Справу № 440/18648/23 Полтавський окружний адміністративний суд 14.02.2024 розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін.

40.2. Копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 по справі № 440/18648/23 в/ч НОМЕР_1 було надіслано в її електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 15.02.2024 о 01:10, що підтверджується довідкою відповідального працівника Полтавського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

40.3. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі №440/18648/23 надіслано для оприлюднення: 14.02.2024. Зареєстровано: 16.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2024.

40.4. Військова частина НОМЕР_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою 18.04.2024.

41. З огляду на зміст доводів військової частини при апеляційному розгляді та у касаційній скарзі, аргументи до поважності пропуску строку зводяться до дії воєнного стану та неотримання рішення суду першої інстанції через кабінет системи «Електронного суду». Апеляційний суд двічі визнав ці підстави неповажними.

42. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

43. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 440/15583/23.

44. Введений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Проте, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

45. Водночас Верховний Суд уважає, що велике навантаження, пов`язане з тим, що в/ч НОМЕР_1 є стороною у значній кількості справ, які перебувають у провадження судів різних юрисдикцій, а тому постійно перевіряти інформацію по кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів без повідомлення в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті" одній посадовій особі фізично практично не можливо зважаючи на необхідність виконання інших поставлених завдань - суто суб`єктивна причина та не є обставиною, яка є об`єктивно непереборною та не залежить від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язаною з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

46. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанова Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22).

47. Ураховуючи наведене у сукупності, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що в/ч НОМЕР_1 не довела таких обставин, які б давали не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 у справі № 440/18648/23.

48. Військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у справі № 440/18648/23 й суд першої інстанції виконав процесуальний обов`язок щодо надсилання судового рішення учаснику справи (відповідачу).

49. З огляду на запровадження підсистем ЄСІТС «Електронний кабінет» та «Електронний суд», що забезпечують можливість направлення судом документів у справах в електронній формі шляхом їхнього надсилання до Електронного кабінету користувача (у тому числі автоматично), приписи КАС України щодо надсилання судового рішення в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення мають імперативний характер лише у випадку відсутності в учасника справи Електронного кабінету.

50. Отже, надіслання судового рішення в електронній формі до Електронного кабінету в/ч НОМЕР_1 - належний, визначений процесуальним законодавством способом надсилання судового рішення учаснику справи.

51. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

52. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

53. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 без задоволення, а оскаржуваної ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024 - без змін.

56. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов О.А. Губська