ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 440/214/19

касаційне провадження № К/9901/23393/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 (головуючий суддя - Клочко К.І.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.)

у справі № 440/214/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Полтавтрансбуд»

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Полтавтрансбуд» (далі - ТОВ «КУА «Полтавтрансбуд»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.01.2019 № 0000011402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2996606,00 грн за основним платежем та 749151,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 15.04.2019 адміністративний позов задовольнив повністю.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.07.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Полтавській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2019, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що позивач у спірних правовідносинах не придбавав у власність, не створював «Базовий актив» за кошти спільного інвестування, не обліковував та, відповідно, не мав права на пільгу з податку на прибуток.

Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Полтавській області.

11.09.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

02.07.2021 ГУ ДФС у Полтавській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Полтавській області на Головне управління ДПС у Полтавській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.07.2013 по 30.06.2018 позивач, який діяв в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Забудовник» (далі - ПЗНВІФ «Забудовник»), на підставі договору позики від 16.07.2013 № 03/07/13 надав позику Товариству з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» за рахунок коштів ПЗНВІФ «Забудовник» у розмірі 1521061,30 грн.

16.07.2015 платник від імені, в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ «Забудовник» (покупець) уклав Генеральний договір з Товариством з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» (продавець), відповідно до умов якого покупець приймає на себе зобов`язання щодо укладення форвардних контрактів на поставку майнових прав на об`єкти інвестування майбутніх об`єктів будівництва.

Враховуючи наявність боргових зобов`язань продавця перед покупцем відповідно до договору позики в розмірі 601500,00 грн, сторони домовилися, що виникнення зобов`язань покупця щодо сплати ціни кожного форвардного контракту може бути виконане шляхом заліку зустрічних грошових зобов`язань. При цьому, в разі ненадходження оплати, буде вважатися, що на наступний день за спливом триденного строку оплати відповідного форвардного контракту буде здійснено його оплату шляхом зарахування вказаної суми в межах наявного боргу відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України. Сторони також погодили, що задля гарантування взаємних прав та інтересів проведення зарахування не потребуватиме додаткового документального оформлення, окрім цього договору, який сторони вважають заявою про згоду на зарахування. Покупець гарантував, що сплату ціни форвардного контракту буде здійснено за рахунок коштів спільного інвестування.

У період з 01.01.2016 по 30.06.2018 позивач від імені, в інтересах та за рахунок ПЗНВІФ «Забудовник» придбав в активи фонду 199 форвардних контрактів за ціною 100,00 грн за один форвардний контракт.

Придбання платником форвардних контрактів здійснено за результатами публічних аукціонів, проведених Товарною біржою «Перспектива-Коммодіті», що підтверджується листом біржі від 20.12.2018 № 18/12/20-01.

Ціна форвардного контракту формувалася за результатами проведених публічних аукціонів, що підтверджується відповідними аукціонними свідоцтвами, виданими Товарною біржою «Перспектива-Коммодіті» за результатами кожного аукціону. На підтвердження факту здійснення оплати форвардних контрактів шляхом списання заборгованості Товариства з додатковою відповідальністю «Полтавтрансбуд» перед ТОВ «КУА «Полтавтрансбуд» до матеріалів справи долучено протоколи про залік взаємних вимог.

ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.06.2018, за наслідками якої складено акт від 23.11.2018 № 1566/16-31-14-02-08/34204745.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ «КУА «Полтавтрансбуд» вимог підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з безпідставним неоподаткуванням отриманого в період з 01.01.2016 по 30.06.2018 доходу в розмірі 16647813,00 грн, оскільки платник не придбавав у власність, не створював «Базовий актив» за кошти спільного інвестування, не обліковував та, відповідно, не мав права на пільгу з податку на прибуток.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 02.01.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011402, згідно з яким з огляду на вказане порушення збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2996606,00 грн за основним платежем та 749151,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній позивачем частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 141.6 статті 141 ПК України визначено особливості оподаткування інститутів спільного інвестування та суб`єктів недержавного пенсійного забезпечення.

Так, згідно з підпунктом 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 ПК України звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).

Відповідно до підпункту 14.1.45 пункту 14.1 статті 14 ПК України дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов`язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством. Стандартна (типова) форма деривативів затверджується Кабінетом Міністрів України.

До деривативів належать: своп; опціон; форвардний контракт; ф`ючерсний контракт.

Згідно із визначенням, наведеним у підпункті 14.1.45.3 підпункту 14.1.45 пункту 14.1 статті 14 ПК України, форвардним контрактом є стандартизований цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов`язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов`язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Статтею 1 Закону України від 05.07.2012 № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 5080-VI) визначено, що інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - це корпоративний або пайовий фонд; активи ІСІ - це сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Отже, активами ІСІ можуть бути будь-які активи, дозволені чинним законодавством.

Вичерпний перелік активів, які не можуть бути активами ІСІ, визначено пунктом 24 статті 48 Закону № 5080-VI. Деривативи не входять у цей перелік. А відтак, дериватив може бути активом ІСІ.

Кім того, виходячи із визначення активу ІСІ, наведеного у пункті 1 частини першої статті 1 Закону № 5080-VI, передумовою, яка надає право вважати актив активом ІСІ, є формування останнього за рахунок коштів ІСІ.

Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 5080-VI визначено, що коштами спільного інвестування є: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом; інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування; доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування; доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування; інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).

Відтак, передумовою, яка надає можливість вважати відповідний актив активом ІСІ, є встановлення обставин його формування за рахунок коштів ІСІ, перелік яких визначений пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 5080-VI.

Тобто, обов`язковою умовою, яка нівелює право ІСІ на звільнення від оподаткування податком на прибуток доходів від здійснення операцій з активами, є формування відповідного активу не за рахунок коштів спільного інвестування.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.10.2020 у справі № 300/1717/19.

Утім, оскільки у розглядуваній ситуації, як достеменно встановлено судами та не спростовано контролюючим органом, деривативи, від продажу яких позивач отримав дохід в охоплений перевіркою період у розмірі 16647813,00 грн, сформовано саме за рахунок коштів ІСІ - ПЗНВІФ «Забудовник», висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач звільнений від оподаткування зазначеного доходу на підставі підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 ПК України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Полтавській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова