ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 440/3061/23

адміністративне провадження № К/990/10392/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №440/3061/23

за позовом Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 (суддя Канигіна Т.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 (головуючий суддя Макаренко Я.М., судді: Любчич Л.В., Жигилій С.П.),

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД", яке діє від імені та в інтересах Компанія MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (далі також - Представництво) звернулась до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №225/35005040 від 05.12.2022 на загальну суму 14 719 415,22 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставне застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 25%, нарахованого у відповідності до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), оскільки в діях суб`єкта господарювання відсутній будь-який умисел, спрямований на несплату податкових зобов`язань. Вказано, що внаслідок обставин непереборної сили у позивача станом на 30.09.2022 були відсутні кошти на рахунку у обсязі, достатньому для повної сплати ПДВ за серпень 2022 року, про що було повідомлено контролюючий орган листом №389 від 03.10.2022.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 06.09.2023 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №225/35005040 від 05.12.2022.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 скасовано в частині визначення штрафу в сумі 1471941,52 грн та в частині стягнення витрат зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду 06.09.2023 залишено без змін.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 19.09.2022 Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" , як зареєстрований платник податків, подало податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2022 року, у якій визначило до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 86 531 918,00 грн.

Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковій декларації з податку на додану вартість від 19.09.2022 №9186716362 за серпень 2022 року по Представництву "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД", за результатами якої складено акт від 20.10.2022 №222/35-00-50-16/26626659.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2022 року по терміну сплати 30.09.2022 у сумі 58877660,86 грн із затримкою на 3-4 календарні дні.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення від 05.12.2022 №225/35005040, яким до позивача за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ застосовано штраф у розмірі 14719415,22грн відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПК України за умисне порушення позивачем строків сплати податкового зобов`язання.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаного рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 21.02.2023 №4241/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення контролюючого органу від 05.12.2022 №225/35005040 без змін.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з безпідставності застосування контролюючим органом до позивача штрафу у розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, передбаченого пунктом 124.2 статті 124 ПК України, у зв`язку з не доведенням відповідачем умисного порушення позивачем строків сплати податкового зобов`язання з ПДВ за серпень 2022 року.

Апеляційний суд, прийшовши до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходив з того, що за встановлених у цій справі обставин відсутні перешкоди для скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми необґрунтовано застосованого штрафу, оскільки це пов`язано із застосуванням помилкової ставки штрафу внаслідок безпідставної кваліфікації діяння як умисного. За відсутності цієї кваліфікуючої ознаки діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність наступає на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України у вигляді штрафу в розмірі 5 відсотків та з урахуванням обставини, що пом`якшує відповідальність у відповідності до п.п.113.6 ст.113 ПК України становить 2,5 відсотків.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норми, яка не підлягала застосуванню (п. 112-1.1.3. ст.112-1, п.113.6 ст.113 ПК України), оскільки лист-повідомлення платника податків, який взято до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, не містить обґрунтованих мотивів та доказів щодо неможливості вчасного виконання податкового обов`язку.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність контролюючим органом під час камеральної перевірки умислу в діяннях позивача, то такі, на переконання скаржника, є необґрунтованими, оскільки обізнаність платника податку про обов`язкову та своєчасну сплату податкового зобов`язання й невиконання такого обов`язку в строк, є ознакою протиправної дії платника податків.

Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо питання сукупного застосування вимог п.112-1.1.3 ст.112-1 та п.113.6 ст.113 ПК України в частині можливості віднесення до обставин, що пом`якшують відповідальність особи за вчинення правопорушення, самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення у формі листа довільної форми, який, на переконання контролюючого органу, не містить в собі обґрунтованих доводів та доказів щодо неможливості своєчасного погашення узгодженої суми грошового зобов`язання.

Крім того, відповідач наголошує, що судами попередніх інстанцій не досліджено в повному обсязі та не надано належної оцінки доказам останнього про доведення умислу в діях позивача щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач наполягає на необґрунтованості доводів контролюючого органу, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У пункті 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки виявлено факт несвоєчасної сплати платником податку самостійно задекларованої суми грошового зобов`язання в розмірі 86 531 918,00 грн відповідно до поданої декларації з ПДВ за серпень 2022 року, граничний строк сплати якої настав 30.09.2022, та станом на 30.09.2022 на електронному рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (код платежу 1410100) у позивача рахувались кошти в розмірі 27 654 257,10 грн, які зараховані у виконання податкового обов`язку.

Після закінчення граничного терміну сплати у платника, через невнесення достатньої суми коштів на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість виник податковий борг в сумі 58877660,86 гривень, внаслідок несплаченого узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ за серпень 2022 року.

03.10.2022 та 04.10.2022 платником податку проведено погашення суми податкового боргу шляхом внесення коштів на електронний рахунок ПДВ.

За результатом проведеної камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковій декларації з податку на додану вартість від 19.09.2022 №9186716362 за серпень 2022 року Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено спірне податкове повідомлення-рішення №225/35005040 від 05.12.2022 про застосування штрафу на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Спірним питанням у цій справі, яке постало перед судами, є визначення правомірності накладення за оскаржуваним індивідуальним актом штрафу у розмірі 25 відсотків суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України.

Законом України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (надалі - Закон №466) в контексті реформування фінансової відповідальності запроваджено в межах Податкового кодексу України принцип винної відповідальності платника податку за податкові правопорушення шляхом внесення до норм ПК України наступних змін.

За визначенням пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Цим же Законом статтю 109 ПК України, зокрема, доповнено пунктом 109.3, згідно з яким у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначено у статті 111 ПК України, відповідно до якої за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (пункт 111.2 статті 111 ПК України).

Особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку (111.4 статті 111 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Як передбачено у пункті 112.7 статті 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

У пункті 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

У постановах від 3 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Така позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.

Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 ПК України.

Встановлені у цій справі обставини свідчать, що в акті камеральної перевірки відсутні посилання на підтверджені відповідними доказами обставини, які б вказували на наявність саме такої кваліфікуючої ознаки як умисел в діях платника податків та цілеспрямоване створення ним умов, які не мали іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України. Останніх не встановлено й судами попередніх інстанцій під час судового розгляду.

У цій справі не є спірним, що порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України дійсно мало місце. Згідно з розрахунком штрафних санкцій затримка сплати узгоджених сум грошового зобов`язання не перевищує 30 календарних днів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за умови не доведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків, в цьому випадку, підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України, а тому до нього мали бути застосовані штрафні санкції за ставкою 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, 03.10.2022 позивач звертався до контролюючого органу з листом №389, в якому зазначив, що внаслідок обставин непереборної сили у нього станом на 30.09.2022 та 03.10.2022 були відсутні кошти на рахунку у обсязі, достатньому для повної сплати ПДВ за серпень 2022 року, але останній докладає всіх зусиль для якнайшвидшого вирішення цього питання та сплати ПДВ у найближчий час. Зокрема платник податків зазначав контролюючому органу та суду, що під час воєнних дій неодноразово відбувалась зупинка свердловин, співвласником яких є позивач і які знаходяться у Полтавській та Сумській областях. У даному регіоні відбувались активні бойові дії і зупинка свердловин призвела до значного зменшення видобутку вуглеводнів; контрагенти позивача: ПАТ "Укртатнафта" (м. Кременчук Полтавської області), ТОВ "Алекспром" (смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області) зазнали серйозних ракетних обстрілів і наразі не можуть виконувати свої зобов`язання перед позивачем; працівники позивача з метою збереження їх життя і здоров`я, що є найвищою цінністю, виїжджали на більш безпечні території у момент активних бойових дій та ракетних обстрілів по населеним пунктам Полтавської та Сумської областей і працювали переважно дистанційно. До цього часу робота працівників щоденно по кілька разів переривалась на досить тривалий час на період оголошення "Повітряної тривоги" для забезпечення їх безпечного перебування в укритті, що також негативно впливає на можливість налагодження звичайного робочого процесу.

Суд апеляційної інстанції погодився з доводами платника податків, що зазначені обставини, підтверджуються наданими відповідними доказами і є такими, які пом`якшують відповідальність.

Так, відповідно до п. 112-1.1.3 ст. 112-1 ПК України до обставин, що пом`якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень, належить: самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених статтями 123 та 125-1 цього Кодексу).

Водночас, згідно п.113.6 ст.113 ПК України у разі наявності хоча б однієї обставини, що пом`якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього Кодексу.

Оскільки позивач звертався з листом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому повідомляв про вчинення ним правопорушення з об`єктивних причин та в силу дії форс-мажорних обставин, а саме несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що вказані обставин можуть бути розцінені як такі, що пом`якшують відповідальність позивача у даній ситуації, та надають підстави для застосування лише 50% від розміру штрафних санкцій визначених п. 124.1 статті 124 ПК України, тобто 2,5 % погашеної суми податкового боргу.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції у цій справі, що платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України з врахуванням п.113.6 ст.113 ПК України.

Разом з тим, до суду касаційної інстанції від контролюючого органу надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтоване посиланням на постанову від 25.07.2024 у справі №640/31489/21, ухвалену Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, у відповідності до висновків якої Представництво іноземної компанії без статусу юридичної особи не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності), а відтак позбавлене права на звернення до суду з позовною заявою.

Представником позивача надіслано на адресу суду заяву, в якій він заперечує проти задоволення клопотання контролюючого органу про залишення позову без розгляду та наголошує на нерелевантності зазначеної ним постанови до спірних правовідносин, оскільки позивачем у цій справі є саме Компанія MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED в інтересах якої звернулося Представництво, а не саме Представництво.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, дійсно, за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові, на яку контролюючий орган посилається у своєму клопотанні, Представництво, яке не є юридичною особою, не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності (право- і дієздатності), а відтак позбавлене права на звернення до суду з позовною заявою.

Однак, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про беззаперечне застосування до цієї справи вищенаведених висновків Верховного Суду є передчасним.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона подається Представництвом "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED; підписана позовна заява представником Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED від імені та в інтересах якої діє Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" адвокатом Світланою ЧОБІТЬКО, яка діє у відповідності до Ордеру на надання правничої (правової) допомоги, виданого на підставі договору про надання правової допомоги та адвокатських послуг №19 від 17.08.2022.

У справі відсутній договір про надання правової допомоги, однак відповідно до Витягу з цього договору вбачається, що Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД", що діє в межах повноважень, наданих йому Компанією MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED, в особі директора Шишкіна Павла Ігоровича та заступника директора Новосьолова Івана Олеговича, які діють на підставі Положення про Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД", затвердженого 11.01.2018 (далі також - Положення), та довіреностей від 13.05.2022 (далі також - довіреності), доручає адвокату Чобітько Світлані Миколаївні здійснити представництво прав і законних інтересів Клієнта в усіх установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форми власності, а також окружних загальних судах, господарських судах, адміністративних, апеляційних та касаційних судах усіх рівнів і юрисдикцій, з усіма правами представника, які передбачені законодавством України, а також надання юридичної допомоги та адвокатських послуг Клієнту. Договір від імені Клієнта підписано директором Шишкіним П.І. та заступником директора Новосьоловим І.О.

Згідно вищезазначеного Положення, Представництво не є юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом Компанії, і вчиняє дії, спрямовані на виникнення, зміну та/або припинення прав і обов`язків виключно від імені Компанії. Керівництво Представництвом здійснюють директор та заступник директора, права та повноваження яких визначено цим Положенням та довіреностями на їх ім`я.

Положенням передбачено, що на підставі та в межах наданих директору та заступнику директора повноважень, вони спільно, зокрема, представляють інтереси компанії з питань діяльності Представництва в будь-яких державних органах, організаціях чи установах, а також у стосунках з українськими та іноземними організаціями та установами, фізичними особами.

Довіреностями від 13.05.2022 директору Представництва Шишкіну П.І. та заступнику директора Новосьолову І.О. надано ширші повноваження, зокрема, укладати договори на виконання робіт (послуг)…, а також представляти інтереси компанії в загальних, господарських, адміністративних судах України.

Відтак, Положенням ні директору, ні заступнику директора Представництва повноважень представляти інтереси компанії в судах не надано, натомість про таке право зазначено в довіреностях, виданих компанією на ім`я останніх.

Відповідно до статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

З аналізу статті 55 КАС України висновується, що:

1) учасники справи та особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, можуть брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника;

2) юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу (прим. тільки для юридичних осіб, в яких створений такий орган), іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту);

3) юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада можуть брати участь у справі також через представника.

У тих випадках, коли законом для деякої категорії справ передбачено участь лише адвоката як представника, то його повноваження підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Таким чином КАС України надано можливість учасникам справи брати участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження такої участі.

Враховуючи вищевикладене у взаємозв`язку з наведеними нормами права та клопотанням контролюючого органу про залишення позову без розгляду з підстав звернення до суду з цим позовом Представництва, яке не є юридичною особою, колегія суддів вважає, що суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити та надати належну оцінку усім поданим до матеріалів справи документам в підтвердження повноважень як директора та заступника директора Представництва, в контексті можливості представляти інтереси Компанії, або укладати договори на надання певних послуг (в тому числі і адвокатських послуг) Компанії і Представництву, так і адвоката Світлани Чобітько, та, як наслідок, визначити хто ж є належним позивачем у цій справі (Представництво чи Компанія).

Колегія суддів зауважує, що зазначення у тексті позовної заяви та судами попередніх інстанцій найменування позивача (у черговості) як Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД", яке діє від імені та в інтересах Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED, та підписання позовної заяви адвокатом С.Чобітько, не дає підстав однозначно ствердити, що позивачем у справі є саме Представництво.

Окрім того, колегія судді зазначає, що згідно з відомостями Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України за запитом по Коду ЄДРПОУ 26626659 інформації не знайдено. Тобто, Представництво "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" не зареєстровано ні як юридична особа, ні як відокремлений підрозділ юридичної особи зі статусом юридичної особи; матеріали справи ж містять відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно яких правовий статус Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" - без права юридичної особи, що, у свою чергу, свідчить про помилковість висновку судів попередніх інстанцій про те, що Представництво зареєстроване як юридична особа.

Колегія суддів повторно наголошує, що першочерговою обставиною, яка підлягає з`ясуванню у цій справі, є встановлення належного позивача, і як наслідок або залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п.п.1 ч.1 ст. 240 КАС України, або розгляду її по суті заявленого спору. Отже, на даному етапі судового розгляду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як підсумок, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, встановити дійсні права та обов`язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341 345 353 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення позову без розгляду відмовити.

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року скасувати, а справу №440/3061/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва