ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 440/4434/18

адміністративне провадження № К/9901/27199/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №440/4434/18

за позовом Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт»

до Управління Державної служби України з питань праці в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування пункту 1 припису

за касаційною скаргою Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 (головуючий суддя: Сич С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 (колегія у складі: головуючого судді Бартош Н.С., суддів: Подобайло З.Г., Григорова А.М.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року Державне підприємство «Полтавське управління геофізичних робіт» (далі - ДП «ПУГР») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби України з питань праці в Полтавській області (далі - Управління Держпраці в Полтавській області), у якому просило: визнати протиправним та скасувати п. 1 припису відповідача про усунення виявлених порушень від 29.08.2018 №ПЛ1667/169/АВ/П.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного припису є акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю ДП "ПУГР" №ПЛ1667/169/АВ від 20.08.2018. Позивач вважає помилковими та необґрунтованими висновки акту інспекційного відвідування №ПЛ1667/169/АВ від 20.08.2018 про порушення ДП "ПУГР" вимог пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, та вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень №ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018, посилаючись на те, що висновок про існування порушення не ґрунтується на фактичних обставинах, є надуманим та хибним, оскільки здійснений без системного аналізу положень Колективного договору та фактичних обставин справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 13.03.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019, у задоволенні позову відмовив.

4. Відмовлячи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що законодавством передбачено спосіб дії роботодавця щодо виплат сум, які належать працівнику від підприємства у випадку звільнення такого працівника, а відтак, позивач мав обов`язок нарахувати ОСОБА_1 матеріальну допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки йому, та у разі невиплати з якихось причин одночасно з виплатою заробітної плати і відпускних, виплатити цій особі таку матеріальну допомогу на оздоровлення в день звільнення ОСОБА_1 .

Крім того, суди зазначили, що відстрочення виплати матеріальної допомоги не є свідченням того, що особа, яка має право на її отримання втрачає таке право під час дії відповідного наказу, оскільки цим наказом лише відтерміновується у часі виплата працівнику відповідної допомоги, право на отримання якої ним вже набуте та зберігається за ним до моменту усунення обставин, що стали підставою для видання відповідного наказу. Такі обставини відпали у зв`язку з виданням наказу від 18.06.2018 № 54-в, яким був скасований наказ від 20.03.2017 № 40-в. Цим же наказом визначено нарахувати та виплатити працівникам підприємства, які перебували у відпустці у період протягом серпня 2017 року - травня 2018 року матеріальної допомогу на оздоровлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 27.09.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства «ПУГР» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що станом на дату прийняття рішення про виплату працівникам ДП «ПУГР» матеріальної допомоги на оздоровлення від 18.06.2018, ОСОБА_1 не перебував у трудових правовідносинах з ДП «ПУГР», оскільки відповідно до наказу № 92-к від 11.06.2018 був звільнений за згодою сторін, згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Колективний договір регулює взаємовідносини між адміністрацією підприємства та всіма без винятку працівниками (п. 1.1., 1.3. Колективного договору). Трудовий договір з вказаним працівником було припинено 11.06.2018, а отже, і зобов`язання по відношенню до колишнього працівника виникати не можуть. Оскільки, станом на дату прийняття наказу від 18.06.2018 № 54-в та рішення спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету, ОСОБА_1 не був працівником ДП «ПУГР», а, відповідно, станом на цю дату дія Колективного договору на нього не розповсюджувалась, відсутні будь-які підстави для нарахування і виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення. Отже, під час інспекційного відвідування та при вирішенні питання щодо доцільності складення припису інспектором управління праці не було здійснено системний аналіз положень Колективного договору у співвідношенні з фактичними обставинами щодо дати звільнення ОСОБА_1 , внаслідок чого з порушеннями вимог законодавства зроблено хибний, надуманий та необґрунтований висновок щодо порушення положень Колективного договору.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 27.09.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2019, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді Єзеров А.А., Чиркін С.М.

9. Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "ПУГР" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019.

10. У зв`язку із ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24.04.2020 №653/0/78-20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.

11. Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 26.08.2021.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанції, наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 07.08.2018 № 132П "Про проведення заходів державного контролю" на підставі Порядку здійснення державного контрою за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наказано посадовим особам Управління провести інспекційне відвідування, зокрема, ДП "ПУГР" щодо відповідності вимогам законодавства про працю у зв`язку з надходженням звернення громадянина ОСОБА_1 (головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Шувакіна О.М.) (пункт 1 наказу) (а.с. 69-70).

13. На підставі вказаного наказу першим заступником начальника Управління Держпраці в Полтавській області О. Масленко видано головному державному інспектору Шувакіній О.М. направлення на проведення заходу державного контролю на предмет додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, оплати праці, робочого часу та часу відпочинку у ДП "ПУГР" від 07.08.2018 №1362, яке вручено представнику позивача Саєнко В.В., про що наявна відмітка на примірнику направлення, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 68).

14. У термін з 07.08.2018 по 20.08.2018 інспектором праці Шувакіною О.М. проведено інспекційне відвідування ДП "ПУГР", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ1667/169/АВ від 20.08.2018 (а.с. 74-82). Вказаний акт перевірки підписаний тимчасово виконуючою обов`язки директора Саєнко В.В. , із зазначенням, що заперечення будуть надані протягом 3 робочих днів, та примірник вказаного акту отримано представником позивача 20.08.2018, що підтверджується відміткою та підписом про отримання у примірнику акту, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 82).

15. У акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору, яке полягає у наступному: в пункті 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору ДП "ПУГР" на 2016 рік (повідомна реєстрація Управління соціального розвитку виконавчого комітету Полтавської міської ради реєстровий номер 104 від 25.04.2016) визначено: "При наданні щорічної відпустки працівнику (для працюючих за сумісництвом тільки працівникам польових партій) нараховується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 2 посадових окладів чи тарифної ставки, крім порушників трудової і виробничої дисципліни, за рішенням спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету. Пунктом 5.15 колективного договору визначено: "в разі виділення суми коштів по переліку розділу 5 виходити з фінансової можливості підприємства і відсутності заборгованості з заробітної плати". В ході інспекційного відвідування адміністрацією підприємства надано наказ від 20.03.2017 №40-в "Про відстрочення сплати виплат на оздоровлення", яким визначено: "відстрочити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівників, що будуть йти в щорічну відпустку (пункт 1); проводити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам по мірі покращення фінансового стану підприємства". Графіком відпусток на 2018 рік надання ОСОБА_1 щорічної відпустки передбачено в травні 2018 року. Наказом від 23.04.2018 № 23 йому було надано щорічну основну відпустку з 10.05.2018 по 10.06.2018. Наказом від 31.05.2018 №51-в "Про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення" передбачено: "Нарахувати та виплатити працівникам підприємства матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічних відпусток за липень 2017 року". ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін по п. 1 ст. 36 КЗпП України 11.06.2018 (наказ від 11.06.2018 №92-к). Наказом від 18.06.2018 №54 визначено "припинити дію наказу № 40-в від 20.03.2017 (п.1), поновити з 18.06.2018 року виплату матеріальної допомоги працівникам підприємства на оздоровлення до щорічних відпусток" (п.2), "нарахувати та виплатити працівникам підприємства матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічних відпусток за серпень 2017 року - травень 2018 року включно" (п. 3). На дату проведення інспекційного відвідування документи, що засвідчували б факт виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення, адміністрацією підприємства не надано. Враховуючи вищевикладене, стосовно ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

16. Позивачем 22.09.2018 подано заперечення проти акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ПЛ1667/169/АВ від 20.08.2018 (вх. № 9855/01-12 від 22.08.2018 р.) (а.с. 34-36).

17. В подальшому, 29.08.2018 інспектором праці Шувакіною О.М. винесено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ1667/169/АВ/П, яким зобов`язано тимчасово виконуючу обов`язки директора ДП "ПУГР" Саєнко В.В. усунути виявлені порушення у строк до 29.09.2018.

18. Позивач не погодився з пунктом 1 припису Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень № ПЛ1667/169/АВ/П від 29.08.2018, у зв`язку з чим звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

20. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

22. Згідно з пунктами 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

23. Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №295).

24. За приписами пунктів 2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

25. Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

26. Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

27. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти несвоєчасної та не у повному обсязі виплати заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

28. Так, відповідачем за результатами проведення інспекційного відвідування відносно позивача складено акт, в якому встановлено, що на дату проведення інспекційного відвідування документи, що засвідчували б факт виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення, адміністрацією підприємства не надано, у зв`язку з чим стосовно ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 5.1 розділу V "Соціальні гарантії, пільги і компенсації" колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. На підставі вказаного акту відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ1667/169/АВ/П, яким зобов`язано тимчасово виконуючу обов`язки директора ДП "ПУГР" Саєнко В.В. усунути виявлені порушення у строк до 29.09.2018.

29. Позивач, не погоджуючись з винесенням такого припису, посилається, як на підставу неправомірності висновків контролюючого органу щодо необхідності нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення, на те, що ця допомога не була виплачена, оскільки на час таких виплат вказана особа звільнилася з підприємства позивача.

30. Колегія суддів Верховного Суду вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

31. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

32. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

33. Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

34. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

35. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

36. Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" визначає структуру заробітної плати, згідно якої основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

37. Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.

38. Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

39. Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

40. Згідно з частиною третьою статті 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

41. Відповідно до статті 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

42. Відповідно до пункту 5.1 Колективного договору, при наданні щорічної відпустки працівнику (для працюючих за сумісництвом тільки працівникам польових партій) нараховується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 2-х посадових окладів чи тарифної ставки, крім порушників трудової і виробничої дисципліни, за рішенням спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету. В разі розподілу відпустки на частини (не менше 14 днів) матеріальна допомога на оздоровлення виплачується рівними частинами. Ця допомога виплачується одночасно з виплатою заробітної плати і відпускних.

43. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем на підприємстві позивача виплату матеріальної допомоги на оздоровлення було відстрочено та наказано проводити виплати матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам по мірі покращення фінансового стану (наказ від 20.03.2017 № 40-в).

44. Наказом ДП "ПУГР" про надання відпустки №23 від 23.04.2018 ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 12.05.2017 по 12.05.2018 на 31 календарний день з 10.05.2018 по 10.06.2018 (а.с. 87) на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.04.2018 (а.с. 88) та згідно графіка відпусток працівників Державного підприємства " ПУГР " на 2018 рік (а.с. 92).

45. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення проведена не була, у зв`язку з дією наказу від 20.03.2017 № 40-в.

46. Наказом ДП "ПУГР" про припинення трудового договору № 92-к від 11.06.2018 ОСОБА_1 , машиніста 4 р. комплексної радіо-електрокаротажної партії № 4, звільнено за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України з 11.06.2018 (а.с. 51). При здійсненні розрахунку при звільненні ОСОБА_1 також не було нараховано та виплачено матеріальної допомоги на оздоровлення, у зв`язку з дією наказу від 20.03.2017 № 40-в.

47. Разом з тим, позивач 18.06.2018 наказом від 18.06.2018 № 54-в припинив дію наказу від 20.03.2017 № 40-в, та поновив з 18.06.2018 виплату матеріальної допомоги працівникам підприємства на оздоровлення до щорічних відпусток.

48. Також, у п. 3 зазначеного наказу від 18.06.2018 № 54-в вказано: нарахувати та виплатити працівникам підприємства матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічних відпусток за серпень 2017 року - травень 2018 року включно.

49. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що з 18.06.2018 у зв`язку з прийняттям наказу № 54-в фактично відновлено право працівників, які перебували у відпустці у період протягом серпня 2017 року - травня 2018 року на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.

50. Матеріалами справи підтверджено, що до таких працівників підприємства позивача відносився і ОСОБА_1 , який був працівником підприємства позивача, та у період з 10.05.2018 по 10.06.2018 перебував у відпустці. Тобто з прийняттям наказу від 18.06.2018 №54 у ОСОБА_1 , враховуючи період відпустки, виникло право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.

51. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення особи з підприємства жодним чином не позбавляє його права на отримання допомоги, яку він набув перебуваючи у трудових відносинах з підприємством позивача, а тому твердження ДП "ПУГР" про те, що звільнення особи позбавляє її права на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, є безпідставними.

52. У зв`язку з вказаним, безпідставними є посилання скаржника і на те, що на ОСОБА_1 вже не розповсюджується дія колективного договору після його звільнення, оскільки, як вказувалося судами право на отримання (нарахування та виплату) матеріальної допомоги на оздоровлення набуте цією особою під час чинних трудових відносин з роботодавцем та зберігалося за ним до моменту виконання цим роботодавцем взятого на себе зобов`язання.

53. Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок судів про те, що відстрочення виплати матеріальної допомоги не є свідченням того, що особа, яка має право на її отримання втрачає таке право під час дії відповідного наказу, оскільки цим наказом лише відтерміновується у часі виплата працівнику відповідної допомоги, право на отримання якої ним вже набуте та зберігається за ним до моменту усунення обставин, що стали підставою для видання відповідного наказу. Такі обставини відпали у зв`язку з виданням наказу від 18.06.2018 № 54-в, яким був скасований наказ від 20.03.2017 №40-в.

54. Верховний Суд звертає увагу, що у межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймі законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02 березня 2005 року заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02 ("Von Maltzan and Others v. Germany"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

55. Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

56. Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 610). Також у Рішенні від 13.12.2001 у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

57. На підставі цього, судами зроблений правильний висновок про те, що ОСОБА_1 мав всі підстави мати законні очікування на отримання майна - матеріальної допомоги на оздоровлення, однак позивачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 таку матеріальну допомогу на оздоровлення за період, коли ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем, чим поставлено ОСОБА_1 у нерівні умови з іншими працівниками підприємства.

58. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно відмовили в задоволенні позову, оскільки п. 1 припису відповідача про усунення виявлених порушень від 29.08.2018 №ПЛ1667/169/АВ/П є правомірним та скасуванню не підлягає.

59. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

60. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

61. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець А.І. Рибачук