№ 440/7204/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року

м. Київ

Справа №440/7204/21

адміністративне провадження №К/990/14894/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави до Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської міської ради, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, паспорту, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду у складі судді Слободянюк Н.І. від 15.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Ральченка І.М., Бершова Г.Є., Катунова В.В. від 06.04.2023,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, вважав, що спірним рішенням Полтавської міської ради протиправно та всупереч закону продовжено строк дії паспорту прив`язки на тимчасові споруди з огляду на відсутність станом на момент прийняття цього рішення правовстановлюючих документів на відповідні земельні ділянки, передбачених законом погоджень, закінчення строку дії паспорта прив`язки на тимчасові споруди та невідповідності площі таких споруд вимогам, встановленим законодавством.

Суди попередніх інстанцій вважали, що доводи прокурора є обґрунтованими і позов задовольнили.

Верховний Суд вважає, що наявність чи відсутність державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, на яких планується розташувати тимчасові споруди (продовжити строк їх розміщення), не впливає на можливість розгляду уповноваженим органом такого питання і не є тією обставиною, яка унеможливлює продовження строку дії земельних сервітутів, які встановлюються договором, а не фактом їх державної реєстрації, продовження строку дії паспорту прив`язки тимчасових споруд, за умови, що для цього виконані усі передбачені законом вимоги.

Розміщення тимчасових споруд повинно відповідати вимогам закону як станом на момент оформлення (переоформлення) паспорту прив`язки, так і на час вирішення питання стосовно продовження строку дії такого документа. Недотримання вимог законодавства щодо розташування тимчасових споруд порушує інтереси громади, захищати які повинні відповідні органи місцевого самоврядування, насамперед представницькі - місцеві ради. Ці інтереси є сумісними з поняттям «інтереси держави», оскільки стосуються широкого невизначеного кола осіб - мешканців відповідного населеного пункту. Тому якщо ці інтереси порушені самою ж радою, то це є підставою для їх захисту прокурором. Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Закон визначає ознаки, за якими споруди слід відносини до тимчасових, зокрема, наводить критерії стосовно їх площі. Перевищення визначеної законом площі тимчасових споруд не завжди позбавляє їх ознаки тимчасовості, однак під час вирішення питання про їх розміщення ці вимоги законодавства повинні бути дотримані.

Позов прокурора в частині оскарження рішення міської ради про продовження строку дії особистих земельних сервітутів суб`єкту підприємницької діяльності, за конкретних обставин у справі, що розглядається, заявленого у ній предмету спору, належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави (далі також Прокурор, позивач) звернувся з позовом до Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Полтавської міської ради (далі також Управління містобудування, Міськрада відповідно, відповідачі), третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава» в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорта прив`язки на стаціонарні тимчасові споруди згідно з додатком 1 до рішення ФОП ОСОБА_1 : під НОМЕР_5 торговельний павільйон № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 33,0 кв.м з кадастровим номером 53101367000:16:006:0401 по АДРЕСА_1 ; під НОМЕР_4 торговельний павільйон № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 36,0 кв.м з кадастровим номером 53101367000:16:006:0402 по АДРЕСА_1 ; під НОМЕР_4 торговельний павільйон № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 36,0 кв.м з кадастровим номером 53101367000:16:006:0399 по АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати паспорт прив`язки №01-02-01-16/1960-1471 від 14.09.2016 (далі також оскаржувані, спірні рішення та паспорт прив`язки).

2. В обґрунтуванні підстав та вимог позову зазначалось, що оскаржуване у цій справі рішення, на думку прокурора, є протиправним, оскільки у відповідачів не виникло передбачених законом підстав для його прийняття, зокрема, на той час був відсутній документ, що посвідчує продовження права користування відповідною земельною ділянкою.

3. Окрім цього, обґрунтовуючи протиправність спірного рішення, прокурор зазначав, що розміщувані третьою особою тимчасові споруди не відповідали критеріям, встановленим законом, оскільки перевищували визначену законом площу таких споруд. Ці обставини відповідачами не враховані та, на переконання позивача, свідчать про незаконність оспорюваного рішення та паспорту прив`язки, дію якого було продовжено.

4. Вказував позивач і на те, що продовження строку розміщення споруд на підставі спірного рішення здійснено з порушенням ДСТУ №3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди», оскільки у цьому випадку не було отримано погодження Національної поліції на розміщення цих споруд.

5. Окрім цього, прокурор стверджував, що звернення до суду з цим позовом обумовлено дотриманням визначеного законом порядку надання у користування земельних ділянок комунальної власності та розміщення на них тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, на думку позивача, порушення порядку та протиправне надання землі у користування з порушенням закону завдає шкоду власності територіальної громади міста Полтави та суперечить інтересам держави в цілому у сфері земельних правовідносин, які нерозривно пов`язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб`єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюється і охороняється державою.

6. У позові наголошувалось, що Полтавська міська рада, яка діє від імені власника землі в особі територіальної громади міста Полтави, повинна діяти в інтересах територіальної громади та виключно у спосіб і у межах повноважень, передбачених законом. А оскільки оскаржуване рішення прийнято Полтавською міською радою з порушенням закону та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, то наявні підстави для звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем через відсутність іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста.

I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023, позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава» в частині продовження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 33,0 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0401 по АДРЕСА_1 , стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 36,0 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0402 по АДРЕСА_1 , стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону № НОМЕР_3 на земельній ділянці площею 36,0 кв.м. з кадастровим номером 5310136700:16:006:0399 по АДРЕСА_1 , в частині продовження дії особистих строкових земельних сервітутів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровим номером 5310136700:16:006:0401, з кадастровим номером 5310136700:16:006:0402 та з кадастровим номером 5310136700:16:006:0399 та в частині продовження терміну дії паспорту прив`язки на вказані тимчасові споруди;

- скасовано паспорт прив`язки №01-02-01-16/1960-1471.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

8. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення був відсутній зареєстрований документ, що посвідчує продовження права користування відповідною земельною ділянкою, у зв`язку з чим у Полтавської міської ради були відсутні підстави для прийняття пунктів 1 та 4 вказаного рішення в частині продовження ФОП ОСОБА_1 строку розміщення ТС та терміну дії паспорта прив`язки.

9. Суди попередніх інстанцій врахували, що оскільки право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 53101367000:16:006:0401, 53101367000:16:006:0402 та 53101367000:16:006:0399 у ФОП ОСОБА_1 не виникло у встановленому законодавством порядку, то у Полтавської міської ради були відсутні й правові підстави для прийняття пункту 2 спірного рішення в частині продовження для ФОП ОСОБА_1 дії особистих строкових земельних сервітутів на період з 20.03.2021 по 19.03.2026.

10. У оскаржуваних судових рішеннях також зауважено, що строк дії паспорта прив`язки №01-02-01-16/1960-1471 не підлягав продовженню у зв`язку з невідповідністю паспорта прив`язки вимогам законодавства та у зв`язку з закінченням строку його дії станом на дату прийняття міською радою оспорюваного рішення. Тому, на переконання судів попередніх інстанцій, вказаний паспорт прив`язки підлягав скасуванню.

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Полтавська міська рада подала касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати й відмовити у позові повністю.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.04.2016 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ФОП ОСОБА_2 передає у власність ФОП ОСОБА_1 торговельний павільйон № НОМЕР_1 загальною площею 35,8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 33,00 кв.м з кадастровим номером 53101367000:16:006:0401.

13. 20.04.2016 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ФОП ОСОБА_2 передає у власність ФОП ОСОБА_1 торговельний павільйон № НОМЕР_2 загальною площею 35,8 кв. м , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 36,00 кв.м з кадастровим номером 53101367000:16:006:0402.

14. 20.04.2016 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ФОП ОСОБА_2 передає у власність ФОП ОСОБА_1 торговельний павільйон № НОМЕР_3 загальною площею 32,5 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 36,00 кв.м з кадастровим номером 53101367000:16:006:0399.

15. ФОП ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою (вх №04.2-27/1/5305) щодо подальшого розміщення на 5 років стаціонарних тимчасових споруд - торговельних павільйонів АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 у зв`язку зі зміною власника згідно договору купівлі-продажу.

16. 08.06.2016 ФОП ОСОБА_1 звернулася до Полтавської міської ради із заявою (вх №04.2-27/1/6441), в якій просила на підставі позитивного висновку комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава (протокол №ПР/01.5/07 від 31.05.2016) оформити договори особистого строкового земельного сервітуту на земельні ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровими номерами 53101367000:16:006:0401, 53101367000:16:006:0402, 53101367000:16:006:0399.

17. Рішенням п`ятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2016 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» на підставі звернень суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18.05.2012, враховуючи розпорядження голови обласної державної адміністрації №207 від 20.05.2016 «Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві», керуючись Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, статтями 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи протоколи комісії з розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, вирішено: продовжити розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава згідно з додатком 1 до цього рішення- на 5 років, згідно з додатком №2 - на 1 рік (пункт 1); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, продовжити дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку (пункт 2); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, в Управлінні з питань містобудування та архітектури продовжити термін дії оформлених паспортів прив`язки (пункт 4).

18. Згідно із додатком 1 до вказаного рішення продовжено розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою розміщення об`єктів: АДРЕСА_1 , торговельний павільйон № НОМЕР_1 (кадастровий номер земельної ділянки 53101367000:16:006:0401) - НОМЕР_6; АДРЕСА_1 , торговельний павільйон № НОМЕР_2 (кадастровий номер земельної ділянки 53101367000:16:006:0402) - №10; АДРЕСА_1 , торговельний павільйон № НОМЕР_3 (кадастровий номер земельної ділянки 53101367000:16:006:0399) - №11.

19. 04.08.2016 між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення п`ятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання 16.06.2016 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» укладено договір особистого земельного сервітуту на земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону № НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 33 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки: 53101367000:16:006:0401. Термін дії договору з 16.06.2016 по 16.06.2021. Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту вчинено запис 12.08.2016 №132-3с.

20. 04.08.2016 між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення п`ятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання 16.06.2016 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» укладено договір особистого земельного сервітуту на земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону № НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 36 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 53101367000:16:006:0402. Термін дії договору з 16.06.2016 по 16.06.2021. Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту вчинено запис 12.08.2016 №133-3с.

21. 04.08.2016 між Полтавською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення п`ятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання 16.06.2016 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» укладено договір особистого земельного сервітуту на земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону № НОМЕР_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 36 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки: 53101367000:16:006:0399. Термін дії договору з 16.06.2016 по 16.06.2021. Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту вчинено запис 12.08.2016 №134-3с.

22. 14.09.2016 Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради видано ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки №01-02-01-16/1960-1471 «Стаціонарні тимчасові споруди - торговельні павільйони АДРЕСА_2 , № НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 », згідно з яким паспорт прив`язки дійсний до 16.06.2021, а згідно із схемою розміщення ТС площа земельної ділянки для укладення договору особистого сервітуту становить- павільйон №1 - 32,5 кв.м, павільйон № НОМЕР_2 - 35,8 кв.м, павільйон № НОМЕР_3 - 35,8 кв.м.

23. 02.03.2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою (вх №04-66/1/2659) щодо подальшого розміщення стаціонарних тимчасових споруд - торговельних павільйонів АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

24. Згідно з протоколом засідання комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава від 09.03.2021 №ПР/01.5/04 погоджено клопотання ФОП ОСОБА_1 щодо можливості подальшого розміщення стаціонарних тимчасових споруд - торговельного павільйону № НОМЕР_1 площею 25,00 м2 на земельній ділянці площею 33,00 кв.м; торговельного павільйону № НОМЕР_2 площею 25,00 м2 на земельній ділянці площею 36,00 кв.м; торговельного павільйону № НОМЕР_3 площею 25,00 м2 на земельній ділянці площею 36,00 кв.м.

25. 09.03.2021 ФОП ОСОБА_1 звернулася до Полтавської міської ради із заявою (вх №04-66/1/3031 від 10.03.2021), в якій просила на підставі позитивного висновку комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава (протокол №ПР/01.5/04 від 09.03.2021) оформити договори особистого строкового земельного сервітуту на земельні ділянки по АДРЕСА_1 : площею 33,00 кв.м. для розміщення торговельного павільйону № НОМЕР_1 площею 25,00 м2; площею 36,00 кв.м. для розміщення торговельного павільйону НОМЕР_3 площею 25,00 м2; площею 36,00 кв.м. для розміщення торговельного павільйону № НОМЕР_3 площею 25,00 м2.

26. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 53101367000:16:006:0401 (для розміщення торговельного павільйону № НОМЕР_1 ) право користування (сервітуту) земельної ділянки загальною площею 33 кв.м згідно договору особистого строкового земельного сервітуту від 06.06.2014 №161-ЗС зареєстровано за ОСОБА_2 - 09.07.2014 зі строком дії - до 15.05.2019.

27. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 53101367000:16:006:0402 (для розміщення торговельного павільйону НОМЕР_3) право користування (сервітуту) земельної ділянки загальною площею 36 кв.м згідно договору особистого строкового земельного сервітуту від 02.06.2014 зареєстровано за ОСОБА_2 - 09.07.2014 зі строком дії - до 15.05.2019.

28. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 53101367000:16:006:0399 (для розміщення торговельного павільйону №3) право користування (сервітуту) земельної ділянки загальною площею 36 кв.м згідно договору особистого строкового земельного сервітуту від 06.06.2014 №162-ЗС зареєстровано за ОСОБА_2 - 09.07.2014 зі строком дії - до 15.05.2019.

29. Рішенням третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19.03.2021 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава» на підставі звернень суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18.05.2012, враховуючи розпорядження голови обласної державної адміністрації №207 від 20.05.2016 «Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві», керуючись Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, статтями 25, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи протоколи комісії з розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, вирішено: продовжити розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, згідно з додатком 1 - на 5 років (пункт 1); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, продовжити дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку (пункт 2); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, в Управлінні з питань містобудування та архітектури продовжити термін дії оформлених паспортів прив`язки (пункт 4).

30. Згідно із додатком 1 до вказаного рішення третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19.03.2021 продовжено розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава ФОП ОСОБА_1 за адресою розміщення об`єктів: АДРЕСА_1 , торговельний павільйон № НОМЕР_1 (кадастровий номер земельної ділянки 53101367000:16:006:0401) - НОМЕР_5; АДРЕСА_1 , торговельний павільйон № НОМЕР_2 (кадастровий номер земельної ділянки 53101367000:16:006:0402) - НОМЕР_4; АДРЕСА_1 , торговельний павільйон № НОМЕР_3 (кадастровий номер земельної ділянки 53101367000:16:006:0399) - №39.

31. На виконання пункту 2 рішення третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19.03.2021 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» між ФОП ОСОБА_1 та Полтавською міською радою укладено:

-договір особистого земельного сервітуту від 19.03.2021 (строк дії з 20.03.2021 по 19.03.2026) стосовно земельної ділянки загальною площею 33 кв.м з кадастровим номером 53101367000:16:006:0401, який зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 14.07.2021 за №256-3С;

- договір особистого земельного сервітуту від 19.03.2021 (строк дії з 20.03.2021 по 19.03.2026) стосовно земельної ділянки загальною площею 36 кв.м з кадастровим номером 53101367000:16:006:0402, який зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 14.07.2021 за №255-3С;

- договір особистого земельного сервітуту від 19.03.2021 року (строк дії з 20.03.2021 по 19.03.2026) стосовно земельної ділянки загальною площею 36 кв.м з кадастровим номером 53101367000:16:006:0399, який зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 14.07.2021 за №257-3С.

32. На виконання пункту 4 вищевказаного рішення Полтавської міської ради Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради продовжено ФОП ОСОБА_1 дію паспорта прив`язки щодо «Стаціонарні тимчасові споруди - торговельні павільйони № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 » - до 19.03.2026.

33. Не погодившись з пунктами 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава» в частині продовження ФОП ОСОБА_1 розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистих строкових земельних сервітутів та паспорту прив`язки на тимчасові споруди по АДРЕСА_1 , керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави.

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

34. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.05.2020 у справі №2040/6175/18.

35. Також на думку скаржника, цю справу в частині продовження дії особистого земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У контексті вказаного скаржник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 12.02.2019 у справі №905/2765/17, від 08.10.2019 у справі №920/447/18.

36. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, у якому наполягає на безпідставності продовження відповідачем дії паспортів прив`язки третій особі.

37. Беручи до уваги норми статті 99 Земельного кодексу України, згідно з якими одним із видів права земельного сервітуту передбачено право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), прокурор стверджує, що продовження терміну дії паспорту прив`язки тимчасової споруди можливе за заявою замовника після рішення міської ради та на підставі документу про право користування земельною ділянкою, які згідно поданих суду доказів у третьої особи були відсутні.

38. У зв`язку з цим вважає, що рішення в частині продовження особистих строкових земельних сервітутів та терміну дії оформлених паспортів прив`язки третій особі прийняте з порушенням визначеної законом процедури.

39. Прокурор також наполягає на тому, що ним було наведено належне обґрунтування підстав для представництва інтересів держави у суді в цій справі, оскільки у цьому випадку мова йде про захист інтересів територіальної громади, які співпадають з державними інтересами, від порушень з боку органів місцевого самоврядування, які, на думку прокурора, правильно визначені відповідачами у справі, яка розглядається.

40. Прокурором звертається увага й на те, що у позовній заяві ним не ставилась вимога про визнання недійсним договорів особистого строкового земельного сервітуту та припинення права третьої особи на користування земельними ділянками. При цьому вказує, що матеріалами справи підтверджено відсутність станом на момент прийняття спірного рішення та звернення з позовом до суду у цій справі жодних договорів, укладених між міською радою та фізичною особою-підприємцем, а правомірність використання земельної ділянки не є предметом спору. Вважає, що позов у справі, яка розглядається, не спрямований на повернення земельної ділянки власнику землі.

41. , У відзиві на касаційну скаргу звертається увага, що у справі, яка розглядається, прокурором оскаржуються протиправні дії органів місцевого самоврядування - суб`єктів владних повноважень щодо продовження строку дії паспорту прив`язки тимчасових споруд.

42. З урахуванням вищевикладеного наголошується, що у цій справі відсутній спір між сторонами, що виник при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, а оскаржуються саме дії відповідача - суб`єкта владних повноважень у формі прийняття рішень про продовження права розміщення тимчасових споруд та продовження строку дії паспортів прив`язки.

43. Тобто, за доводами прокурора, цю справу належить розглядати саме адміністративним судам.

44. В обґрунтуванні такого висновку прокурор посилається на правові позиції Верховного Суду, наведені у постанові від 07.04.2021 у справі 540/872/19, у якій зазначено, що спори такої категорії підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

45. Підкреслюється й наявність подібних висновків Верховного Суду й у інших постановах, зокрема, від 12.03.2020 у справі №923/652/19 та від 25.06.2019 у справі №914/1092/18, у яких Верховний Суд також дійшов до висновку, що спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою є публічно-правовими й мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

46. Зазначене, на думку прокурора, узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 30.05.2018 у справі № 295/14294/17 (про те, що функції з надання погоджень (дозволів) на встановлення елементів благоустрою і рекламних конструкцій, а також з контролю за дотриманням правил благоустрою населеного пункту та правил розміщення зовнішньої реклами є управлінськими і здійснюються суб`єктами владних повноважень у порядку, визначеному чинним законодавством України) та від 29.09.2020 у справі № 916/1738/19 (про те, що спір між сторонами у відносинах виконання позивачем делегованих йому органом місцевого самоврядування владних повноважень з демонтажу належної іншій особі рекламної конструкції є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства).

47. Також акцентується увага й на тому, що відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» малі архітектурні форми є елементами (частинами) об`єктів благоустрою та їх розміщення здійснюється відповідно до цього Закону з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

48. Це, за позицією прокурора, засвідчує, що тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати, у тому числі, Єдиним правилам ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 й такий висновок щодо застосування норм права викладався Верховним Судом у постановах від 18.10.2018 у справі №821/140/18 та від 24.01.2020 у справі №821/235/18.

49. Прокурор відзначає і те, що суди попередніх інстанцій не врахували норми законодавства, які визначають площу тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності, та залишили поза увагою той факт, що у спірних відносинах площа тимчасових споруд, щодо яких відповідачем було прийнято оспорюване рішення, значно перевищує площу 30 кв.м., яка визначена законом для таких споруд.

50. Відзив на касаційну скаргу містить мотиви й про те, що відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, у тому числі право користування земельною ділянкою на умовах сервітуту, виникають з моменту їх державної реєстрації, однак станом на момент звернення прокурора до суду в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про чинні речові права третьої особи на земельні ділянки, на яких розміщено спірні тимчасові споруди

51. За наведеного прокурор вважає, що Полтавською міською радою безпідставно зроблено висновок про відсутність доказів розірвання або визнання недійсними договорів особистих строкових земельних сервітутів для розміщення торгівельних павільйонів ФОП ОСОБА_1 , строк яких сплинув задовго до прийняття спірного у цій справі рішення ще у 2019 році.

52. Таким чином, на думку прокурора, Полтавська міська рада оскаржуваним рішенням від 19.03.2021 безпідставно продовжила дію особистих строкових земельних сервітутів, які вже припинились із закінченням терміну, на який їх було встановлено (до 15.05.2019).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

53. Відповідно до частин другої, четвертої статті 28 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі у тексті цієї постанови в редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

54. На виконання частини четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

55. У пункті 1.3 розділу І цього Порядку наведено визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС), а саме - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

56. За визначенням понять, наведених у пункті 1.4 розділу І Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.

замовник - суб`єкт господарювання, який реалізує право розмістити ТС на підставі паспорта прив`язки ТС.

57. При розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами (пункт 1.8 розділу І вищевказаного Порядку).

58. Розділом ІІ Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності врегульовано порядок отримання паспорта прив`язки ТС, за пунктами 2.1-2.4, 2.6, 2.7, 2.10, 2.11, 2.13, 2.14, 2.17, 2.19, 2.29 та 2.30 якого встановлено таке.

59. Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються:

графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості;

реквізити замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.

Цей перелік документів є вичерпним.

Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

Для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає:

схему розміщення ТС (додаток 1);

ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1);

технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Паспорт прив`язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.

Паспорт прив`язки ТС включає:

титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності;

схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1 : 500;

ескізи фасадів ТС у кольорі М 1 : 50 (для стаціонарних ТС);

технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж.

Цей перелік документів є вичерпним.

При оформлені паспорта прив`язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.

Паспорт прив`язки ТС не надається за умов:

подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку;

подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку.

Ненадання паспорта прив`язки ТС з інших підстав не допускається.

Строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні.

Продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки ТС може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки ТС або на новий строк.

У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Розміщення ТС самовільно забороняється.

60. Спірні правовідносини врегульовані й Положенням про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженим рішенням Полтавської міської ради (двадцять другої сесії шостого скликання) від 18.05.2012.

61. Відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 цього Положення про розміщення ТС на території м. Полтава замовник, зацікавлений у встановленні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради із заявою про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

Виконком Полтавської міської ради направляє заяву до управління з питань містобудування та архітектури.

62. Пунктами 3.4 -3.9 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава передбачено, що Управління з питань містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня подання зазначеної заяви встановлює відповідність намірів щодо місця розташування ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС та направляє матеріали для розгляду та прийняття відповідного рішення на засіданні Комісії.

Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем.

У разі відповідності намірів щодо місця розміщення ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС, та позитивному висновку Комісії замовник звертається до міської ради із заявою щодо оформлення договору особистого строкового сервітуту. До заяви додається схема розміщення ТС в М 1 500, на якій зазначені межі та площа земельної ділянки для розміщення ТС. Схема виготовляється суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та отримується замовником самостійно.

Управлінням з питань містобудування та архітектури готується проект рішення міської ради щодо оформлення договору особистого строкового сервітуту на підставі поданої замовником заяви, висновку Комісії та переліку документів, визначених п. 3.2 цього Положення.

Після прийняття відповідного рішення сесією міської ради, замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір особистого строкового земельного сервітуту.

Рішення міської ради та укладений договір особистого строкового земельного сервітуту є підставою для виготовлення паспорту прив`язки ТС.

63. Пунктом 3.10 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава передбачено, що у разі невідповідності намірів щодо місця розташування ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС замовнику управлінням з питань містобудування та архітектури надається письмова відмова щодо можливості розміщення стаціонарної ТС.

64. Відповідно до пунктів 7.1 -7.2 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до управління з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; договір особистого строкового земельного сервітуту (у випадках, визначених цим Положенням); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

65. Згідно з пунктом 7.7 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава паспорт прив`язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

66. Процедура розгляду звернень щодо продовження дії паспорту прив`язки стаціонарної ТС врегульована розділом 5 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, відповідно до пунктів 5.1 - 5.9 якого замовник, зацікавлений у подальшому розміщенні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради з відповідною заявою.

До заяви додаються наступні документи: копія свідоцтва про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності або копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; паспорт прив`язки ТС;

Виконком Полтавської міської ради направляє звернення до управління з питань містобудування та архітектури.

Управління з питань містобудування та архітектури направляє необхідні матеріали для розгляду на засіданні Комісії.

Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем.

Після позитивного висновку Комісії замовник звертається до міської ради із заявою щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту.

На підставі позитивного рішення Комісії та заяви замовника управління з питань містобудування та архітектури готує відповідний проект рішення Полтавської міської ради.

На виконання рішення міської ради замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір оренди землі або договір особистого строкового земельного сервітуту.

Після рішення міської ради та документа про право користування земельною ділянкою, управління з питань містобудування та архітектури продовжує строк дії паспорту прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису уповноваженої посадовою особи управління з питань містобудування та архітектури та печатки. Термін дії паспорту прив`язки відповідає терміну дії документу про право користування земельною ділянкою.

67. Згідно з пунктом 20 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється: розташовувати будь-які споруди або об`єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції.

68. Відповідно до пункту 27 цих же Правил у населених пунктах малі архітектурні форми (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць.

69. Пунктом 4 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони також передбачено, що мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

70. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

71. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

V.І.І Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності державної реєстрації права строкового земельного сервітуту та закінчення його строку дії як підстави для скасування спірних актів відповідачів.

73. За висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі №2040/6175/18, паспорт прив`язки тимчасової споруди за своєю правовою суттю та змістом є офіційним письмовим документом з приводу відсутності технічно-будівельних перепон (перешкод) для подальшого фізичного розміщення тимчасової споруди.

74. Тому обставини з приводу правових підстав для користування земельною ділянкою не входять до обсягу тих питань, котрі підлягають дослідженню владним суб`єктом при розгляді матеріалів звернення зацікавленої особи з приводу погодження намірів розташування тимчасової споруди та видачі паспорту прив`язки тимчасової споруди.

75. Аналогічна правова позиція висловлена й у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №520/9231/18.

76. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №905/1552/16 наведено висновок про те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.

77. Водночас спірні у справі, що розглядається, правовідносини мають свої особливості, оскільки окрім вищезгаданих актів законодавства врегульовані нормами Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради (двадцять другої сесії шостого скликання) від 18.05.2012.

78. Це Положення встановлює порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава й за своїм змістом та юридичною природою належить до актів органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру, прийняття яких передбачено статтею 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», і яке, в силу приписів частини першої статті 73 цього ж Закону, частини першої статті 144 Конституції України, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

79. Пунктами 7, 8 рішення Полтавської міської ради (двадцять другої сесії шостого скликання) від 18.05.2012 про затвердження Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава передбачено, що воно підлягає оприлюдненню в «Полтавському віснику» та на офіційному сайті Полтавської міської ради та виконавчого комітету й набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення.

80. Зазначене вище рішення оприлюднено, зокрема, на офіційному вебсайті Полтавської міської ради за посиланням: https://rada-poltava.gov.ua/documents/, й відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з цього моменту набрало чинності. З установлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, що розглядається, наданих її учасниками пояснень та матеріалів справи не вбачається того, що такий нормативно - правовий акт у подальшому і станом на час виникнення спірних правовідносин було скасовано, визнано нечинним або він втратив чинність у встановленому законом порядку.

81. Отже вищезазначене Положення, поряд із нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, не суперечачи їм як актам вищої юридичної сили, підлягало застосуванню у спірних правовідносинах під час вирішення питання стосовно продовження строку розміщення охоплених предметом спору тимчасових споруд, строку дії оскаржуваного прокурором паспорту прив`язки, земельних сервітутів.

82. Так, пунктом 2.18 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності встановлено, що продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

83. Процедура розгляду звернень щодо продовження дії паспорту прив`язки стаціонарної ТС у спірних відносинах регламентована й розділом 5 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, пунктами 5.1 - 5.9 якого визначено, що:

Замовник, зацікавлений у подальшому розміщенні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради з відповідною заявою.

До заяви додаються наступні документи:

- копія свідоцтва про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності або копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців;

- паспорт прив`язки ТС;

Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем.

84. Аналіз наведених вище положень законодавства дає колегії суддів підстави для висновку, що у спірних правовідносинах прийняття рішення Міськради щодо продовження розміщення тимчасової споруди, продовження строку дії земельних сервітутів та дії паспорту прив`язки можливе за наявності одночасно:

звернення замовника з відповідною заявою та документами згідно з переліком;

рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, оформлене протоколом, яке містить позитивний висновок;

заява замовника щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту.

85. Продовження ж строку дії паспорту прив`язки у визначений Положенням про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава спосіб здійснюється Управлінням містобудування лише після прийняття Міськрадою вищевказаного рішення та оформлення документа про право користування земельною ділянкою, яким у розумінні приписів цього Положення є укладений з міською радою договір оренди землі або договір особистого строкового земельного сервітуту.

86. Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що в силу вимог абзацу четвертого частини другої статті 100, статті 126 Земельного кодексу України, абзацу другого частини другої статті 402 Цивільного кодексу України та абзацу другого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, і що відповідно до частини другої статті 3 цього ж Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, а отже й право строкового земельного сервітуту, виникають з моменту такої реєстрації.

87. Разом з тим жоден акт законодавства, яким унормовані спірні у цій справі правовідносини, не вимагає наявності державної реєстрації права користування земельною ділянкою (оренди або сервітуту) як обов`язкової умови для прийняття уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення щодо продовження строку розміщення тимчасових споруд та строку дії виданого щодо них паспорту прив`язки.

88. Обов`язок державної реєстрації речового права на земельну ділянку у вигляді строкового земельного сервітуту покладено саме на особу, щодо якої його встановлено (у спірних відносинах це ПП «Центр»), яка у розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є заявником такої реєстраційної дії, а не на відповідача у справі, що розглядається, який не може нести відповідальність за дії замовника, вчинені ним після прийняття Міськрадою рішення, яке оскаржується.

89. При цьому відповідно до визначеної Положенням про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава стадійності продовження строку розміщення тимчасових споруд, укладення з міською радою договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту здійснюється після прийняття міською радою відповідного рішення і на його підставі, а вже після цього відбувається державна реєстрація відповідного речового права на землю, що набувається за таким правочином.

90. Підстави для припинення сервітуту (його дії) чітко визначені у статті 102 Земельного кодексу України та статті 406 Цивільного кодексу України й наведені за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає.

91. У розумінні цих норм не здійснення державної реєстрації вищевказаного речового права не зумовлює припинення строку дії земельного сервітуту, який встановленого відповідним договором, не унеможливлює продовження його дії у разі виникнення такої необхідності.

92. Тому колегія суддів вважає, що відсутність державної реєстрації земельного сервітуту в спірних правовідносинах не може бути перешкодою для розгляду Міськрадою та іншими її уповноваженими органами питання про продовження строку розміщення тимчасових споруд на території м. Полтави, продовження строку раніше встановлених договором земельних сервітутів та строку дії паспорту прив`язки.

93. Відсутність державної реєстрації речових прав на земельну ділянку може свідчити про порушення встановленого законом порядку її використання, мати вплив на правовідносини, які виникають між власником ділянки та її користувачем після укладення відповідного правочину.

94. За висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними у постанові від 11.05.2023 у справі №300/2813/22, користування земельними ділянками комунальної власності, у тому числі громадянами, їх зайняття за відсутності відповідного рішення ради про передачу такої ділянки у власність або у користування, відповідних правовстановлюючих документів та без оформлення прав на такі земельні ділянки, їх державної реєстрації, є порушенням вимог земельного законодавства.

У такому випадку територіальна громада як первинний суб`єкт права власності на земельні ділянки в межах відповідної адміністративно - територіальної одиниці має право у порядку, встановленому законом, через уповноважені органи місцевого самоврядування захищати таке право, зокрема, шляхом здійснення цими органами заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель, вимагати від осіб, які допустили порушення вимог земельного законодавства щодо земель комунальної власності, усунення цих порушень та наслідків, які у зв`язку з цим настали, відшкодувати завдані збитки (шкоду).

95. Проте у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли стосовно реалізації відповідачем повноважень щодо продовження строку розміщення тимчасових споруд на землях комунальної власності, строку дії паспорта прив`язки та земельних сервітутів, що передує державній реєстрації такого речового права на земельні ділянки.

96. Законодавство, що врегульовує спірні у цій справі правовідносини, не висуває вимог стосовно наявності державної реєстрації речових прав на земельні ділянки (права користування ними у вигляді строкового земельного сервітуту) як необхідної передумови для прийняття рішення, яке охоплюється предметом спору в цій справі, та продовження строку дії паспорту прив`язки на відповідні тимчасові споруди.

97. Більше того, за змістом частини другої статті 402 Цивільного кодексу України, частини другої статті 100 Земельного кодексу України земельний сервітут може бути встановлений договором, а у випадку встановлення земельних сервітутів на землях, зокрема, комунальної власності такий договір укладається на підставі відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, яким у спірних відносинах виступає Полтавська міська рада, й наявність у неї таких повноважень вбачається з приписів статей 12 123 Земельного кодексу України.

98. Державна ж реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (пункти 1, 14 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

99. Колегія суддів звертає увагу й на приписи статті 395 Цивільного кодексу України, абзаців першого, другого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частини першої статті 98, пункту «в» статті 99, пункту «г» частини першої статті 102 Земельного кодексу України, відповідно до яких:

Речовими правами на чуже майно є: право користування (сервітут).

Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут).

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут.

100. А також відзначає, що за приписами частини першої статті 83, пункту «б» статті 80 та пункту «в» статті 12 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

101. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (частина перша статті 10, пункт 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

102. Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновків, що:

Право власності на землі комунальної власності належить територіальній громаді, яка є суб`єктам цього права, та реалізує його безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - відповідні ради, які, здійснюючи наявні у них повноваження в галузі земельних відносин та вирішуючи питання їх регулювання, діють від імені громади та в її інтересах;

Виконуючи від імені та в інтересах територіальної громади повноваження власника земельних ділянок комунальної власності, відповідні ради мають право вимагати встановлення земельних сервітутів щодо права на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), що не суперечить встановленому законом порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності;

Земельний сервітут є видом речового права на землю - правом користування земельною ділянкою, а надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин;

Земельний сервітут щодо права на розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності не може перевищувати строку дії паспорту прив`язки, виданого на такі споруди. У такому випадку має місце строковий земельний сервітут;

Строк дії земельних сервітутів у спірних відносинах не залежить від обставин щодо їх державної реєстрації та встановлюється договором, який щодо земель комунальної власності укладається на підставі відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, й припиняється у випадку закінчення терміну, на який його було встановлено;

Закінчення встановленого договором строку дії земельного сервітуту навіть уразі відсутності його державної реєстрації не позбавляє відповідну раду повноважень на прийняття рішення про продовження строку такого сервітуту шляхом укладення нового договору, зокрема, у разі продовження строку розміщення тимчасових споруд та строку дії виданого на них паспорту прив`язки;

Державна реєстрація права користування земельною ділянкою комунальної власності у вигляді строкового земельного сервітуту здійснюється лише після прийняття уповноваженим на це органом місцевого самоврядування рішення щодо встановлення сервітуту, укладення відповідного договору і встановлення у ньому строку сервітуту, який подається суб`єкту державної реєстрації речових прав для проведення визначеної законом реєстраційної дії.

103. Варто зауважити, що у спірних правовідносинах рішенням Міськради, яке оскаржується, продовжено не дію договорів про встановлення строкових земельних сервітутів або дію державної реєстрації цього права, а дію самих сервітутів.

104. Тобто, навіть у разі проведення третьою особою державної реєстрації такого речового права на земельні ділянки, воно припинилось би разом із закінченням строку дії попередніх сервітутів, встановлених у договорі, закінченням строку дії самих договорів, й у будь-якому випадку вже припинилось би станом на дату виникнення спірних у цій справі правовідносин, що однак не позбавляло відповідача права на продовження строку дії земельних сервітутів третій особі у зв`язку з продовженням строку розміщення тимчасових споруд та строку дії паспорту прив`язки.

105. За наведеного колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що відсутність державної реєстрації строкового земельного сервітуту та закінчення строку дії попередньо укладених договорів про його встановлення станом на дату ухвалення спірного рішення Міськради й дату продовження Управлінням містобудування строку дії паспорту прив`язки можуть зумовлювати їх скасування як таких, що не відповідають вимогам закону.

V.І.ІІ Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності погодження Національної поліції на розміщення тимчасових споруд.

106. За змістом пунктів 1.8, 2.4 та 2.5 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.

107. Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

108. Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

109. Близькі за змістом норми містяться й у пунктах 1.10, 2.1, 34 та 3.10 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.

110. Пунктами 8.2, 8.3 цього ж Положення визначено, що переоформлення паспорта прив`язки при продовженні строку функціонування ТС та його перереєстрації може здійснюватися у разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж тощо або з ініціативи замовника.

У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк.

111. Зміст вищевикладених норм вказує на те, що наміри замовника стосовно місця розташування тимчасової споруди повинні відповідати усім наявним планувальним обмеженням, передбаченим містобудівною документацією, будівельними нормами, узгоджуватися з комплексною схемою розміщення тимчасових споруд на території відповідного населеного пункту.

112. У протилежному випадку замовнику надається письмова аргументована відмова щодо реалізації намірів й можливості розміщення стаціонарної тимчасової споруди.

113. Поряд із цим колегія суддів відзначає, що законодавством України, у тому числі й наведеними у розділі V цієї постанови нормами, урегульовано питання розміщення ТС, зокрема: визначено перелік документів, які подаються для отримання паспорта прив`язки для розміщення ТС, встановлено порядок його отримання (оформлення), наведені підстави продовження строку дії та анулювання паспорта прив`язки тощо. На цьому акцентовано увагу й у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №2-а/250/12.

114. А за висновками щодо застосування норм права, наведеними у постановах від 04.09.2019 та від 16.01.2020 у справах №712/5885/17 та №357/13244/16-а відповідно, процедура продовження дії раніше виданого паспорту прив?язки полягає у визначенні нової дати у раніше виданому паспорті та засвідчення її підписом та печаткою органу з питань містобудування та архітектури.

115. У цих же постановах Верховного Суду зазначено, що продовження дії паспорту не передбачає перевірку відповідності намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС, оскільки відповідно до пунктів 2.4-2.5 Порядку така перевірка здійснюється на стадії надання паспорта, а не на стадії продовження його дії.

116. Колегія суддів не вбачає перешкод для застосування такого підходу й до спірних у цій справі правовідносин, які також пов`язані з продовженням строку дії паспорта прив`язки.

117. Колегія суддів підкреслює і те, що як вбачається з аналізу наведених у цій постанові норм, відповідність намірів замовника стосовно місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам перевіряється уповноваженим органом упродовж десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів, тобто при оформлені паспорта прив`язки ТС, і на цьому етапі забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.

118. З наведеного констатується, що перевірка відповідності намірів замовника щодо розташування тимчасових споруд здійснюється не у будь - який невизначений час, а у межах конкретних строків та на чітко визначеному етапі - під час оформлення паспорту прив`язки.

119. Продовження ж строку дії паспорту прив`язки не передбачає обов`язкове оформлення (переоформлення) вже існуючого і раніше виданого паспорту. Під час вирішення цього питання, у разі, якщо не відбулось змін у містобудівній документації на місцевому рівні, комплексній схемі розташування тимчасових споруд, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж тощо, не здійснюється перевірка намірів замовника щодо розташування тимчасової споруди.

120. Продовження строку дії паспорту прив`язки полягає у зазначенні у раніше виданому паспорті нової дати, підпису та печатки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

121. Однак за висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №821/140/18 та від 24.01.2020 у справі №821/235/18, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати, у тому числі, Єдиним правилам ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, та здійснюватися на підставі дозвільного документу - паспорта прив`язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог вищевказаної постанови.

122. Це означає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повинне відповідати усім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно - правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд.

123. Відповідність намірів змовника щодо розташування тимчасових споруд вищезгаданим нормативам безперервно повинна бути забезпечена і зберігатись починаючи з моменту звернення зацікавленої особи за отриманням дозвільного документа у вигляді паспорта прив`язки і в подальшому, під час вирішення питання про його оформлення (видачу), переоформлення та продовження строку дії, упродовж усього часу розміщення тимчасових споруд.

124. Недотримання встановлених законодавством вимог до розміщення тимчасових споруд погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці тощо, а у спірних правовідносинах - безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів таких споруд, негативно впливає на безпечні для життя і здоров`я умови перебування на території відповідного населеного пункту, створює ризики настання аварій, інших надзвичайних ситуацій.

125. Тому дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці становить публічний (суспільний) інтерес її громади, обов`язок захисту якого покладено насамперед на представницький орган місцевого самоврядування - ту чи іншу раду, а також на створювані нею органи. Однак у спірних правовідносинах, як стверджує прокурор у своєму позові, цей інтерес порушено самою ж радою та утвореним нею органом - Управлінням містобудування, які, продовжуючи третій особі строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив`язки, не звернули увагу на відсутність погодження місця розташування споруд з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції, як того вимагає пункт 20 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198.

126. У спірних відносинах цьому суспільному (публічному) інтересу широкого кола осіб - територіальної громади міста Полтави протиставляється приватний інтерес, індивідуальне право суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , які у спорі, що розглядається, виражаються у гарантованому частиною першою статті 42 Конституції України праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

127. Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

128. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

129. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

130. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

131. Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland № 10163/02).

132. Тому забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом господарської діяльності правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, Єдиними правилами, та виконання обов`язку органом державного архітектурно-будівельн6ого нагляду щодо забезпечення дотримання правил благоустрою всіма суб`єктами містобудівної діяльності.

133. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №821/140/18 та від 31.05.2019 у справі №823/687/18.

134. Водночас, повноваження відповідачів, які ними реалізовані у спірних правовідносинах, як і будь - якого іншого суб`єкта владних повноважень, обмежуються принципом законності (частина друга статті 19 Конституції України) і принципом верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

135. Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

136. Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51).

137. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

138. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

139. У світлі обставин, встановлених у справі, що розглядається, та з урахуванням вищевикладених положень законодавства, колегія суддів вважає, що хоча й відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди здійснюється саме на етапі оформлення, а не продовження строку дії паспорта прив`язки, відповідачі у спірних правовідносинах, будучи зобов`язаними діяти насамперед в інтересах та від імені територіальної громади, встановивши порушення вимог закону щодо розміщення належних третій особі тимчасових споруд (якщо таке порушення дійсно мало місце), повинні були виправити власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта прив`язки на такі споруди, й вжити передбачених законом заходів для приведення місця їх розміщення у відповідність вимогам законодавства, або ж відмовити у продовженні строку дії такого дозвільного документа, у подальшому розміщенні споруд.

140. Колегія суддів вважає, що у такому випадку не порушується баланс публічних і приватних (індивідуальних) інтересів, оскільки такі дії покликані відновити законність та правовий порядок в у сфері спірних правовідносин, повернути їх у законні рамки й при цьому забезпечити дотримання інтересів широкого кола осіб - територіальної громади міста, запобігти негативним наслідкам, що можуть настати у зв`язку з недотриманням встановленого законодавством порядку розміщення тимчасових споруд, вимог щодо місця їх розташування.

141. У такий спосіб суб`єкт владних повноважень, який реалізує публічно - владні управлінські функції у певних правовідносинах (у цій справі у сфері благоустрою території населеного пункту, містобудування та земельних відносин), може у легітимний спосіб відновити загальний інтерес, прийнявши відповідне рішення або вчинивши певні дії (у спірних відносинах відмовивши у продовженні строку розміщення тимчасових споруд або привівши місце їх розташування у відповідність вимогам законодавства).

142. Втім відповідачі у спірних правовідносинах прийняли рішення, які оскаржує прокурор, і які (оформлення, переоформлення, продовження строку дії, анулювання паспорту прив`язки) можуть бути об`єктом державного архітектурно - будівельного нагляду й, у разі встановлення передбачених законом підстав, можуть бути скасовані за результатом проведених заходів. Такий висновок вбачається з мотивів, наведених у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №821/140/18 та від 24.01.2020 у справі №821/235/18.

143. Колегія суддів також відзначає, що, будучи індивідуальним актом, вищевказані рішення суб`єктів владних повноважень можуть бути оскаржені й у судовому порядку заінтересованими особами, якщо їх права та/або інтереси порушено виданням такого акту, або особами, які уповноважені представляти їх інтереси у суді.

144. За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

145. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

146. Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі №200/9772/18-а зазначав, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

147. Такий правовий висновок наведено й у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі №800/206/15.

148. Згідно ж з усталеним правозастосуванням Верховного Суду, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.

149. При цьому за правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

150. Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими доводи прокурора про те, що продовження строку розміщення споруд на підставі спірного рішення здійснено з порушенням ДСТУ №3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди», оскільки у цьому випадку не було отримано погодження Національної поліції на розміщення тимчасових споруд.

151. Встановивши відсутність погодження розташування тимчасових споруд, про які іде мова у спірному рішенні, з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції, суди попередніх інстанцій констатували протиправність прийнятого відповідачем рішення в частині продовження строку розміщення таких споруд.

152. Так, згідно з положеннями абзаців першого, другого пункту 20 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється розташовувати будь-які споруди або об`єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції.

153. Отже предметом доказування у справі, що розглядається, охоплюються обставини стосовно того, чи перебували тимчасові споруди, про які ідеться у оскаржуваному рішенні Міськради, у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг й, відповідно, чи необхідно було отримувати погодження на їх розташування.

154. З`ясування цих обставин та перевірка їх доказами, які відповідають критеріям, встановленим процесуальним законом, має значення для правильного вирішення спору у справі, яка розглядається.

155. З установлених у цій справі обставин вбачається, що після набуття права власності на відповідні тимчасові споруди ОСОБА_1 на підставі її заяви 14.09.2016 їй було видано паспорт прив`язки №01-02-01-16/1960-1471 «Стаціонарні тимчасові споруди - торговельні павільйони № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 » з терміном дії до 16.06.2021.

156. Разом з тим у оскаржуваних судових рішеннях відсутні посилання на обставини справи, з яких би достовірно вбачалось, що тимчасові споруди, строк розміщення яких і строк паспорту прив`язки на які продовжено Міськрадою, перебувають у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг.

157. Суди попередніх інстанцій жодним чином не обґрунтували того, що належні ФОП ОСОБА_1 тимчасові споруди, як станом на момент їх розміщення, так і на дати прийняття рішень про продовження строку їх розміщення та строку паспорту прив`язки, були розташовані у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг, а отже передчасно констатували, що таке розташування підлягало погодженню у встановленому законом порядку.

158. Суди попередніх інстанцій цих обставин справи не з`ясували і не перевірили їх доказами.

159. З цих підстав колегія суддів визнає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірне рішення Міськради та виданий Управлінням містобудування паспорт прив`язки, строк дії якого було продовжено, не відповідають закону з огляду на відсутність погодження розташування ФОП ОСОБА_1 тимчасових споруд з органами Національної поліції.

160. Такі висновки судів зроблені за недоведеності обставин справи в цій частині й ґрунтуються на припущеннях, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції, не маючи, в силу приписів статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, вважає, що справу належить направити до суду першої інстанції на новий розгляд для встановлення вищевказаних обставин справи та перевірку їх доказами.

V.І.ІІІ Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій щодо невідповідності розміщених відповідно до спірного рішення тимчасових споруд вимогам стосовно їх площі.

161. З приводу таких аргументів позивача колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведене у статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначення поняття тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, не містить приписів стосовно конкретної площі такої споруди як ознаку її класифікації.

162. Ця стаття передбачає можливість існування у такій споруді закритого приміщення для тимчасового перебування людей у вигляді павільйону не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру, однак її норми не закріплюють такої ознаки як обов`язкової для визначення тимчасовості споруди й передбачають, що тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати або не мати такого приміщення.

163. З аналізу цих норм вбачається, що ними не встановлено вимог відносно площі самої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, а лише передбачено можливість наявності у такій споруді павільйону не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру. Наявність же або відсутність такого приміщення не впливає на класифікацію споруди як тимчасової.

164. Не встановлює критеріїв щодо площі тимчасової споруди й Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

165. Водночас, наведене у пункті 4 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони визначення характеризує малу архітектурну форму для провадження підприємницької діяльності як невелику (площею до 30 кв. метрів) споруду торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.

166. При цьому, за змістом частини другої статті 21 Закону України від 06.09.2005 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою, до яких належить, у тому числі, альтанки, павільйони, навіси.

167. Питання ознак тимчасовості споруд досліджувалось й у постановах Верховного Суду від.10.2018 у справі №806/22/18 та від 10.08.2022 у справі №260/259/20.

168. У цих постановах Верховний Суд відзначав, що капітальна будівля завжди тісно пов`язана із земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки воно має фундаментну основу. Це означає, що капітальну будівлю не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди.

169. Про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо). Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

170. Аналіз вищевикладених положень законодавства дає підстави колегії суддів для висновку визначити такі основні критерії, за якими здійснюється віднесення споруди до тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а саме:

- це невелика (площею до 30 кв. метрів) одноповерхова споруда;

- може мати невелике (площею до 30 кв. метрів) приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон) або не мати такого приміщення;

- виготовляється з полегшених збірно - розбірних конструкцій;

- встановлюється тимчасово без улаштування фундаменту.

171. У справі ж, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що розміщені на підставі паспорту прив`язки тимчасові споруди мали загальну площу 25,00 кв.м., яка є невеликою, і не суперечить наведеним у законі ознакам тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

172. З огляду на це, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій помилково підтримали доводи прокурора щодо невідповідності тимчасових споруд вимогам закону щодо їх площі й безпідставно встановили протиправність пунктів 1, 4 спірного рішення Міськради з цих міркувань.

V.І.ІV Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій щодо закінченням строку дії паспорту прив`язки станом на дату прийняття міською радою оспорюваного рішення.

173. Колегія суддів вважає ці доводи прокурора необґрунтованими, оскільки відповідно до встановлених у цій справі обставин паспорт прив`язки від 14.09.2016 №01-02-01-16/1960-1471 «Стаціонарні тимчасові споруди - торговельні павільйони № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 по вул. Чураївни» мав термін дії до 16.06.2021, тоді як із заявою про продовження строку його дії третя особа - замовник звернулась до Виконкому Міськради 02.03.2021, тобто до закінчення терміну дії цього документа. Спірне ж рішення прийнято 19.03.2021, також у межах строку дії паспорта прив`язки.

V.І.V Оцінка доводів учасників справи щодо неналежності розгляду в порядку адміністративного судочинства позовних вимог прокурора про визнання протиправним і скасування спірного рішення в частині його пункту 2 стосовно продовження дії особистого земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

174. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги в цій частині, Міськрада посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №905/2765/17 та від 08.10.2019 у справі №920/447/18, у яких констатовано належність вирішення спорів у цих справах у порядку господарського судочинства.

175. Так, у справі №905/2765/17 предмет спору стосувався правомірності припинення відповідною міською радою договору особистого строкового сервітуту та, як наслідок, демонтажу малої архітектурної форми (торговельного павільйону), що за висновками Великої Палати Верховного Суду зачіпає приватні інтереси суб`єкта підприємницької діяльності, а отже має цивільно-правову природу. Зазначене, за позицією Суду, виключає кваліфікацію правовідносин сторін у цій справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, цей позов не має визначених Кодексом адміністративного судочинства України ознак адміністративного.

176. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зазначеній вище справі орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб`єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював.

177. У справі №920/447/18, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом спору було порушене право землекористування позивача, а саме - розміщення тимчасових споруд на земельних ділянках, які не виділялись для такої мети відповідачам, натомість передані за волевиявленням власника у користування третій особі. Враховуючи, що згідно з установленими у вказаній справі обставинами сторона у справі - суб`єкт підприємницької діяльності використовує земельні ділянки під майном (нежитлові споруди для розміщення кафе), призначеним для такої діяльності, звернувся до відповідної ради за оформленням права на одержання сервітуту як підприємець, та діяв у цих правовідносинах як суб`єкт господарювання, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком судів попередніх інстанцій про віднесення такого спору до юрисдикції господарських судів.

178. Обґрунтовуючи висновок стосовно юрисдикції вищевказаних спорів, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого.

179. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

180. Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

181. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

182. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

183. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

184. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

185. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

186. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

187. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

188. На відміну від обставин, встановлених у справах №905/2765/17 та №920/447/18 (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 та від 08.10.2019), на які як на приклад неоднакового правозастосування посилається скаржник, вимоги позову у справі, яка розглядається не стосуються речових прав на земельні ділянки як відповідачів, так і третьої особи.

189. У спірних правовідносинах відповідачі реалізували повноваження, передбачені Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України у сфері благоустрою території населених пунктів та земельних відносин, тобто здійснювали публічно - владні управлінські функції, й ці органи підпадають під наведене у Кодексі адміністративного судочинства України визначення суб`єкта владних повноважень.

190. У цьому випадку прокурор оскаржує рішення Полтавської міської ради, яким, зокрема, вирішено продовжити, у тому числі третій особі, дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку.

191. При цьому, самі договори щодо встановлення земельного сервітуту, прокурор не оскаржує і не зазначає про їх нікчемність або незаконність, не заявляє вимог до третьої особи стосовно цих договорів або самого права, яке набувається на підставі цих правочинів.

192. До того ж й підстави поданого прокурором позову не містять аргументів, які б вказували на те, що у справі, яка розглядається наявний спір про право.

193. Окремо варто відзначити, що як правильно зазначає позивач, право земельного сервітуту як один з різновидів речових прав щодо користування земельними ділянками виникає з моменту його державної реєстрації у встановленому законом порядку, що також вбачається з приписів частини другої статті 3 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а не з моменту укладення відповідного правочину та вчинення запису щодо нього у книзі реєстрації записів договорів на встановлення особистого строкового земельного сервітуту, як це було у спірних відносинах та підтверджується встановленими у справі обставинами.

194. У зв`язку з цим, а також враховуючи відсутність у справі доказів державної реєстрації за третьою особою права користування (сервітуту) земельними ділянками, зазначеними у спірному рішенні Полтавської міської ради, колегія суддів визнає слушними доводи прокурора про те, що за таких обставин цього права у третьої особи у спірних відносинах не виникло.

195. Тому у спорі, який виник у справі, яка розглядається, не може бути спору про право, у зв`язку з чим цей спір належить розглядати в порядку саме адміністративного судочинства, оскільки він є публічноправовим і виник у правовідносинах щодо реалізації органом місцевого самоврядування публічно - владних управлінських функцій та з приводу акту індивідуальної дії, прийнятому саме у цих відносинах.

196. З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, не допустили порушення норм процесуального права, а доводи касаційної скарги щодо цього є необґрунтованими і підлягають відхиленню.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

197. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

198. Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

199. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення наявного між сторонами спору, і не перевірено їх доказами, тобто допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

200. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити відповідні докази, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

201. Керуючись статтями 340 341 344 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

Т.Г. Стрелець