ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа № 440/7348/21
адміністративне провадження № К/990/35570/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стародуба О.П.,Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у складі судді Удовіченка С.О. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Бегунца А.О. (головуючий), суддів: Мельнікової Л.В., Рєзнікової С.С. у справі за позовом НКРЕКП до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" (далі - ТОВ "Кременчукгаз-постачання") про стягнення коштів,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
1. НКРЕКП звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути заборгованість зі штрафу та пені в сумі 1 700 000 грн.
1.1. В обґрунтування позовних вимог зазначає про наявність за відповідачем заборгованості зі сплати штрафу та пені в сумі 1 700 000 грн, яка в добровільному порядку не сплачена.
2. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 13 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, у задоволенні позову відмовив.
2.1 Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підставою для стягнення штрафу є постанова НКРЕКП від 10 березня 2021 року № 420 про накладення штрафу за порушення ліцензійних умов в сумі 850 000 грн. Штраф відповідач повинен був сплатити добровільно до 18 квітня 2021 року, проте не сплатив. На суму заборгованості нараховано пеню в сумі 850 000 грн, яка теж не сплачена. Проте рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, зазначену постанову Регулятора визнано протиправною та скасовано.
3. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи:
3.1. 10 березня 2021 року на засіданні регулятора, яке відбулося у формі відкритого слухання, на підставі висновків акту від 15 лютого 2021 року №87 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №420 "Про накладення штрафу на ТОВ "Кременчукгаз-постачання" за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу", якою на ТОВ "Кременчукгаз-постачання" накладено штраф у розмірі 850 000,00 грн за порушення вимог законодавства та пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов у частині здійснення господарської діяльності з постачання природного газу з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу, а саме:
- пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у частині постачання природного газу споживачу на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем;
- пункту 1 розділу III Правил у частині постачання природного газу побутовому споживачу за наявності у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов, включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
3.2. Вищевказану постанову направлено до ТОВ "Кременчукгаз-постачання" та отримано останнім 18 березня 2021 року.
3.3. Штраф відповідачем у добровільному порядку сплачено не було, тому НКРЕКП нараховано ТОВ "Кременчукгаз-постачання" пеню в розмірі 850 000 грн.
3.4. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року по справі № 440/3895/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, адміністративний позов ТОВ "Кременчукгаз-постачання" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 10 березня 2021 року №420.
3.5. У цій справі суд встановив відсутність підстав для застосування до ТОВ "Кременчукгаз-постачання" штрафу за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 березня 2021 року №420 у повному обсязі.
Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:
4. Не погоджуючись із рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, НКРЕКП звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4.1. Арґументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суди попередніх інстанцій порушили норми частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийшовши до висновку про наявність встановлених у судовому рішенні, яке набрало законної сили, обставин, що не підлягають доказуванню в справі, яка розглядається.
4.2. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає також пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини третьої статті 5, частини п`ятої статті 22 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII) і з питання застосування цих норм права відсутній висновок Верховного Суду. Мотивами вказує те, що оскарження постанови про накладення штрафу до суду не зупиняє її виконання. При цьому відмова сплатити штраф має наслідком стягнення такого штрафу в судовому порядку за позовом Регулятора.
4.3. Зазначає позивач і про безпідставний розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки на думку особи, яка подала касаційну скаргу, справа, предметом позову в якій є стягнення суми, розмір якої перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, повинна була розглядатися судом першої інстанції за правилами загального, а не спрощеного позовного провадження.
5. ТОВ «Кременчукгаз-постачання» відзив на касаційну скаргу не надав.
23 листопада 2023 року ухвала про відкриття касаційного провадження вручена відповідачу у встановленому порядку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції.
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. У касаційній скарзі НКРЕКП зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини третьої статті 5, частини п`ятої статті 22 Закону № 1540-VIII, оскільки за цими нормами на відповідача покладено обов`язок сплати штрафу у встановлені строки, а позивачу надане безумовне право нараховувати пеню за несвоєчасну сплату штрафу та звертатися до суду про стягнення штрафу в примусовому порядку. При цьому, на переконання позивача, оскарження рішення про застосування штрафу не може мати наслідком відмову в позові про стягнення такого штрафу. Скасування ж рішення регулятора про накладення штрафу може бути підставою для повернення суми штрафу з бюджету. Відтак встановлення будь яких обставин у судовому рішенні про оскарження постанови про накладення штрафу не може впливати на вирішення судом справи про стягнення штрафу за позовом НКРЕКП.
8. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в цій частині, колегія суддів виходить за наступного.
9. Частиною першою статті 1 Закону № 1540-VIII визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
10. Згідно із статтею 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
11. Частиною третьою статті 5 цього Закону встановлено, що рішення Регулятора не підлягають погодженню органами державної влади, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.
12. Частинами першою-четвертою статті 22 Закону № 1540-VIII установлено, що суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб`єкти, що належать до особливої групи споживачів, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про енергетичну ефективність" та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, та суб`єктів, що належать до особливої групи споживачів, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».
13. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що суб`єкти, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.
За заявою суб`єкта, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.
Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.
Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт, на якого рішенням Регулятора накладено штраф, зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.
У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.
14. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, у тому числі штрафні, виключний перелік яких визначений статтею 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави.
Штраф є санкцією за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, що застосовується регулятором до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері.
15. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено та підтверджено наявними доказами, що за результатом проведення позапланової перевірки відповідача НКРЕКП складено акт перевірки від 15 лютого 2021 року №87, у якому зазначено про порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з постачання природного газу. На підставі цього акта перевірки НКРЕКП 10 березня 2021 року прийнято постанову №420 «Про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз-постачання" за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу", якою на ТОВ "Кременчукгаз-постачання" накладено штраф у розмірі 850 000,00 грн.
16. Відповідач у встановлений строк штраф не сплатив, натомість постанову про накладення штрафу оскаржив до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року по справі № 440/3895/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, адміністративний позов ТОВ "Кременчукгаз-постачання" до НКРЕКП про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 10 березня 2021 року №420. При цьому встановлено відсутність порушення відповідачем пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з постачання природного газу.
17. До розгляду справи № 440/3895/21 провадження у справі, що розглядається, було зупинене.
18. Відтак, щодо обставин цієї справи та їх нормативного регулювання колегією суддів касаційного суду формується висновок про застосування частини третьої статті 5, частини п`ятої статті 22 Закону № 1540-VIII. Суть висновку полягає у тому, що визнання судом протиправним і скасування постанови Регулятора про накладення штрафу має наслідком відмову у задоволенні позову про стягнення такого штрафу в судовому порядку. При цьому суд касаційної інстанції виходить із того, що у справі про стягнення заборгованості зі сплати штрафу та пені предметом доказування є встановлення обставин наявності не сплаченого добровільно штрафу та пені станом на час розгляду справи судом.
19. Відтак доводи касаційної скарги про необхідність стягнути штраф та пеню незалежно від вирішення спору про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, щодо стягнення якого вирішується судовий спір, є безпідставними, оскільки на час розгляду справи судом встановлено відсутність вини суб`єкта здійснення господарської діяльності у сфері енергетики чи комунальних послуг. Також визнано протиправною і скасовано постанову про накладення штрафу, яка є підставою для сплати такого штрафу і нарахування пені.
20. Крім того, безпідставними є доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій вимог частини четвертої статті 78 КАС України. Зазначеною нормою процесуального права встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
21. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 32 постанови від 3 липня 2018 року у справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
22. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа між тими ж сторонами № 440/3895/21, предметом оскарження у якій була постанова відповідача від 10 березня 2021 року № 420, рішення у якій набрало законної сили. Цією постановою до відповідача застосовано санкцію у вигляді штрафу в сумі 850 000,00 грн за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з постачання газу.
23. Під час розгляду справи № 440/3895/21 суд встановив, що ТОВ «Кремунчукгаз-постачання» не порушувало вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з постачання газу, а тому постанова визнана протиправною і скасована.
24. Відтак судовим рішенням між тими ж сторонами, яке набрало законної сили, встановлені обставини, які виключають відповідальність позивача як учасника ринку за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з постачання газу. Такі обставини, в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України, є преюдиціальними, оскільки вони безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
25. Суд касаційної інстанції відхиляє також доводи касаційної скарги в частині помилкового віднесення цієї справи до категорій справ незначної складності та неможливості розгляду її у порядку спрощеного позовного провадження.
26. Перш за все необхідно зауважити, що згідно підпункту 2) частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Тобто, розгляд у порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а може бути такою підставою за умови, коли це унеможливило встановлення фактичних обставин справи.
27. У цій справі обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно і з врахуванням приписів частини четвертої статті 78 КАС України. Відтак відсутні підстави для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, передбачені пунктом 2) частини другої статті 353 КАС України.
28. Крім того, частиною четвертою статті 12 КАС України визначено виключний перелік справ у спорах, які розглядаються за правилами загального позовного провадження. Такими є справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Справа, що розглядається, до зазначених справ не відноситься.
29. Під час відкриття провадження у справі суд першої інстанції в ухвалі від 26 липня 2021 року вирішив, у порядку, встановленому частиною третьою статті 260 КАС України, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Така ухвала не суперечить як нормам частини четвертої статті 12 КАС України, так і нормам частини четвертої статті 257 КАС України, згідно якої за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
30. За наведених обставин справи та їх правового регулювання суд касаційної інстанції у цій справі вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з ТОВ «Кременчукгаз-постачання» 1 700 000,00 грн штрафу та пені обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними.
31. У цій справі суди попередніх інстанцій судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалили з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 350 КАС України є підставою для залишення оскаржених рішень без змін, а касаційної скарги - без задоволення.
32. З огляду на те, що суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: О.П. Стародуб С.М. Чиркін