ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 440/8550/23

адміністративне провадження № К/990/13506/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 440/8550/23

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Труд.Земля.Капітал» до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Ральченка І. М., Катунова В. В., Чалого І. С.) від 11 березня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Труд.Земля.Капітал» (далі - ТОВ «Агрофірма «Труд.Земля.Капітал») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області від 21 березня 2023 року № 8460861/34630924 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 01 грудня 2022 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 01 грудня 2022 року на суму 1 399 999,80 грн, в тому числі ПДВ 171 929,80 грн, датою її фактичного подання;

- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області від 21 березня 2023 року № 8460862/34630924 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 02 грудня 2022 року та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 02 грудня 2022 року на суму 744 939,90 грн, в тому числі ПДВ 91 483,85 грн, датою її фактичного подання.

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року адміністративний позов задоволено.

3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 08 лютого 2024 року Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу.

4. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 440/8550/23 повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Не погодившись із ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, Головне управління ДПС у Полтавській області 08 квітня 2024 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

8. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга від імені Головного управління ДПС у Полтавській області підписана його представником ОСОБА_1 , яка на підтвердження своїх повноважень надала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до вказаного витягу ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діяти виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

10. Другий апеляційний адміністративний суд, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначив, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва. На підставі чого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписант апеляційної скарги ОСОБА_1 діяла в інтересах відповідача не в порядку самопредставництва, оскільки в наданій копії Витягу її повноваження обмежені в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг. У зв`язку з чим, право підписанта апеляційної скарги діяти в межах повноважень, передбачених інститутом самопредставництва, не підтверджено, що є підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

12. Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права - пункт 1 частини четвертої статті 298 КАС України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що сформульований Верховним Судом у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 320/508/23.

13. При цьому скаржник наголошує на тому, що на підтвердження повноважень представника Панасенко А. С. по справі № 440/8550/23 до суду в додаток до апеляційної скарги надавалася довіреність. Однак вказаним обставинам апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

15. Відповідно до статті 1 КАС України цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів та встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

16. Частинами першою, третьою статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. За приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

18. Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

19. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

20. Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

21. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника (частина третя статті 55 КАС України).

22. Частина четверта статті 55 КАС України передбачає, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

23. Таким чином, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.

24. За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

25. Частинами другою та третьою статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.

26. Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.

27. Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

28. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

27. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком (у тому числі Управління).

28. Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

29. Пунктом 2 Постанови № 893 передбачено, що права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

30. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), зокрема Головне управління ДПС у Полтавській області.

31. Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 08 жовтня 2020 року № 556 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС.

32. У наказі Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року № 755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» визначено розпочати з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893.

33. Отже, Головне управління ДПС у Полтавській області є територіальним органом, утвореним без статусу юридичної особи на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

34. З апеляційної скарги вбачається, що Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку підписала представник Панасенко А. С.

35. На підтвердження своїх повноважень представником Головного управління ДПС у Полтавській області було надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ДПС України, яка має ідентифікаційний код в реєстрі 43005393.

36. Згідно з вказаною випискою ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діяти виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

37. Верховний Суд зауважує, що вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження, а у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

38. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

39. У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

40. Отже, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта апеляційної скарги (у порядку самопредставництва) суд апеляційної інстанції не був позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права.

41. Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.

42. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2024 року по справі № 300/2857/23 та від 05 липня 2024 року по справі № 440/16050/23.

43. Отже, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню, оскільки апеляційним судом порушено норми процесуального права, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на апеляційний перегляд судового рішення.

44. Відтак доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

45. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

46. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

47. За обставин, що склались у цій справі та з огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2 13 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку, що Другий апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 11 березня 2024 року про повернення апеляційної скарги заявнику, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

48. При цьому враховуючи, що в подальшому Головне управління ДПС у Полтавській області повторно подало апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 440/8550/23, апеляційне провадження було відкрито та станом на час розгляду цієї касаційної скарги зазначене рішення суду першої інстанції переглянуто Другим апеляційним адміністративним судом (постанова від 19 липня 2024 року) колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 440/8550/23 - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов