ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 440/9704/23
адміністративне провадження № К/990/13859/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді: Спаскін О.А., Любчич Л.В.)
у справі № 440/9704/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМУМ АКТИВ»
до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті,
про визнання протиправною та скасування постанови
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІМУМ АКТИВ» (далі - позивач, ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови від 30.05.2023 № 191556 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
2. На обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що при винесенні спірної постанови відповідач не урахував, що згідно з пунктом 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340), дія цього Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
3. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження СОVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлений для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30.04.2023, в редакції зі змінами згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383, продовжено до 30.06.2023. Вказане, на думку позивача, свідчить про протиправність оспорюваної постанови від 30.05.2023 № 191556 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
4. Крім того позивач звертав увагу на те, що перевезення здійснювались виключно по території України, а відповідно до пункту 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385) її розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення.
Установлені судами фактичні обставини справи
5. Посадові особи відповідача провели перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: транспортного засобу «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «KRONE», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ», за результатами якої складено Акт проведення перевірки від 31.03.2023 № 327847, яким зафіксовано перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", документів, а саме: роздруківки даних роботи тахографа за 31.03.2023, водій ОСОБА_1 не використовував особисту картку водія, що передбачено пунктом 3.3 Інструкції № 385. Відповідальність за вказані порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
6. 30.05.2023 за результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 191556 та стягнув з ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» адміністративно - господарський штраф в розмірі 17000 грн, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
7.1. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки автомобільний перевізник (водій) під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів не мав при собі документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення, передбачені абзацом 3 частини 1 статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є обґрунтованою.
8. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.03.2024 скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 та прийняв нову постанову, якою визнав протиправною та скасував постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 191556 від 30.05.2023.
8.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час проведення перевірки транспортного засобу який належать ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ» посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, діяли одночасно дві надзвичайні ситуації природного та воєнного характеру.
8.2. Відповідно по пункту 1.4 Положення № 340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
8.3. Цей суд в оскаржуваній постанові зазначив, що за наведених обставин посилання відповідача в акті перевірки на невиконання позивачем вимог Положення № 340, яке не має застосовуватись до спірних правовідносин, є протиправним. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.
Короткий зміст і обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
9. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Укртрансбезпека звернулась із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 про відмову у задоволенні позовних вимог.
9.1. У касаційній скарзі відповідач посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 48 та 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", абзацу 3 пункту 1.4 Положення № 340.
9.2. Скаржник наводить доводи про те, що приписи Положення № 340 та Інструкції № 385 регулюють різні за змістом правовідносини та не суперечать один одному: приписи пункту 1.4 Положення № 340 не скасовують норми Інструкції № 385 (щодо обов`язку перевізника забезпечити водія, а водія мати при собі та використовувати особисту картку водія до цифрового тахографа, мати при собі роздруківку даних роботи цифрового тахографа та пред`явити їх в ході перевірки), і не скасовують відповідальність, що передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону «Про автомобільний транспорт», за відсутність документів.
9.3. Також скаржник переконує, що нормами вказаних нормативно-правових актів, зокрема Інструкції № 385, не передбачено жодних винятків щодо звільнення водіїв від обов`язку використовувати особисту картку водія до цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керували транспортним засобом, чи можливості автомобільних перевізників не здійснювати контроль за належною експлуатацією тахографів водіями транспортних засобів чи відтермінування такого обов`язку з тих чи інших обставин, у тому числі під час дії режиму надзвичайної ситуації.
9.4. За таких обставин касатор вважає, що судом апеляційної інстанції під час розгляду та вирішення цієї справи було допущено помилкове тлумачення положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та безпідставно розширено сферу застосування пункту 1.4 Положення № 340 до правовідносин з приводу забезпечення належної експлуатації встановленого на транспортному засобі тахографа, що регулюються виключно нормами Інструкції № 385.
9.5. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що дія пункту 1.4 Положення № 340 розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація (стихійні лиха, аварії та інші надзвичайні ситуації) має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього Положення. Однак позивачем-перевізником у цій справі не наведено жодних обставин, які б свідчили про перевезення вантажу з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків та не наведено обставин, які би унеможливлювали або перешкоджали виконанню позивачем вимог пункту 6.1 Положення № 340.
9.6. На переконання касатора, лише факт запровадження в Україні надзвичайного стану у зв`язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, не свідчить про здійснення всіх перевезень без виключень з метою ліквідації наслідків цієї надзвичайної ситуації та не є безумовною підставою для перевізників не дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт в частині регулювання роботи водіїв.
9.7. Посилання суду апеляційної інстанції на Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України скаржник також вважає безпідставними, оскільки цим Указом запроваджено воєнний стан - особливий правовий режим, який не охоплюється режимами, що передбачені частиною першою статті 1 Кодексу цивільного захисту України.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Єресько Л.О., судді - Соколов В.М., Губська О.А.
11. Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою Укртрансбезпеки.
12. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.04.2025 № 310/0/78-25, здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну судді Губської О.А. на суддю Загороднюка А.Г.
13. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
14. ТОВ "ПРІМУМ АКТИВ" подало відзив на касаційну скаргу Укртрансбезпеки, за змістом якого просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Позиція Верховного Суду
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
16. Спірні правовідносини виникли щодо застосування постановою № 191556 від 30.05.2023 адміністративно-господарського штрафу на перевізника за порушення ним вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказане порушення полягало у перевезенні вантажів за відсутності на момент проведення перевірки визначених вказаною статтею документів, а саме: роздруківки даних роботи тахографа за 31.03.2023, водій не використовував особисту картку водія, що передбачено пунктом 3.3 Інструкції 385. Відповідальність за вказані порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».
19. Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
20. Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
21. На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
22. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
23. Підпунктом 1 пункту 4 Положення № 103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
24. Відповідно до пункту 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
25. Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті».
26. Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.
27. Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
28. Відповідно до частин сімнадцятої та вісімнадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
28.1. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
29. Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567), яким визначена процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
30. Як визначено пунктом 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
31. Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
32. Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
33. Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
34. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).
35. Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
35.1. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
36. Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
37. Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
37.1. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
37.2. У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
37.3. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
38. Частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачено, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
39. Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
39.1. Документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
40. Отже, перелік документів, наведений у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є вичерпним.
41. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення № 340.
42. Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
43. Згідно з пунктом 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
43.1. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
44. Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція № 385.
45. Згідно з підпунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
46. Також відповідно до вказаного підпункту Інструкції № 385 до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
47. У свою чергу, згідно із пунктами 3.5, 3.6. Інструкції № 385, на перевізників покладено обов`язок забезпечувати водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).
48. Також саме перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
49. Отже, чинним законодавством саме на автомобільного перевізника покладено обов`язок забезпечення належної експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.
50. У свою чергу, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
51. При цьому Законом України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
52. Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
53. Частиною першою статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірних правовідносинах перевізником є позивач - ТОВ «ПРІМУМ АКТИВ».
55. Під час перевірки відповідачем зафіксовано перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, а саме роздруківки даних роботи тахографа за 31.03.2023, водій ОСОБА_2 не використовував особисту картку водія, що передбачено пунктом 3.3 Інструкції 385.
56. У відповідності до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
56.1. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
56.2. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
57. Згідно зі статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
58. Отже, з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
59. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 600/3906/22-а, від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 19.08.2019 у справі № 823/5035/15.
60. Касаційне провадження у справі № 440/9704/23 було відкрито з підстав відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 48 та 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзацу 3 пункту 1.4 Положення № 340 за умови дії на території України надзвичайних ситуацій природного та воєнного характеру.
61. Після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував висновки про те, що дія Положення № 340 поширюється на спірні правовідносини, оскільки режим надзвичайних ситуацій в Україні не звільняє автомобільних перевізників від виконання вимог законодавства щодо здійснення перевезень.
62. До такого висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.07.2024 справі №440/2334/23 та від 06.06.2024 у справі № 440/5921/23.
63. Тож і в цій справі слід констатувати, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 191556 від 30.05.2023, з огляду на таке.
64. Відповідно до пункту 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установити для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30.06.2023.
65. Згідно із Указом Президента України № 64/2022 з 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин в Україні діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією рф проти України.
66. Отже, в Україні з 25.03.2020 до 30.06.2023 діяв режим надзвичайної ситуації, а з 24.02.2022 - воєнний стан.
67. Пунктом 1.4. Положення № 340 визначено, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
68. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин Положення № 340 через одночасно дію двох надзвичайних ситуацій природного та воєнного характеру.
69. Однак, Суд вважає такий висновок суду апеляційної інстанції необґрунтованим.
70. Згідно з пунктом 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.
71. Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
72. Згідно із приписів Кодексу цивільного захисту України та Закону № 389-VIII вбачається, що і воєнний стан, і режим надзвичайної ситуації є особливими режимами, що виникли через визначені законом обставини. Такі режими потребують посилення взаємодії органів управління, сил цивільного захисту зі збройними силами та правоохоронними органами за для ліквідації можливих наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня і забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, та за для проведення рятувальних та відновлювальних робіт через військову агресію. Саме за для безпечної ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій законодавцем передбачено певні обмеження дії нормативно-правових актів.
73. У свою чергу, із системного аналізу положень пункту 1.4. Положення № 340 вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.
74. За перевіркою матеріалів справи не вбачається, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що перевізник у цій справі здійснював перевезення з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків.
75. У контексті спірних правовідносин Суд ще раз наголошує, що відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
76. Законом України «Про автомобільний транспорт» не передбачено жодних виключень в частині дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо обов`язкової наявності у водіїв транспортних засобів на момент проведення рейдових перевірок усіх визначених законодавством документів під час дії режиму надзвичайної ситуації, зокрема, медико-біологічного характеру, та запровадження особливого правового режиму воєнного стану.
77. Враховуючи, що режим надзвичайної ситуації тривав в Україні більше трьох років, а воєнний стан триває з 24.02.2022 до тепер, твердження суду апеляційної інстанції щодо можливості невиконання автомобільними перевізниками такий довгий проміжок часу вимог законодавства щодо здійснення перевезень, є безпідставним.
78. Таким чином, дія Положення № 340 поширюється на спірні правовідносини.
79. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
80. Враховуючи, що позивач як перевізник не дотримався обов`язку здійснення контролю за роботою водіїв транспортних засобів, Верховний Суд приходить до висновку про законність накладення на нього адміністративно - господарського штрафу.
81. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування спірної постанови є помилковим.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
82. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, ухваливши правильне по суті спору судове рішення.
83. Підсумовуючи вказане колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
84. За приписами статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
85. Суд апеляційної інстанції, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
86. За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційну скаргу необхідно задовольнити, в порядку статті 352 КАС України скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
87. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) задовольнити.
2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі № 440/9704/23 скасувати, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов