ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 441/512/16-ц
провадження № 61-804св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , про захист права на користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її рідна бабуся - ОСОБА_5 ,
яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була власником квартири АДРЕСА_1 , у якій вона проживала разом із нею. Після смерті бабусі вказану квартиру набув у спадок її дядько
(син бабусі) - ОСОБА_6 , як особа, яка постійно проживала з спадкодавцем (частина третя статті 1268 ЦК України). У спірній квартирі були зареєстровані: вона, її дядько - ОСОБА_6 та його син - ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дядько - ОСОБА_6 , і ОСОБА_2 , діючи
в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (батька малолітнього ОСОБА_3 ). Скориставшись
її відсутністю, самовільно зайняла спірну квартиру, позбавила її, як члена сім`ї ОСОБА_5 (її померлої бабусі), права на проживання в ній, користування спірним майном. Уважала такі дії незаконними.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею право
на постійне користування квартирою
АДРЕСА_1 , зобов`язавши інших співмешканців не чинити
їй перешкоди;
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
20 липня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали мирову угоду.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року
в складі судді Яворської Н. І. провадження у даній справі закрито на підставі частини третьої статті 206 ЦПК України 2004 року, в зв`язку з примиренням
на наступних умовах:
«1. Позивач - ОСОБА_7 , будучи зареєстрованою у квартирі
АДРЕСА_1 має право
на користування житлом у вказаній квартирі, таке право Відповідачем
не заперечується.
Відповідач - ОСОБА_2 зобов`язується у п`ятиденний термін із дня підписання вказаної угоди надати другий примірник ключів від квартири
АДРЕСА_1 .
У випадку вибуття із власної волі та непроживання ОСОБА_7 без поважних причин більше одного року в квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 залишається право на звернення до суду
з позовом про визнання її такою, що втратила право на користування вказаним житлом у порядку статті 405 ЦК України.
ОСОБА_7 зобов`язується не вселяти інших осіб у квартиру
АДРЕСА_1 .
У випадку вселення у вказану квартиру ОСОБА_7 осіб, без згоди
ОСОБА_2 , остання має право на виселення таких правоохоронними органами або в судовому порядку.
2. ОСОБА_7 несе обов`язок сплачувати половину нарахованих комунальних послуг (газ, електроенергія, водопостачання, послуги з вивезення сміття, послуги за обслуговування прибудинкової території) за квартиру АДРЕСА_1 кожного місяця. Другу половину витрат комунальних послуг несе ОСОБА_2 .
У випадку порушення вказаного пункту позивачем, ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_3 , після оплати вказаних послуг має право на звернення до суду про стягнення із ОСОБА_7 нарахованих послуг починаючи з часу вселення її у квартиру АДРЕСА_1 й до звернення до суду.
Крім цього, ОСОБА_2 зобов`язується погасити наявну заборгованість в сумі 6 446,26 грн.
3. Сторони погодились, що ОСОБА_7 проживатиме в першій кімнаті, більшою площею, менша кімната залишається у користуванні ОСОБА_2 , всі нежитлові приміщення залишаються у спільному користуванні сторін.
4. ОСОБА_2 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 , має безперешкодне право доступу до вказаної квартири в будь-який час, право
на проживання у вказаній квартирі з сином ОСОБА_3 , а також право
на вселення в одну кімнату наймачів.
При цьому наймач вказаної кімнати може бути виключно або особа жіночої статі або сім`я. Вселення як наймача одноосібно особи чоловічої статі до вказаної квартири забороняється.
При вселенні наймачів до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 зобов`язана попередити про це ОСОБА_7
не менше ніж за п`ять днів до вселення.
5. Сплачені судові витрати покладаються на позивача.
6. Сторонам цієї мирової угоди відомі наслідки, передбачені статтями 205,
206 ЦПК України в частині закриття провадження у справі, що повторне звернення до суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Сторони повідомлені й вони усвідомлюють про те, що мирова угода вступає у дію після її підписання сторонами та стане підставою для винесення судом ухвали
про її визнання, але правові наслідки вона матиме з моменту набрання законної сили ухвалою суду».
Визнаючи укладену між сторонами мирову угоду й закриваючи провадження
у справі, суд першої інстанції виходив із того, що умови мирової угоди
не суперечать закону, не порушують права й законні інтереси інших осіб
чи держави.
У серпні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Струс Н. Я., звернулася
до Городоцького районного суду Львівської області з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та клопотанням про поновлення строку, й просила суд: визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду з цією заявою та поновити ОСОБА_3 такий строк, скасувати ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року, призначити справу до нового розгляду.
Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 30 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, у зв`язку з пропуском строку, визначеного статтею 424 ЦПК України, який є присічним і поновленню не підлягає.
Не погоджуючись із ухвалою Городоцького районного суду Львівської області
від 20 липня 2016 року, у вересні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Струс Н. Я., звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою
на зазначену ухвалу, у якій одночасно поставила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали районного суду від 20 липня 2016 року.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року задоволено клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Струс Н. Я., про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Городоцького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року. Поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали Городоцького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Струс Н. Я., на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року.
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Струс Н. Я., задоволено. Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 20 липня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд уважав передчасним висновок районного суду про затвердження мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки до участі
у цій справі не було залучено орган опіки та піклування, що передбачено
частиною четвертою статті 19 СК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин. Крім цього, затверджуючи мирову угоду, районний суд фактично встановив порядок користування спірною квартирою позивачу
за погодженням із ОСОБА_2 , яка як законний представник ОСОБА_3 ,
не мала права на володіння, користування та розпорядження цією квартирою,
так само як і на той час таких прав не мав і він. Право власності на спірну квартиру в ОСОБА_3 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14 березня 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року,
у якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.
Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року задоволено клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду
від 09 листопада 2023 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано дану цивільну справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду (в електронному вигляді).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково вказав, що ОСОБА_2 не могла укладати мирову угоду, оскільки
не отримала свідоцтво про право на спадщину. Вона, як законний представник малолітнього ОСОБА_3 , звернулася до нотаріальної контори з заявою
про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , тобто фактично прийняла спадщину, незважаючи на те, що свідоцтво про право на спадщину не було видано (частина третя статті 1296 ЦК України).
Також уважає безпідставними твердження про порушення районним судом
статті 19 СК України щодо незалучення органу опіки та піклування, оскільки
ця справа не належить до категорії справ, участь у яких органу опіки та піклування є обов`язковою.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув апеляційну скаргу, подану особою, яка не мала
на це повноважень, зокрема до апеляційної скарги підписаної адвокатом
Струс Н. Я., було додано ордер, виданий 22 вересня 2022 року, але договір
про надання правової допомоги укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_8
лише 09 серпня 2023 року.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанціївідповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 175 ЦПК України 2004 року мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення
у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу
про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав
не допускається (частини третя статті 206 ЦПК України 2004 року).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Струс Н. Я., посилалася на те, що ОСОБА_3 є власником спірної квартири з 14 березня 2017 року, однак не може розпоряджатися своїм майном. Мирова угода, затверджена ухвалою районного суду від 20 липня 2016 року, не виконується, зокрема
у ОСОБА_4 виникла заборгованість зі сплати комунальних послуг, вона в спірній квартирі проживає разом із чоловіком і дитиною, але з 09 червня
2023 року була знята з реєстрації у вказаній квартирі.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про визнання мирової угоди, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що право власності на спірну квартиру в ОСОБА_3 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину
за законом, виданого 14 березня 2017 року, а тому районний суд фактично встановив порядок користування спірною квартирою позивачу за погодженням
із ОСОБА_2 , як законним представником ОСОБА_3 , яка не мала права на володіння, користування та розпорядження цією квартирою, а також не залучив до участі в справі орган опіки та піклування.
Доводи касаційної скарги про те, що невидане свідоцтва про право на спадщину
не свідчить про неприйняття спадщини зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Посилання заявника в касаційній скарзі на відсутність повноважень в адвоката Струс Н. Я. є помилковими та спростовуються матеріалами справи. У своїй письмовій заяві адвокат повідомила суд апеляційної інстанції про технічну помилку (описку) в даті видачі ордера, долученого до апеляційної скарги (замість
06 вересня 2023 року було зазначено 06 вересня 2022 року), у зв`язку з чим
вона надала виправлений ордер, який був долучений судом апеляційної інстанції (а. с. 176).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність
та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць