ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 441/698/18

провадження № 51-2714 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 15 лютого 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140180001086, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Городоцького районного суду Львівської області від 07 березня 2019 року за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 15 лютого 2022 року ОСОБА_7 засуджено за: ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі; ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; ч. 3 ст. 297 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі; ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів 8 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком і попереднім вироком суду - 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання за ч. 1 ст. 70 КК України змінено. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 8 років.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 31 грудня 2017 року о 16: 30 год, в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час раптово виниклого конфлікту, умисно руками та ногами наніс сидячому на дивані потерпілому ОСОБА_9 не менше шести ударів в ділянку голови, внаслідок чого спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого.

Крім того, 01 лютого 2018 року о 11:00 год, ОСОБА_7 через огорожу проник на територію господарства на АДРЕСА_3 , де з підсобного приміщення таємно викрав належне ОСОБА_10 майно на загальну суму 550 грн.

Крім того, на початку лютого 2018 року, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, повторно, на кладовищі, що на АДРЕСА_4 , з корисливих мотивів, зневажаючи моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання, з місця захоронення особи, відомості про яку не встановлено через давність поховання, що у 1-му ряді 3-го сектору на 3-ій лінії, демонтував та викрав хвіртку з огорожі, яку заховав поблизу місця захоронення з метою її подальшої реалізації та пошкодив металевий хрест, деформувавши основу його кріплення.

Крім того, у березні 2018 року ОСОБА_7 на кладовищі, що на АДРЕСА_4 , з корисливих мотивів, повторно, зневажаючи моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання демонтував з могили ОСОБА_11 металевий хрест, з могили ОСОБА_12 та ОСОБА_13 металеву трубу, яка є частиною огорожі; з могили померлої особи, відомості про яку не встановлено через давність поховання, що у 2-му ряді 2-го сектора 1-ї лінії - металевий стовпчик, на могилі ОСОБА_14 пошкодив металевий хрест після чого викрадене приховав неподалік місць захоронення з подальшою метою їх реалізації.

Також 06 березня 2018 року о 10:30 год, ОСОБА_7 , знаходячись на прибудинковій території будинку АДРЕСА_5 , намагався повторно таємно викрасти належне ОСОБА_15 майно на загальну суму 473, 55 грн, однак свого злочинного наміру до кінця не довів через незалежні від його волі причини, оскільки був викритий і затриманий.

Також 07 березня 2018 року о 15:00 год, ОСОБА_7 , в стані алкогольного сп`яніння, з коридору магазину, що на АДРЕСА_3 , повторно таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_16 на загальну суму 657 грн.

19 травня 2018 року о 09:00 год, ОСОБА_7 , шляхом вільного доступу, з подвір`я, що на АДРЕСА_6 , повторно таємно викрав належне ОСОБА_17 майно на загальну суму 703, 33 грн.

22 травня 2018 року о 09:52 год, ОСОБА_7 , шляхом вільного доступу, з подвір`я, що при Городоцькій міській раді на АДРЕСА_7 , повторно таємно викрав належне ОСОБА_18 майно вартістю 350 грн.

27 грудня 2018 року о 15:00 год, ОСОБА_7 , у стані алкогольного сп`яніння, шляхом вільного доступу, з подвір`я, що при магазині на АДРЕСА_6 , повторно таємно викрав належне ОСОБА_19 майно вартістю 1506, 00 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи скаргу, наводить доводи про невідповідність висновків суду викладеним у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, оспорює винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України. Також вказує на порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України, оскільки після того як потерпіла ОСОБА_8 написала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, суд не направляв їй повідомлень про дати судових засідань. Під час судового розгляду прокурором двічі змінювалося обвинувачення, проте потерпілу не повідомляли про це, в зв`язку з чим порушили її процесуальні права. Крім того зазначає, що цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 був заявлений під час, а не до початку судового розгляду, як це передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, а тому вказаний позов суд не мав підстав задовольняти. Зазначає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином всіх доводів апеляційної скарги сторони захисту про це та безпідставно залишив її без задоволення.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Потерпіла ОСОБА_8 надіслала заперечення на касаційну скаргу в яких просила залишити без задоволення касаційну скаргу захисника, а оскаржувані судові рішення без зміни.

Прокурор під час касаційного розгляду, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь не оспорюються.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначене є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_6 убачається, що він наводить доводи про неповноту судового розгляду, зазначає про невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Проте перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо останнього.

Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому, ретельно перевіривши посилання сторони захисту про можливість заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому іншими особами, відсутність прямого умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9 , а також про непричетність до таємного викрадення майна ОСОБА_20 суд першої інстанції обґрунтовано мотивував свій висновок про безпідставність таких посилань.

Вирок відповідає вимогам статей 370 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. У ньому наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як того вимагає ч. 3 ст. 374 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність юридичної оцінки його дій саме за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.

Апеляційний суд, перевіривши апеляційну скаргу сторони захисту, доводи якої, за своїм змістом, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі захисника, в тому числі й щодо наявності, на думку захисника, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті цивільного позову до розгляду, при зміні обвинувачення в суді, а також інших порушень, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. При цьому, ретельно перевірив посилання захисника на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та, з наведенням обґрунтованих мотивів, правильно визнав їх безпідставними.

Як убачається зі справи, апеляційний суд перевіркою матеріалів кримінального провадження встановив, що під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об`єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 185 КК України, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об`єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв`язку.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про порушення, на його думку, процесуальних прав потерпілої під час розгляду кримінального провадження після зміни обвинувачення в суді, то вони є безпідставними та суперечать визначеним у п. 1 та п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК України положенням.

Призначене ОСОБА_7 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 15 лютого 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3