ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа № 442/4954/22

провадження № 61-12628св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - Відділ - служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року в складі судді Грицай М. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2024 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та просили позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування позову зазначали, що 05жовтня 2006 відповідач уклала зі ОСОБА_6 шлюб, який рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 квітня 2015 року розірвано. У шлюбі народилося двоє доньок: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Діти проживали і проживають на сьогодні з бабою ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 батько дітей ОСОБА_6 помер.

У 2015 році відповідач виїхала до Республіки Польща, утворила нову сім?ю, у якій народилась донька ОСОБА_7 .

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2021 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також додаткові витрати на їх утримання.

Зазначали, що відносини між дітьми та їх матір?ю погіршились ще у 2018 році, кожен приїзд ОСОБА_3 призводив до конфліктів, стресу для дітей. Виїзд відповідача за межі України, її працевлаштування у Польщі, народження дитини в іншому шлюбі не можуть бути виправданням того, що за останні чотири роки вона не вжила жодних заходів з метою покращення стосунків з дітьми. Діти зареєстровані у квартирі їх батька за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживають разом зі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Усі витрати щодо утримання дітей, їх забезпечення належними умовами побуту, лікуванням, харчуванням несе виключно ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 не втратила інтересу до участі у вихованні дітей, має намір на відновлення стосунків з ними, тому відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивачі, ані орган опіки та піклування належним чином не аргументували.

Небажання дітей спілкуватися з матір`ю, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її волею.

У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу зі сторони правоохоронних органів, притягнення до відповідальності, зокрема адміністративної, проведення бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування щодо неналежного виконання нею батьківських обов`язків.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через представника ОСОБА_10 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просили скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2024 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначали про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржили судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Після смерті ОСОБА_6 матір не вживала жодних заходів, які б свідчили про її намір допомогти дітям пережити втрату батька.

Неприязні відносини з матір'ю мають триваючий характер та пов'язані з відсутністю матері поруч з ними протягом щонайменше останніх 8 років.

Апеляційний суд не врахував долучені ними копії рішень судів, зокрема, суду у місці Прушкові (Республіка Польща), про встановлення місця перебування неповнолітньої дочки відповідача ОСОБА_11 , про видачу наказу про опіку, про позбавлення батьківських прав або про обмеження батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_11 .

Факт наявності судових спорів щодо дітей відповідача мав спонукати суди попередніх інстанцій з'ясувати причини та обставини судового спору у Республіці Польщі та співставити їх з обставинами цієї справи й встановити, чи не надавала відповідач переваги у вихованні ОСОБА_12 над вихованням ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які причини обмеження прав відповідача щодо її дочки ОСОБА_12 тощо.

Батько дітей ОСОБА_6 до дня смерті був офіційно працевлаштований на території Республіки Польщі, тому після його смерті діти мають право отримати допомогу по втраті годувальника, для чого матері дітей необхідно звернутися до Установи соціального страхування. Разом з тим, ОСОБА_3 не зверталася до відповідних органів для отримання допомоги на дітей, що свідчить про умисне невиконання нею обов'язків з матеріального забезпечення дітей.

Суди порушили норми процесуального права в частині дослідження доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

04 листопада 2024року справа № 442/4954/22 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народилися діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер.

Матір дітей ОСОБА_3 проживає в республіці Польщі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживають разом зі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 06 лютого 2019 року № 29, складеним представниками КП «Управитель «Житлово-експлуатаційне об`єднання» Дрогобицької міської ради, актом обстеження умов проживання від 15 серпня 2019 року, складеним Відділом у справах дітей Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.

Як вбачається з характеристики на ученицю Дрогобицької гімназії ОСОБА_2 від 05 березня 2019 року, матір дівчинки перебуває за кордоном, тому з вересня 2018 року не спілкувалася з педагогами про навчання ОСОБА_8 . Декілька разів за цей період мама у телефонному режимі цікавилася у класного керівника успіхами дитини у навчанні. У зв`язку з відсутністю мами активно опікується здоров`ям та результатами навчання ОСОБА_8 її бабуся ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки ліцею імені ОСОБА_13 від 22 січня 2020 року № 28, протягом 2019-2020 років бабуся ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні дитини ОСОБА_2 , відвідує батьківські збори та святкові заходи, цікавиться результатами її навчання.

З листа ліцею імені ОСОБА_13 від 21 квітня 2022 року № 41 вбачається, що матір учениці ОСОБА_8 результатами навчальних досягнень доньки цікавиться 1-2 рази на семестр. У вересні 2021 року ОСОБА_3 востаннє відвідувала освітній заклад, намагалася відновити активне спілкування з дочкою, але їй це не вдалося, тому що ОСОБА_8 відмовляється з нею спілкуватися.

Згідно з характеристикою на ученицю 7-А класу ліцею № 2 Дрогобицької міської ради, ОСОБА_14 навчається у цьому навчальному закладі з четвертого класу, проживає з бабусею, дідусем і сестрою. Матір не проявляла інтерес до успіхів та навчання дитини, один раз була присутня на батьківських зборах. Стосунки з бабусею і дідусем в учениці доброзичливі, з мамою напружені. Дитина відмовлялася від спілкування і зустрічей з мамою (навіть в присутності вчителя чи соціального педагога).

Відповідно до листа ліцею № 2 Дрогобицької міської ради Львівської області від 20 квітня 2022 року № 01-10/69, матір навчанням доньки ОСОБА_9 цікавиться дуже рідко, останній раз відвідувала освітній заклад у вересні 2021 року. Учениця не бажає спілкуватися з мамою, на контакт йде неохоче.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2021 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , з подальшою індексацією, починаючи з 09 липня 2020 року й до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої ОСОБА_2 в розмірі 1 003,98 грн та неповнолітньої ОСОБА_5 в розмірі 81, 20 грн.

Встановлено, що у ОСОБА_3 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 14 червня 2022 року № 3-35/3438, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . При цьому, у висновку зазначається про надання пояснень ОСОБА_3 , яка заперечила щодо позбавлення її батьківських прав.

Згідно акту обстеження умов проживання від 27 квітня 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , приватна квартира загальною площею 57 кв. м, забезпечена усіма необхідними для проживання меблями, побутовою технікою тощо. Санітарно-гігєнічні умови добрі: є елетро-, водо-, газопостачання, пічне опалення. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: ОСОБА_2 та ОСОБА_14 проживають в окремій кімнаті, забезпечені окремими ліжками, двома письмовими столами, шафою для одягу, двома комп`ютерам, необхідним сезонним одягом, канцтоварами. За цією адресою проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

Листом Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області від 20 лютого 2020 року адвокату Зазуляку Й. М. надано інформацію про те, що ОСОБА_3 зверталась в Дрогобицький ВП ГУНП у Львівській області щодо незаконного утримання свекрухою ОСОБА_1 її дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , дані факти зареєстровано ІТС ІПНП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області та розглянуто на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Малолітня ОСОБА_14 в судовому засіданні (у присутності психолога) пояснила, що з 2019 року проживає з бабусею ОСОБА_1 , дідусем та сестрою ОСОБА_8 . До того часу проживала в селі з батьками матері та сестрою. Навчанням з нею ніхто не займався. Вони з сестрою не хотіли проживати в селі. Коли вони жили з сестрою в селі, мама періодично приїжджала, але тоді часто їх сварила. Мати поїхала в Польщу, щоб заробити для них кошти, проте не надавала матеріальної допомоги. Згодом, бабуся ОСОБА_1 утримувала їх на свою пенсію. Коли мама перебувала за кордоном, то вони з нею не спілкувались.

Їм з сестрою набагато спокійніше проживати в місті з бабусею ОСОБА_1 . Вони мають окрему кімнату. У позашкільний час вона не відвідує гуртки через брак коштів.

Не заперечувала, що приблизно у 2020 році вона та її сестра заблокували мамин номер, тому що не хочуть з нею спілкуватися.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (частина перша статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю (батьком) конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів та встановлених фактичних обставин справи, врахувавши, що позивачі не надали достатні, належні та допустимі докази, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко