ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2024 року
м. Київ
справа № 442/6388/22
провадження № 61-16871св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у складі судді
Хомика А. П. від 07 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., від 12 жовтня 2023 року і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є власницею квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Належні їй квартири знаходяться на першому поверсі одноповерхового будинку.
3. Відповідачці ОСОБА_2 належить квартира
АДРЕСА_3 , загальна площа якої згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складає
39,9 кв. м, житлова - 17,3 кв. м. Квартира складається з однієї житлової кімнати та кухні і знаходиться на мансардному поверсі будинку.
4. Посилалася на те, що при вході на мансардний поверх є допоміжне приміщення, яким одноосібно користується відповідачка та не надає їй доступу до нього. У цьому приміщенні відповідачка облаштувала ванну кімнату для себе. Оскільки приміщення знаходилося над засобами обліку електроенергії (лічильниками) на першому поверсі, то постійно існувала небезпека їх затоплення, замикання електромережі і як наслідок - пожежі.
5. У зв`язку з відмовою відповідачки добровільно надати їй доступ до допоміжного приміщення на мансардному поверсі, вона звернулася до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Дрогобицької міської ради з відповідною скаргою на дії ОСОБА_2 . Відділом ДАБК Дрогобицької міської ради листом від 03 червня 2021 року № 150 повідомлено, що з виходом на місце посадовими особами відділу встановлено самовільне перепланування квартири ОСОБА_2 , площа якої збільшилася з 39,9 кв. м до 56,5 кв. м. Акцентувала увагу на тому, що орган місцевого самоврядування підтвердив незаконність дії відповідачки, однак остання продовжує не надавати доступ до приміщення на мансардному поверсі.
6. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: зобов`язати ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями, позначеними на плані мансарди багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 під № 3-2 - площею 1, 9 кв. м та під № 3-5 площею 7,7 кв. м, шляхом надання вільного доступу та передачі екземпляру ключів до цих приміщень.
7. В грудні 2022 року ОСОБА_1 подала суду заяву про відмову від частини позовних вимог, зокрема, просила суд прийняти відмову від позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями, позначеними на плані мансарди житлового будинку АДРЕСА_4 під № 3-2 площею
1,9 кв. м та у цій частині провадження у справі закрити.
8. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 10 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог та закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку щодо про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні допоміжними приміщеннями, позначеними на плані мансарди житлового будинку АДРЕСА_4 під № 3-2 площею 1,9 кв. м.
Стислий виклад позиції відповідачки
9. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову. В частині вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням № 3-5, площею 7,7 кв. м, зазначала, що це приміщення є горищем та було облаштоване ще минулими власниками будинку АДРЕСА_4 . Зауважувала, що вона жодним чином не перешкоджає позивачці користуватися зазначеним приміщенням, однак доступ до нього є лише через її квартиру. Акцентувала увагу, що вона не заперечує, щоб ОСОБА_1 облаштувала собі окремий вхід до спірного приміщення, а не проходила через житлові кімнати, які є її особистою власністю.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 07 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог ОСОБА_1 про створення їй перешкод у користуванні допоміжним приміщенням під № 3-5 площею 7,7 кв. м. Встановлено, що доступ до цього приміщення можливий лише через квартиру відповідачки, що буде порушенням її права на недоторканість житла.
12. Постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2023 року змінено,
шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
В решті рішення суду залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, однак вважав за необхідне змінити мотиви відмови у позові, з огляду на відсутність порушеного права позивачки, яке підлягає захисту у судовому порядку. Зазначено, що відсутні докази на підтвердження того, що спірне приміщення є допоміжним приміщенням в силу приписів пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та що вільний доступ до цього приміщення існував у минулому, або можливий без порушення права власності відповідачки, зокрема шляхом надання позивачці ключів від квартири відповідачки.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 22 листопада2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 572/1507/16-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 16 червня 2021 року у справі
№ 761/42036/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували преюдиційних обставин, встановлених рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 09 травня 2022 року у справі № 442/5510/21, зокрема щодо одноосібного користування відповідачкою допоміжними приміщеннями на мансарді та обмеження їй доступу до них, як іншому співвласнику багатоквартирного будинку.
17. Зауважує, що в судовому порядку вже було встановлено, що спірне приміщення є допоміжним, а наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт, що воно не можу бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Вважає, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на припущеннях.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
19. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 442/6388/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
20. 09 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
21. 10 січня 2024 року на електронну адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданий від імені ОСОБА_2 її представником - адвокатом Коцаном Р. М.
22. Однак, зазначений відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду Верховним Судом та підлягає поверненню з наступних підстав.
23. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до частини п`ятої статті 395 ЦПК України до відзиву застосовуються правила, встановлені частиною дев`ятою статті 178 цього Кодексу.
25. Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку (частина дев`ята статті 178 ЦПК України
26. 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX.
27. З урахуванням внесених до процесуального закону змін, частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
28. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
29. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
30. Відзив на касаційну скаргу надісланий адвокатом Коцаном Р. М. на електронну адресу суду касаційної інстанції. До нього додано роздруківку результату перевірки електронного підпису, проте такий підпис вчинено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет».
31. Статтею 183 ЦПК України визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
33. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
34. Частиною четвертою статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
35. З урахуванням неведеного, поданий адвокатом Коцаном Р. М. в інтересах ОСОБА_2 відзив підлягає поверненню без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
36. Будинок АДРЕСА_4 є багатоквартирним.
37. ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 09 жовтня 2020 року та договору купівлі-продажу квартири від 07 грудня
2019 року належать на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які знаходяться на першому поверсі одноповерхового будинку.
38. Відповідачці ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 грудня 2020 року на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 .
39. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, загальна площа квартири відповідачки становить 39,9 кв. м, житлова -
17,3 кв. м. Квартира складається з однієї житлової кімнати та кухні і знаходиться на мансардному поверсі будинку.
40. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 09 травня 2022 року у цивільній справі № 442/5510/21 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні допоміжними приміщеннями, які знаходяться у багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 , шляхом приведення їх до попереднього стану і надання доступу до цих приміщень. Із мотивувальної частини рішення випливає, що позовні вимоги стосувалися допоміжних приміщень під літерою 3-1 площею
2,4 кв. м, під літерою 3-2 - площею 1, 9 кв. м та під літерою 3-7 - площею
5, 2 кв. м.
41. Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 17 серпня 2022 року, згідно з актом державного виконавця від 17 серпня
2022 року при виході за адресою по АДРЕСА_4 встановлено, що вимоги виконавчого листа № 442/5510/21 від 27 червня 2022 року виконано, а саме усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями, які знаходиться у багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 , та приведено їх до попереднього стану.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
43. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
44. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
45. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
46. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
47. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
48. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
50. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається,
ОСОБА_1 зазначала про необхідність захисту її права на користування допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, а саме приміщенням
№ 3-5, площею 7,7 кв. м, яке розташоване на мансардному поверсі будинку АДРЕСА_4 .
51. У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
52. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
53. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
54. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
55. Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
56. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
57. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вищевказаного Закону спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
58. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
59. У Рішенні від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
60. Частиною другою статті 383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
61. Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
62. Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що будь-які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.
63. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
64. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
65. Виходячи з наявних у матеріалах справи технічних характеристик спірного приміщення (наявність доступу до нього лише з квартири відповідачки) та відсутності належних та допустимих доказів можливості облаштування такого входу з приміщень загального користування чи з квартир, які належать позивачці, позовні вимоги про зобов`язання відповідачки усунути їй перешкоди у користування такими приміщеннями з наданням ключів від дверей приміщень не підлягають задоволенню.
66. Суди попередніх інстанцій загалом правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, встановили фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних ОСОБА_1 вимог.
67. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться у загальному до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, яким суди попередніх інстанцій надали належну та обґрунтовану правову оцінку.
68. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
69. Посилання касаційної скарги на не урахування судами попередніх інстанцій преюдиційних обставин, встановлених рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2022 року у цивільній справі № 442/5510/21, колегія суддів відхиляє. Як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, при розгляді справи були враховані обставини, встановлені у справі № 442/5510/21. Оскаржені судові рішення містять посилання на такі обставини, більш того, наявність рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2022 року у цивільній справі № 442/5510/21 стало підставою для закриття провадження у справі, що переглядається в касаційному порядку, у частині позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні приміщенням № 3-2, площею 1,9 кв. м.
70. Водночас, як випливає з рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 травня 2022 року у цивільній справі № 442/5510/21, при його ухваленні судом не вирішувалося питання про правовий статус та наявність перешкод у користування приміщенням № 3-5, площею, 7,7 кв. м. Зазначене узгоджується також і з доводами позовної заяви ОСОБА_1 , яка посилалася на те, що на час розгляду справи № 442/5510/21 їй не було відомо про наявність приміщення № 3-5, площею, 7,7 кв. м.
71. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в судових рішеннях судів попередніх інстанцій в оскарженій частині, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
72. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
73. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 07 березня 2023 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович