ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 444/1936/17
провадження № 61-1082 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Вовк Назарій Романович,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представник ОСОБА_2 - адвокат Малишак Андрій Степанович,
треті особи: Жовківська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Малишака Андрія Степановича, на рішення Жовківського районного суду Львівської області
від 06 жовтня 2021 року у складі судді Копняк С. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Назарія Романовича, на постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 02 листопада 2016 року він звернувся
до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу
згідно з розпискою від 26 вересня 2013 року (135 000,00 доларів США) (справа
№ 444/2360/16-ц). Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області
від 02 лютого 2017 року закрито провадження у вищевказаній справі з тих підстав, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме з цього судового рішення він дізнався про смерть боржника.
Вказував, що за місцем реєстрації ОСОБА_5 проживає його дружина - ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, так як на момент смерті чоловіка проживала разом із ним. Проте остання не повідомила кредиторів спадкодавця про зазначену обставину.
Грошові кошти, які було взято в борг, йому не повернуті спадкоємцями боржника.
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залучення співвідповідачем у справі ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 і невідомо, чи подавала вона заяву до нотаріальної контори про відмову від спадщини.
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залучення співвідповідачем у справі ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 і проживала з ним за однією адресою.
ОСОБА_1 неодноразово уточнював свої позовні вимоги.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
- звернути стягнення на частину квартири
АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на момент смерті (включаючи неоформлене спадкове майно,
чи майно інших співвласників вказаної квартири, що було отримано без належного оформлення), у межах суми боргу у розмірі 136 000,00 доларів США (еквівалент- 3 749 233,50 грн), що було одержано в натурі спадкоємцями як спадщину
без її документального оформлення;
- звернути стягнення на земельну ділянку та житловий будинок, розташовані
по АДРЕСА_2 , що було одержано в натурі спадкоємцями як спадщину без її документального оформлення, у межах суми боргу у розмірі 136 000,00 доларів США (еквівалент -
3 749 233,50 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Звернуто стягнення на 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на момент смерті (включаючи неоформлене спадкове майно,
чи майно інших співвласників вказаної квартири, що було отримано без належного оформлення), у межах суми боргу у розмірі 136 000,00 доларів США (еквівалент -
3 613 492,80 грн), що було одержано в натурі спадкоємцями як спадщину
без її документального оформлення.
Звернуто стягнення на земельну ділянку та житловий будинок, розташовані
по АДРЕСА_2 , що було одержано в натурі спадкоємцями як спадщину без її документального оформлення, у межах суми боргу у розмірі 136 000,00 доларів США(еквівалент -
3 613 492,80 грн).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 26 вересня
2013 року позичив у ОСОБА_1 135 000,00 доларів США на покупку квартири, які зобов`язався повернути. Кінцева дати повернення боргу визначена у розписці «25 сентября 2013 года», яку суд визначив як технічну описку. Наявність боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, у силу статей 1281 1282 ЦК України зобов`язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора. При цьому вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини.
На час відкриття спадщини ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_4 (дочка) проживали разом із спадкодавцем - ОСОБА_5 , а тому згідно
з положеннями статті 1268 ЦК України вони є такими, що прийняли спадщину, оскільки не заявили про відмову від неї.
Позивачем не надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження того, хто саме зі спадкоємців вступив у спадщину. Проте, позивачем надано інформацію про те, що спадкодавцю за життя та на момент смерті належало майно, а саме 1/4 частина квартири
АДРЕСА_1 , а також будинок і земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_2 .
Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, районний суд указав,
що з наявних документів неможливо визначити, хто є співвласниками (розмір
їх часток) квартири АДРЕСА_1 ,
так як частки співвласників на момент смерті ОСОБА_5 могли змінитися. Тому слід звернути стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі
та яким володів спадкодавець на момент смерті.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - адвоката
Малишака А. С., задоволено частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Звернуто стягнення на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на момент смерті, отриману спадкоємцями ОСОБА_2
та ОСОБА_4 як спадщину без її документального оформлення, у межах суми боргу 136 000,00 доларів США.
Звернуто стягнення на 1/2 частину житлового будинку, розташованого
по АДРЕСА_2 ,
що належала ОСОБА_5 на момент смерті, отриманий спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як спадщину без її документального оформлення, у межах суми боргу 136 000,00 доларів США.
У решті вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив правильний висновок про те, що наявність боргової розписки у позивача, позикодавця, без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми свідчить, що боргове зобов`язання не виконане. При цьому суд першої інстанції вірно сприйняв помилку в написанні кінцевої дати повернення боргу в тексті розписки - «25 сентября 2013 года», як технічну описку. Крім того, у суді апеляційної інстанції представник позивача надав для огляду оригінал зазначеної розписки
від 26 вересня 2013 року.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя був зареєстрований
та проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно даних спадкової справи № 277/2017, яку заведено Жовківською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , ніхто зі спадкоємців із заявами про прийняття, відмову, видачу свідоцтва
про право на спадщину не звертався. У матеріалах спадкової справи 19 червня 2017 року зареєстрована претензія публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до спадкоємців померлого на суму боргу 20 741,00 грн.
На час відкриття спадщини ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_4 (дочка) проживали разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до статті 1268 ЦК України вони прийняли спадщину, оскільки не заявили про відмову від неї. Інший співвідповідач - ОСОБА_3 , на час смерті ОСОБА_5 не проживала з ним за вказаною адресою, оскільки знялася з реєстрації ще 22 серпня 2014 року, із заявою
про прийняття чи відмову від спадщини в нотаріальну контору не зверталася, тому відсутні підстави для стягнення з неї боргу.
Власниками вищевказаної квартири в рівних частках є: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 . Частка ОСОБА_5 у даній квартирі складала 1/4. Тому слід звернути стягнення на саме на цю частку спірної квартири, що належала ОСОБА_5 на момент смерті й отримана спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як спадщина
без її документального оформлення, у межах суми боргу у розмірі
136 000,00 доларів США.
Крім того, ОСОБА_5 на праві приватної власності належав будинок
по АДРЕСА_2 , який було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада
2006 року, тобто за час перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі
з ОСОБА_2 , частка якої у цьому будинку становить 1/2. Частка
ОСОБА_5 у даному будинку також складає 1/2, він не є власником усього будинку, як помилково зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Тому слід звернути стягнення на 1/2 частину вказаного житлового будинку,
що належала ОСОБА_5 на момент смерті й отримана спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як спадщина без її документального оформлення, у межах суми боргу у розмірі 136 000,00 доларів США.
Вимоги ОСОБА_1 щодо звернення стягнення на земельну ділянку, розташовану за вищевказаною адресою, не можуть бути задоволені, оскільки
в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на те, що спадкодавцю на праві власності належала дана земельна ділянка.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи про пропуск позивачем строку пред`явлення вимог до спадкоємців, оскільки позивач не отримував ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2017 року у справі № 444/2360/16-ц, а його представник таку ухвалу суду отримав 09 лютого
2017 року. З позовом до ОСОБА_2 позивач звернувся 10 серпня 2017 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України.
При цьому залучення співвідповідача - ОСОБА_4 , не є тотожним пред`явленню позову.
Відсутність у матеріалах справи вимоги позивача до відповідачів про необхідність сплату боргу одноразовим платежем не може бути підставою для відмови
у задоволенні позову, оскільки відповідачі не визнають вимог щодо необхідності сплатити заборгованість кредитору спадкодавця.
Крім того, вартість отриманого спадкоємцями майна не перевищує суми боргу.
Судом застосовано відповідні норми ЦК України, враховано судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до Верховного Суду
У січні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Малишак А. С., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі за зазначеною касаційною скаргою. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вовк Н. Р., звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Н. Р., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Вовку Н. Р., строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року. Касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
У наданий судом строк заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за відповідною касаційною скаргою. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Малишака А. С., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки по суті спору та не врахували судову практику Верховного Суду у даній категорії справ.
Статтею 1281 ЦК України визначено порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. Зокрема, кредитор спадкодавця має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини. Проте, позивач
не дотримався вказаних законодавчих вимог. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення позивачем відповідних вимог до спадкоємців боржника, чи до нотаріальної контори. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах спадкової справи зареєстрована вимога іншого кредитора - банка, а інші заяви у спадковій справі відсутні. Відповідні вимоги повинні бути направлені саме на досудовому етапі вирішення спору.
Сплив зазначеного строку пред`явлення вимог до спадкоємців боржника має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним зобов`язанням.
І цей строк не тотожний поняттю позовна давність, на що апеляційний суд
не звернув уваги.
Крім того, тлумачення статті 1282 ЦК України, за якою вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено, й у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення
на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, вказує на те, що сплата такого одноразового платежу можлива лише в позасудовому порядку. Лише у разі відмови від здійснення такого платежу в позасудовому порядку кредитор може звернутися до суду з відповідним позовом до спадкоємців боржника.
Суд формально вирішив справу й ототожнив факт реєстрації частини спадкоємців боржника за однією адресою з останнім із фактом їхнього спільного проживання на момент відкриття спадщини.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Н. Р., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив позивачу
у задоволенні вимог про звернення стягнення на земельну ділянку. На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, на 1/2 частину якого суд звернув стягнення в погашення заборгованості спадкодавця. Наявність права власності на будинок вказує на наявність права власності й на земельну ділянку, на якій будинок розташований. Посилається на єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд.
Суд апеляційної інстанції фактично позбавив позивача можливості звернути стягнення й на будинок, так як указане стягнення може бути реалізоване виключно із земельною ділянкою.
При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що на час придбання ОСОБА_5 будинку по АДРЕСА_2 останній перебував у зареєстрованому шлюбі
з ОСОБА_2 . Тому суд безпідставно вважав, що частка ОСОБА_5
у даному будинку складає 1/2. Він був одноосібним власником усього будинку.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вовк Н. Р., подав
до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Малишака А. С., в якому викладено аргументи щодо необґрунтованості вказаної касаційної скарги.
Кредитор має право на захист свого порушеного права, обраний позивачем спосіб судового захисту є ефективним. При цьому статтю 1282 ЦК України слід тлумачити у сукупності з іншими нормами ЦК України. Застосування вказаної норми права
не виключає можливість примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 вересня 2013 року ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_1
135 000,00 доларів США на купівлю квартири, які зобов`язався повернути
«25 сентября 2013 года».
Суди вважали, що кінцева дата повернення боргу «25 сентября 2013 года», зазначена в тексті розписки, є технічною опискою.
У матеріалах справи знаходиться копія вказаної розписки (а. с. 48, т. 1),
у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 надав суду для огляду оригінал зазначеної розписки.
ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Частка ОСОБА_5 у даній квартирі складала 1/4, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28 листопада 2002 року, розпорядженням органу приватизації та іншими доказами (а. с. 167-169, т. 1).
Іншими співвласниками квартири є: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 .
ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 .
У вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 на праві приватної власності належав будинок, розташований
по АДРЕСА_2
(а. с. 17, т. 1).
Вказаний будинок був придбаний ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 2006 року.
Станом на 23 листопада 2006 року ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що ОСОБА_5
на праві власності належала земельна ділянка, розташована за вищевказаною адресою.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть від 07 червня 2016 року № 83.
02 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу (справа № 444/2360/16-ц).
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2017 року провадження у цій справі було закрито на підставі пункту 6 частини першої
статті 205 ЦПК України у зв`язку із смертю відповідача.
Суди встановили, що ОСОБА_1 зазначену ухвалу районного суду
не отримував, його представник таку ухвалу суду отримав 09 лютого 2017 року (справа № 444/2360/16-ц, а. с. 46, 47).
Зі слів ОСОБА_1 , саме з цього часу він дізнався про смерть
ОСОБА_5 .
У серпні 2017 року ОСОБА_8 звернувся до суду з даним позовом
до спадкоємців боржника, який неодноразово уточнювався.
Згідно з даними спадкової справи № 277/2017, заведеної Жовківською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , ніхто зі спадкоємців
із заявами про прийняття, відмову, видачу свідоцтва про право на спадщину
не звертався.
19 червня 2017 року у матеріалах спадкової справи зареєстрована претензія публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до спадкоємців померлого на суму боргу 20 741,00 грн. Інших заяв матеріали спадкової справи
не містять.
На час відкриття спадщини ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_4 (дочка) проживали разом із спадкодавцем - ОСОБА_5 , за адресою:
АДРЕСА_3 .
Інший співвідповідач - ОСОБА_3 , на час смерті ОСОБА_5
не проживала з ним за вказаною адресою, оскільки знялася з реєстрації 22 серпня 2014 року (а. с. 155, т. 1). Із заявою про прийняття чи відмову від спадщини
в нотаріальну контору не зверталася.
У матеріалах справи відсутні відомості про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5
1/4 частину вищевказаної квартири, що належала ОСОБА_5 , отримано
як спадщину спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ,
без її документального оформлення.
Вартість отриманого спадкоємцями майна (1/4 частина квартири та 1/2 частина будинку) не перевищує суму боргу у розмірі 136 000,00 доларів США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до спадкоємців боржника про звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини
і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять
до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен
із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю
між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі смерті позичальника за кредитним договором (договором позики)
за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
При цьому у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину,
не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах,
що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними
у спадщину майна.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс
між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця і відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав
та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином,
що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці
у спадщині.
Разом із тим, положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків,
які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги
до спадкоємців.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня
2024 року у справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23).
Відповідно до статті 1281 ЦК України (у редакції, на момент смерті боржника) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав
і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги
до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців,
що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі
№ 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено правовий висновок про те, що поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281
ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно
з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності,
про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови
у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. […] Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:
від 30 листопада 2022 року у справі № 171/2639/18 (провадження
№ 61-18637св21), від 15 березня 2023 року у справі № 394/893/20 (провадження
№ 61-17358св21) від 13 березня 2024 року у справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) та багатьох інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2013 року ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_1
135 000,00 доларів США на купівлю квартири, які зобов`язався повернути, проте
не повернув.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу (справа № 444/2360/16-ц).
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2017 року провадження у цій справі було закрито на підставі пункту 6 частини першої
статті 205 ЦПК України у зв`язку із смертю відповідача, тобто позичальника.
ОСОБА_1 зазначену ухвалу районного суду не отримував, його представник таку ухвалу суду отримав 09 лютого 2017 року (справа № 444/2360/16-ц,
а. с. 46, 47).
Зі слів ОСОБА_1 , саме з цього часу він дізнався про смерть
ОСОБА_5 .
У серпні 2017 року ОСОБА_8 звернувся до суду з даним позовом
до спадкоємців боржника, який неодноразово уточнювався.
Тобто позивач, як кредитор, дізнавшись про смерть боржника, не пред`являв
до спадкоємців боржника відповідних вимог щодо погашення боргу спадкодавця.
На вказаному наголошено в касаційній скарзі представника ОСОБА_2 . Зазначене підтверджує й сам позивач.
Судами також установлено, що згідно з даними спадкової справи № 277/2017, заведеної нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , ніхто
зі спадкоємців із заявами про прийняття, відмову, видачу свідоцтва про право
на спадщину не звертався. 19 червня 2017 року у матеріалах спадкової справи зареєстрована претензія публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до спадкоємців померлого на суму боргу 20 741,00 грн. Інших заяв матеріали спадкової справи не містять.
Отже, ОСОБА_8 не пред`являв своїх кредиторських вимог як безпосередньо спадкоємцям, так і через нотаріуса.
Якщо смерть позичальника настала під час розгляду судової справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості, до таких правовідносин застосовується правила про загальний порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, визначені у статті 1281 ЦК України,
а спадкоємці, які прийняли спадщину, підлягають залученню до участі у справі
як правонаступники відповідного учасника справи на підставі статті 55
ЦПК України.
Такі правові висновки викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц (провадження
№ 14-12цс24).
У пункті 56 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено,
що кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса
за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи).
З урахуванням вищенаведених норм права та правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями,
а також припинення таких зобов`язань. У такому випадку кредитор не може вимагати у суді захисту відповідного права.
Подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження
№ 14-397цс19).
Сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі
№ 916/617/17, провадження № 12-48гс20).
Суди попередніх інстанцій указаного не врахували і зробили помилкові висновки по суті вирішення спору.
У даній категорії справ суд повинен був з`ясувати, чи дотримався кредитор законодавчо встановлених строків пред`явлення вимоги до спадкоємців,
й перевіряти ефективність обраного позивачем способу судового захисту свого порушеного права та з`ясовувати всі інші обставини (коло спадкоємців, обсяг спадкового майна, вартість майна, отриманого спадкоємцями, тощо).
У спірних правовідносинах кредитор взагалі не направляв вимоги до спадкоємців боржника, що ним не заперечується.
Суди попередніх інстанцій вищевказану обставину встановили, проте не врахували її при вирішенні спору.
При цьому суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, не врахував, що поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність».
Частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців,
що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою
цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо
про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
Апеляційний суд, надаючи оцінку відповідним доводам апеляційної скарги, помилково вважав, що позов підлягає частковому задоволенню, так як
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до спадкоємців боржника
у межах строку, визначеного статтею 1281 ЦК України, тобто не пропустив строк пред`явлення вимог до спадкоємців.
Разом із цим, ОСОБА_1 взагалі не звертався до спадкоємців боржника
з відповідною вимого у спосіб та строки, визначені статтею 1281 ЦК України,
а поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців»
не тотожне поняттю «позовна давність».
При цьому судова практика у даній категорії справ є сталою. Верховний Суд неодноразово зазначав, що тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить,
що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (див.: зокрема, постанова від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15-ц, провадження № 61-8438св18), пункти 75-79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц (провадження № 14-12цс24), що не було зроблено кредитором у даному спорі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині
або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки
чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 400 401 402 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Малишака Андрія Степановича, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вовка Назарія Романовича, задовольнити частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2021 та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Жовківська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»,
про звернення стягнення на частину квартири, земельну ділянку та житловий будинок відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець