Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 444/2312/18

провадження № 61-2336св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,

відповідачі - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р.В., Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , який під час розгляду справи був замінений у зв`язку із смертю правонаступником ОСОБА_2 , Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання незаконними рішень Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, визнання недійсним та скасування державного акту, скасування запису у Поземельній книзі та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку.

В подальшому у зв`язку із заміною первісного відповідача ОСОБА_1 правонаступником позивачем було уточнено позовні вимоги.

Позов мотивований тим, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 17,1368 га Державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об`єктами залізничного транспорту за напрямком Рудно-Підбірці 2 від 17 км+200 м до 20 км+544 м в адміністративних межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області для забезпечення функціонування залізничного транспорту в користуванні Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») перебуває земельна ділянка смуги відведення, зокрема, в адміністративних межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, в межах зазначених у цьому плані.

Зазначав, що 20 січня 2017 року комісією в складі працівників залізниці під час обстеження земельної ділянки залізниці в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району було виявлено, що на 19 км + 962 м - 19 км + 993 м перегону Рудно - Підбірці з правої сторони за ходом кілометрів від осі головної колії на відстані 8 м, знаходиться сітчаста огорожа, що огороджує присадибну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , при ширині смуги відведення залізниці 20,0 м від осі головної колії, згідно «Плану полоси відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізничної дорог від км 11+106 до км 20+ 534, м. Київ, 1962». Площа перетину земельних ділянок становить 0,0404 га.

Вказував, що земельну ділянку площею 0,1057 гектарів відповідач отримав на підставі рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18 квітня 2003 року № 8 та 23 сесії 4 скликання від 27 жовтня 2004 року № 6 про передачу в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згідно вищевказаних рішень було проведено державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 566732.

Згадане вище рішення Малехівської сільської ради та виданий на його підставі державний акт вважають незаконними та такими, що порушують право залізниці на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху в межах с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, а відтак такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, просило:

визнати незаконним та скасувати рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18 квітня 2003 року № 8 в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,

визнати незаконним та скасувати рішення Малехівської сільської ради 23 сесії 4 скликання від 27 жовтня 2004 № 6 в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2013 року № 2037, виданого ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1057 га за кадастровим номером 4622785700:01:009:0007,

скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4622785700:01:009:0007 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування,

скасувати державну реєстрацію права на земельну ділянку за кадастровим номером 4622785700:01:009:0007,

стягнути з відповідачів на їх користь судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 07 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що позивачем не надано жодних правовстановлюючих документів, щодо права користування даною земельною ділянкою та жодних доказів, які б підтверджували віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак, і право позивача на користування нею. План смуги відведення земель залізниці безпосередньо не підтверджує її право на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову АТ «Українська залізниця» відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанцій мотивована тим, що 11 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Для вирішення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18 квітня 2003 року № 8 належить застосовувати положення ЦК УРСР в редакції 1963 року. Із позовом ПАТ «Українська залізниця» звернулася 25 липня 2018 року, тобто за спливом позовної давності. Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Малехівської сільської ради 23 сесії 4 скликання від 27 жовтня 2004 року № 6, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2013 року № 2037 також не підлягають до задоволення у зв`язку із спливом строку позовної давності, оскільки такі також подані за межами трирічного строку встановленого статею 257 ЦК України. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що АТ «Українська залізниця» не мало об`єктивної можливості довідатися про оспорювані рішення органу місцевого самоврядування, яке перебуває у загальному доступі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником Завалишин Ю. О. , в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанцій помилково застосував положення статті 261 ЦК України, оскільки про порушене право АТ «Укрзалізниця» стало відомо у січні 2017 року під час обстеження земель, а тому позовна давність не пропущена. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього тривання правопорушення.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам. При цьому зазначила про те, що апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин позовну давність та зазначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту свого порушеного права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 444/2312/18 надійшли до Верховного Суду та 26 березня 2021 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17 та у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-178гс15.

Фактичні обставини

Суди встановили, що державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 566732 видано ОСОБА_1 і на підставі рішення Малехівської сільської ради 9 сесії 4 скликання від 18 квітня 2003 року № 8, 23 сесії 4 скликання від 27 жовтня 2004 року № 6 він є власником земельної ділянки площею 0,1057 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України).

З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті

У частині першій статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 чинного ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України).

При цьому норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) зроблено висновок, що «якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред`явлення позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі-спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі».

За таких обставин суди встановивши, що відповідач ОСОБА_1 помер до звернення до суду з даним позовом, повинні були закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 чинного ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення скасувати з закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 07 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року скасувати.

Провадження у справі № 444/2312/18 за позовом Акціонерне товариство «Українська залізниця» до ОСОБА_1 , який замінений на правонаступника ОСОБА_2 , Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування запису у Поземельній книзі та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук