ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 444/2532/16-а
адміністративне провадження № К/9901/45044/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 23.01.2017 (суддя Оприск З.Л.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 (головуючий суддя Курилець А.Р., судді Кушнерик М.П., Мікула О.І.)
у справі №444/2532/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС
про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Жовківського районного суду Львівської області з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач, митниця) про скасування постанови Львівської митниці ДФС №4610/20910/16 в справі про порушення митних правил від 09.11.2016.
Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 23.01.2017 у справі №444/2532/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил від 09.11.2016 №4610/20910/16.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Жовківського районного суду Львівської області від 23.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі №444/2532/16-а.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не проведено об`єктивний та всебічний розгляд справи, не надано належної правової оцінки доводам позивача, що він не вміє керувати транспортним засобом, не має водійського посвідчення та у жовтні 2015 отримав заборону на в`їзд до Республіки Польща та після цього жодного разу не перетинав кордон України та Польщі. Судами не враховано, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності після закінчення строку накладення адміністративного стягнення, що є незаконним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 14.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Львівською митницею ДФС надіслано заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що в матеріалах справи наявні докази, належно оцінені судами попередніх інстанцій, які підтверджують факт ввезення 16.01.2016 позивачем на митну територію України транспортного засобу марки «PEUGEOT 206», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Днем виявлення вчиненого позивачем порушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (далі - МК України) є день фіксації такого правопорушення в протоколі про порушення митних правил. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення у справі №444/2532/16-а без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в ході перевірки баз даних ЄАІС ДФС України встановлено, що 16.01.2016 близько 21 год. 51 хв. через митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС каналом позначеним символом зеленого кольору («зелений коридор») громадянин України ОСОБА_1 , ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «PEUGEOT 206», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в митному режимі «транзит».
Згідно з даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 16-00 год. 26.10.2016 не вивозився та у інший митний режим, згідно з нормами чинного законодавства не поміщений. Відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дій обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених ст. 460 МК України, ОСОБА_1 подано не було.
Із постанови в справі про порушення митних правил № 4610/20910/16 від 09.11.2016 року вбачається, що листом Львівської митниці ДФС (від 22.09.2016 № 18651/13-70-20/4/29) громадянин ОСОБА_1 , запрошувався до Львівської митниці ДФС за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 369 для надання пояснень, щодо автомобіля марки «PEUGEOT 206», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та участі у складенні протоколу про порушення митних правил, проте позивач на запрошення не з`явився, під час судового розгляду справи стверджував, що такого листа не отримував.
Факт надіслання листа підтверджується наявною в матеріалах справи копією списку згрупованих рекомендованих відправлень, поданих в ВПЗ Львівпоштамп відправником - Львівською митницею ДФС.
26.10.2016 року головним державним інспектором ВМО №2 м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС Бондарем А.В. щодо позивача складено протокол про порушення митних правил № 4610/20910/16.
Вказаним протоколом встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 не доставив автомобіль марки «PEUGEOT 206», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 до митного органу призначення, чим перевищив встановлений ст. 95 МК України строк доставки транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення, терміном більше ніж на 10 діб.
Постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченка М.І. від 09.11.2016 позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 470 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, Жовківський районний суд Львівської області виходив з того, що твердження позивача про те, що з жовтня 2015 року він жодного разу не перетинав кордон України та не в`їжджав на територію Польщі, тому будь- якого транспорту чи інших речей він не міг перевозити на митну територію України з Польщі, спростовується інформацією про факти перетину державного кордону України транспортними засобами, отриманої з використанням інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон (системи «Аркан») та вибіркою з журналу пасажирського пункту пропуску за період з 01.10.2015 року по 30.11.2016 року в п/п «Рава-Руська».
Львівським апеляційним адміністративним судом залишено в силі рішення суду першої інстанції та зазначено, що відсутність в паспорті ОСОБА_1 № НОМЕР_3 відмітки митних чи прикордонних органів Республіки Польща не свідчить про не перетинання останнім митного кордону України.
При ухваленні судових рішень суди керувалися наступними нормами права.
Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Нормами ст. 93 МК України встановлено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзит, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватись з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.
Для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п`ять діб (ст. 95 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.
Відповідно до ч. 3 ст.470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання ним вимог МК України та Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, та які б підтверджували неправомірність дій посадових осіб при складенні оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до положень п. 7, п. 9 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за №1428/11708, транспортні засоби підлягають пропуску через митний кордон України лише у випадку наявності документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним 9у тому числі з правом розпорядження). Тобто, до ЄАІС ДФС України вноситься інформація стосовно особи, яка керувала автомобілем, а не перебувала у ньому в якості пасажира.
Таким чином, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що саме позивач здійснив 16.01.2016 в`їзд на територію України на легковому автомобілі «PEUGEOT 206», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 через п/п «Рава-Руська».
Доводи позивача, що постанова Львівської митниці ДФС №4610/20910/16 в справі про порушення митних правил від 09.11.2016 винесена поза межами строку накладення адміністративного стягнення не були зазначені у позові, адміністративній скарзі, а вперше заявлені у касаційній скарзі.
Відповідно до ч. 4 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.01.2017 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі №444/2532/16-а.
За правилами ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 23.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі №444/2532/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Судді: І.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко