Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 444/900/19
провадження № 61-9255св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Річківська сільська рада Жовківського району Львівської області,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Юхманом Ярославом Володимировичем, на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_3 про скасування рішення сільської ради та скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності та відновлення статусу земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що вона є власником житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 , а навпроти, через дорогу від її земельної ділянки, будинок та земельна ділянка належать відповідачу ОСОБА_3 , який 17 травня 2013 року самовільно загородив частину проїжджої дороги на АДРЕСА_2 - навпроти заїзду до її земельної ділянки.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 29 серпня 2014 року у справі № 444/3537/13-ц (яке набрало законної сили) було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 : зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні дорогою, проїжджою частиною загального користування, а також зобов`язано демонтувати встановлену дерев`яну огорожу, згідно пункту 6 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 130/14 від 23 червня 2014 року, а саме: частину новозагородженої земельної ділянки, яка обмежена поворотними точками 1, 2, 3, 4, 5 площею 54,2 кв.м.
В подальшому позивачкою рішення суду було пред`явлено до виконання, проте, виконавче провадження № 44845961 по справі було незаконно (на переконання позивачки) 07 жовтня 2014 року закрито, оскільки жодних дій щодо демонтажу огорожі та звільнення самозахопленої земельної ділянки вчинено не було.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 13 березня 2018 року було задоволено подання начальника Жовківського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області та ухвалено видати дублікат виконавчого листа у вищезгаданій цивільній справі № 444/3537/13-ц.
Згідно акту державного виконавця від 01 червня 2018 року встановлено, що вимоги виконавчого листа № 444/3537/13-ц не виконано, а актом державного виконавця від 18 липня 2018 року стверджується, що рішення суду виконати неможливо, оскільки боржник ОСОБА_3 надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 92680029 від 24 липня 2017 року, згідно якого земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 вже перебуває у його приватній власності.
Депутатам сільської ради та голові сільської ради було відомо, що по даній земельній ділянці існує судовий спір рішення якого перебуває на виконнані, оскільки неодноразово на сесесії Річківської сільської ради розглядалися заяви позивачки та комісія з сільської ради виїздила за вказаними адресами щодо встановлення незаконної огорожі та того, що позивач не може через незаконно встановлену огорожу заїжджати на свою приватну власність.
Отже, вважає , що даним незаконним рішенням було погіршено її соціально-побутові умови.
В зв`язку з цим, ширина проїзду не дає позивачу ОСОБА_1 доступу до її земельної ділянки транспортним засобом, перевозити всі необхідні великогабаритні речі. Також, позивачка немає можливості здійснити завершення будівництва власного будинку, надвірних споруд, оскільки до земельної ділянки відсутній доступ транспортним засобам для перевезення необхідних будівельних матеріалів, що виключає можливість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Навіть ширина самого проходу на сьогоднішній день не дозволяє перевести найнеобхідніші речі для отоплення будинку в зимовий період - дрова. Крім того, на випадок виникнення обставин, що будуть загрожувати майну чи здоров`ю інших осіб, які будуть присутні на земельній ділянці, не матимуть доступу швидка медична допомога чи пожежна допомога, що призведе до трагічних наслідків та майнових втрат.
Таким чином, істотно порушено доступ до житлового будинку, будівель і споруд, що впливає на їх міцність і безпечність, порушує санітарні, екологічні, протипожежні та інші вимоги і правила безпечного проживання позивача .
Позивач просила суд:
- скасувати рішення Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області від 11 липня 2017 року № 14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність»;
- скасувати запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку та «відновити статус земельної ділянки кадастровий номер 4622787900:02:007:0046 площею 0,115 га», яка знаходиться на АДРЕСА_3 , «який існував до порушення (позивачки) прав».
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції , виходив з того, що позивачкою не подано належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка (згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 серпня 2014 року) площею 54,2 кв.м. (чи її частина) є складовою частиною земельної ділянки площею 0,115 га, кадастровий номер 4622787900:02:007:0046, для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_4 , яка була передана у власність відповідачу ОСОБА_3 оскаржуваним рішеннямРічківської сільської ради від 11 липня 2017 року № 14.Окрім того, з постанови про закінчення виконавчого провадження від 07 жовтня 2014 року встановлено, що ОСОБА_4 рішення суду від 29 серпня 2014 рокувиконано в повному обсязі в добровільному порядку, а саме: частину новозагородженої земельної ділянки демонтовано, про що складено акт державного виконавця від 07 жовтня 2014 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Юхмана Я. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 16 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував в порядку апеляційного перегляду норми статей 41 129-1 Конституції України, статей 82 316 317 319 321 ЦК України, статей 83 198 ЗК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 76 79 89 263 265 ЦПК України, а правовий висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах відсутній (пункт третій частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, скаржник посилається на те, що суди безпідставно не надали оцінку доводам позивача та наданим позивачем на підтвердження позовних вимог доказам, що підпадає під положення пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України.
Окрім того, касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_3 накладається на частину землі, на якій встановлена огорожа, яку рішенням суду від 29 серпня 2014 року було вирішено демонтувати та не чинити перешкоди у користуванні дорогою, проїжджою частиною загального користування. Окрім того, землі загального користування населених пунктів не можуть передаватись у приватну власність.
Суди не надали оцінку тому, що в оскаржуваному рішенні було використано адреси АДРЕСА_3 , проте, такої адреси не існувало.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд в с. Рата на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 07 серпня 2006 року Річківською сільською радою.
ОСОБА_1 є власником будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 грудня 2010 року, та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 049709 кадастровий номер земельної ділянки № 4622787900:02:007:0003.
Із копії акту комісії Жовківської райдержадміністрації від 03 липня 2013 року встановлено, що ОСОБА_3 дійсно незаконно збільшив довжину земельної ділянки на 4,9 м, чим створив незручності заїзду до ділянки ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 серпня 2014 року у справі № 444/3537/13-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Усунуто перешкоди в користуванні дорогою, проїжджою частиною загального користування на АДРЕСА_5 , які створені ОСОБА_3 .
Зобов`язано ОСОБА_3 демонтувати встановлену дерев`яну огорожу на АДРЕСА_5 , згідно п.6 висновку № 130/14 судово будівельно-технічної експертизи від 23.06.2014 року , а саме: частину новозагородженої земельної ділянки, яка обмежена поворотними точками 1, 2, 3, 4, 5 площею 54,2 кв.м, розташована за межами земельної ділянки виділеної ОСОБА_3 згідно плану "Проекту забудови земельної ділянки АДРЕСА_6 від 1989 року".
Вказане рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 самовільно захопив земельну ділянку площею 54,2 кв.м. із земель загального користування та самочинно звів на ній огорожу (том 1, а.с. 10-12).
На виконання вказаного судового рішення було відкрито виконавче провадження.
07 жовтня 2014 рокудержавним виконавцем за участю понятих та в присутності голови земельної комісії сільської ради Рудого І. П. і депутата сільської ради Гнідець Г. М., а також і стягувачки (позивачки) ОСОБА_1 було складено акт про виконання в повному обсязі вищезгаданого рішення у справі № 444/3537/13-ц в частині демонтажу дерев`яної огорожі на АДРЕСА_2 , якою було відгороджено спірну земельну ділянку площею 54,2 кв.м ( а. с. 19, том 1).
07 жовтня 2014 року державним виконавцем Жовківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Річківської сільської ради від 11 липня 2017 року 14 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність», яке оскаржується позивачкою, за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,115 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_4 ( а.с. 3, том 1).
Складовою частиною вищезгаданого проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 є Детальний план території земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 згідно розділу 9 якого («Вулично-дорожня мережа, транспортне обслуговування, організація руху транспорту і пішоходів») «ширина існуючої житлової вул. 22-го Січня - 8,0 м з шириною проїжджої частини - 3,5 м.» ( а.с. 82, 96,111, том 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачкою не подано належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка (згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 серпня 2014 року) площею 54,2 кв.м (чи її частина) є складовою частиною земельної ділянки площею 0,115 га, кадастровий номер 4622787900:02:007:0046, для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_4 , яка була передана у власність відповідачу ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням Річківської сільської ради від 11 липня 2017 року № 14. Окрім того, з постанови про закінчення виконавчого провадження від 07 жовтня 2014 року встановлено, що ОСОБА_4 рішення суду від 29 серпня 2014 рокувиконано в повному обсязі в добровільному порядку, а саме: частину новозагородженої земельної ділянки демонтовано, про що складено акт державного виконавця від 07 жовтня 2014 року.
За змістом статей 92 95 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.
Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 посилалась на те, що земельна ділянка, яка оскаржуваним рішенням місцевого самоврядування була передана у власність ОСОБА_4 , є частиною земель загального користування, оскільки у 2013 році вказана земельна ділянка була самовільно привласнена ОСОБА_3 із земель загального користування (проїжджа частина вулиці), яка не була відведена для цих цілей. Вказане було встановлено рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 29 серпня 2014 року у справі № 444/3537/13-ц, яким зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою .
Таким чином, під час розгляду вказаного спору судам необхідно було встановити чи є спірна земельна ділянка, або її частина, яка була передана у власність відповідачу ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням Річківської сільської ради від 11 липня 2017 року № 14 землею загального користування, а саме проїжджою частиною, що призвело до порушення прав позивачки як користувача вказаною земельною ділянкою.
Під час розгляду справи не було з`ясовано на підставі достатніх доказів факту накладення земельної ділянки (згідно рішення Жовківського районного суду Львівської області від 29 серпня 2014 року) площею 54,2 кв. м (чи її частини) з частиною земельної ділянки площею 0,115 га, кадастровий номер 4622787900:02:007:0046, для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_4 , яка була передана у власність відповідачу ОСОБА_3 оскаржуваним рішеннямРічківської сільської ради від 11 липня 2017 року № 14.
Також судами не було надано оцінку тому, що 18 липня 2018 року державний виконавець не зміг виконати рішення суду № 444/3537/13-ц, оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 перебуває у приватній власності ОСОБА_3 на підставі правовстановлюючих документів ( а.с.23, том 1).
При цьому, судами не було встановлено те, що земельна ділянка загального призначення не увійшла до земельної ділянки, на яку ОСОБА_3 отримав правовстановлюючі документи, а також те, що ОСОБА_3 надав докази у спростування обставин, на підставі яких був заявлений ОСОБА_1 позов.
Достатнім та допустимим доказом для встановлення вказаних обставин є висновок експерта за результатами проведення судово-земельної експертизи.
Посилання судів на те, що ОСОБА_4 виконано в добровільному порядку у повному обсязі рішення суду від 29 серпня 2014 року, а саме: частину новозагородженої земельної ділянки демонтовано, не спростовує незаконності надання органом місцевого самоврядування земельної ділянки з земель загального користування (у разі встановлення належності спірної земельної ділянки до земель загального користування проїжджої частини вулиці).
Таким чином, у порушення вимог статей 89 263 ЦПК України суди не здійснили юридичної оцінки усіх фактичних обставин справи, належним чином не встановили, чи порушуються права позивача як землекористувача за наявності обставин, якими позивач обґрунтовувала свій позов.
Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвіссарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року).
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Таким чином ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами повністю не встановлено, а тому судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції необхідно роз`яснити учасникам справи необхідність проведення земельної експертизи у справі, на підставі якої необхідно встановити чи є земельна ділянка кадастровий номер 4622787900:02:007:0046 площею 0,115 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка була надана ОСОБА_3 рішенням Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області від 11 липня 2017 року № 14 земельною ділянкою загального користування. На підставі встановлених обставин справи надати належну правову оцінку наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 400 411 416 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Юхманом Ярославом Володимировичем, задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук