№ 447/2663/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 447/2663/16-ц

провадження № 61-9739св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Миколаївська міська рада Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Левицьким Ігорем Валерійовичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Миколаївської міської ради Львівської області про визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що їхні батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були власниками житлового будинку у АДРЕСА_1 .

12 серпня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_3 , яка є їхньою рідною сестрою. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/2 частину спадкового майна - житлового будинку на АДРЕСА_1 . Інша частина цього будинку відповідно до закону належала на той час їхньому батькові - ОСОБА_5 , який після смерті ОСОБА_4 прийняв спадщину.

Інші спадкоємці - діти спадкодавця ОСОБА_4 - він, син ОСОБА_2 , дочки: вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини не зверталися, не проживали разом з померлою на день відкриття спадщини, а тому спадщину після її смерті не прийняли.

Позивачі зазначали, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями першої черги після смерті батька є його діти: вона, ОСОБА_1 , він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначали, що в шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_5 звернулися до нотаріальної контори про прийняття спадщини. У видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок на АДРЕСА_1 , що підтверджується повідомленням нотаріуса від 21 червня 2016 року № 534/02-31.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:

- визнати за ними право власності по 1/2 частині житлового будинку, що розташований у АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У квітні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 18 лютого 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Карбовніка І. М., з урахуванням ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 12 грудня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності по 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення районного суду мотивоване відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, що унеможливлює оформлення позивачами спадкових прав. Суд вважав, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає визнанню право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

22 квітня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року залишено без руху.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ні ОСОБА_3 , ні її представник - адвокат Онацько В. В. не були присутніми під час проголошення рішення районним судом. У матеріалах справи відсутні докази надсилання та отримання відповідачкою копії рішення суду першої інстанції та наявні документи, що свідчать про перебування ОСОБА_6 за межами України у період до 17 травня 2019 року, з 25 червня 2019 року до 18 листопада 2019 року, з 23 січня 2020 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції посилався на пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у якому судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що спадкові права позивачів на житловий будинок АДРЕСА_1 підлягають оформленню шляхом їх звернення до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини. Лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину позивачі вправі звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Ураховуючи відсутність у матеріалах справи відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , відсутні підстави для визнання права власності за позивачами на спадкове майно в порядку спадкування за законом в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року скасувати й залишити в силі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням положень статті 354 ЦПК України, тобто апеляційним судом скасовано судове рішення районного суду від 12 квітня 2019 року, яке набрало законної сили 14 травня 2019 року, фактично через два з половиною роки після набрання вказаним рішенням законної сили. При цьому на підставі договору дарування 1/2 частки житлового будинку від 24 січня 2020 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , яке належало йому на підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року у справі № 447/2663/16-ц.

Вважає, що оскарження ОСОБА_3 рішення районного суду і поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження були незаконними, оскільки вона була обізнана про розгляд справи у суді, брала у ній участь, а тому порушені норми процесуального права, які врегульовують відкриття апеляційного провадження.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

ОСОБА_1 зазначає, що 21 червня 2020 року виїхала з території України на роботу та постійне проживання до Республіки Польща, а 17 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд без її виклику та повідомлення розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 та скасував рішення районного суду.

Також посилається на порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левицький І. В. подав пояснення на касаційну скаргу, у яких підтвердив доводи касаційної скарги.

Фактичні обставини, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 28 березня 1972 року № 56 ОСОБА_4 відведено земельну ділянку розміром 600 кв. м у АДРЕСА_1 під індивідуальне житлове будівництво.

26 жовтня 1972 року між Відділом комунального майна виконкому Миколаївської міської ради та ОСОБА_4 укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно.

Відповідно до пункту 9 зазначеного договору після закінчення будівництва зведені на земельній ділянці будівлі вступають в експлуатацію і стають особистою власністю забудовника після визнання приймальною комісією міської Ради депутатів трудящих повної готовності зведених будівель, оформленої актом комісії.

ОСОБА_4 за життя склала заповіт від 12 серпня 2004 року, яким усе своє майно заповіла своїй дочці - ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін у справі - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з 05 квітня 2013 року право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (том 1, а. с. 71).

21 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Миколаївської державної нотаріальної контори Львівської області з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на майно, яке складається з частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Левицьким І. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що рішення районного суду ухвалено 12 квітня 2019 року. ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу 22 квітня 2020 року.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що поважність пропуску ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження підтверджено тим, що ні ОСОБА_3 , ні її представник - адвокат Онацько В. В. не були присутніми під час проголошення рішення районним судом. При цьому у матеріалах справи відсутні докази надсилання та отримання відповідачкою копії рішення суду першої інстанції та наявні документи, що свідчать про перебування ОСОБА_6 за межами території України у період до 17 травня 2019 року, з 25 червня 2019 року до 18 листопада 2019 року, з 23 січня 2020 року.

Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 12 квітня 2019 року, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені нею причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Статтею 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги щодо підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд передчасно визнав причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та відкрив апеляційне провадження.

Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_3 , яка подала апеляційну скаргу, підлягають перевірці, дослідженню та оцінці.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала суду, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року; PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року; USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46 - 53, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року; OSOVSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 2075/13, 19306/13, 28131/13, 21478/14, 56107/14, § 27 - 29, ЄСПЛ, від 28 червня 2018 року; SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року), свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Зазначені правові висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 від 22 лютого 2017 року про залучення до участі у справі її представника - адвоката Онацька В. В., ордер серії ЛВ № 009380, довіреність на представництво інтересів (том 1, а. с. 33, 35, 66).

Представник ОСОБА_7 - адвокат Онасько В. В. брав участь у судовому засіданні 24 лютого 2017 року, 02 лютого 2018 року, 19 квітня 2018 року (том 1, а. с. 40, 88, 108), подавав клопотання від 03 квітня 2017 року, від 31 травня 2017 року, від 20 травня 2018 року, від 16 вересня 2018 року про відкладення розгляду справи (том 1, а. с. 42, 47, 109, 114), відзив на позовну заяву від 02 лютого 2018 року (том 1, а. с. 63-65), заяву від 14 березня 2018 року про долучення доказів до матеріалів справи (том 1, а. с. 99-107), заяву від 20 травня 2019 року про роз`яснення рішення районного суду від 12 квітня 2019 року (том 1, а. с. 146), заяву від 11 грудня 2019 року про виправлення описки у судовому рішенні (том 1, а. с. 157), отримував кореспонденцію від суду (том 1, а. с. 134, 139, 151. 155).

Указане, безумовно, може свідчити про те, що стороні ОСОБА_3 було відомо про судове рішення районного суду, що вказане рішення суду було отримано, так як інакше просто неможливо просити про роз`яснення рішення суду та про виправлення описки.

ОСОБА_3 отримувала кореспонденцію від суду (том 1, а. с. 31, 49, 112). У період відсутності її у місці постійного проживання поштова кореспонденція була повернута до суду (том 1, а. с. 62, 115А, 133,137, 145 ).

03 квітня 2020 року ОСОБА_3 подала заяву про перегляд заочного рішення (том 1, а. с. 164-190).

ОСОБА_8 отримав повістку про призначене судове засідання на 12 квітня 2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення (том 1, а. с. 139).

У частині п`ятій статті 130 ЦПК України визначено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Отже, зазначені обставини підтверджують обізнаність і ОСОБА_3 , і її представника - адвоката Онаська В. В. про судовий розгляд справи та про ухвалення 12 квітня 2019 року Миколаївським районним судом Львівської області судового рішення.

Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції належно не дослідив матеріали цивільної справи № 447/2663/16-ц, не перевірив наявність випадків, за яких можливе відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, та належно не встановив таких підстав.

Отже, доводи ОСОБА_1 про незаконність поновлення ОСОБА_3 строку на оскарження судового рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження заслуговують на увагу та спростовують висновки апеляційного суду, який поновив строк на апеляційне оскарження з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України), а вказані ОСОБА_3 причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, враховуючи її (та її представника) обізнаність про дату та час судового засідання, не свідчать про існування об`єктивних перешкод для звернення з апеляційною скаргою у передбачені законом строки.

Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, та порушенням принципу res judicata.

Водночас у матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, адресоване ОСОБА_1 , про надіслання інформації про розгляд справи судом апеляційної інстанції 17 листопада 2021 року (том 2, а. с. 34). Зазначене повідомлення, надіслане за адресою: АДРЕСА_2 , та згідно із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було вручено дочці ОСОБА_1 .

За таких обставин посилання ОСОБА_1 про її неналежне повідомлення про розгляд справи судом апеляційної інстанції не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи.

З огляду на зазначене, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для розгляду з моменту вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Левицьким Ігорем Валерійовичем, задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду з моменту вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець