ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року

Київ

справа №448/1019/16-а

адміністративне провадження №К/9901/4296/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на окрему ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - заступник начальника Львівської митниці ДФС - начальник управління боротьби з митними правопорушеннями Мірошниченко Михайло Іванович про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошниченко М.І. у справі про порушення митних правил від 10 серпня 2016 року №2840/20908/16, якою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 11 квітня 2019 року (Головуючий суддя Білоус Ю.Б.) адміністративний позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Крім того, Восьмим апеляційним судом постановлено окрему ухвалу від 24 грудня 2019 року, в якій зазначено, що суддею Мостиського районного суду Львівської області Білоусом Ю.Б. порушено норми КАС України щодо строків та процедури розгляду даної справи, що свідчить про низький рівень знань чинного законодавства, чим фактично підривається авторитет судової влади.

Не погоджуючись із окремою ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129, пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11 - рп/2012).

Згідно з частиною восьмою статті 249 КАС України, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень статті 324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Постановляючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що суддею Мостиського районного суду Львівської області Білоусом Ю.Б. порушено норми КАС України щодо строків та процедури розгляду даної справи, що свідчить про низький рівень знань чинного законодавства, чим фактично підривається авторитет судової влади.

При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, головою Мостиського районного суду Львівської області, він же суддя Білоус Ю.Б., не проводиться належний контроль за дотриманням строків розгляду справ даної категорії, а, відтак, і організація роботи суду знаходиться на неналежному рівні.

Розгляд справи протягом тривалого часу, дає суду підстави вважати, що у разі повторення аналогічної ситуації, колегія суддів залишає за собою право звернення до Вищої ради правосуддя з окремою ухвалою щодо вжиття відповідних заходів реагування.

Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції ухвалив наведене в мотивувальній частині ухвали довести до відома голови Мостиського районного суду Львівської області, для вжиття заходів щодо належного виконання вимог КАС України.

Про вжиті заходи повідомити Восьмий апеляційний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції послався на частину першу статті 249 КАС України, якою встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Колегія суддів касаційного суду вважає помилковим постановлення окремої ухвали у цій справі судом апеляційної інстанції відносно суду першої інстанції із застосування частини першої статті 294 КАС України.

Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, з системного аналізу наведених норм випливає, що суд першої інстанції, який здійснював розгляд справи, не відноситься до кола суб`єктів, на яких розповсюджують свою дію положення частини першої статті 249 КАС України.

При цьому, частиною восьмою статті 249 КАС України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Однак, суд апеляційної інстанції вказану частину статті не застосував та помилково постановив окрему ухвалу з підстав, передбачених частиною першою статті 249 КАС України, яка не передбачає можливості її застосування до суду першої інстанції, який розглядав справу.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції застосував норму процесуального права, яка не підлягала застосуванню до вказаних відносин, і не застосував норму, яка підлягала застосуванню, що, в свою чергу, в силу приписів статті 351 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної окремої ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 351 КАС України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Окрему ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх