ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 448/1278/21

провадження № 61-2653св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Кубара Олександра Степанівна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 травня 2022 року в складі судді Гіряк С. І. та постанову Львівської апеляційного суду від 16 січня 2023 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений ними 04 червня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Кубарою О. С. за № 417, та припинити право власності відповідача на частину цього будинку.

Позов мотивував тим, що йому та його сину ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав на праві спільної часткової власності (по частки) будинок АДРЕСА_1 .

За життя сина, 14 листопада 2012 року, він склав заповіт, яким все своє майно, у тому числі частку цього житлового будинку, заповів сину.

На початку червня 2020 року, у зв`язку із важкою хворобою сина, відповідач, яка є його невісткою, запропонувала йому свої послуги по забезпеченню доглядом, харчуванням, утриманням будинку в належному стані. Замість цього попросила передати їй частину будинку шляхом укладення в нотаріуса договору довічного утримання, з чим він погодився і 04 червня 2020 року вони уклали договір. Текст договору в силу похилого віку та поганого зору не читав, але вважав, що він містить всі права та обов`язки, про які вони домовилися.

У вересні 2021 року, після погроз відповідача виселити його з будинку, він дізнався, що укладений між ними договір є договором дарування.

Посилаючись на викладене, оскільки в силу свого похилого віку та безпорадного стану він не розумів, який насправді документ підписав, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 25 травня 2022 року, залишеним без змінпостановою Львівської апеляційного суду від 16 січня 2023 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 04 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Кубарою О. С. за реєстровим № 417. Припинено право власності ОСОБА_2 на частину цього будинку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що зібрані в справі докази в своїй сукупності свідчать про те, що оспорюваний договір вчинений позивачем під впливом помилки, тому підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 травня 2022 року та постанову Львівської апеляційного суду від 16 січня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року в справі № 6-93цс16, від 27 квітня 2016 року в справі № 6-372цс16 та в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року в справі № 445/1011/17, від 19 червня 2019 року в справі № 643/17966/14-ц, від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 13 лютого 2020 року в справі № 756/6516/16-ц, від 01 вересня 2022 року в справі № 183/1610/17; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не врахували, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження укладення договору дарування під час важкої хвороби та безпомічного стану, а також потреби постійного догляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 березня 2023 року справа № 448/1278/21 надійшла до Верховного Суду.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 та його сину ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (по частки) належав житловий будинок АДРЕСА_1 .

14 листопада 2012 року ОСОБА_1 склав заповіт, яким все своє майно заповів своєму сину ОСОБА_3 .

Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 04 червня 2020 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 належну йому частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округуЛьвівської області Кубарою О. С.

ІНФОРМАЦІЯ_1 син позивача ОСОБА_3 помер.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області № 959 від 28 вересня 2021 року, ОСОБА_1 , 1943 року народження, зареєстрований та проживає в будинку АДРЕСА_1 . У складі сім`ї зазначена відповідач ОСОБА_2 (невістка).

Згідно з виписки з медичної картки хворого від 30 грудня 2021 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: катаракта обох очей, двобічний тубоотит, двобічний кохлеоневрит, двобічна різка приглухуватість ІV ступеня.

Допитані в суді першої інстанції свідки (родичі, сусіди позивача) підтвердили, що позивач мав намір укласти в 2020 році з відповідачем, яка погодилася здійснювати догляд за ним, договір довічного утримання.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).

У цій справі суди встановили, що ОСОБА_1 , 1943 року народження, є особою похилого віку, у силу якого потребує сторонньої допомоги. Спірний будинок є його єдиним житлом, у якому він продовжив проживати й після укладення договору. Погодився на передачу будинку у власність відповідача лише за умови піклування про нього, забезпечення його допомогою. Відповідач такі обставини належними й допустимими доказами не спростувала.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що позичав, укладаючи оспорюваний правочин, помилився щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема щодо юридичної природи цього правочину, прав та обов`язків сторін за цим договором, у зв`язку правильно задовольнив позов.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів та стосуються переоцінки доказів, щов силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 травня 2022 року та постанову Львівської апеляційного суду від 16 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко