ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 448/820/15-к
провадження № 51-4365км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_6,суддівОСОБА_7, ОСОБА_8за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_9,прокурораОСОБА_10,захисників:ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції);розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 листопада 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 4 червня 2021 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації та жителя м. Львова,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя м. Львова,
виправданих за недоведеністю в їх діянні складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) ;
Обставини справи
1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувалися в тому, що вони за попередньою змовою з ОСОБА_4 заволоділи автомобілем потерпілого ОСОБА_5 за таких обставин.
2. 2 травня 2015 року приблизно о 20:00 ОСОБА_4 обманом заманив потерпілого на автомобілі «Міцубісі Паджеро» до лісового масиву біля с. Княжий Міст Мостиського району Львівської області, де до них приєдналися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Втрьох вони побили потерпілого, зв`язали руки та ноги, заклеїли йому рота і, прив`язавши до дерева, залишили, створивши реальну загрозу його життю і здоров`ю. Після цього вони заволоділи автомобілем вартістю 79 772,26 грн та покинули місце вчинення злочину.
3. Суд першої інстанції оскарженим вироком виправдав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за пред`явленим обвинуваченням у зв`язку з недоведеністю, що в їх діях є склад кримінального правопорушення.
4. Апеляційна інстанція оскарженою ухвалою залишила вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
5. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
6. Прокурор зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наданим доказам, які в сукупності підтверджують попередню змову на заволодіння транспортним засобом потерпілого та розподіл ролей при вчиненні злочину, зокрема, показанням виправданих, які в судовому засіданні підтвердили свою участь в учиненні протиправних дій.
7. На думку прокурора, апеляційний суд у своїх висновках в значному ступені спирався на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року щодо ОСОБА_4 , якою з обвинувачення останнього за тими ж подіями, які розглядаються у цій справі, було виключено таку кваліфікуючу ознаку як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Прокурор вважає, що навіть у такому випадку відповідно до частини 2 статті 404 КПК апеляційний суд мав повноваження вийти за межі вимог апеляційної скарги прокурора та перекваліфікувати дії виправданих за статтею, що передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення.
8. Крім того, суд першої інстанції всупереч вимогам частини 2 статті 314 КПК провів підготовче засідання без участі потерпілого чи його представника, які не були належним чином повідомлені про судове засідання, що є порушенням пункту 5 частини 2 статті 412 КПК.
9. Прокурор заявляє про недотримання апеляційним судом частини 3 статті 404 КПК у частині допиту потерпілого, свідків та дослідження ряду процесуальних документів і вважає, що його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
10. Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в цьому суді.
11. Захисники заперечили проти задоволення касаційних вимог сторони обвинувачення вважаючи судові рішення законними і обґрунтованими.
12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
14. Як вбачається з вироку, суд, спираючись на показання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також потерпілого та ряду свідків, визнав доведеним обставини, які можна викласти наступним чином.
15. 2 травня 2015 року ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поїхати і забрати в невідомої їм на той час людини гроші, які той винен ОСОБА_4 , а потім разом відпочити в замісті. З цією метою вони на таксі добралися до с. Судова Вишня.
16. Через деякий час, коли потерпілий з ОСОБА_4 під`їхали туди на автомобілі «Мітцубісі Паджеро» і зупинилися біля лісу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підійшли до автомобіля, де спостерігали сварку між тими двома і навіть намагалися припинити взаємну шарпанину.
17. Після того за наказом ОСОБА_4 вони тримали потерпілого, поки той зв`язував потерпілому руки та ноги, а також заклеїли тому рот липкою стрічкою, яку ОСОБА_2 пізніше зняв. Вони вдвох посадили зв`язаного потерпілого між собою на заднє сидіння автомобіля під керуванням ОСОБА_4 , який проїхав незначну відстань і зупинився. Там за наказом ОСОБА_4 вони втрьох вийшли з автомобіля, витягли потерпілого і прив`язали до дерева.
18. ОСОБА_4 пояснив їм, що потерпілий не хоче віддавати йому автомобіль, за який він йому заплатив гроші.
19. Після за вказівкою ОСОБА_4 вони пішли в бік магазину, по дорозі ОСОБА_4 наздогнав їх на автомобілі і довіз їх до Львова.
20. На підставі цих обставин суді дійшли висновку, що винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 289 КК, не доведена.
21. Суд зазначає, що суди, здійснюючи правову оцінку дій виправданих, не надали належного значення низці важливих обставин справи.
22. Зокрема, без оцінки залишено той факт, що у виправданих була домовленість з ОСОБА_4 про спільні дії, спрямовані на заволодіння майном потерпілого.
23. Також суди залишили поза увагою, що насильницькі дії щодо потерпілого тривали доволі значний час, були взаємоузгодженими і послідовними, участь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мала суттєвий вплив на ситуацію, оскільки, як випливає з обставин справи, до їх втручання потерпілий активно опирався діям ОСОБА_4 .
24. Судами також не надано оцінку тому, що ОСОБА_4 врешті пояснив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що його метою є заволодіння автомобілем, який потерпілий не хоче йому віддавати. Крім того, поява згодом ОСОБА_4 на автомобілі без потерпілого підтверджувала цю мету.
25. Суд зазначає, що висновки суду мають ґрунтуватися на об`єктивно встановлених обставинах справи. За наведених вище обставин суд мав навести переконливі мотиви свого висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складу злочину, зокрема, пояснити їх активну участь у подіях причинами, що не пов`язані з вчиненням злочину, і обґрунтувати це відповідними доказами. Такого обґрунтування в судових рішеннях не наведено.
26. Думка потерпілого про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не розуміли, що відбувається, та аналогічні твердження останніх мають бути оцінені в контексті інших установлених фактів, і не можуть мати вирішальний вплив на висновок про усвідомлення ними характеру їх дій.
27. Суд вважає, що суди не надали належну правову оцінку встановленим ними обставинам справи і дійшли необґрунтованого висновку про відсутність складу інкримінованого злочину в діях виправданих.
28. Крім того, Суд відзначає, що цей висновок судів у значному ступені ґрунтується на міркуванні, що відсутність попередньої змови на вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 289 КК, виключає співучасть у ньому.
29. Суд не погоджується з такою позицією і зазначає, що відповідно до статей 26 та 28 КК відсутність попередньої змови, тобто заздалегідь досягнутої домовленості про спільне вчинення певного злочину, не виключає співучасті у цьому злочині через ситуативне об`єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату, тобто вчинення злочину групою осіб без попередньої змови. Така співучасть може утворитися навіть в процесі вчинення злочину.
30. Недоведеність кваліфікуючої ознаки інкримінованого злочину не позбавляє суд можливості застосувати положення кримінального закону, яке не містить такої ознаки. Здійснюючи таку перекваліфікацію, суд має переконатися, що обставини, важливі для правової оцінки за іншим положенням кримінального закону, входили у склад обвинувачення, пред`явленого особі[1], і сторони мали можливість під час судового розгляду надати свої аргументи щодо цих обставин[2].
31. Таким чином, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не навели переконливих мотивів для висновку про відсутність у діях виправданих складу злочину, і це порушення в контексті цієї справи є істотним.
32. З огляду на викладене оскаржені судові рішення підлягають скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК.
33. Суд вважає, що апеляційний розгляд у цьому випадку не може надати сторонам достатніх процесуальних можливостей для з`ясування обставин справи, важливих для правильної кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
34. Під час нового судового розгляду суду необхідно дослідити обставини справи, та, враховуючи висновки і мотиви суду касаційної інстанції, на підставі яких скасовано судові рішення, прийняти справедливе рішення, яке відповідає статті 370 КПК.
Керуючись статтями 433 436 438 441 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 листопада 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 4 червня 2021 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
[1] De Salvador Torres v. Spain, 24 October 1996, § 33, Reports of Judgments and Decisions 1996-V; Juha Nuutinen v. Finland, no. 45830/99, § 32, 24 April 2007
[2] Penev v. Bulgaria, no. 20494/04, § 41, 7 January 2010