№ 449/1037/15-ц. - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 449/1037/15-ц

провадження № 61-1408св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ференц і К»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 лютого 2017 року у складі судді Борняка Р. О. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальнстю «Ференц і К» (далі - ТОВ «Ференц і К»), про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою.

Позов мотивовано тим, що 03 грудня 2010 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Богдан А -9202, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), у результаті якої був пошкоджений автомобіль ІЖ 27175-036, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний Товариству з обмеженою відповідальністю «Катран» (далі - ТОВ «Катран-М»).

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 січня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Акціонерному страховому товаристві «Вексель» (далі - АСТ «Вексель») на підставі полісу ВС/9066065, терміном дії з 05 грудня 2009 року до 04 грудня 2010 року. Однак на момент ДТП указаний поліс припинив свою дію у зв`язку з визнанням АСТ «Вексель» банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури.

Відповідно до копії платіжного доручення від 15 березня 2011 року № 1019 МТСБУ здійснило ТОВ «Катран-М» регламентну виплату у розмірі 13 474,97 грн.

ОСОБА_1 керував транспортним засобом Богдан А-9202 на підставі дорожнього листа № 223929, виданного ЗАТ «Ференц і К».

На час ДТП між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений трудовий договір, датований 29 листопада 2010 року, який не було зареєстровано у державній службі зайнятості.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2014 року у справі № 449/295/14 у позові МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, поданому до суду у 2014 році, було відмовлено на тій підставі, що ОСОБА_1 на дату скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 , а отже, юридична або фізична особа - роботодавець відшкодовує шкоду, завдану працівником під час виконання ним трудових обов`язків.

Ненадання ОСОБА_1 МТСБУ інформації про те, що на момент ДТП він перебував з ОСОБА_2 у трудових відносинах, спричинило втрату МТСБУ вигоди через неможливість своєчасно повернути виплачені кошти.

З огляду на викладене та з урахуванням положень статті 1191 ЦК України, МТСБУ просило суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 2 211,15 грн, а з ОСОБА_2 у порядку регресу суму основного боргу - 13 474,97 грн, а також витрати, понесені для встановлення розміру збитку та збору документів у справі, у розмірі 955 грн, судовий збір - 2 000 грн, витрати на правову допомогу - 2 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 лютого 2017 року у задоволенні позову МТСБУ відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги МТСБУ є обґрунтованими, оскільки рішенням у справі № 449/295/14 встановлено, що між ОСОБА_1 як працівником та ОСОБА_2 як роботодавцем укладений трудовий договір від 29 листопада 2010 року.

Водночас про порушення свого права позивач дізнався 15 березня 2011 року, а тому, звернувшись до суду з цим позовом 21 серпня 2015 року, позивач пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року апеляційну скаргу МТСБУ відхилено. Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, МТСБУ, від імені якого діє ОСОБА_5 , просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з неповним з`ясуванням обставин у справі, що мають значення для правильного її вирішення. Так, суди не дали належної правової оцінки тому факту, що МТСБУ дотримано строк звернення до суду з цим позовом, оскільки 06 березня 2014 року МТСБУ зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу (справа № 449/295/14). До ухвалення судом рішення у справі № 449/295/14 факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ОСОБА_2 встановлено не було. З огляду на викладене та з урахуванням положень частини шостої статті 261 ЦК України МТСБУ вважає, що не пропустило строк звернення до суду з указаним позовом.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2018 року, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Микуш Д. М., заперечувала проти доводів МТСБУ.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МТСБУ на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року і витребувано із Перемишлянського районного суду Львівської області цивільну справу № 449/1037/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року справу за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Ференц і К», про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 січня 2011 року встановлено, що 03 грудня 2010 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Богдан А -9202, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул. Скрипника у м. Львові не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, у результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем ІЖ 27175-036, реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив вимоги Правил дорожнього руху.

Указаною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно з листом регіонального сервісного центру МВС України від 21 квітня 2016 року власником транспортного засобу ОСОБА_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_6

05 грудня 2009 року ОСОБА_6 уклав з АСТ «Вексель» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів ВС/9066065, терміном дії до 04 грудня 2010 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 18 травня 2010 року у справі № 44/282-б АСТ «Вексель» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Транспортний засіб ІЖ 27175-036, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебував у власності ТОВ «Катран-М».

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля від 09 лютого 2011 року № 83/11, складеного оцінювачем ОСОБА_7 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ІЖ 27175-036, становить 15 809,96 грн.

ТОВ «Катран-М» звернулося до МТСБУ із заявою про здійснення відшкодування шкоди, завданої в результаті пошкодження транспортного засобу ІЖ 27175-036, на підставі статті 35 та підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2016 року, у задоволенні позову МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України від 01 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 38.2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

На момент ДТП транспортний засіб ОСОБА_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував під керуванням ОСОБА_1 .

Правовою підставою права користування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом є перебування його у трудових відносинах з ОСОБА_2 , яка надає послуги з пасажирських перевезень, що підтверджується копією трудового договору, а також дорожній лист, виданий ТОВ «Ференц і К», яке обслуговувало автобусний маршрут № 63 (а. с. 127-128).

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2014 року у справі № 449/295/14 за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали трудовий договір 29 листопада 2010 року, а ДТП скоєно 03 грудня 2010 року, тобто через п`ять днів після фактичного допущення працівника до роботи.

Отже, з урахуванням положень статті 1172 ЦК України цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була завдана ТОВ «Катран-М» з вини ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових обов`язків, несе роботодавець ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову у цій справі (справа № 449/1037/15-ц), суди попередніх інстанцій виходили з того, що МТСБУ звернулось до суду з указаним позовом з порушенням строку позовної давності.

На необхідності застосування наслідків спливу такого строку наполягав представник ОСОБА_2 - адвокат Микуш Д. М., оскільки відповідно до частини четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (а. с. 98).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що обставини про особу, відповідальну за відшкодування шкоди у ДТП, стали відомі МТСБУ з моменту набрання законної сили рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 30 вересня 2014 року у справі № 449/295/14-ц.

Докази, які б указували на те, що позивач міг дізнатись про цю особу раніше, відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що МТСБУ звернулось до суду з позовом у цій справі у межах строку, встановленого статтею 257 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на зазначені положення норм інституту позовної давності, тому колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог до ОСОБА_2 про стягнення з неї в порядку регресу регламентної виплати в розмірі 13 474, 97 грн., з огляду на пропуск МТСБУ строку позовної давності.

Касаційна скарга МТСБУ не містить доводів про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат, а тому рішення судів попередніх інстанцій у цій частині відповідно до положень статті 400 ЦПК України не переглядаються.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови МТСБУ у задоволенні позову до ОСОБА_2 не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення у справі.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

МТСБУ просило вирішити питання про витрати, понесені для встановлення розміру збитку та збору документів у справі, у розмірі 955 грн, судовий збір - 2 000 грн, витрати на правову допомогу - 2 000 грн.

З наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення від 24 лютого 2011 року № 671 відомо, що МТСБУ перерахувало ОСОБА_7 955 грн за послуги аварійних комісарів згідно з рахунком від 10 лютого 2011 року № 83.

Разом з цим, матеріали справи не містять зазначеного рахунку, що унеможливлює встановити, які саме послуги має на увазі позивач та чи пов`язані вони з розглядом цієї справи.

З матеріалів справи відомо, що під час розгляду цієї справи інтереси МТСБУ представляв ОСОБА_8 на підставі контракту про надання правової допомоги від 19 грудня 2012 року № 80 та додаткової угоди до контракту від 18 грудня 2013 року № 51, укладених між МТСБУ та ТОВ «ВМ», а також ОСОБА_5 відповідно до довіреностей від 05 січня 2015 року, 28 грудня 2015 року, 20 рудня 2016 року, 16 березня 2017 року (а. с. 23, 83, 152, 194), виданих МТСБУ на підставі вказаного вище контракту.

Пунктом 2 додаткової угоди до контракту від 18 грудня 2013 року № 51 визначено, що оплата послуг виконавця у розмірі, вказаному у статті 8 контракту, здійснюється МТСБУ шляхом безготівкового перерахунку відповідних сум на поточний рахунок виконавця частково протягом п`яти банківських днів з моменту підписання цієї додаткової угоди та частково - з моменту підписання сторонами акта про виконані роботи у випадках, визначених підпунктами 11.1 або 11.2 статті 11 контракту.

Позивач надав суду лише копію платіжного доручення від 17 січня 2014 року № 156 про сплату на користь ТОВ «ВМ» 1 000 грн.

Витрати на правову допомогу мають бути не тільки документально підтверджені, але й доведені.

Контракт про надання правової допомоги від 19 грудня 2012 року № 80 та акт виконаних робіт у матеріалах справи відсутні.

Тому колегія суддів вважає, що відсутність розрахунку витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог МТСБУ до ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.

Разом з цим, під час звернення до суду з цим позовом, а також при поданні апеляційної та касаційної скарг представники МТСБУ сплатили судовий збір у розмірі 3 513,45 грн (243,60 грн - за подання позову, 1 830,60 грн - за подання апеляційної скарги, 1 653,60 грн - за подання касаційної скарги).

Враховуючи положення частини першої статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь МТСБУ підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 513,45 грн.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, та ухвалити у справі нове рішення.

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України в частині вимог до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 13 474 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 3 513 (три тисячі п`ятсот тринадцять) грн 45 коп.

У задоволенні вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України в частині вимог до ОСОБА_2 про стягнення витрат, понесених для встановлення розміру збитку та збору документів у справі у розмірі 955 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн відмовити.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року в частині позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк