Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 449/325/18

провадження № 61-19785св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року у складі судді Борняк Р. О., та постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у складі суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову. Заява подана до пред`явлення позову в порядку частини другої статті 149 ЦПК України.

Заява мотивована тим, щоОСОБА_1 має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 1 495 000, 00 грн. Відповідно до зазначеного договору позики, який було укладено 12 квітня 2011 року, він надав ОСОБА_3 позику в розмірі 1 495 000, 00 грн. строком на три роки, з можливістю продовження цього строку за домовленістю сторін. Крім цього, 01 квітня 2016 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого останній поручився відповідати перед ОСОБА_1 за повернення наданої позики у сумі 1 495 000, 00 грн, сплату неустойки за несвоєчасне повернення позики та сплату збитків у зв`язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань. ОСОБА_3 свого зобов`язання щодо повернення отриманої позики не виконав, позику не повернув. Зважаючи на значну суму заборгованості, фактичне знаходження відповідача ОСОБА_3 на території іншої області, просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке знаходиться у власності відповідача:

- земельну ділянку площею 0,0926 га, кадастровий номер 2124455600:03:003:0100, реєстраційний номер 591677921244, АДРЕСА_9 ;

- домоволодіння заг. пл. 294,80 кв. м. АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 29581348;

- квартира АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 27760973;

- домоволодіння заг. пл. 207,60 кв. м., АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34575651;

- житловий будинок заг. пл. 52,40 кв. м., АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 38557563;

- житловий будинок заг. пл. 150,3 кв. м., АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 38665787;

- домоволодіння заг. пл. 386,60 кв. м., АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна 32185076;

а також: накласти арешт на корпоративні права та все рухоме майно, яке належить ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року, яка залишена без змінпостановою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, заявузадоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 :

- земельну ділянку пл. 0,0926 га, кадастровий номер 2124455600:03:003:0100, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частку домоволодіння заг. пл. 294,80 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 29581348;

- квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 27760973; спільна сумісна власність з ОСОБА_5 ;

- 1/2 частку домоволодіння заг. пл. 207,60 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34575651;

- 1/2 частку житлового будинку заг. пл. 52,40 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 38557563;

- житловий будинок заг. пл. 150,30 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 38665787;

- 1/2 частку домоволодіння заг. пл. 386,60 кв. м., за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна 32185076.

В іншій частині заявлених вимог про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_3 - відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що заявником надано належні та допустимі докази, обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, і тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 02 квітня 2018 року в частині часткового задоволення заяви про накладення арешту на нерухоме майно та повністю постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в судових рішеннях не вказано жодних мотивів про те, чому невжиття таких заходів як накладення арешту на 7 об`єктів нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Крім того, жодне майно ОСОБА_3 не належить. Разом з цим, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Крім того, накладений арешт на об`єкт в АДРЕСА_2 належить ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності (що підтверджується договором дарування), порушує його сімейні права, внаслідок чого судами порушено його право передбачене статтею 8 Конвенції на повагу до приватного та сімейного життя.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2019 року відкрито провадження у даній справі, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

У грудні 2019 року матеріали цивільної справи № 449/325/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких мотивів.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 належить:

- земельна ділянка пл. 0.0926 га, кадастровий номер 2124455600:03:003:0100, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частка домоволодіння заг. пл. 294,80 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 29581348;

- квартира АДРЕСА_7 (форма власності - приватна спільна сумісна) заг. пл. 56.00кв.м., за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер майна 27760973; спільна сумісна власність з ОСОБА_5 ;

- 1/2 частка домоволодіння заг. пл. 207,60 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34575651;

- 1/2 частка житлового будинку заг. пл. 52,40 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 38557563;

- житловий будинок заг. пл. 150,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 38665787;

- 1/2 частка домоволодіння заг. пл. 386,60 кв. м., за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер майна 32185076;

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову,суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тлумачення статей 152 153 ЦПК України свідчить, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Задовольняючи заяву, накладаючи арешт та забороняючи відчуження вказаного майна, суд першої інстанції вказаного не врахував, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, послався лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

Крім того, при задоволенні заяви про забезпечення позову суд не врахував, що відповідно до договору дарування 1/2 частини домоволодіння від 08 листопада 2017 року (а. с. 47, 48) ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_6 безоплатно належне дарувальнику на праві власності 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Крім того, матеріали справи не містять відповідних доказів вартості майна, на яке судом накладено арешт для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, висновки щодо відхилення доводів апеляційної скарги належним чином не мотивував та дійшов передчасного висновку про залишення без змін судового рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року скасувати.

Справу № 449/325/18 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков