Постанова
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 449/813/14-ц
провадження № 61-39894св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Виробничо-комерційне приватне підприємство «Варіант»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - Відкрите акціонерне товариство «Бродирембуд»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Виробничо-комерційного приватного підприємства «Варіант» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій.
У липні 2014 року Виробничо-комерційне приватне підприємство «Варіант» (далі - ВК ПП «Варіант», Підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 27 червня 2013 року між сторонами було укладено договір безвідсоткової позики, за яким Підприємство надало своєму працівнику ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 2 000 000 грн строком на десять місяців. На підтвердження факту укладення вказаного правочину відповідач написала розписку. Однак ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів. Враховуючи викладене, ВК ПП «Варіант» просило стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу.
У вересні 2014 року сторони звернулися до суду із спільною заявою про укладення мирової угоди.
Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ВК ПП «Варіант» та ОСОБА_1 , за якою: ВК ПП «Варіант» (Особа-1) та ОСОБА_1 ( Особа -2), обговоривши між собою предмет позову, що перебуває на розгляді в Перемишлянському районному суді Львівської області і виходячи з того, що Особа-2 повністю визнає боргове зобов`язання перед Особою-1, прийшли до висновку про можливість закінчення розгляду даного спору миром і укладенням мирової угоди на наступних умовах:
В рахунок погашення боргового зобов`язання розміром 2 000 000 грн Особа-2 передає у власність Особі-1 будівлі та споруди, передавальні пристрої, які належать Особі-2 на праві приватної власності, а саме:
1. Будівля адміністративного будинку з готелем. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 лютого 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 369, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 28 лютого 201З року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 848510, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 9832846203;
2. Будівля гаража. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 березня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 393, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 01 березня 201З року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 885724, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 9929246203;
3. Будівля залізобетонного цеху. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 лютого 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 368, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 28 лютого 201З року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 845311, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 9959846203;
4. Будівля гаража-майстерні. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 лютого 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 370, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 28 лютого 201З року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 850352, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 11617846203;
5. Будівля заправки. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 березня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 396, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 01 березня 201З року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 890783, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 10051846203;
6. Будівля компресорної. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 березня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 394, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 01 березня 2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 887771, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 10061046203;
7. Будівля складу-конюшні. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 лютого 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 373, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 28 лютого 201З року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 856290, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 9939546203;
8. Будівля котельні. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 березня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 397, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 01 березня 2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 891844, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 15530046203;
9. Будівля пилорами. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 лютого 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 371, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 28 лютого 201З року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 851866, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 11564146203;
10. Будівля складу. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 лютого 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 372, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 28 лютого 201З року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 853402, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 10032346203;
11. Будівля складу арматури. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 березня 201З року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 392, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 01 березня 2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 884063, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 10043246203;
12. Будівля складу ГСМ. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 лютого 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 374, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 28 лютого 2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 857410, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 9636146203;
13. Будівля трансформаторної. Адреса приміщення: АДРЕСА_1 . Вказана будівля належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 01 березня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т. за реєстром № 395, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого 01 березня 2013 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р. Т., індексний номер 889358, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 11602046203;
14. Передавальні пристрої, а саме водопровідні мережі, каналізація, високовольтна лінія, теплові мережі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані передавальні пристрої є частиною інфраструктури будівель та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2013 року.
15. Споруди, не віднесені до об`єктів нерухомого майна, право власності на які підлягає державній реєстрації, а саме: благоустрій, огорожа, очисні споруди, пожежні водойми та три резервуари, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані споруди є частиною інфраструктури будівель та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2013 року.
Сторони домовилися між собою, що за цією мировою угодою відповідач відшкодовує позивачу кошти з оплати судового збору та інформаційно-технічного забезпечення. Строк відшкодування встановлюється у тридцять календарних днів, перебіг якого починається наступного дня після визнання судом даної мирової угоди. У свою чергу позивач відмовляється від своїх позовних вимог до відповідача у вигляді відшкодування витрат з погашення безвідсоткової позики у сумі 2 000 000 грн.
Сторони свідчать, що укладають цю мирову угоду діючи вільно, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу як фізичного так і психологічного, бажаючи настання реальних правових наслідків.
Провадження у справі закрито.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що в судовому засіданні сторони подали підписану ними спільну заяву про укладення мирової угоди з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. Положення мирової угоди не суперечать чинному законодавству України, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, відповідають інтересам обох сторін.
Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, у лютому 2018 року особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - Відкрите акціонерне товариство «Бродирембуд» (далі - ВАТ «Бродирембуд», Товариство) подало апеляційну скаргу, в якій вказало, що оскаржувана ухвала безпосередньо впливає на його права та інтереси, оскільки майно, яке є предметом мирової угоди, перебувало у власності ВАТ «Бродирембуд» та вибуло з його володіння незаконно, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Крім того, затвердивши мирову угоду, місцевий суд визнав право власності на майно, яке на той час перебувало під арештом на підставі ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року про забезпечення позову ВАТ «Бродирембуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком Інвест Груп» (далі - ТОВ «Ком Інвест Груп»), ОСОБА_1 про витребування майна та скасування права власності. Вважає, що суд першої інстанції порушив правила виключної підсудності, не залучив до участі у справі осіб, права яких можуть бути порушені, передав у власність одній із сторін нерухоме майно, яке перебувало під арештом, що є неприпустимим.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ВАТ «Бродирембуд» задоволено. Ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з приводу переданих ОСОБА_1 на користь ВК ПП «Варіант» будівель існують судові спори. Зокрема, на розгляді Апеляційного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ВАТ «Бродирембуд» до ТОВ «Ком Інвест Груп», ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Предметом спору у вказаній справі є цілісний майновий комплекс ВАТ «Бродирембуд», тобто будівлі та споруди, якими розпорядилася ОСОБА_1 на погашення свого боргу за договором позики. Визнаючи мирову угоду, суд першої інстанції не перевірив, а сторони у справі не повідомили суд, що спірне нерухоме майно перебуває під арештом. 24 вересня 2014 року Перемишлянський районний суд Львівської області затвердив мирову угоду, якою передав будівлі та споруди у власність ВК ПП «Варіант», а 25 грудня 2014 року - визнав право власності на це ж майно за ОСОБА_1 у спорі з іншою юридичною особою. Крім того, спірне майно знаходиться на не підвідомчій місцевому суду території, воно не є предметом спору, не стосується прав та обов`язків сторін.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг.
У липні 2018 року ВК ПП «Варіант» та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2018 року, а ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року залишити в силі.
Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції відкрив провадження у справі без поновлення строку на апеляційне оскарження. Подана ВАТ «Бродирембуд» апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема у скарзі не було зазначено ідентифікаційного коду заявника в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційного номера облікової картки ОСОБА_1 або номера і серії її паспорта, номерів засобів зв`язку. Матеріали справи не містять доказів того, що ВАТ «Бродирембуд» отримало копію ухвали місцевого суду саме 20 березня 2018 року. Суддя Апеляційного суду Львівської області Ніткевич А. В. не мав права розглядати цю справу, оскільки в переважній більшості випадків він входить до складу іншої постійної колегії суддів. Крім того, ВК ПП «Варіант» не було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, так як суд апеляційної інстанції направляв судову повістку за адресою: вулиця Залізнична, 15, місто Броди, хоча місцезнаходження Підприємства зареєстроване за іншою адресою: вулиця Д. Галицького, 19, місто Рівне . Посилання суду на те, що спірне нерухоме майно перебувало під арештом, є надуманим, оскільки в такому разі державний реєстратор не зміг би провести реєстрації права власності на це майно за ВК ПП «Варіант». Апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року).
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ВК ПП «Варіант» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та витребувано матеріали справи з Перемишлянського районного суду Львівської області.
12 вересня 2018 року справа № 449/813/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг).
Відповідно до статті 175 ЦПК України 2004 року мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження в цій справі, суд першої інстанцій дійшов висновку, що мирова угода стосується прав та обов`язків сторін та предмета позову, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
В апеляційній скарзі заявник вказував на те, що суд не мав права затверджувати мирову угоду та визнавати за ВК ПП «Варіант» право власності на нерухоме майно за рахунок відмови від позовних вимог до відповідача про стягнення боргу за договором позики в розмірі 2 000 000 грн, оскільки спірне майно незаконно вибуло з володіння ВАТ «Бродирембуд», що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Крім того, затвердивши мирову угоду, місцевий суд визнав право власності на майно, яке на той час перебувало під арештом, без залучення до участі у справі осіб, права яких можуть бути порушені, що є неприпустимим.
Апеляційним судом встановлено, що з приводу переданих ОСОБА_1 на користь ВК ПП «Варіант» будівель існують судові спори. Зокрема, на розгляді Апеляційного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ВАТ «Бродирембуд» до ТОВ «Ком Інвест Груп», ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Предметом спору у вказаній справі є цілісний майновий комплекс ВАТ «Бродирембуд», тобто будівлі та споруди, якими згідно із затвердженою місцевим судом мировою угодою в цій справі розпорядилася ОСОБА_1 з метою врегулювання спору про стягнення боргу за договором позики.
Визнаючи 24 вересня 2014 року мирову угоду, суд першої інстанції не перевірив, а сторони у справі не повідомили суд, що спірне нерухоме майно перебуває під арештом на підставі ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 10 лютого 2014 року про забезпечення позову ВАТ «Бродирембуд» до ТОВ «Ком Інвест Груп», ОСОБА_1 про витребування майна та скасування права власності.
Крім того, 25 грудня 2014 року Перемишлянський районний суд Львівської області визнав право власності на ці ж самі будівлі та споруди за ОСОБА_1 у спорі з іншою юридичною особою.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14 153 ЦПК України 2004 року поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України 2004 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням особливостей мети забезпечення позову заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України 2004 року).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України 2004 року). Тому той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.
При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи правильним є висновок цього суду про те, що всупереч наявному судовому арешту місцевим судом затверджено мирову угоду, якою вирішено питання про перехід до ВК ПП «Варіант» права власності на спірне нерухоме майно. При цьому суд не врахував, що укладена між сторонами мирова угода не стосується предмета позову, яким є стягнення боргу за договором позики, а укладена стосовно нерухомого майна, належність якого ОСОБА_1 оспорюється ВАТ «Бродирембуд».
Сам лише той факт, що ОСОБА_1 не повідомила суд про наявний арешт на нерухоме майно, хоча їй як відповідачу у справі за позовом ВАТ «Бродирембуд» про витребування майна з чужого володіння та скасування права власності було відомо про існування зазначеної заборони, не може виправдати того, що місцевий суд не перевірив указані обставини та постановив ухвалу про затвердження мирової угоди без врахування можливих наслідків, зважаючи лише на усну інформацію, отриману від сторін в ході судового засідання.
У справі, яка переглядається, ВК ПП «Варіант» пред`явлено позов про повернення позики, тоді як вимоги про визнання права власності на вказане нерухоме майно не заявлялися. Умови мирової угоди мали безпосередньо стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просив ухвалити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами.
Таким чином, встановивши порушення судом першої інстанції норм ЦПК України 2004 року при затвердженні мирової угоди, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи касаційних скарг про те, що ВАТ «Бродирембуд» не надало доказів про отримання ним копії ухвали Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року саме 20 березня 2018 року, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
ВАТ «Бродирембуд» вперше подало апеляційну скаргу 18 лютого 2018 року.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ВАТ «Бродирембуд» на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року постановлено вважати неподаною та повернути заявнику.
Підставою для такого повернення стало те, що процесуальним законом не передбачено порядку оскарження ухвали суду з часу, коли особа дізналася про неї, а чітко визначено, що така ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з часу її отримання, доказів на підтвердження чого заявником не надано.
20 березня 2018 року у приміщенні Апеляційного суду Львівської області ВАТ «Бродирембуд» в особі свого представника ознайомилося з матеріалами справи, про що свідчить відповідне клопотання, та в цей же день подало апеляційну скаргу, в якій підтвердило факт отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції відкрив провадження у справі без поновлення строку на апеляційне оскарження, є неспроможними, оскільки суд відмовив у задоволенні клопотання ВАТ «Бродирембуд» про поновлення вказаного строку у зв`язку з його дотриманням.
Посилання заявників на те, що подана ВАТ «Бродирембуд» апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 356 ЦПК України, оскільки у скарзі не було зазначено ідентифікаційного коду заявника в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційного номера облікової картки ОСОБА_1 або номера і серії її паспорта, номерів засобів зв`язку, не вплинуло на правильність вирішення справи апеляційним судом, а відтак не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Аргументи касаційних скарг про те, що суддя Апеляційного суду Львівської області Ніткевич А. В. не мав права розглядати цю справу, оскільки в переважній більшості випадків він входить до складу іншої постійної колегії суддів, також є неспроможними.
Пунктом 1 Засад використання автоматизованої системи документообігу в Апеляційному суді Львівської області, затверджених рішенням загальних зборів суддів цього суду від 08 липня 2015 року (https://lva.court.gov.ua/sud1390/zasadyvykor/), із змінами та доповненнями (далі - Засади використання АСДС), передбачено, що колегія суддів для розгляду конкретної судової справи (кримінального провадження) формується автоматизованою системою у складі трьох суддів: судді-доповідача та двох суддів, при цьому суддя-доповідач є головуючим у справі. Результатом автоматизованого розподілу судових справ (кримінальних проваджень) є протокол автоматизованого розподілу судової справи (кримінального провадження) між суддями, що автоматично створюється автоматизованою системою. Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи. У разі якщо після визначення автоматизованою системою головуючого судді (судді-доповідача) неможливо визначити склад колегії автоматизованою системою в автоматичному режимі згідно з налаштуваннями складу колегій, визначається склад колегії з числа суддів резервного складу колегії (Додаток 3), а в разі неможливості визначення складу колегії з врахуванням резервного складу колегії - зі складу судової палати, до якої належить головуючий суддя (суддя-доповідач).
Згідно з Додатком 3 до Засад використання АСДС в основний постійно діючий склад колегії № 1 входили судді: Павлишин О. Ф. (головуючий), Мікуш Ю. Р., Приколота Т. І., а в резервний склад - судді з колегії № 6: Цяцяк Р. П. (головуючий), Курій Н. М., Ніткевич А. В.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року (аркуш справи 214) для розгляду цієї справи була визначена колегія у складі трьох суддів: Мікуш Ю. Р. (суддя-доповідач), Приколоти Т. І., Ніткевича А. В.
Таким чином, визначення автоматизованою системою складу колегії суддів, до числа яких входив резервний суддя Ніткевич А. В., не суперечить положенням Засад використання АСДС.
Доводи касаційних скарг про те, що спірне нерухоме майно не перебувало під арештом, оскільки в такому разі державний реєстратор не зміг би провести реєстрацію права власності на це майно за ВК ПП «Варіант», не заслуговують на увагу. Як зазначено вище, той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач мав право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо йому було відомо про встановлену судом заборону відчужувати майно.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався положеннями цивільного процесуального законодавства в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції, оскільки перевіряв правильність застосування цим судом норм процесуального права при затвердженні мирової угоди.
Аргументи касаційних скарг про те, що ВК ПП «Варіант» не було повідомлене про час та місце розгляду справи, є неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до частин п`ятої-восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам -підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з частинами першою, другою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з пунктом 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, із змінами та доповненнями, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
З матеріалів справи встановлено, що 21 травня 2018 року Апеляційним судом Львівської області було направлено ВК ПП «Варіант» повідомлення (судову повістку про виклик) про те, що розгляд справи відбудеться 07 червня 2018 року о 15 год. 30 хв (день ухвалення оскаржуваного судового рішення).
Вказану судову повістку суд надіслав на адресу, зазначену в апеляційній скарзі та в поданій ВК ПП «Варіант» позовній заяві, а саме: вулиця Залізнична, 15, місто Броди .
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 229), за ідентифікатором поштового відділення 8060002691789, ВК ПП «Варіант» отримало судову повістку 31 травня 2018 року.
Тобто працівник поштового зв`язку не повернув до суду рекомендований лист з позначкою «адресат відсутній за вказаною судом адресою».
При цьому підприємством не надано доказів на підтвердження того, що підпис, який міститься в рекомендованому повідомленні, не належить його службовій особі.
Отже, ВК ПП «Варіант» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи апеляційним судом.
Крім того, Верховним Судом враховано, що оскаржуваною постановою апеляційного суду справа не вирішена по суті, а направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду, під час якого ВК ПП «Варіант» матиме всі процесуальні можливості для здійснення своїх прав як сторони у справі, в тому числі для подання заперечень на доводи ВАТ «Бродирембуд».
Інші доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Виробничо-комерційного приватного підприємства «Варіант» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук