ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30квітня 2025 року

м. Київ

справа № 450/2296/24

провадження № 61-12772св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником ОСОБА_4 , на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року у складі судді Мельничук І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових прав на квартиру.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,4167 га кадастровий номер 4623683300:01:001:0120. На вказаній земельній ділянці побудований, однак ще не введений в експлуатацію, багатоквартирний житловий будинок, в якому позивач придбав майнові права на квартиру у відповідності до договору купівлі-продажу майнових прав від 25 серпня 2022 року. Вказав, що позивач повністю виконав умови договору, сплатив за його умовами грошові кошти. Однак житловий будинок на даний час не зданий в експлуатацію та квартира не передана у приватну власність позивача. З огляду на те, що відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки та має чинний дозвіл на виконання будівельних робіт, останній матиме реальну можливість відчужити квартиру, яка знаходиться на об`єкті незавершеного будівництва. Відтак, існують обґрунтовані ризики, що ОСОБА_3 зможе вільно розпоряджатись майновими правами на квартиру, яка належать позивачу, оскільки перевірити майнові права у жодних реєстрах не видається за можливе. Додатково зазначив, що відповідач ОСОБА_2 як уповноважений представник простого товариства, створеного між відповідачами, також має право вчиняти будь-які правочини та укладати договори від імені простого товариства, зокрема, відносно спірної квартири. Вважав, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення у цій справі.

Позивач просив:

заборонити ОСОБА_2 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;

заборонити ОСОБА_3 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;

заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року, заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лука Т. М. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових прав на квартиру задоволено.

Вжито заходів забезпечення позову до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, а саме:

заборонено ОСОБА_2 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;

заборонено ОСОБА_3 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;

заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції при задоволенні заяви вказав, що:

в провадженні суду на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лука Т. М., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових прав на квартиру. В позовній заяві позивач просить суд визнати за позивачем майнові права на квартиру АДРЕСА_1 . Тобто предметом позову є вимоги позивача, які носять майновий характер, оскільки стосуються майнових прав на квартиру;

таким чином, враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо майнових прав на майно, за яке позивачем сплачено кошти, суд першої інстанції вважав, що необхідно вжити заходи забезпечення позову для охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, зокрема у разі задоволення позовних вимог, з метою забезпечення позивачу реального та ефективного виконання можливого судового рішення про задоволення позову, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд вказав, що запропонований позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки обмежується лише можливість розпоряджатися майновими права. Наведене дає також підстави для висновку про те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд першої інстанції врахував, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не вплинуть на права і обов`язки осіб, які не є учасниками справи.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що:

станом на січень 2024 року багатоквартирний будинок був збудований та готовий до здачі в експлуатацію, проте, до цього часу не зданий в експлуатацію, придбані майнові права на квартиру реалізовані. Однак, передача квартири позивачу не відбулась та право власності на таку позивач не отримав, хоча до 27 грудня 2023 року він мав безперешкодний доступ до квартири. Після 27 грудня 2023 року відповідач ОСОБА_3 замінив замки у вхідних дверях до під`їзду, де знаходиться квартира, встановив огорожу навколо будинку та не допускає до користування спірною квартирою. Звернувшись з позовом, позивач зазначає, що позбавлення його права на квартиру, яка йому належить згідно проектної документації, та яка при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав була визначена сторонами під № 16, зумовлено непорозуміннями та судовими спорами між учасниками простого товариства, тобто відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

у Пустомитівському районному суді Львівської області перебуває цивільна справа № 450/123/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним пункту 5.2 договору простого товариства (про спільну діяльність) від 13 жовтня 2021 року, визнання недійсним додатку № 1 до цього договору, визнання за ОСОБА_2 вкладу учасника договору простого товариства (про спільну діяльність) від 13 жовтня 2021 року у розмірі 99/100 від загального розміру вкладів учасників простого товариства, визнання за ОСОБА_2 частки в праві спільної часткової власності у розмірі 99/100 на майно, створене (отримане) в результаті виконання договору;

враховуючи те, що між учасниками простого товариства (про спільну діяльність), а саме: відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , мають місце спори з приводу визнання часток у багатоквартирному будинку, де позивач ОСОБА_1 купив майнові права на квартиру, за які вніс кошти в розмірі 1 219 900,50 грн, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував заходи забезпечення позову;

апеляційний суд вказав, що з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання майнових прав на квартиру. З доводів позовної заяви встановлено, що саме відповідач ОСОБА_3 припинив позивачу доступ до квартири шляхом заміни замків та встановлення огорожі. Враховуючи обставини, які склалися, зокрема те, що між сторонами у справі виник спір щодо невизнання відповідачами майнових прав позивача на квартиру, заборона вчинення дій щодо розпорядження, обтяження, укладення будь-яких правочинів відносно майнових прав на квартиру, що знаходиться в об`єкті незавершенного будівництва, не дозволить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вільно розпоряджатися такими майновими правами до вирішення цього спору у суді, що не призведе до утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача. Забезпечуючи позов, суд першої інстанції дотримався принципу співмірності з заявленими позовними вимогами.

Твердження представника ОСОБА_3 - адвоката Луцюка О. О. про те, що до ОСОБА_3 не пред`явлено позовних вимог, апеляційний суд відхилив, оскільки вони спростовуються доводами позовної заяви, а також процесуальною поведінкою останнього, який подав відзив на позовну заяву, спором між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 щодо часток у багатоквартирному будинку, оскільки відповідно до договору від 13 жовтня 2021 року діяльність відповідачів є спільною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2024 року ОСОБА_3 за підписом представника ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди не врахували, що позивач звернувся з позовною заявою майнового характеру, проте до позовної заяви та заяви про забезпечення позову не долучено жодного доказу, яким підтверджується існування майнового спору між позивачем та безпосередньо ОСОБА_3 та наявність підстав для забезпечення позову в частині, що стосується ОСОБА_3 . Так в матеріалах справи відсутній технічний паспорт, проект чи інше на підтвердження того, що спірна квартира будується у будинку АДРЕСА_2 . Без таких доказів неможливо ідентифікувати об`єкт, стосовно якого був укладений між позивачем та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу майнових прав та встановити факт будівництва квартири з відповідним номером та характеристиками в будинку АДРЕСА_2 , тобто існування предмету спору;

суди при задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову залишили поза увагою, що забезпечення позову шляхом накладення заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири не відповідають принципу співмірності та адекватності заходів із заявленими позовними вимогами та виходить за їх межі;

суди не врахували, що позивач не навів жодних доказів на підтвердження існування очевидного та об`єктивного характеру загрози порушення будь-яких прав позивача. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення, а також твердження заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без долучення відповідних доказів та без належного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 29 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 911/949/20). Суди залишили поза увагою, що у заяві про забезпечення позову позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не надано підтвердження наміру ОСОБА_3 навмисно ухилитися від виконання рішення суду;

посилання апеляційного суду на те, що після 27 грудня 2023 року ОСОБА_3 змінив замки у вхідних дверях до під`їзду, де знаходяться квартири, встановив огорожу навколо будинку та не допускає позивача до користування спірною квартирою, не підтверджується жодними доказами. На будівельному майданчику по АДРЕСА_2 ведуться будівельні роботи з використанням спецтехніки, а відповідно до пункту 4.28 ДБН А.3.2-2-2009 допуск на будівельний майданчик сторонніх осіб забороняється;

апеляційний суд не надав оцінки доводам апеляційної скарги в контексті з`ясування наявності або відсутності спору між позивачем та безпосередньо ОСОБА_3 , залишив поза увагою, що багатоквартирний будинок по АДРЕСА_2 на даний час не введений в експлуатацію, квартири АДРЕСА_3 за вказаною адресою як об`єкта нерухомого майна наразі не існує та вимоги щодо такого об`єкта нерухомості позивачем не заявлено та фактично перейшов до розгляду справи по суті.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 через представника Луку Т. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що 24 червня 2024 року ОСОБА_3 у межах цієї справи пред`явив зустрічний позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, що свідчить про дійсне існування спору між позивачем та ОСОБА_6 , який стосується прав на спірне майно. Обраний судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Додатково повідомляє, що під час розгляду справи позивачу стало відомо, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування щодо ОСОБА_2 , яке безпосередньо стосується обставин щодо будівництва багатоквартирного будинку, укладення, виконання та дії договору простого товариства, а також обставин укладення ОСОБА_2 договорів щодо квартир та майнових прав на квартири в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2024 року матеріали цивільної справи № 450/2296/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 вересня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває на розгляді цивільна справа № 450/2296/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майнових прав на квартиру.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за ним майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

25 серпня 2022 року ОСОБА_2 укладений з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно з пунктом 1.2 договору сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.5 вказаного договору покупець реалізує (здійснює) отримані майнові права шляхом отримання об`єкта нерухомості за актом передання-прийняття, набуття та оформлення права власності на об`єкт нерухомості з отриманням правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з пунктом 2.2 договору купівлі-продажу майнових прав, загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за цим договором складає: 1 219 900, 50 грн, що станом на момент укладення цього договору відповідно до комерційного курсу обміну валют становить еквівалент 30 121 дол. США.

Відповідно до пункту 2.3 договору загальну вартість майнових прав, яка зазначена у пункті 2.2 цього договору, покупець сплатив продавцеві у повному обсязі до моменту підписання цього договору.

Апеляційним судом також встановлено, що 13 жовтня 2021 року між відповідачами по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений договір простого товариства (договір про спільну діяльність), який посвідчено приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Віблим Л. З., реєстровий номер 1128.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору простого товариства, сторони зобов`язувалися шляхом об`єднання своїх вкладів і зусиль спільно діяти у формі простого товариства без створення юридичної особи з метою будівництва і прийняття в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці площею 0,4167 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 4623683300:01:001:0120 в порядку, передбаченому законодавством та отримання в особисту приватну власність квартир, приміщень та доходу у вигляді грошових коштів, отриманих в результаті виконання спільних дій, передбачених цим договором.

Згідно з розділом 2 договору простого товариства (договору про спільну діяльність) для досягнення мети договору, вклади сторін були розподілені наступним чином:

ОСОБА_3 як вклад у спільну діяльність вносить право користування земельною ділянкою площею 0,4167 га, яка розташована у с. Зубра Пустомитівського району (на даний час Львівського району) Львівської області кадастровий номер 4623683300:01:001:0120, цільове призначення земельної ділянки 02.04 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

ОСОБА_2 як вклад у спільну діяльність вносить грошові кошти необхідні для будівництва будинку та здачі його в експлуатацію, професійні знання та вміння у галузі будівництва.

Відповідно до пункту 2.4 договору простого товариства, визначення розміру частки права спільної часткової власності сторін на майно, грошові кошти, отримані в результаті спільної діяльності та розподіл отриманого в результаті спільної діяльності майна (квартир, нежитлових приміщень, грошових коштів) здійснюється сторонами відповідно до додатку № 1 цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору простого товариства, ведення спільних справ за цим договором за спільною згодою учасників товариства, що засвідчується їх підписами на цьому договорі, доручається уповноваженій особі - ОСОБА_2.

Відповідно до пункту 4.2 договору простого товариства, уповноважена особа діє на підставі цього договору. Уповноважена особа є повноважним представником учасників товариства та здійснює керівництво всією спільною діяльністю в межах наданих йому повноважень для досягнення поставленої цим договором мети.

У пункті 4.3.2 договору простого товариства зазначено, що уповноважена особа, зокрема, має право вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, необхідні для досягнення мети, передбаченої пунктом 1.1 цього Договору.

У Пустомитівському районному суді Львівської області перебуває цивільна справа № 450/123/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним пункту 5.2 договору простого товариства (про спільну діяльність) від 13 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Віблим Л. З., реєстровий номер № 1128; визнання недійсним додатку № 1 до договору простого товариства (про спільну діяльність) від 13 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Віблим Л. З., реєстровий номер № 1128; визнання за ОСОБА_2 вкладу учасника договору простого товариства (про спільну діяльність) від 13 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Віблим Л. З., реєстровий номер № 1128 у розмірі 99/100 від загального розміру вкладів учасників простого товариства, визнання за ОСОБА_2 частки в праві спільної часткової власності у розмірі 99/100 на майно, створене (отримане) в результаті виконання договору простого товариства (про спільну діяльність) від 13 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Віблим Л. З., реєстровий номер № 1128.

Станом на січень 2024 року багатоквартирний будинок був збудований та готовий до здачі в експлуатацію, проте, до цього часу не зданий в експлуатацію, придбані майнові права на квартиру реалізовані, однак, передача квартири позивачу не відбулась та право власності на таку позивач не отримав, хоча до 27 грудня 2023 року він мав безперешкодний доступ до квартири.

Після 27 грудня 2023 року відповідач ОСОБА_3 замінив замки у вхідних дверях до під`їзду, де знаходиться квартира, встановив огорожу навколо будинку та не допускає до користування спірною квартирою.

Позиція Верховного Суду

Щодо забезпечення позову відносно ОСОБА_3 .

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом». Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40-43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, заяву про забезпечення позову задовольнив, зокрема:

заборонив ОСОБА_3 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;

заборонив органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 ;

суди встановили, що між сторонами дійсно існує спір щодо майнових прав на квартиру. Відповідач ОСОБА_3 замінив замки у вхідних дверях до будинку, де знаходиться квартира, встановив огорожу навколо будинку та не допускає позивача до користування квартирою;

колегія суддів зауважує, що за обставинами цієї справи вказаний судами захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, який спрямований на збереження існуючого становища у спірних правовідносинах до завершення розгляду справи. Тому оскаржені судові рішення в частині заборони ОСОБА_3 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на спірну квартиру та заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї квартири належить залишити без змін.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Щодо забезпечення позову відносно ОСОБА_2 .

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що:

«Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) зазначено, що:

«основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них.

Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить залишити без змін».

У справі, що переглядається:

відповідач ОСОБА_3 не погоджується з оскарженими судовими рішеннями про забезпечення позову, в тому числі шляхом заборони ОСОБА_2 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача ОСОБА_2 , свідчить про повну його згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову про заборону ОСОБА_2 у будь-який спосіб розпоряджатись, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на спірну квартиру;

аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_3 не навів переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодоОСОБА_2 , порушує його права та інтереси, за умови, що відповідач ОСОБА_2 не оскаржив судові рішення в цій частині, тобто, погодився з цими судовими рішеннями;

тому оскаржені судові рішення в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо ОСОБА_2 слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , як подана представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко