№ 450/2646/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 450/2646/16-ц

провадження № 61-5853св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

відповідачі: Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_15 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_15 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Савуляка Р. В., Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 звернулися з позовом, уточненим у листопаді 2016 року, до Пустомитівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_15 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про визнання незаконними і скасування наказів та свідоцтва про право власності.

В обґрунтування позову зазначили, що вони є мешканцями села Басівка Пустомитівського району Львівської області і з 1996 року використовують для сільськогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 2 га під кадастровим номером 4623682000:000:04:0232 в урочищі «Липа».

Дана земельна ділянка виділена їм, як мешканцям села Басівка, для ведення особистого селянського господарства без оформлення будь-якої документації; кожен із них користується окремою частиною цієї ділянки як городом. Попередньо дані землі належали Державному підприємству дослідного господарства «Оброшино» Інституту землеробства і тваринництва західного регіону Української академії аграрних наук (далі - ДПДГ «Оброшино»).

22 червня 2006 року на засіданні Президії Української академії аграрних наук прийнято рішення «Про вилучення землі із землекористування ДПДГ «Оброшино» Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН, згідно з яким Президією надано згоду на вилучення із землекористування вказаного дослідного господарства земельної ділянки площею 35 га і передачу її Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області для надання жителям під ведення особистого селянського господарства.

28 грудня 2006 року Президія Української академії аграрних наук прийняла рішення про передачу Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області земельних ділянок загальною площею 130,0 га (рілля) під ведення особистих селянських господарств.

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 11 лютого 2010 року № 74 припинено право постійного користування ДПДГ «Оброшено» цими земельними ділянками та передано їх до земель запасу Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту.

Позивачі зазначають, що тривалий час користуються земельною ділянкою в урочищі «Липа», проте нещодавно дізналися, що наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 22 листопада 2013 року надано ОСОБА_15 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, розташованої на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а наказом від 31 грудня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення зазначеної ділянки їй у власність.

Вважають, що передача земельної ділянки площею 2 га ОСОБА_15 проведена з порушення норм земельного законодавства, а саме без фактичного вилучення із користування мешканців села Басівка Пустомитівського району Львівської області, які безперервно протягом 20 років використовують її для сільськогосподарських потреб.

Позивачі вказують, що після прийняття розпорядження № 74 від 11 лютого 2010 року вони неодноразово зверталися із заявами про передачу їм земельних ділянок, які фактично уже перебували в їх користуванні, проте уповноважений на розпорядження цими землями орган -Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області - ухилялася від вирішення цього питання.

Так, 2 березня 2010 року адміністрація прийняла розпорядження № 124 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту», згідно з яким в список громадян, яким надавалися земельні ділянки (в тому числі спірна), включені особи, які не є членами територіальної громади сіл Басівка і Годовиця. На дане розпорядження прокурором Пустомитівського району Львівської області внесено протест, після чого головою районної державної адміністрації скасовано це розпорядження розпорядженням від 16 березня 2010 року № 172 «Про розгляд протесту прокурора Пустомитівського району Львівської області від 16 березня 2010 року № 627».

Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 травня 2010 року у справі № 2-1015/10 скасовано розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 172 від 16 березня 2010 року і фактично відновлено дію розпорядження № 124.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року скасовано заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 5 травня 2010 року і закрито провадження у справі № 2-1015/10 з підстав віднесення цього спору до юрисдикції адміністративного суду.

У подальшому до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області подано рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 грудня 2010 року у справі № 2-1015, ухвалене у порядку адміністративної юрисдикції, про скасування розпорядження № 172 від 16 березня 2010 року. Проте, як з`ясувалося, справа № 2-1015 у порядку адміністративного судочинства судом не розглядалася і рішення від 8 грудня 2010 року у ній не ухвалювалося.

Незважаючи на це, дане рішення призвело до прийняття головою Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області розпорядження від 6 травня 2011 року № 455 «Про внесення змін у додаток до розпорядження від 2 березня 2010 року № 124», на підставі якого у список громадян, що отримують земельні ділянки, у тому числі і у межах спірної земельної ділянки, включені нові особи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2013 року, розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 6 травня 2011 року № 455 скасовано.

Позивачі вважають, що такі дії Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області свідчать про умисне ухилення від вирішення питання про передачу їм земельних ділянок, що фактично перебувають у їх користуванні.

Після переходу у 2013 року повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою до відповідного центрального органу державної влади з питань земельних ресурсів - Головного управління Держземагенства у Львівській області - позивачі також звернулися із заявами щодо вирішення питання про недопущення передачі іншим особам цієї земельної ділянки, проте ці звернення залишені без задоволення.

З урахуванням зазначених обставин та посилаючись на те, що Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області і Головне управління Держземагенства у Львівській області достовірно знали про зайняття ними переданих ОСОБА_15 земельних ділянок, позивачі просили:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 22 листопада 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00000527 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_15 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 31 грудня 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00001275 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_15 передано у приватну власність земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 4623682000:04:000:0232;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № 18020455 від 19 лютого 2014 року, видане ОСОБА_15 . Пустомитівським районним управлінням юстиції Львівської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року позов в частині позовних вимог ОСОБА_16 залишено без розгляду.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 вересня 2018 року, ухваленим у складі судді Мусієвського В. Є., у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели правомірне використання спірної земельної ділянки з 1996 року, що свідчить про недоведеність тверджень щодо передачі ОСОБА_15 у власність уже зайнятої земельної ділянки. Також суд вказав на недоведеність розташування земельних ділянок, про користування якими зазначають позивачі, у межах спірної земельної ділянки.

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачі не обґрунтували порушення своїх законних прав прийняттям оскаржуваних наказів та видачею свідоцтва, тому немає підстав для захисту цих прав у судовому порядку у обраний спосіб.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 22 листопада 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00000527 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_15 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 31 грудня 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00001275 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_15 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 4623682000:04:000:0232, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності № 18020455 від 19 лютого 2014 року, видане ОСОБА_15 . Пустомитівським районним управлінням юстиції Львівської області.

Стягнено з Пустомитівської районної державної адміністрації у Львівській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_15 на користь Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у відшкодування судового збору по 275 гривень з кожного.

Стягнено з Пустомитівської районної державної адміністрації у Львівській області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору по 275 гривень з кожного.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка у 2006 році передана Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області ДПДГ «Оброшино» для надання жителям села для ведення особистого селянського господарства, тому при вирішені питання щодо її передачі у власність необхідно враховувати інтереси територіальної громади. Також суд вказав, що Головне управління Держземагенства у Львівській області передало земельну ділянку, що з 1996 року фактично використовується позивачами, ОСОБА_15 , яка не є мешканкою сіл Басівка та Годовиця, незважаючи на обізнаність про існування судових спорів за участі мешканців цих сіл щодо отримання у власність даної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У березні 2019 року ОСОБА_15 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року скасувати і залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 вересня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв подані позивачами додаткові докази на 348-ми аркушах, оформлені окремим томом, так як поважних причин їх неподання до суду першої інстанції не зазначено.

Вказує, що до 2010 року правомірним користувачем спірних земельних ділянок було ДПДГ «Оброшино», тому твердження позивачів про добросовісне використання цих земельних ділянок з 1996 року безпідставні. Розподіл земель в урочищі «Липа» між жителями села Басівка Пустомитівського району Львівської області відбувся без жодних правових підстав, документально не оформлений, тому цей факт не може враховуватися при вирішенні справи.

На думку заявника, неодноразові звернення позивачів щодо виділення їм земельних ділянок в урочищі «Липа», опротестування прокурором розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 2 березня 2010 року № 124, рішення Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 грудня 2010 року № 7 та інші документи, на які в обґрунтування своїх висновків посилався апеляційний суд, не підтверджують правомірність користування позивачами спірною земельною ділянкою і не свідчать про наявність у них переважного права на отримання її у власність. На час звернення заявника до Головного управління Держземагенства у Львівській області жодних невирішених звернень від інших осіб про передачу у власність відповідної земельної ділянки в Управлінні не перебувало, тобто їй передано у власність вільну земельну ділянку.

Заявник посилається на безпідставне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин статті 25 ЗК України, яка регулює порядок приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, та статті 119 ЗК України, яка передбачає можливість набуття права на земельну ділянку за давністю користування.

Вказує, що перебування земельних ділянок в урочищі «Липа» у запасі не змінює їх належність до земель державної форми власності, тому висновок апеляційного суду про необхідність узгодження питання щодо їх передачі у приватну власність із Годовицько-Басівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області є помилковим.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Зупинено виконанняпостанови Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку в частині визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності № 18020455 від 19 лютого 2014 року, виданого Пустомитівським районним управлінням юстиції Львівської області, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 є мешканцями села Басівка Пустомитівського району Львівської області.

Суд апеляційної інстанції встановив, що вказані особи з 1996 року безперервно використовують для сільськогосподарських потреб земельні ділянки в урочищі «Липа», які разом складають земельну ділянку загальною площею 2 га із кадастровим номером 4623682000:000:04:0232. Зайняття і користування цією ділянкою позивачі здійснюють без оформлення відповідних документів.

Оцінивши акт обстеження земельних ділянок в урочищі «Липа» від 1 липня 2016 року, складений комісією у складі голови, працівників і депутатів Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, апеляційний суд встановив, що кожен із позивачів користується окремою частиною земельної ділянки із кадастровим номером 4623682000:000:04:0232. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 користуються земельними ділянками площею 0,2 га; усі інші позивачі - земельними ділянками площею 0,1 га кожен.

Станом на 1996 рік земельна ділянка загальною площею 2 га в урочищі «Липа» перебувала у користуванні ДПДГ «Оброшино» Інституту землеробства і тваринництва західного регіону Української академії аграрних наук.

22 червня 2006 року Президія Української академії аграрних наук прийняла рішення про надання згоди на вилучення із користування ДПДГ «Оброшино» земельної ділянки площею 35 га і передачу її Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області для надання жителям для ведення особистого селянського господарства.

28 грудня 2006 року Президія Української академії аграрних наук надала згоду на вилучення із користування ДПДГ «Оброшино» земельних ділянок загальною площею 130 га (рілля) і передачу їх Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області для ведення особистих селянських господарств.

Рішенням Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 19 червня 2009 року № 920 погоджено місце розташування земельних ділянок загальною площею 35 га для ведення особистих селянських господарств згідно з додатком (списком) на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель запасу. Вирішено звернутися до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області з клопотанням про погодження місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту відведення земель для ведення особистого селянського господарства згідно з додатком (списком).

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 11 лютого 2010 року № 74 вирішено припинити право постійного користування ДПДГ «Оброшино» земельними ділянками загальною площею 130 га та передати їх до земель запасу Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту.

2 березня 2010 року Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області прийнято розпорядження № 124 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту», згідно з яким у список громадян, яким надаються земельні ділянки (у тому числі спірні), включено осіб, які не є мешканцями сіл Басівка і Годовиця.

Цим розпорядженням надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок 53 особам, які не є членами територіальної громади сіл Басівка і Годовиця, у той час як звернення членів цієї громади щодо сприяння їм в отриманні у власність земельних ділянок по 0,10-0,15 га кожному залишено без урахування.

14 березня 2010 року відбулися збори мешканців села Басівка Пустомитівського району Львівської області, на яких громадою прийнято рішення звернутися до Президента України, голови Львівської обласної державної адміністрації, голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, прокурора Пустомитівського району Львівської області з вимогою скасувати розпорядження від 2 березня 2010 року № 124 в частині надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок 53 особам, які не є мешканцями сіл Басівка та Годовиця.

16 березня 2010 року прокурором Пустомитівського району Львівської області внесено протест № 627 на розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 2 березня 2010 року № 124.

Цього ж дня головою Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області прийнято розпорядження № 172, яким скасовано розпорядження від 2 березня 2010 року № 124.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року скасовано заочне рішення Пустомитіського районного суду Львівської області від 5 травня 2010 року і закрито провадження у справі № 2-1015/10 з тих підстав, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У період з квітня по грудень 2010 року жителі сіл Годовиця та Басівка Пустомитівського району Львівської області та сільський голова неодноразово зверталися до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області із заявами стосовно документального оформлення за жителями зазначених сіл земельних ділянок, які уже фактично перебували в їх користуванні, та проводили акції протесту. Незважаючи на це, адміністрація як розпорядник відповідних земель постійно відмовляла у вирішенні цього питання, посилаючись на відсутність затвердженого генерального плану населених пунктів, схем планування та використання територій на місцевому рівні, іншої містобудівної документації, а також на те, що існують невирішені судові процеси щодо цих земельних ділянок.

10 грудня 2010 року Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області звернулася до депутата Пустомитівської районної ради Львівської області Тороуса В. В. та просила звернутися з депутатським запитом до голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області та сприяти у вирішенні заяв жителів сіл Басівка та Годовиця про виділення їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту. Також знову звернулася до голови адміністрації та просила розглянути раніше подані мешканцями зазначених сіл заяви щодо виділення земельних ділянок.

6 травня 2011 року голова Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області прийняв розпорядження № 455 «Про внесення змін у додаток до розпорядження від 2 березня 2010 року №124», відповідно до якого у список громадян, яким надавалися земельні ділянки (в тому числі і в межах спірної земельної ділянки), включено нових осіб.

Приймаючи це розпорядження, голова адміністрації виходив з того, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 8 грудня 2010 року у справі № 2-1015, ухваленим у порядку адміністративного судочинства, скасовано розпорядження від 16 березня 2010 року № 172, тобто фактично відновлено дію розпорядження від 2 березня 2010 року № 124.

Проте судами встановлено, що справа № 2-1015 у порядку адміністративного судочинства Пустомитівським районним судом Львівської області не розглядалася і рішення від 8 грудня 2010 року судом не ухвалювалося.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2013 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 6 травня 2011 року № 455.

Висновки про його скасування суди мотивували тим, що при прийнятті цього розпорядження адміністрація порушила вимоги статті 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а саме не погоджувала із сільською радою питання надання громадянам земельних ділянок із земель, що відносяться до земель запасу сільської ради за межами населеного пункту. Районна державна адміністрація, розпоряджаючись земельними ділянками на території сільської ради з тих підстав, що ці ділянки не розмежовані із сільською радою, повинна виходити із того, чи не зачіпає це інтереси місцевого самоврядування, як це зазначено у статті 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», і при розгляді таких питань повідомити орган місцевого самоврядування.

Суди вказали, що Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області, розпоряджаючись земельними ділянками, які межують з населеним пунктом, повинна була врахувати й інтереси мешканців цього населеного пункту.

У серпні 2013 року Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області звернулася до Головного управління Держземагенства у Львівській області із клопотаннями щодо надання земельних ділянок мешканцям сіл Басівка та Годовиця та вирішення клопотань, які не були вирішені Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області. У задоволенні цих звернень Управління відмовило листами.

3 серпня 2013 року позивач ОСОБА_11 особисто звернулася до Головного управління Держземагенства у Львівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га, якою фактично користується. Листом від 30 серпня 2013 року Управління відмовило у задоволенні даної заяви, вказуючи про чинність розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 2 березня 2010 року № 124 із погодженим списком осіб, яким уже надано дозвіл на розробку проекту відведення зазначених земельних ділянок.

15 листопада 2013 року ОСОБА_15 звернулася до Головного управління Держземагенства у Львівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, розташованої на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу.

Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 22 листопада 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00000527 надано ОСОБА_15 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів Пустомитівського району), орієнтованим розміром 2 га та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

25 грудня 2013 року ОСОБА_15 звернулася в Головного управління Держземагенства у Львівській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо зазначеної ділянки.

Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 31 грудня 2013 року № ЛВ/4623682000:04:000/00001275 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_15 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів Пустомитівського району). Надано у приватну власність ОСОБА_15 земельну ділянку загальною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер 4623682000:04:000:0232) для ведення особистого селянського господарства.

19 лютого 2014 року Пустомитівським районним управлінням юстиції у Львівській області видано ОСОБА_15 свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку № 18020455.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з відсутності будь-яких доказів передання позивачам спірних земельних ділянок у користування у розумінні вимог земельного законодавства, а також вказав на непідтвердженість розташування цих земельних ділянок у межах земельної ділянки, переданої ОСОБА_15 , що свідчить про недоведеність порушення прав позивачів прийняттям оскаржуваних наказів та видачею свідоцтва.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позов, дійшов висновку, що позивачі фактично користувалися спірною земельною ділянкою протягом тривалого часу, тому її передача іншій особі є неправомірною.

Проте такі висновки апеляційного суду є помилковими.

Частиною першою статті 4, частиною другою статті 5 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами першою-третьою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектар (стаття 121 ЗК України).

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Даний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

Вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: в) з 1 січня 2002 року відповідно до статті 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 року № 1066-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суд першої інстанції у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку оцінив подані сторонами докази і встановив, що у позивачів право користування земельним ділянками в урочищі «Липа» у розумінні земельного законодавства не виникло, і докази того, що їх земельні ділянки (городи) перебувають у межах земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_15 , також відсутні.

Встановивши такі обставини, та з урахуванням відсутності порушень Головним управлінням Держземагенства у Львівській області порядку передачі спірної земельної ділянки у власність, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 не довели порушення їх прав прийняттям оскаржуваних наказів та видачею ОСОБА_15 свідоцтва про право власності на землю.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи дане рішення, помилково зазначив про зайняття позивачами спірної земельної ділянки з 1996 року і фактичне користування нею протягом усього часу, оскільки згідно з вимогами ЗК України 1991 року та чинного ЗК України земельна ділянка передається у користування на підставі відповідного рішення компетентного на розпорядження такою землею органу, чого у даній справі не встановлено.

Пославшись на те, що при вирішенні питання щодо передачі земельних ділянок, розташованих в урочищі «Липа», Головне управління Держземагенства у Львівській області повинно узгодити своє рішення із Годовицько-Басівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на статті 118 122 ЗК України, які визначають порядок приватизації земельних ділянок громадянами і повноваження органів щодо передачі земельних ділянок у власність та не вимагають такого погодження.

Крім того, пункт 4.32 чинного на час передання ОСОБА_15 спірної земельної ділянки Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, також визначав, що Головне управління Держземагентства в області передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Вимог щодо узгодження таких рішень із органом місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки дане положення не містить.

Вказавши, що ОСОБА_15 не є мешканкою сіл Басівка та Годовиця Пустомитівського району Львівської області, у той час як члени територіальної громади цих сіл мають переважне право на отримання спірної земельної ділянки у власність, суд апеляційної інстанції не врахував, що одержання у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, що розташовані поза межами населених пунктів, в межах норм безоплатної приватизації здійснюється незалежно від місця проживання особи, яка звернулася із відповідним клопотанням.

Пославшись в обґрунтування своїх висновків на статтю 119 ЗК України, яка урегульовує порядок набуття права на земельну ділянку за давністю користування, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що дана стаття не передбачає для осіб, які тривалий час користуються земельною ділянкою, жодних переваг при вирішенні питання про отримання її у власність, так як передача такої земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється у загальному порядку, встановленому Кодексом.

Отже, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ЗК України, що призвело до помилкового скасування законного і обґрунтованого рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року і залишає в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року.

Подібних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 9 жовтня 2019 року у справі № 450/2738/16-ц за позовом ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 і ОСОБА_3 до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арнеліа», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М. Б., ОСОБА_29 , про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права власності. Підстав для відступлення від такого висновку у цій справі суд касаційної інстанції не вбачає.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статей 141 416 ЦПК України у зв`язку із задоволенням касаційної скарги касаційний суд стягує з позивачів на користь заявника у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги, по 78,75 гривень з кожного.

Керуючись статтями 141 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_15 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року скасувати і залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 листопада 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на користь ОСОБА_15 у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги, по 78,75 гривень з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов