№ 450/3294/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа №450/3294/16-ц

провадження №61-19375св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Переверзева Ганна Олегівна,

третя особа - приватний нотаріус Чуловський Володимир Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року у складі судді Мусієвського В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» (далі - ТОВ «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»), треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Переверзева Г. О., приватний нотаріус Чуловський В. А., з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив:

- здійснити переведення права власності на згадане у позовній заяві майно, зазначивши його вартість та в рахунок боргу просить перевести право власності, а саме 1/2 частки будинку, загальною площею 29,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого складає 10886 грн (5443 грн, від Ѕ частини) на суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу підприємця ОСОБА_1 в рахунок погашення частини боргу громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 від суми 13 674 188,46 грн станом на 02 березня 2017 року за договором про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 05 травня 2015 року № 330;

- здійснити переведення права власності Ѕ частки складського приміщення загальною площею 3517,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , ринкова вартість якого складає 1 887 540 грн (943 770 грн від Ѕ частини) на суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну підприємця ОСОБА_1 в рахунок погашення частини боргу громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 від суми 13 674 188,46 грн станом на 02 березня 2017 року за договором про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 05 травня 2015 року № 330;

- здійснити переведення права власності Ѕ частки земельної ділянки площею 1,1374 га (кадастровий номер 4623686900:04:000:004) цільове призначення - стоянка автомобілів на будівництво складських приміщень та сервісно-технічного центру по обслуговуванню вантажних автомобілів за адресою: Сороки-Львівська сільська рада, Пустомитівського району, Львівської області, ринкова вартість якої складає 460 821,00 грн (230 410, грн від Ѕ частини) на суб`єкта підприємницької діяльності - фізичну особу підприємця ОСОБА_1 в рахунок погашення частини боргу громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 від суми 13 674 188,46 грн станом на 02 березня 2017 року за договором про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 05 травня 2015 року № 330;

- визнати недійсними з підстав фіктивності договори дарування Ѕ частки будинку охорони загальною площею 29,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , від 20 липня 2017 року №1295; Ѕ частки земельної ділянки площею 1,1374 га (кадастровий номер 4623686900:04:000:0004) цільове призначення - стоянка автомобілів на будівництво складських приміщень та сервісно-технічного центру по обслуговуванню вантажних автомобілів за адресою: Сороки-Львівська сільська рада, Пустомитівського району, Львівської області, від 20 липня 2017 року №14762; Ѕ частки складського приміщення загальною площею 3517,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , від 19 липня 2017 року №1284.

Позов мотивовано тим, що 17 грудня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» (далі - ТОВ «ТД «Камілла»), умовами якого ОСОБА_3 передав належну йому частку в статутному капіталі цього товариства у розмірі 40%, а ОСОБА_2 прийняв вищевказану частку у власність, та сплачує за неї грошову суму у розмірі, в порядку та на умовах, викладених у договорі. Продаж вказаної частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» у розмірі 40 %, вчинено за 8 000 000 грн, які ОСОБА_2 зобов`язався сплатити ОСОБА_3 протягом 60 календарних днів з моменту укладання та підписання цього договору.

14 січня 2015 року ОСОБА_2 здійснив переведення на себе частки статутного капіталу ТОВ «ТД «Камілла» у розмірі 40 %, грошові кошти за придбану частку ОСОБА_3 не сплатив.

05 травня 2015 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17 грудня 2014 року та про зміну первісного кредитора на нового, про що повідомлено ОСОБА_2 , проте останній своїх зобов`язань не виконав, коштів за майно не сплатив.

Згідно з інформаційною довідкою від 20 грудня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 володіє згаданим вище майном, а тому в рахунок погашення боргу підлягає переведенню право власності на 1/2 даного майна на позивача.

Крім того, будучи обізнаним про заміну первісного кредитора, ОСОБА_3 на нового кредитора ФОП СПД ОСОБА_1 , передбачаючи правові наслідки відносно себе у зв`язку з ухваленням рішення про стягнення боргу, знаючи про відкрите кримінальне провадження, ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння 40% частки та створення перешкод в стягненні грошових коштів шляхом обману та заздалегідь обіцяного зі сторони TOB «МСС Тідісі - Дальнобой» приховування належного йому майна, яке може бути піддане конфіскації та зверненню стягнення в рахунок відшкодування матеріальної шкоди ФОП ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисною метою, вступив у змову з посадовими особами ТОВ «МСС «Тідісі - Дальнобой» щодо укладення договорів дарування нерухомого майна, який має ознаки фіктивності з метою приховати це майно та в липні 2017 року уклав оспорювані договори, які підлягають визнанню недійсними.

Крім того, ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 у справі №370/1226/15 на час укладення оспорюваного договору №1284 від 19 липня 2017 року на майно було накладено арешт.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування Ѕ частки складського приміщення загальною площею 3517,1 кв. м, розташованого на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, сільська рада Сороки-Львівські, автодорога М-06 Київ-Чоп, ліворуч, під`їзд до м. Львова, 0 км + 650 м, посвідчений 19 липня 2017 року приватним нотаріусом Переверзевою Г. О.

Визнано недійсним договір дарування Ѕ частки будинку охорони загальною площею 29,1 кв. м, комплексу будівель, АДРЕСА_1 за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, сільська рада Сороки-Львівські, посвідчений 20 липня 2017 року приватним нотаріусом Переверзевою Г. О.

Визнано недійсним договір дарування Ѕ частки земельної ділянки площею 1,1374 га кадастровий номер 4623686900:04:000:0004, цільове призначення - стоянка автомобілів, будівництво складських приміщень та сервісно-технічного центру по обслуговуванню вантажних автомобілів розташованої на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, сільська рада Сороки-Львівські, посвідчений 20 липня 2017 року приватним нотаріусом Чуловським В. А.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4 405 грн.

Стягнуто з ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» на користь ФОП ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4 405 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_2 , уклавши оспорювані договори дарування, безоплатно відчужив у такий спосіб цінне майно комерційного призначення сторонній щодо нього юридичній особі, за рахунок якого, поряд з іншим майном могло бути виконано його боргове зобов`язання перед позивачем, яке виникло з договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05 травня 2015 року ще задовго до укладення оспорюваних договорів, тим самим унеможливив виконання цього зобов`язання, а отже такі договори є недійсними.

Судами враховано, що частина цього майна на час укладення оспорюваних договорів перебувала під арештом, а сам факт відсутності запису про обтяження (арешт) в реєстрі, на цей момент, не може свідчити про добросовісність дій сторін цих договорів, обізнаних про наявність судових спорів, як щодо виконання ОСОБА_2 грошових зобов`язань у значних сумах, так і щодо майна, яке було предметом цих договорів.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що цивільним законодавством не передбачено такого способу захисту, обраного позивачем, як переведення права власності в порядку погашення боргу, а такі правовідносини можливі лише на стадії виконання судового рішення щодо погашення заборгованості шляхом реалізації належного боржнику майна.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

У касаційній скарзі ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є незаконними та необгрунтованими з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема не з`ясовано обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, обставини, які суди вважали встановленими є недоведеними. Судами неправильного і неповного досліджено доказів та не перевірено доводів сторін, не надано їм оцінки, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Судами не враховано, що для встановлення фіктивності правочину, суд має дослідити чи були направлені дії сторін договору на реальне створення правових наслідків, що передбачені відповідним договором. Тобто, у даному випадку, суди попередніх інстанцій мали дослідити, чи дійсно ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», після відчуження на його користь нерухомого майна, що є предметом оскаржуваних договорів, прийняв від ОСОБА_2 зазначене майно, чи було зареєстроване право власності у відповідності до законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, мав визначити, хто зі сторін оскаржуваних договорів фактично користується нерухомим майном. Проте судами зазначеного не перевірено і не встановлено.

Вказаний обов`язок суду при розгляді справ про визнання недійсними правочинів з підстав їх фіктивності підтверджується і висновком, викладеним Верховним Судом України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16.

Судами не враховано, що станом на момент укладення оспорюваних договорів дарування не існувало судових рішень, які б набрали законної сили щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь позивача.

У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час розгляду справи судами не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №752/1098/17 та висновку Верховного Суду України у справі №6-2690цс16.

Крім того, в оскаржуваних рішеннях не міститься посилань на те, яким саме чином суди встановили факт фіктивності договорів дарування, оскільки судами не було встановлено умислу ОСОБА_2 та ТОВ «МСС «ТіДіСі-ДАЛЬНОБОЙ», настання несприятливих наслідків для будь-яких третіх осіб, не визначено, чому відхилено твердження відповідачів, що вони також не мали на меті вчинення правочину дарування без настання відповідних юридичних наслідків. Тобто, оскаржувані рішення не є мотивованими, як передбачено положеннями ЦПК України.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 923/333/16.

Проте, ані ОСОБА_2 , ані ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» не вводили в оману один одного або ж будь-яку третю особу, при укладенні та виконанні договорів дарування, а на момент їх укладення майно, що передано згідно даних договорів було не єдиним у власності ОСОБА_2 , тому за необхідності виконати будь-які зобов`язання за рахунок майна, ОСОБА_2 був здатним це зробити.

Судами не враховано, що права ФОП ОСОБА_1 не порушені укладенням оспорюваних ним договорів дарування і такого факту позивачем не доведено.

ОСОБА_2 виконуються зобов`язання щодо сплати коштів на користь ФОП ОСОБА_1 , що виникли на підставі судових рішень у справі № 370/1226/15-ц, в межах відповідного виконавчого провадження. Тобто, не існує жодних обставин, які свідчили б про недобросовісне ставлення

ОСОБА_2 щодо зобов`язань, підтверджених судовими рішеннями, що набрали законної сили. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не може мати обґрунтованих підстав стверджувати, що ОСОБА_2 ухиляється від сплати відповідних сум заборгованості. Однак, судами першої та апеляційної інстанцій факт сплати ОСОБА_2 грошових коштів в межах виконавчого провадження взагалі не відображено в оскаржуваних рішеннях.

Судами не перевірено доказів, які підтверджують відсутність заборгованості ОСОБА_2 , а також не враховано, що на момент укладення договорів дарування ФОП ОСОБА_1 взагалі не був кредитором ОСОБА_2 .

Не перевірено факт відсутності заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 на підставі заяви ОСОБА_3 про зарахування зустрічних вимог, копій висновків експертиз, копій протоколів допиту свідків.

Касаційна скарга ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» є власником на праві спільної часткової власності разом з ОСОБА_3 по Ѕ частки спірного майна. На момент укладення договорів дарування нерухомого майна не існувало жодного судового рішення яке б набрало законної сили щодо стягнення заборгованості на яку посилається позивач. Посилання позивача на наявність умислу в діях відповідачів за відсутності належних та допустимих доказів в розумінні статей 77 78 ЦПК України є виключно його припущенням.

У договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла», укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 немає вказівок на те, що у разі невиконання умов договору ОСОБА_2 мав би розрахуватися належним йому на праві власності нерухомим майном.

Крім відчуженого за договорами дарування нерухомого майна ОСОБА_2 належить частка в розмірі 80 % статутного капіталі ТОВ «ТД «Камілла» вартість якої становить 16 000 000 грн. Цієї суми більше ніж достатньо для погашення боргу. Крім того ОСОБА_2 належать також частки в статутних капіталах інший юридичних осіб.

ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» є добросовісним набувачем. Договори дарування нерухомого майна укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» з наміром створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, дії сторін договорів направлені на перехід права власності на нерухоме майно.

Сторонами договорів дарування нерухомого майна вчинено всі належні дії на їх виконання. Посилання позивача на фіктивність договорів дарування нерухомого не відповідають дійсності.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (висновок з Постанови Верховний Суд України від 21.01.2015 року по справі №6-197цс14 зроблений за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, щодо застосування статті 234 ЦК України).

Договори не можуть бути визнані недійсним лише з надуманих підстав викладених у позовній заяві, оскільки під час підписання договорів дарування сторонами було додержано всіх вимог передбачених статтею 203 ЦК України.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину, у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Посилання позивача на наявність умислу в діях відповідачів за відсутності належних та допустимих доказів є його припущенням.

На момент укладення договорів дарування нерухомого майна відповідачам не було відомо про наявність заборон або обмежень щодо їх укладення. Факт відсутності заборон та/або обмежень на укладення договорів дарування нерухомого майна було перевірено та встановлено приватними нотаріусами.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про визнання оспорюваних договорів недійсними з підстав їх фіктивності.

Крім того, судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки ухвала про залучення ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» у якості співвідповідача у справі не постановлялась, тому на даний момент не зрозумілий статус вказаного товариства у цій справі.

Також, у зв`язку з відсутністю ухвали про залучення співвідповідачем ТОВ «МСС «ТІДІСІ- ДАЛЬНОБОЙ», відсутні будь-які підстави для зазначення в ухвалах та в рішенні у якості співвідповідача вказаного товариства.

Крім того, ухваленні рішення судом не було досліджено та не надано правової оцінки поданої відповідачем заяви від 07 жовтня 2019 року про долучення документів до матеріалів справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві ФОП ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 та касаційну скаргу ТОВ «МСС «ТІДІСІ-Дальнобой» заперечує проти доводів відповідачів та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

17 грудня 2014 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі

ТОВ «ТД «Камілла», згідно якого ОСОБА_3 передав належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 40%, а ОСОБА_2 прийняв вказану частку у власність, та сплачує за неї грошову суму в розмірі, в порядку та на умовах, викладених у договорі. Вартість відчужуваної частки становить 8 000 000 грн, які ОСОБА_2 зобов`язувався сплатити протягом 60 днів з моменту укладення та підписання цього договору.

05 травня 2015 року між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла».

Вказані договори є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 грн, як невиконання зобов`язань за договором поруки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 980 000 грн, як невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05 травня 2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4 192 000 грн за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17 грудня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189,39 грн за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17 грудня 2014 року.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частики у статутному фонді ТОВ «ТД «Каміла» залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року (про відмову у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції) та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року залишено без задоволення. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року, та рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково.

Накладено арешт на 1/3 частини групи підсобних нежилих приміщень № № 8, 9, 10, 11, 12, 13 у жилому будинку по АДРЕСА_3 - загальною площею 528,7 кв. м.

Накладено арешт на Ѕ частки складського приміщення загальною площею 3517,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Накладено арешт в межах позовних вимог на частки у статутних капіталах товариств з обмеженою відповідальністю, як на об`єкти цивільних прав (річ), де ОСОБА_2 є учасником та володіє частками в розмірі: 80% відсотків у ТОВ «ТД «Камілла»; 100% відсотків у ТОВ «Укртаткап»; 50% відсотків у ТОВ «Плато Плюс»; 20% відсотків у ТОВ «Булат»; 80% у ТОВ «Діонісія».

Заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та обтяження вищезазначеного майна.

У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено.

19 липня 2017 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» (обдарований) укладено договір дарування Ѕ частки складського приміщення загальною площею 3517,1 кв. м, розташованого на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, сільська рада Сороки-Львівські, автодорога М-06 Київ-Чоп, ліворуч, під`їзд до м. Львова, 0 км + 650 м, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г. О.

20 липня 2017 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» (обдарований) укладено договір дарування Ѕ частки будинку охорони загальною площею 29,1 кв. м, комплекс будівель, АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Переверзевою Г. О.

20 липня 2017 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» (обдарований) укладено договір дарування Ѕ частки земельної ділянки площею 1,1374 га кадастровий номер 4623686900:04:000:0004 цільове призначення - стоянка автомобілів, будівництво складських приміщень та сервісно-технічного центру по обслуговуванню вантажних автомобілів розташованої на території Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за адресою; Львівська область, Пустомитівський район, сільська рада Сороки-Львівські, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зі змісту касаційних скарг вбачається, що їх доводи зводяться до незгоди відповідачів з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання оспорюваних договорів дарування недійсними, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявниками у касаційних скаргах.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обгрунтовував позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування, посилався на те, що вказані правочини є фіктивними, оскільки сторони їх уклали без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися, а лише з метою уникнення ОСОБА_2 у майбутньому звернення стягнення на належне йому нерухоме майно на виконання судового рішення про стягнення з нього боргового зобов`язання перед позивачем, яке виникло з договору купівлі-продажу частки статутному капіталі від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05 травня 2015 року.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частинами другою та третьою статті 13 ЦК України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору після виникнення у нього зобов`язання із повернення боргу діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зазначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

У справі, яка переглядається, суди установили, що відповідач ОСОБА_2 , укладаючи оспорювані договори дарування, безоплатно відчужив у такий спосіб належне йому на праві спільної часткової власності нерухоме майно комерційного призначення сторонній щодо нього юридичній особі, ще до ухвалення судового рішення про стягнення з нього боргового зобов`язання перед позивачем, яке виникло з договору купівлі-продажу частки статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за цим договором від 05 травня 2015 року, тобто відповідач відчужив спірне майно на той момент, коли у нього вже виникло вказане боргове зобов`язання та це зобов`язання було простроченим.

На момент вчинення зазначених правочинів, ОСОБА_2 було достовірно відомо про наявність невиконаного зобов`язання щодо оплати за частку у статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла», а також про наявність на розгляді у судах спорів щодо стягнення коштів, в тому числі був обізнаний про наявність позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , який звернувся до суду у травні 2015 року з позовом про стягнення з нього боргу за договором купівлі-продажу частки статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за цим договором від 05 травня 2015 року, а отже відповідач усвідомлював негативні наслідки для себе у випадку задоволення цих позовних вимог у справі та мав намір всупереч інтересам кредитора уникнути цих наслідків.

Таким чином, з`ясувавши, що при укладенні 19 липня 2017 року та 20 липня 2017 року оспорюваних правочинів воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , суди обґрунтовано визнали ці правочини (договори дарування) недійсними на підставі статті 234 ЦК України.

При цьому судом першої інстанції враховано, що частина цього майна на час укладення оспорюваних договорів перебувала під арештом, а сам по собі факт відсутності запису про обтяження (арешт) в реєстрі, на цей момент, не може свідчити про добросовісність дій сторін цих договорів, обізнаних про наявність судових спорів, як щодо виконання ОСОБА_2 грошових зобов`язань у значних сумах, так і щодо майна, яке було предметом цих договорів.

Доводи касаційних скарг за своїм змістом зводяться до незгоди заявників з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку відповідачів свідчить про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних договорів дарування недійсними з підставі їх фіктивності. Проте такі доводи були предметом перевірки під час розгляду справи та спростовані судами на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, встановлених на їх підставі обставин і правильно застосованих норм матеріального права.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко