Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 450/3453/17
провадження № 61-13380св19
Верховний Суд у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач -Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на постанову Львівського апеляційного суду
від 10 червня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 26 листопада 2014 року у місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням
ОСОБА_2 , та автомобіля Мітсубіші Ланцер, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок якої автомобіль Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з актом виконаних робіт, наданим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , і товарним чеком від 30 січня
2015 року, становить 74 980,00 грн.
На підставі договору добровільного страхування наземного транспорту
від 11 червня 2014 року № 06/03-01-004081, укладеного між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 , як власником автомобіля Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач виплатив страхувальникові страхове відшкодування у розмірі 74 980,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування») за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс від 21 липня 2014 року № АІ/1031696), яке відповідно до статей 9, 12, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплатило ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування у розмірі 49 428,98 грн.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 різницю між виплаченим ним ОСОБА_2 страховим відшкодуванням та відшкодованою йому ПрАТ «СК «Альфа Страхування» страховою виплатою, що становить 25 551,02 грн (74 980,00 грн - 49 428,98 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 жовтня
2018 року позов ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на відшкодування майнової шкоди 25 551,02 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що завдання потерпілому унаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас настання страхового випадку за вказаною ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у договірному зобов`язанні є страховик. Положення статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у системному зв`язку зі статтею 1192 ЦК України дають підстави дійти висновку, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Ураховуючи, що на вимогу позивача про відшкодування шкоди у розмірі 74 980,00 грн, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» у порядку регресу виплатило ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 49 428,98 грн, обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що становить 25 551,02 грн, належить покласти на винну особу - ОСОБА_1 . Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 січня
2016 року у справі 6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, а тому у межах деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоду, потерпілий має право відмовитися від права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2018 року скасовано, та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що покладаючи на відповідача, як особу, винну у заподіянні шкоди унаслідок ДТП, обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, проведеною страховиком ПрАТ «СК «Альфа Страхування», суд першої інстанції не урахував, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , крім договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також була застрахована за договором № 042.0620554.113 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) від 21 липня 2014 року, укладеного між ним та ПрАТ «СК «Альфа Страхування», за умовам якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн. За вказаним договором, страхова компанія (ПрАТ «СК «Альфа Страхування») на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяла на себе у межах ліміту страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду. З урахуванням викладеного, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яке виплатило страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 11 червня 2014 року №06/03-01-004081, має реалізувати право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до ПрАТ «СК «Альфа Страхування», яким застраховано цивільну правову відповідальність відповідача, зважаючи на те, що ліміт відповідальності страховика дозволяє здійснити повне відшкодування майнової шкоди, заподіяної страхувальником.
Апеляційний суд вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що потерпілий має право відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, оскільки у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, зазначивши, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», у якій заявник просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2019 року та залишити в силі рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов`язаний відшкодувати лише вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати), тоді як положеннями статей 22 993 1166 1192 ЦК України та Закону України «Про страхування», не передбачено зменшення розміру збитків шляхом урахування коефіцієнту фізичного зносу на замінені деталі пошкодженого транспортного засобу. При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам належало керуватися положенням статті 1192 ЦК України, за змістом якої, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Установивши, що вартість майнової шкоди, завданої потерпілому пошкодженням автомобіля Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхової виплати ПрАТ «СК «Альфа Страхування» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі
№ 686/17155/15-ц.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Зазначена справа в силу вимог закону (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України) є малозначною. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі Верховний Суд, вивчивши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення, дійшов висновку, що воно підлягає касаційному оскарженню з підстав, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, забезпечення якої відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» покладено на Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 11 червня 2014 року між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06/03-01-004081, за умовами якого страховик зобов`язався компенсувати страхувальникові пошкодження або знищення автомобіля Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема унаслідок ДТП.
26 грудня 2014 року у місті Львові сталася ДТП за участю автомобіля Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Мітсубіші Ланцер, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням
ОСОБА_1 , унаслідок чого автомобіль Мазда-6, реєстраційний номер
НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Альфа Страхування» відповідно до:
- полісу № АІ/1031696 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 липня
2014 року, за умовам якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн;
- договору № 042.0620554.113 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) від 21 липня 2014 року, за умовам якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з актом виконаних робіт, наданим фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та товарним чеком від 30 січня
2015 року, становить 74 980,00 грн.
12 лютого 2015 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 74 980,00 грн.
13 лютого 2015 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулося до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» із заявою (претензією) про відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 74 980,00 грн.
За наслідками розгляду зазначеної заяви, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» сплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 49 428,98 грн.
З повідомлення ПрАТ «СК «Альфа Страхування» від 01 листопада 2018 року
№ 0018.609.15.01-0015.11 убачається, що після повторного перегляду та перерахунку розміру страхового відшкодування, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» прийняло рішення про проведення доплати страхового відшкодування відповідно до вимоги ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі
757,91 грн, з яких: 571,02 грн - доплата до лімітів відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 186,89 грн - виплата за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту.
Таким чином, загальний розмір страхової виплати, проведеної ПрАТ «СК «Альфа Страхування», відповідно до вимоги ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», становить 50 186,89 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України
«Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права підлягає урахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц(провадження № 14-176цс18), відповідно до якого стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункти 68-70).
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
Відносини ж між відповідачем та його страховиком ПрАТ «СК «Альфа Страхування», мають подвійну правову природу та регулюються, по-перше, умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а по-друге, умовами, визначеними у договорі добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 25 Закону України «Про страхування».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не урахував, що умовами договору № 042.0620554.113 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21 липня
2014 року, страховик ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом майну третьої особи, у межах страхової суми (ліміту відповідальності), що становить на одного потерпілого 100 000,00 грн, а тому покладення у спірних правовідносинах на страхувальника (винну особу) обов`язку з відшкодування шкоди, що не перевищує ліміту відповідальності страховика, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Зазначеного висновку суд апеляційної інстанції дійшов не з`ясувавши, яким чином сторони договору № 042.0620554.113 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) від 21 липня 2014 року визначили порядок розрахунку страховиком шкоди, заподіяної з вини страхувальника майну третіх осіб. Зокрема, поза увагою та оцінкою суду апеляційної інстанції, залишилася вказівка ПрАТ «СК «Альфа Страхування» у повідомленні (а. с. 86) на те, що згідно з пунктом 6.6.4. частини 2 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті), страхове відшкодування виплачується з урахуванням експлуатаційного (фізичного) зносу запасних частин, деталей і обладнання, що підлягають заміні.
У матеріалах справи відсутній у повному обсязі договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті), зокрема частини 2 цього договору, що з урахуванням визначених статтею 400 ЦПК України повноважень, позбавляє суд касаційної інстанції перевірити обгрунтованість доводів касаційної скарги щодо неповного з`ясування апеляційним судом обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Ураховуючи наведене, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування майнової шкоди з ОСОБА_1 , є передчасним.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив умови договору 042.0620554.113 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та добровільного страхування
від нещасних випадків (на транспорті) від 21 липня 2014 року, зокрема: чи в повному обсязі страховиком виконано зобов`язання за зазначеним договором, оскільки ці обставини мають істотне значення для визначення розміру відповідальності винуватця ДТП, тобто належно не дослідив наявні у справі докази, що мають значення для правильного вирішення спору, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним та обгрунтованим.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.
Керуючись статтями 400 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко