Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 450/3582/17-ц
провадження № 61-47706св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення з садового будинку.
Позовна заява мотивована тим, що вони є співвласниками садового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки, площею 0,0398 га, що розташовані за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Бережани (Чишківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області), садівниче товариство «Сонячний».
Вони бажали переобладнати вказаний садовий будинок у повноцінний житловий будинок, проте у ньому незаконно, як вони вважали, проживали відповідачі та чинили їм перешкоди у користуванні цим майном.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з садового будинку № НОМЕР_1 та земельної ділянки, площею 0, 0398 га, кадастровий номер 4623688200:09:000:0441, що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Бережани (Чишківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області) садівниче товариство «Сонячний».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області
від 19 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів, які б підтвердили обставини, викладені у позовній заяві.
Позивачами не надано належних доказів, які б підтверджували факт порушення їхніх прав з боку відповідачів, зокрема, щодо прав проживання останніх у спірному будинку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з садового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки, площею 0,0398 га, кадастровий номер 4623688200:09:000:0441, що знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Бережани (Чишківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області) садівниче товариство «Сонячний».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року, яке є чинним, у справі № 450/1622/15 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зобов`язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 (попереднім власником спірного будинку та земельної ділянки) шляхом заборони у будь-який спосіб використовувати цю земельну ділянку та будинок, у тому числі і для проживання.
Проте зазначене рішення суду відповідачі не виконали, що підтверджується актом державного виконавця, та продовжували чинити позивачам перешкоди у користуванні їх власністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2019 року було зупинено виконання постанови Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі. Відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано із районного суду указану цивільну справу.
У квітні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення з садового будинку призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання щодо виселення ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме щодо не повідомлення його належним чином про дату та час розгляду справи.
Крім того ОСОБА_4 вважав, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги докази, які на час прийняття рішення судом першої інстанції у матеріалах справи були відсутні та не містили обставин, які відповідно до законодавства вважались би встановленими.
Заявник вважав, що судом апеляційної інстанції порушено порядок прийняття до розгляду поданих позивачами доказів, який передбачений частиною третьою статті 367 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 30 листопада 2017 року за яким ОСОБА_5 подарував останнім садовий будинок, є співвласниками (по 1/2 частини кожен) садового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки, площею 0,0398 га, кадастровий номер 4623688200:09:000:0441, що розташовані за адресою: Львівська області, Пустомитівський район, с. Бережани (Чишківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області), садівниче товариство «Сонячний» (а. с. 5-8).
У 2004 році ОСОБА_5 , попередній власник спірного будинку, на прохання ОСОБА_4 , який не мав де жити, дозволив останньому з ОСОБА_3 проживати у самочинно спорудженому садовому будинку, за це вони зобов`язувались доглядати за будинком, сплачувати платежі, підвести електрику.
Відповідачі перестали допускати ОСОБА_5 на належну йому земельну ділянку та будинок, тому останній був позбавлений можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатись належним йому майном.
ОСОБА_5 із 2013 року неодноразово вимагав від відповідачів покинути належну йому земельну ділянку та садовий будинок, а також звертався з цього приводу у Пустомитівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Львівської області для захисту своїх порушених прав. Проте відповідачі продовжували незаконно знаходитись у садовому будинку та перешкоджати користуватись належним ОСОБА_5 майном.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2018 року, у справі № 450/1622/15-ц за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та садовим будинком, позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 належними йому на праві власності земельною ділянкою
№ НОМЕР_1 , площею 0,0398 га, кадастровий номер 4623688200:09:000:0441, та садовим будинком, розташованим на цій ділянці, що розташовані на території Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, садівниче товариство «Сонячний» у с. Бережани Пустомитівського району Львівської області, шляхом заборони у будь-який спосіб використовувати ці земельну ділянку та садовий будинок, у тому числі і для проживання (а. с. 9, 103-106).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.
Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу.
Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня
2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У справі, що переглядається, установлено, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2018 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року та призначено її до розгляду на 27 вересня 2018 року.
Як вбачається із журналу судового засідання від 27 вересня 2018 року апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідачів або їх представників (а. с. 108-109).
Матеріали справи не містять доказів про повідомлення ОСОБА_4 про судове засідання, призначене на 27 вересня 2018 року.
Так, надіслана судом апеляційної інстанції кореспонденція засобами поштового зв`язку, адресована ОСОБА_4 , повернулася до суду з відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання», тобто фіксація отримання відповідачем кореспонденції відсутня (а. с. 96).
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначене не є належним повідомленням про дату судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 74-76, 305 ЦПК України 2004 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право відповідача знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).
Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_4 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки причинам неявки заявника у судове засідання, не врахував, що судом першої інстанції справа була розглянута також за відсутності відповідача, внаслідок чого порушено його право на участь у судовому розгляді, не забезпечив можливості надати суду докази та навести міркування й заперечення з приводу позовної заяви та апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Оскільки ОСОБА_4 обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив його про розгляд справи та ця обставина підтверджується матеріалами справи, то постанова Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, незалежно від доводів касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович