Постанова
Іменем України
04 березня 2020 року
м. Київ
справа № 450/370/13
провадження №61-18141св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: Пісківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Пустомитівського нотаріального округу Мойсєєва О. В.,
третя особа - Пісківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року у складі судді Даниліва Є. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання часток у майні подружжя та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Позов обґрунтовано тим, що його батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,5998 га у с. Піски Пустомитівського району Львівської області, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства. Зазначене майно зареєстровано за ОСОБА_6 . Крім цього, ОСОБА_7 належала на праві власності особисто земельна ділянка площею 1,7832 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя він склав заповіт на користь ОСОБА_3 (внука), проте останній спадщину не прийняв у встановленому законом порядку. На час смерті ОСОБА_6 зі спадкодавцем проживала його дружина ОСОБА_7 та він (позивач). Вони і прийняли спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 . Після її смерті він (позивач) прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інші спадкоємці зі спадкодавцями не проживали, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталися.
Уточнивши позовні вимоги,ОСОБА_1 просив визначити частки у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (по Ѕ частки за кожним) на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,5998 га, за цією ж адресою, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства; визнати за ним ( ОСОБА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/4 частки вказаної земельної ділянки загальною площею 0,5998 га; визнати за ним ( ОСОБА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_7 , а саме: 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 3/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,5998 га в с. Піски Пустомитівського району Львівської області, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства; визнати за ним ( ОСОБА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_7 , а саме: земельну ділянку площею 1,7832 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
У липні 2013 року ОСОБА_2 (син спадкодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) і ОСОБА_3 (внук спадкодавця ОСОБА_6 ) звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу Моісєєвої О. Я., третя особа - Пісківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про прийняття спадщини та зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого набули вказане вище майно. За життя ОСОБА_6 заповів усе своє майно ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, хоча був зареєстрований у будинку лише в серпні 2004 року. Після смерті ОСОБА_7 , яка заповіту не складала, спадщину прийняв ОСОБА_2 , оскільки проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили визнати житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,5998 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; визнати ОСОБА_3 таким, що прийняв спадщину за померлим ОСОБА_6 за заповітом у розмірі 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,5998 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; визнати ОСОБА_2 таким, що прийняв спадщину за померлою ОСОБА_7 за законом у розмірі 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,5998 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; зобов`язати приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Мойсєєву О. Я. оформити свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,5998 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; оформити за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,5998 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; зобов`язати приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Мойсєєву О. Я. оформити свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,5998 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області; оформити за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,5998 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
Протокольною ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу Моісєєвої О. Я., третя особа - Пісківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про прийняття спадщини та зобов`язання вчинити дії прийнято до провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Визначено частки у спільній сумісній власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 згідно зі свідоцтвом про право власності на будинок від 06 грудня 1996 року, виданим виконкомом Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на підставі рішення від 10 серпня 1996 року № 30, зареєстрованого Львівським міським бюро технічної інвентаризації 06 листопада 1996 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 120 за ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) по 1/2 ідеальної частки кожному.
Визначено частки у спільній сумісній власності подружжя на земельну ділянку загальною площею 0,5998 га в с. Піски Пустомитівського району Львівської області, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ № 037015, виданим на підставі рішення Виконавчого комітету Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 14 листопада 1996 року № 51 та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 17 квітня 1997 року за № 45, за ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) по 1/2 ідеальної частки кожному.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,5998 га в с. Піски Пустомитівського району Львівської області, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 3/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,5998 га у с. Піски Пустомитівського району Львівської області, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: земельну ділянку площею 1,7832 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_7 згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії IІІ-ЛВ № 031880, виданим на підставі розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації від 18 липня 2002 року № 299 та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16 травня 2003 року за № 116. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за час спільного поживання у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,5998 га в указаному селі, тому це майно є спільною сумісною власністю подружжя, відповідно кожен з подружжя мав право на 1/2 частини цього майна. На час смерті ОСОБА_6 з ним проживали ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , тому прийняли спадщину, до якої увійшла 1/2 частини будинку та земельної ділянки площею 0,5998 га, тобто кожен успадкував по 1/4 частини цього майна. Інші спадкоємці не проживали зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час його смерті, до нотаріуса у визначений законом строк із заявою про прийняття спадщини не зверталися, тому спадщину не прийняли. Крім того, на час смерті ОСОБА_7 в будинку продовжував проживати ОСОБА_1 , тому прийняв спадщину після її смерті, до якої увійшли 3/4 частини будинку, земельної ділянки площею 0,5998 га та земельна ділянка площею 1,7832 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності. ОСОБА_2 (спадкоємець за законом) та ОСОБА_3 (спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_6 та спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_7 ) не проживали зі спадкодавцями на час їхньої смерті, до нотаріуса у визначений законом строк не зверталися, тому спадщину не прийняли.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що за заявою позивача та відповідача 10 грудня 2012 року заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , свідоцтво про право на спадщину не видані. Нотаріус не відмовив в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Тому звернення до суду з позовом є передчасним.
Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_8 , задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів Верховного Суду не погодилась з висновками апеляційного суду, що звернення до суду з позовом є передчасним, оскільки існує спір щодо спадкового майна між трьома спадкодавцями й одному з них ( ОСОБА_3 ) нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визначення часток у спільній власності на майно між спадкодавцями - подружжям ОСОБА_9 , апеляційний суд не зазначив мотивів такої відмови та не спростував висновків місцевого суду про те, що оскільки спадкодавець ОСОБА_7 померла у 2008 році, але за життя не отримала свідоцтва про спадщину на майно після свого померлого чоловіка ОСОБА_6 та не оформила право на свою частку як подружжя в цьому майні, то без виділення її частки, оформити спадщину спадкоємців за законом і за заповітом після обох з подружжя, без визначення часток кожного з них, немає можливості.
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року в частині задоволення повністю позову ОСОБА_1 ; визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_7 , а саме: 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 3/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,5998 га у с. Піски Пустомитівського району Львівської області, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства; визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_7 , а саме: земельну ділянку площею 1,7832 га на території Пісківської сільської ради, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_7 згідно з державним актом на право приватної власності на землю Серії IІІ-ЛВ № 031880, виданим на підставі розпорядження № 299 Пустомитівської райдержадміністрації від 18 липня 2002 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16 травня 2003 року за № 116, відмови повністю у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання його таким, що прийняв спадщину за померлою ОСОБА_7 за законом, скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_7 , а саме: 3/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 3/8 частки земельної ділянки загальною площею 0,5998 га у с. Піски Пустомитівського району Львівської області, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і ведення особистого підсобного господарства.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_7 , а саме: 3/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 3/8 частки земельної ділянки загальною площею 0,5998 га у с. Піски Пустомитівського району Львівської області, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і ведення особистого підсобного господарства.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, залишене після смерті ОСОБА_7 , а саме: 1/2 частини земельної ділянки площею 1,7832 га на території Пісківської сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_7 згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії IІІ-ЛВ № 031880, виданим на підставі розпорядження №299 Пустомитівської райдержадміністрації від 18 липня 2002 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16 травня 2003 року за № 116.
У решті рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, задоволено позов ОСОБА_2 та встановлено факт його постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_7 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 238-243).
Тобто, встановлено, що після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли її сини: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
На час смерті ОСОБА_7 належало по 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування цього будинку, господарських будівель і ведення особистого підсобного господарства, загальною площею 0,5998 га. У зв`язку з тим, що спадщину прийняли ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , за кожним з них належить визнати право власності в порядку спадкування на 3/8 частки зазначеного житлового будинку і земельної ділянки. Також до спадкового майна, що належало ОСОБА_7 , входить земельна ділянка площею 1,7832 га на території Пісківської сільської ради, передана їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_2 не заявив позовних вимог щодо зазначеної земельної ділянки. За спадкоємцем ОСОБА_1 належить визнати право власності в порядку спадкування на 1/2 частки цієї земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року зазначену справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що ОСОБА_1 не проживав із спадкодавцями на час відкриття спадщини, тому спадщини не прийняв. Згідно з довідкою Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 05 серпня 2011 року № 212 ОСОБА_3 на момент смерті ОСОБА_6 проживав у АДРЕСА_1 без реєстрації.
У заповіті від 25 грудня 2003 року, складеному ОСОБА_6 визначено спадкоємцем ОСОБА_3 . Тобто, згідно з вимогами частини третьої статті 1268 ЦК України ОСОБА_3 прийняв спадщину за заповітом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Кунець В. М. та Кунець О. І. - батьки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - з 16 жовтня 1950 року перебували в зареєстрованому шлюбі. За час цього шлюбу вони набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Будинок двокімнатний, має загальну площу 45,8 кв. м, житлову - 26,9 кв. м.
На підставі рішення від 10 серпня 1996 року № 30 Виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Кунцю В. М. видано свідоцтво про право власності на будинок від 06 листопада 1996 року, яке зареєстровано Львівським міським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1 за № 120.
Надана для будівництва та обслуговування вказаного будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства земельна ділянка площею 0,5998 га у с. Піски Пустомитівського району Львівської області приватизована ОСОБА_6 , що стверджується державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЛВ № 037015, виданим на підставі рішення № 51 виконавчого комітету Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 14 листопада 1996 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 17 квітня 1997 року за № 45.
ОСОБА_7 належала на праві власності земельна ділянка площею 1,7832 га на території Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації від 18 липня 2002 року № 299, що стверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 031880 від 16 квітня 2003 року (т.1, а.с. 133).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т.1, а.с.7).
За життя (25 грудня 2003 року) він склав заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на час смерті і на що він за законом матиме право, заповів своєму внукові ОСОБА_3
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 (т.1, а.с. 116).
Відповідно до довідки Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 10 грудня 2012 року № 288 ОСОБА_7 до дня смерті була зареєстрована та проживала в будинку АДРЕСА_1 та фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 , але у визначеному законом порядку спадкові права не оформила. У цьому ж будинку був і залишається зареєстрований її син ОСОБА_1 .
Відповідно до паспорта ОСОБА_1 він з 06 лютого 1998 року зареєстрований у спірному будинку.
Згідно з довідкою Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 31 січня 2013 року ОСОБА_3 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 з 17 серпня 2004 року по цей час. На час смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 проживав у будинку АДРЕСА_1 без реєстрації.
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_3 він був зареєстрований у с.Семенівка Пустомитівського району Львівської області, 17 серпня 2004 року він знятий з реєстрації та цього ж дня зареєстрований у будинку АДРЕСА_4 і цього ж дня без зняття із реєстрації зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , 10 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що також стверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі.
28 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , у якій вказував, що спадщину прийняв, оскільки був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем та проживав з ним на час його смерті.
19 березня 2013 року приватний нотаріус Моісєєва О. Я. надала відповідь на заяву ОСОБА_3 , що у зв`язку із наявністю спору між спадкоємцями щодо спадкового майна, такий може бути вирішений на підставі рішення суду або вирішення цього питання між спадкоємцями.
Згідно з довідкою Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 15 квітня 2013 року № 74 ОСОБА_3 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 з 17 серпня 2004 року по час видачі довідки, з травня 2004 року до 17 серпня 2004 року він проживав за вказаною адресою без реєстрації. На момент смерті баби ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав у будинку АДРЕСА_1 ( т.1 , а.с. 56).
Відповідно до довідки зазначеної сільської ради від 15 квітня 2013 року № 75 ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною ОСОБА_10 проживає у будинку АДРЕСА_1 з травня 2004 року по час видачі довідки без реєстрації (т.1, а.с. 57, 257)
Згідно з довідкою Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 15 квітня 2013 року ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною ОСОБА_10 опікувався ОСОБА_7 до дня її смерті (т.1, а.с. 258).
За змістом довідки Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 07 червня 2013 року ОСОБА_1 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , але не проживає за цією адресою з 1986 року по час видачі вказаної довідки (т. 1, а.с. 259).
Відповідно до акта від цього ж числа, складеного секретарем та членом Виконавчого комітету Пустомитівського району Львівської області, депутатом Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_1 , який зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , не проживає за даною адресою після одруження у 1986 році, що підтверджують четверо мешканців цього села (т.1, а.с.260).
Згідно з довідкою Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 21 січня 2013 року № 28 ОСОБА_3 після смерті діда ОСОБА_6 проживав у будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с.98).
З копії сторінок № 93 і 94 погосподарської книги № 3 за 2005- 2011 роки за особовим рахунком № 238, наданих сільською радою, де не зазначено адреси домогосподарства, зазначена реєстрація ОСОБА_6 , який помер, ОСОБА_7 та реєстрація ОСОБА_3 з 17 серпня 2004 року (т. 1, а.с. 151 -152).
Відповідно до рахунків оплати за газопостачання, що у вересні-грудні 2004 року, 2005-2009 роках виписані на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6 , яка не відповідає адресі знаходження спадкового будинку (т. 1, а.с. 264-271). Договір про надання послуг із газопостачання у с. Піски з ОСОБА_3 укладений 14 вересня 2004 року - після його реєстрації у спірному будинку та після смерті ОСОБА_6 (т.1, а.с. 272-273).
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 липня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про спадкування за заповітом задоволено. Визнано за ОСОБА_3 як спадкоємцем за заповітом після смерті діда ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_6 на праві особистої власності; земельну ділянку площею 0,5998 га, яка належала померлому ОСОБА_6 на праві приватної власності. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання недійсним заповіту та усунення від спадщини відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2012 року скасовано рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 липня 2012 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 . Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 про визнання права власності за заповітом після смерті діда ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,5998 га. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення факту постійного його проживання із спадкоємцем ОСОБА_6 на час його смерті.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, задоволено позов ОСОБА_2 і встановлено факт його постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_7 на момент її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ( т. 2 , а.с. 238-243).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1222 цього Кодексу).Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину. Їх заяви прийняті нотаріусом. У спадкових справах відсутня відмова нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину.
Предметом заяв про видачу свідоцтв обох заявників є одне і теж спадкове майно спадкодавців - подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які є батьками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дідом і бабою ОСОБА_3 .
У відповіді приватного нотаріуса Моісєєвої О. Я. на заяву ОСОБА_3 про видачу свідоцтва про право на спадщину міститься пояснення нотаріуса про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку із тим, що на заявлене спадкове майно є зареєстрована заява іншого спадкоємця за законом, видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом може бути проведена на підставі документів, необхідних для оформлення спадщини, та досягнення згоди між спадкоємцями в добровільному порядку. У разі недосягнення згоди, вирішення цього питання про спадкування може бути здійсненне на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 22 КпШСУ, статті 16 Закону України «Про власність», які були чинними на час набуття спадкового майна подружжям ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , таке є їхньою спільною сумісною власністю. Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули право спільної сумісної власності на зазначене вище майно. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно з частиною першою статті 28 КпШС України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули у власність по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та по 1/2 частки земельної ділянки площею 0,5998 га, на території с. Піски Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, переданої для будівництва та обслуговування цього будинку, відповідно до часток у будинку.
Оскільки спадкодавець ОСОБА_7 померла у 2008 році, але за життя не отримала свідоцтва про спадщину на майно після смерті її чоловіка - ОСОБА_6 та не оформила право на свою частку як подружжя в цьому майні; без визначення часток спадкодавців у спадковому майні оформити спадщину за спадкоємцями обох з подружжя немає можливості, крім як в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 увійшло майно, яке складалося із 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,5998 га, на території с. Піски Пустомитівського району Львівської області.
25 грудня 2003 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті розпорядився належним майном та склав заповіт (т. 1, а. с. 92), посвідчений секретарем Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, зареєстрований у реєстрі за № 12. Згідно з цим заповітом ОСОБА_6 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на час смерті і на що він за законом матиме право, заповів своєму внукові - ОСОБА_3
ОСОБА_3 04 лютого 2013 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т.1, а. с. 99). Зазначене звернення здійснено з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 1268 цього Кодексу спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такими, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з довідкою № 28, виданою Виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 31 січня 2013 року (т. 1, а. с. 98) ОСОБА_3 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 з 17 серпня 2004 року. Твердження ОСОБА_3 про те, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) він проживав разом із спадкодавцем без реєстрації, суд першої інстанції не взяв до уваги, виходячи з того, що зміст довідки № 28, у якій це зазначено, суперечить довідці № 288, виданій Виконавчим комітетом Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 10 грудня 2012 року (т. 1, а. с. 122), про те, що згідно з погосподарськими книгами, які зберігаються в Пісківській сільській раді, ОСОБА_7 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) була зареєстрована і проживала у будинку АДРЕСА_1 і фактично спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) прийняла, але юридично не оформила; у спірному будинку був і залишається зареєстрованимїї син ОСОБА_1 .
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 172-177).
Судом встановлено, що згідно з паспортом громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_4 , виданим Пустомитівським РВ УМВСУ у Львівській області 11 листопада 2000 року, оглянутим у судовому засіданні (т. 1, а.с. 100) ОСОБА_3 17 серпня 2004 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , також цього ж дня він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до вимог частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується висновками судів про відсутність підстав того, що ОСОБА_3 згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_6 та правильно відмовив у задоволенні його вимог.
На підставі того, що спадкоємець за заповітом не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 , спадкування після його смерті здійснюється за законом почергово, відповідно до вимог статті 1258 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є його діти та дружина: ОСОБА_7 - дружина спадкодавця; сини спадкодавця: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_2 .
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , як спадкоємці першої черги спадкування після смерті ОСОБА_6 , прийняли спадщину після його смерті та, з урахуванням вимог частини першої статті 1267 ЦК України, набули право власності на 1/4 частину кожен спадкового майна: житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,5998 га у цьому селі. Окрім того, ОСОБА_7 належало по 1/2 частки цього майна як спільного майна подружжя.
Після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на належне їй на час смерті майно: земельну ділянку площею 1,7832 га, розташовану на території Пісківської сільської ради, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 3/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 3/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,5998 га у цьому селі. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є її діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_2 . Ніхто зі спадкоємців ОСОБА_7 не надав доказів прийняття спадщини за заповітом. Отже, спадкування після її смерті здійснюється за законом відповідно до вимог статті 1258 ЦК України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_1 на час смерті матері ОСОБА_7 проживав з нею і був зареєстрований за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд апеляційної інстанції, з врахуванням вказівок Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, дійшов правильного висновку про те, що оскільки спадщину прийняли ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , то за кожним з них належить визнати право власності в порядку спадкування на 3/8 частки зазначеного житлового будинку і земельної ділянки. Також до спадкового майна, що належало ОСОБА_7 , входить земельна ділянка площею 1,7832 га на території Пісківської сільської ради, передана їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки ОСОБА_2 не заявляв позовних вимог щодо зазначеної земельної ділянки, тому, за спадкоємцем ОСОБА_1 належить визнати право власності в порядку спадкування на 1/2 частки цієї земельної ділянки.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт його постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_7 на момент її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (т .2 , а.с.238-243).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2014 року в нескасованій частині та постанову Львівського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк