№ 450/4271/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 450/4271/19

провадження № 61-20747св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Альфа Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ;

треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович, Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів);

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів:

Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З. В., Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Пустомитівський районний ВДВС), про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 27 вересня 2007 року між

АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір

№ 600/07-207, згідно з умовами якого остання отримала кредитні кошти цільового характеру використання у розмірі 990 тис. грн зі сплатою 13,5 % річних та комісій, визначених умовами цього договору. Цього самого дня між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір,

за умовами якого позичальник на забезпечення виконання зобов`язань

за кредитним договором передала в іпотеку банку належне їй на праві власності майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,1575 га, розташовану

у Скнилівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623686200:01:001:0157; житловий будинок, АДРЕСА_1 .

15 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» набуло майнові права та обов`язки

АТ «Укрсоцбанк» у зв`язку із реорганізацією остатнього шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувалися зобов`язання за кредитним договором у зв`язку із чим утворилася кредитна заборгованість, банком було розпочато процедуру звернення стягнення

на іпотечне майно. Згідно з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 липня 2019 року іпотекодержателем вищевказаної земельної ділянки та житлового будинку є АТ «Укрсоцбанк».

АТ «Альфа-Банк», як правонаступнику АТ «Укрсоцбанк», стало відомо

про те, що реалізувати заставне майно неможливо, оскільки

постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. від 08 липня 2019 року, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області (далі - ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області) Нагребецького А. А. від 19 липня 2013 року та постановою про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Федерляна Ю. М. від 02 червня 2011 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 та заборону на його відчуження.

Арешт майна боржника та заборона його відчуження є перешкодою для забезпечення порушених майнових прав банку.

З огляду на викладене, АТ «Альфа-Банк» просило суд звільнити

з-під арешту нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: земельну

ділянку, площею 0,1575 га, розташовану у Скнилівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623686200:01:001:0157; житловий будинок,

АДРЕСА_1 , накладеного постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. від 08 липня 2019 року, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Нагребецького А. А. від 19 липня 2013 року та постановою

про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Федерляна Ю. М. від 02 червня 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області

від 28 травня 2021 року у складі судді Кукси Д. А. позов АТ «Альфа Банк» задоволено. Звільнено з-під арешту нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,1575 га, розташовану у Скнилівській сільській

раді Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623686200:01:001:0157; житловий будинок

АДРЕСА_1 , який накладено постановою, серія та номер: 59490429, виданою 08 липня

2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З. В., постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №38958376, виданою

19 липня 2013 року державним виконавцем ВДВС Пустомитівського

РУЮ Львівської області Нагребецьким А. А. та постановою про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 26869296, виданою 02 червня 2011 року державним виконавцемВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Федерляном Ю. М. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов АТ «Альфа-Банк» та звільняючи з-під арешту нерухоме майно ОСОБА_1 , яке є предметом іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що особа, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном (іпотекодержатель), має право вимагати усунення відповідних перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про звільнення майна з-під арешту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 травня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову АТ «Альфа Банк» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні

позову АТ «Альфа-Банк», апеляційний суд виходив із того, що майно, яке банк просить звільнити з-під арешту, знаходиться під декількома обтяженнями, зокрема, у межах виконавчого провадження № 38958376 арешт майна (постанова про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської

області Федерляна Ю. М. від 02 червня 2011 року; постанова про

арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області

Нагребецького А. А. від 19 липня 2013 року) накладався для забезпечення інтересів стягувача - ОСОБА_2 , якого до участі у справі в якості співвідповідача залучено не було, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду справи по суті та ухвалення рішення за такого суб`єктного складу учасників справи, оскільки до участі у справі не залучено усіх належних відповідачів.

Щодо позовної вимоги про звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. від 08 липня 2019 року, то така не може бути задоволена, оскільки арешт накладено на майно приватним виконавцем

на виконання виконавчого напису нотаріуса від 13 травня 2019 року

№ 817 за заявою АТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - майно ОСОБА_1 за невиконання кредитного

договору від 27 вересня 2007 року, забезпеченого іпотечним договором

від 27 вересня 2007 року, укладених між АТ «Укрсоцбанк» та

ОСОБА_1 . Вказаний виконавчий напис нотаріуса не визнаний таким, що не підлягає виконанню. Правонаступником АТ «Укрсоцбанк»

є АТ «Альфа-Банк», у тому числіщодо прав та обов`язків за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами. Отже, АТ «Альфа-Банк», як правонаступник АТ «Укрсоцбанк», може розпорядитися щодо виконання

чи невиконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, звернення до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту, накладеного на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним, оскільки арешт майна може бути скасований у позасудовому порядку за заявою стягувача, яким є АТ «Альфа-Банк» та в інтересах якого арешт був накладений, що свідчить про відсутність спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Альфа Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року клопотання АТ «Альфа Банк» про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено АТ «Альфа Банк» строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Пустомитівського районного суду Львівської області.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2022 року справу за позовом

АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький З. В., Пустомитівський районний ВДВС, про звільнення майна з-під арешту призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2022 року касаційне провадження у вищевказаній справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/8324/19 за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Альфа-банк», державного реєстратора виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О. про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року касаційне провадження у справі поновлено у зв`язку із тим, що обставини, за яких касаційне провадженні у справі було зупинено, відпали.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив усіх обставин справи,

не врахував, що спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4

у справі № 2-1316/1143/11 про стягнення заборгованості за договором позики є вирішеним, позов ОСОБА_2 задоволено, а заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня

2012 року у цій справі набрало законної сили. Водночас відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення

про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Таким чином, забезпечення позову, накладене в рамках виконавчого провадження № 38958376 (постанова про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Федерляна Ю. М. від 02 червня 2011 року; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Нагребецького А. А. від 19 липня 2013 року), є недійсним у силу закону,

а отже, не порушує права третіх осіб.

апеляційним судом судового рішення у справі, яка переглядається, вже було рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня

2021 року у справі № 450/3270/20, яким виконавчий напис нотаріуса

від 13 травня 2019 року № 817 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно ОСОБА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню. Отже, накладений в межах виконавчого провадження

з виконання виконавчого напису нотаріуса арешт не може бути чинним

та підлягає скасуванню, на що також наголошував суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що існування арешту, накладеного на іпотечне майно, унеможливлює реалізацію банком свого права іпотекодержателя звернути на нього стягнення шляхом подальшого відчуження з метою отримання коштів для задоволення свої вимог, що гарантовано законодавством. Обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження були накладені на іпотечне майно вже після підписання позичальником іпотечного договору та реєстрації іпотеки, а тому в силу положень ЦК України та Закону України «Про іпотеку» банк має переважне (пріоритетне) право на задоволення своїх вимог за рахунок спірного нерухомого майна.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк», в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Позивачем не було залучено до участі

у справі ОСОБА_2 , в інтересах якого арешт на її нерухоме майно було накладено, а тому рішення суду безпосередньо впливає на його права

та обов`язки. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки оскаржуються постанови про арешт майна боржника за 2011 та 2013 роки, а тому є всі правові підстави застосувати строки позовної давності до позовних вимог АТ «Альфа-Банк».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 вересня 2007 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 600/07-207, згідно з умов якого остання отримала кредитні кошти цільового характеру використання у розмірі 990 тис. грн зі сплатою 13,5 % річних та комісій, визначених умовами цього договору. Цього самого дня між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого позичальниця на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передала в іпотеку банку належне їй на праві власності майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,1575 га, розташовану у Скнилівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623686200:01:001:0157; житловий будинок, АДРЕСА_1 .

15 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» набуло майнові права та обов`язки

АТ «Укрсоцбанк» у зв`язку із реорганізацією остатнього шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

на іпотечне майно.

Згідно з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

від 30 липня 2019 року іпотекодержателем вищевказаної земельної ділянки та житлового будинку є АТ «Укрсоцбанк».

АТ «Альфа-Банк», як правонаступник АТ «Укрсоцбанк», не може реалізувати заставне майно, оскільки постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. від 08 липня 2019 року, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Нагребецького А. А. від 19 липня 2013 року та постановою про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Федерляна Ю. М. від 02 червня 2011 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 та заборону на його відчуження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Щодо вимог банку про звільнення нерухомого майна з-під арешту в межах виконавчого провадження № 38958376

Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 3 Закону України

«Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених

іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих

у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

В інших випадках звернути стягнення на заставлене майно не можна.

У справі, яка переглядається, іпотека виникла до винесення постанови державного виконавця про накладення арешту та заборони на предмет іпотеки (постанова про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Федерляна Ю. М. від 02 червня 2011 року; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Нагребецького А. А. від 19 липня 2013 року) та відсутні докази того, що вартість предмета іпотеки перевищує розмір заборгованості боржника (у даному випадку ОСОБА_1 перед банком).

Тобто у разі існування застави, підвидом якої є іпотека, звернути стягнення на предмет іпотеки можна лише на задоволення вимог стягувача, яким є іпотекодержатель.

Отже, висновки апеляційного суду про відмову у задоволені вимог банку про звільнення з-під арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 38958376 (постанова про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Федерляна Ю. М. від 02 червня 2011 року; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Нагребецького А. А. від 19 липня 2013 року) для забезпечення інтересів стягувача - ОСОБА_2 , якого до участі у справі в якості співвідповідача залучено не було, є помилковими, оскільки вищевказане обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження були накладені на іпотечне майно вже після підписання позичальником іпотечного договору та реєстрації іпотеки. А тому в силу положень ЦК України та Закону України «Про іпотеку» банк має переважне (пріоритетне) право на задоволення своїх вимог за рахунок спірного нерухомого майна.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що спір між

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 у справі

№ 2-1316/1143/11 про стягнення заборгованості за договором позики є вирішеним, позов ОСОБА_2 задоволено, а заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня

2012 року у цій справі про стягнення у солідарному порядку з боржників заборгованості за договором позики набрало законної сили. Водночас відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Таким чином, забезпечення позову, накладене в рамках виконавчого провадження № 38958376 (постанова про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Федерляна Ю. М. від 02 червня 2011 року; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Нагребецького А. А. від 19 липня 2013 року), є недійсним в силу вимог закону. Отже, не порушує права третіх осіб.

Щодо вимоги про звільнення майна з-під арешту, накладеного

постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області

Маковецького З. В. від 08 липня 2019 року

Питання вчинення реєстраційних дій урегульовано у Законі України

«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1127.

У частині першій статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено визначений перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії

з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав

та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (частина друга статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить і винятки із перелічених у статті 24 підстав.

Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: 1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав; 3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону; 4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно; 5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням

є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава; 6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена (частина п`ята статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частин четвертої та сьомої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація заставленого майна здійснюється

в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення, закріплений

у статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», у частині першій якої вказано, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого

з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

З наведеного можна зробити висновок, що виняток, який міститься у пункті 3 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» стосується саме випадків державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набувається

у результаті його примусової реалізації на торгах чи аукціонах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»,

Разом з тим, слід зазначити, що 03 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування». Згідно з пунктом 10 розділу І цього Закону частину четверту статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»доповнено пунктом 7 про те, що відмова у державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується

у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови

у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

У пунктах 1, 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» опублікований 03 листопада 2018 року, набрав чинності 04 листопада 2018 року та введений в дію 04 лютого

2019 року, тому його приписи не застосовуються до спірних правовідносин.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що законодавство України, складаючись з окремих законодавчих актів, становить єдину цілісну систему. Тому законодавчий акт та його окремі положення мають застосовуватись не окремо, а в сукупності як з іншими положеннями того самогозаконодавчого акта, так і з положеннями інших законодавчих актів. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт 6 статті 3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 (провадження № 11-1206апп19, пункт 80).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов`язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Хоча державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).

Тому Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» забезпечує достовірність та несуперечливість відомостей Державного реєстру прав. Механізм реалізації цього фундаментального підходу закріплений, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Отже, інші положення цього Закону повинні застосовуватись у сукупності з нормою цього пункту.

Наприклад, якщо зареєстроване право іпотеки на нерухоме майно, але власник майна вважає іпотеку нечинною і звернувся до суду з позовом про визнання права іпотеки відсутнім з метою подальшої державної реєстрації припинення права іпотеки (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.14), а суд наклав арешт на таке майно на забезпечення цього позову, то такий арешт накладений на користь власника майна. За таких умов звернення стягнення на це майно (у тому числі державна реєстрація права власності за іпотекодержателем) суперечило б зареєстрованому обтяженню - арешту майна на користь власника майна, а тому така реєстрація згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не допускається.

Наявна зареєстрована заборона відчуження майна, здійснена на користь самого іпотекодержателя, не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем, адже в такому випадку державна реєстрація права власності за іпотекодержателем не свідчить про суперечність уже зареєстрованому обтяженню. Подібні висновки містяться у пункті 5.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня

2018 року у справі № 916/5073/15, провадження № 12-33зг18)

При ухваленні рішення, яке є підставою для державної реєстрації, суд вирішує питання щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Це положення кореспондує положенням ЦПК України і ГПК України, відповідно до яких під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин (пункт 3 частини першої статті 264 ЦПК України), яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин (пункт 4 частини першої статті 264 ЦПК України, пункт 3 частини першої статті 237 ГПК України). У мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, зміст спірних правовідносин (пункт 1 частини четвертої статті 265 ЦПК України), чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду (пункт 4 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пункт 6 частини четвертої статті 238 ГПК України).

Відповідно при вирішенні такого спору судам насамперед необхідно з`ясувати питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться та чи порушені ці права.

Зазначені правові висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі 199/8324/19, провадження № 14-212цс12, до розгляду якої касаційне провадження у цій справі зупинялося.

З огляду викладене, правильними є висновки апеляційного суду

про те, що вимога про звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. від 08 липня 2019 року, не може бути задоволена, так як арешт накладено на іпотечне майно за заявою самого іпотекодержателя, а обтяження майна боржника, накладеного за ініціативою самого стягувача, не є перешкодою для забезпечення порушених майнових прав банку.

Отже, звернення до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту, накладеного на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним, оскільки арешт майна може бути скасований у позасудовому порядку за заявою стягувача, яким є АТ «Альфа-Банк» та в інтересах якого арешт був накладений.

Таким чином, заявлена банком вимога про звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. від 08 липня 2019 року, не впливає на права банку щодо права на предмет іпотеки.

Доводи касаційної скарги про те, що накладений в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса арешт не може бути чинним та підлягає скасуванню, оскільки рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2021 року у справі

№ 450/3270/20 виконавчий напис нотаріуса від 13 травня 2019 року

№ 817 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно ОСОБА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню, вищевказані висновки не спростовують та на їх правильність не впливають. Крім того, вказане судове рішення ухвалено після судового рішення (28 травня 2021 рік), яке було предметом апеляційного перегляду, а тому районний суд його і не міг застосувати, а апеляційний суд перевіряє рішення суду на момент його ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволені вимог банку про звільнення з-під арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 38958376 (постанова про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Федерляна Ю. М. від 02 червня 2011 року; постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області

Нагребецького А. А. від 19 липня 2013 року) скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці вимоги. У решті оскаржуване судове рішення апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 рокув частині відмови у задоволені вимог банку про звільнення з-під арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № 38958376 скасувати.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,1575 га, розташовану у Скнилівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623686200:01:001:0157; житловий будинок АДРЕСА_1 , який накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №38958376, виданою 19 липня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Нагребецьким А. А. та постановою про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 26869296, виданою 02 червня 2011 року державним виконавцемвідділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Федерляном Ю. М.

У решті Постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк