Постанова

Іменем України

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 450/566/14-ц

провадження № 61-5795св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Оброшинська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,

третя особа - приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Вегера Наталія Богданівна,

особа, яка звернулась з апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я. у справі за позовом ОСОБА_3 до Оброшинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа - приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Вегера Наталія Богданівна, про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася з позовом в якому визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 .

Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 .

23 лютого 2012 року вона звернулася до приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Вегери Н. Б. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.

Оскільки правовстановлюючі документи на будинок відсутні, просила визнати право власності на зазначене майно в судовому порядку. Крім того, зазначила, що є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька, так як мати спадкодавця - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дружина спадкодавця - ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син спадкодавця та її брат - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До дня смерті вона доглядала батька, займалася його похованням, після його смерті продовжувала користуватися спадковим майном, тому згідно частини третьої статті 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Пустомитівський районний суд Львівської області рішенням від 17 квітня 2014 року під головуванням судді Даниліва Є. О. позов задовольнив, визнав за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з такого: спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набув право власності на спадкове майно, проте такого права не зареєстрував у встановленому законом порядку; спадкодавець за час свого життя не розпорядився спадковим майном на випадок своєї смерті; позивач являється єдиними спадкоємцем після смерті спадкодавця, який претендує на спадкове майно; позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття нею спадщини після смерті спадкодавця; відповідач безумовно визнав позовні вимоги заявлені позивачем та ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб; визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; обставини склалися так, що в іншому крім судового порядку позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину.

Львівський апеляційний суд постановою від 14 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2014 року скасував. Прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час відкриття спадщини після смерті діда - ОСОБА_7 у 2011 році, апелянт - ОСОБА_2 (онука) була малолітньою і за правом представлення прийняла у спадок 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зазначене залишилося поза увагою суду, хоча про смерть брата - ОСОБА_7 - сина спадкодавця - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач зазначала у позовній заяві.

З наведених мотивів, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В червні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Жиравецький Т. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, а у справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки вийшов за межі апеляційної скарги, адже заявник просила скасувати рішення місцевого суду та ухвалити у справі нове, яким відмовити ОСОБА_3 у визнанні права власності на 1/2 частку спірного будинку. Апеляційний суд не врахував, що частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рівними, а тому протиправно відмовив позивачу у визнанні права власності на спірний об`єкт.

Вказує також на ту обставину, що суд апеляційної інстанції не врахував тієї обставини, що 13 квітня 2022 року представник ОСОБА_3 адвокатом Жиравецьким Т. М. було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване тим, що адвокат Жиравецький Т. М. брав участь у наданні допомоги щодо організації проведення мобілізації на території міста Львова. Наведена обставина підтверджується копією перепустки № 151, виданої ОСОБА_8 третім відділом Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Вважає, що в даному випадку апеляційний суд протиправно проігнорував це клопотання та безпідставно розглянув справу за відсутності представника позивача.

Представник заявника вказує також на ту обставину, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не врахував правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16 та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 296/6683/18 та від 20 травня 2020 року у справі № 344/1044/16-ц.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Позиція інших учасників справи

У серпні 2022 року від представника Оброшинської сільської ради Львівського району Львівської області - Загорськ Б. до Верховного Суду надійшла заява, в якій просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

В поданих у вересні 2022 року до Верховного Суду поясненнях ОСОБА_2 вказувала, що не заперечує проти задоволення вимог касаційної скарги. Вважає, що апеляційний суд оскарженою постановою помилково відмовив ОСОБА_3 у задоволенні її позову повністю, адже повинен був визнати за нею право власності на 1/2 частку спірного майна.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 08 серпня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Пустомитівського районного суду Львівської області.

Цивільна справа № 450/566/14-ц надійшла до Верховного Суду 01 вересня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 червня 1989 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13 березня 1996 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24 лютого 2000 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17 червня 2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 25 серпня 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 04 січня 1978 року. Батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

На підставі рішення виконкому Оброшинської сільської ради від 19 квітня 1972 коку ОСОБА_9 отримав свідоцтво на забудову в сільських населених пунктах Української РСР.

23 березня 1987 року ОСОБА_9 отримав технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду: АДРЕСА_2 .

Будинкову книгу для прописки громадян проживаючих в будинку АДРЕСА_1 було видано на голову сім`ї ОСОБА_7 .

З довідки № 1222 виданої 19 жовтня 2011 року виконавчим комітетом Оброшинської сільської ради встановлено, що ОСОБА_7 дійсно до дня смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Заяву відповідача про визнання позову зареєстровано Пустомитівським районним судом Львівської області 15 квітня 2014 року за вх. № 5679/14.

Апеляційний суд встановив, що апелянт ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_7 .

Батько апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_7 (син спадкодавця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до часу відкриття спадщини (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 ).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно положень частини четвертої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 1273 ЦК України фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Колегія суддів зазначає, що апеляційний суд встановивши, що апелянт ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , а її батько ОСОБА_7 (син спадкодавця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - до часу відкриття спадщини, а на час відкриття спадщини після смерті діда ОСОБА_7 у 2011 році, апелянт - ОСОБА_2 (внучка) була малолітньою і за правом представлення прийняла у спадок 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно звертав увагу на ту обставину, що про смерть брата ОСОБА_7 - сина спадкодавця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач зазначала у позовній заяві.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19) де Верховний Суд вказав, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20) зазначено, що визначений позивачем у позові склад сторін у справі (позивач та відповідач) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову за визначеним позивачем складом учасників спору правильний.

Вищенаведеним також спростовуються аргументи касаційної скарги про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Відповідно до частин першої, другої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У справі, що переглядається аналіз матеріалів справи свідчить, що апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2020 року закінчив проведення у справі підготовчих дій та призначив справу до розгляду 18 лютого 2021 року на 11 год. 00 хв.

18 лютого 2021 року Львівським апеляційним судом було складено довідку про те, що технічна фіксація розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 не здійснювалась. Розгляд справи відкладено на 27 травня 2021 року на 11 год. 00 хв.

27 травня 2021 року Львівським апеляційним судом було складено довідку про те, що у зв`язку із перебуванням судді Крайник Н. П. у відпустці розгляд справи перенесено на 07 жовтня 2021 року на 11 год. 30 хв.

07 жовтня 2021 року Львівським апеляційним судом було складено довідку про те, що у зв`язку із перебуванням судді Крайник Н. П. у відпустці розгляд справи перенесено на 23 грудня 2021 року на 11 год. 30 хв.

22 грудня 2021 року на адресу Львівського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Жиравецького Т. М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням його у відпустці.

У судовому засіданні, яке відбулось 23 грудня 2021 року клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Жиравецького Т. М. про відкладення розгляду справи апеляційний суд задовольнив, розгляд справи відклав на 03 березня 2022 року на 10 год. 00 хв.

Секретарем судового засідання Львівського апеляційного суду було складено довідку про те, що справу знято з розгляду без визначення дати та часу наступного судового засідання з метою забезпечення безпеки учасників справи у зв`язку із збройною агресією.

30 березня 2022 року сторонам у справі було розіслано повістки-повідомлення про виклик до суду на 14 квітня 2022 року на 11 год. 15 хв.

13 квітня 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Жиравецький Т. М. подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було мотивоване тим, що адвокат Жиравецький Т. М. бере участь у наданні допомоги щодо організації проведення мобілізації на території міста Львова. До клопотання надав копію перепустки № 151, видану ОСОБА_8 третім відділом Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 14 квітня 2022 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_8 .

Таким чином, враховуючи ту обставину, що позивач - ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про розгляд справи призначений на 14 квітня 2022 року (а. с. 139), від її представника надійшла заява про відкладення розгляду справи у задоволенні якої суд апеляційної інстанції відмовив, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про наявність підстав для продовження розгляду справи.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 260/4504/20 (провадження № К/990/11829/22) де суд вказував, що за загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та ін, має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції при прийняття оскаржуваної постанови не врахував правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16 та правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 296/6683/18 та від 20 травня 2020 року у справі № 344/1044/16-ц колегія суддів відхиляє, оскільки фактичні обставини у наведених представником заявника справах та у справі, яка є предметом касаційного перегляду не однакові.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров