ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2021 року

Київ

справа №450/764/16-а

адміністративне провадження №К/9901/45073/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №450/764/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної Фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови про порушення митних правил, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2016 (суддя Кукса Д.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя Гулид Р.М., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі також Львівська митниця, відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500,00грн.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суди посилались на те, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, оскільки порушення строків доставки транспортного засобу до органу доходів і зборів зумовлене непереборними обставинами, а саме поломкою автомобіля та хворобою позивача.

Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної Львівська митниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі митний орган просить скасувати постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі №450/764/16-а.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №450/764/16-а згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 19.01.2021.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, посилається на те, що дії позивача містять ознаки порушення митних правил визначених частиною третьою статті 470 Митного кодексу України, у зв`язку з чим позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності. Доказів існування визначених статтею 460 Митного кодексу України обставин (аварії, дії обставин непереборної сили) наявність яких звільняє особу від адміністративної відповідальності, позивачем до митного органу в межах строку, встановленого частиною першою статті 95 Митного кодексу України не надано. При цьому, митний орган звертає увагу, що позивач перебував на амбулаторному лікування, вказані обставини не перешкоджали позивачу повідомити Митниць про неможливість вивезення транспортного засобу.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, зазначив, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, наголошує, що несвоєчасне вивезення автомобіля було зумовлене дією непереборних та незалежних від нього обставин, а саме несправністю та перебування на ремонті автомобіля, та його перебуванням на лікуванні, що підтверджується належними доказами, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.03.2016 заступником начальника Львівської митниці винесено постанову №0674/20910/16, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 8500грн.

Відповідно до цієї постанови, 01.03.2016 близько 00год. 20хв. в зону митного конторою пункту пропуску «Рава-Руська-Гребенне», митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці з України до Польщі, в`їхав автомобіль марки «Volkswagen Sharan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , VІN код № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ..

У ході митного контролю вказаного транспортного засобу в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України виявилось, що позивач, 10.02.2016 р., через пункт пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» ввіз вищезгаданий транспортний засіб без письмового декларування та сплати митних платежів, на строк передбачений нормами статті 95 Митного кодексу України.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що не вивіз вищевказаний автомобіль за межі митної території України через своє захворювання та перебування транспортного засобу на ремонті, на підтвердження чого надав довідку, відповідний акт виконаних робіт, рахунок, квитанцію. Про факт технічної несправності ввезеного автомобіля він повідомив орган доходів і зборів - Львівську митницю після свого видужання 29.02.2016, оскільки 27 і 28 були вихідними днями.

Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України (далі - МК України, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За змістом статті 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Частиною другою статті 200 МК України передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.

Згідно частини шостої статті 379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Статтею 95 МК України передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 192 МК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Статтею 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657.

За змістом положень розділу VIII наведеного Порядку №657, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що особа звільняється від відповідальності за статтею 470 Митного кодексу України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

Отже, такі факти як: вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили.

Доводів того, що такий ремонт у період перебування транспортного засобу на СТО був здійснений у зв`язку із обставинами аварії або дії обставин непереборної сили позивачем не наведено.

Отже, як свідчать обставини справи, доставка транспортного засобу до органів доходів і зборів призначення поза межами встановленого статтею 95 МК України строку, була зумовлена поломкою автомобілю, що не є в розумінні наведених норм законодавства аварією чи дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов`язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем. Останній перебував на амбулаторному лікуванні (тобто, мав змогу повідомити митний орган про факт технічної несправності транспортного засобу. Позивачем не вказано підстав та умов, які перешкоджали йому виконати обов`язок, покладений на перевізника статтею 192 МК України.

З огляду на те, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, застосування до позивача санкції у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 470 МК України відповідає вимогам законодавства.

Так, частиною третьою статті 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Приписами статті 531 МК України визначено перелік підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, а саме: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Отже, застосоване до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500грн. є обґрунтованим, а тому відсутні правові підстави для висновку про визнання протиправною та скасування постанови Львівської митниці у справі про порушення митних правил.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.

Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі №450/764/16-а скасувати.

Ухвалити у справі №450/764/16-а нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної Фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови у справі про порушення митних правил відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду