ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 450/899/21

провадження № 61-18448св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуля Р. В. від 04 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання об`єкта незавершеного будівництва (житловий будинок) за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити, - об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та провести поділ спільного майна. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва визнати право за ОСОБА_1 на частки будівельних матеріалів, обладнання і конструктивних елементів незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити; визнати за ОСОБА_1 право власності на частки земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 4623610100:01:010:0191, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 січня 2017року шлюб між сторонами розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти та частково за його особисті кошти, які були подаровані матір`ю, ОСОБА_3 , здійснено будівництво житлового будинку, який на даний час є об`єктом незавершеного будівництва, вказаний будинок не введено в експлуатацію та не зареєстровано. Указаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 4623610100:01:010:0191, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити. Зазначена земельна ділянка під час шлюбу зареєстрована на праві власності за відповідачкою ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта № 242569789 від 01 лютого 2021 року. Ураховуючи вищевикладене, просить здійснити також поділ земельної ділянки 0,1 га, кадастровий номер 4623610100:01:010:0191, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи позивачу в поділі майна в частці права власності на незавершений будівництвом житловий будинок, суд першої інстанції зазначив, що останнім не доведено, що саме кошти, які пересилала його мати ОСОБА_3 в розмірі 8 020 дол. США, вкладені у будівництво спірного незавершеного будівництвом житлового будинку. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності підстав у суду до відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя. Також суд першої інстанції виходив із того, що реальний розподіл незавершеного будівництвом житлового будинку відповідно до частини першої статті 71 СК України є неможливим, тому відсутні підстави у визначенні ідеальних часток.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іськіва І. З. задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину незавершеного будівництва (житлового будинку) за адресою: Львівська область, Львівський район, м. Пустомити, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 4623610100:01:010:0191. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину незавершеного будівництва (житлового будинку) за адресою: Львівська обл., Львівський район, м. Пустомити, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 4623610100:01:010:0191. Вирішено питання про судовий збір.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції помилково не враховано, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий суд помилково відмовив у визначенні ідеальних часток та ухвалив рішення у цій частині про задоволення позову.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 15 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя задоволено. Визнано незавершене будівництво житлового будинку за адресою: Львівська обл., Львівський район, м. Пустомити, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 4623610100:01:010:0191 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що при ухваленні нового судового рішення, судом апеляційної інстанції у резолютивній частині рішення не зазначено чи спірне майно є спільною сумісною власністю сторін по справі, чи у зазначеній частині позовних вимог відмовлено.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 22 грудня 2023 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 511/2303/19, від 23 червня 2020 року в справі № 680/214/16, від 14 вересня 2021 року в справі № 595/5719/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 25 березня 2024 року подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Зазначає, що апеляційний суд з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: в частині визнання спірного незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: Львівська обл., Львівський район, м. Пустомити, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1 га кадастровий номер 4623610100:01:010:0191 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також в частині визнання за кожним з колишнього подружжя права власності на частину вказаного незавершеного будівництва.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу 450/899/21 з Пустомитівського районного суду Львівської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2012 року, який розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 січня 2017 року.

Установлено, що перебуваючи у шлюбі ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4623610100:01:010:0191 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 29 жовтня 2013 року.

На вищезазначеній земельній ділянці з кадастровим номером 4623610100:01:010:0191 знаходиться незавершений будівництвом житловий будинок, ступінь готовності якого 51%.

Відповідно до висновку експерта № 007/22 за результатами проведеної судової будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 11 березня 2022 року, час будівництва об`єкту дослідження - незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити є після 2010 року, а саме 2014-2015 роки; ступінь будівельної готовності 51%, ринкова вартість незавершеного будівництвом житлового будинку 1 029 000,00 грн. У зв`язку із ступенем готовності незавершеного будівництвом житлового будинку 51%, його розподіл є неможливим. Ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 4623610100:01:010:0191 становить 318 000,00 грн.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 2.3 зазначеної Інструкції не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та ін.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, на який посилається й заявниця у касаційній скарзі, про те, що оскільки спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, є підстави для визнання за позивачкою права на частину спірного об`єкта незавершеного будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок будувався у 2014-2015 роках, тобто в період перебування сторін у шлюбі, проте не був введений в експлуатацію.

Доказів отримання сторонами відповідної проектної документації та дозвільних документів на початок будівельних робіт будівництва спірного нерухомого майна, матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, правильним є висновок місцевого суду про те, що, спірний будинок є самочинно збудованим під час перебування сторін у шлюбі нерухомими майном і не може бути об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незакінченого будівництвом будинку за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити, - об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за сторонами права власності по частині на спірне нерухоме майно підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду про відмову в позові в цій частині підлягає залишенню в силі.

Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач, серед іншого, просив суд в разі неможливості поділу вказаного житлового будинку визнати за ним в порядку частини третьої статті 331 ЦК України право власності на частину будівельних матеріалів, що були витрачені на будівництво спірного будинку.

Так, за певних умов суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку. Визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справа № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22), підтримавши раніше висловлені висновки Верховного Суду України у постановах від 18 листопада 2015 року справі № 6-388цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.

Проте, суд першої інстанції доводи позивача належним чином не перевірив, не врахував, що він просить в разі неможливості поділу вказаного житлового будинку визнати за ним в порядку частини третьої статті 331 ЦК України право власності на частину будівельних матеріалів, що були витрачені на будівництво спірного будинку, місцевим судом не вирішено питання щодо вказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

Крім того, судами попередніх інстанцій, не вирішено позовні вимоги стосовно розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 4623610100:01:010:0191, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, про розподіл якої просив у своєму позові ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів про те на якій підставі відповідачка набула право власності на вказану земельну ділянку, що унеможивлює судом касаційної інстанції встановлення правового режиму такої власності та можливість віднесення вказаного майна до спільної сумісної власності подружжя чи особистої власності відповідача.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів, що були витрачені на будівництво спірного будинку та розподіл спірної земельної ділянки підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

Додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення, яке за результатами касаційного перегляду скасовується, а тому Верховний Суд дійшов висновку про скасування і додаткової постанови апеляційного суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22)).

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 15 січня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єкта незавершеного будівництва (житловий будинок) за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити об`єктом спільної сумісної власності сторін та його поділ скасувати, та залишити в силі в цій частині позовних вимог рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2023 року.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів, що були витрачені на будівництво об`єкта незавершеного будівництва (житловий будинок) за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити та поділ між сторонами земельної ділянки з кадастровим номером 4623610100:01:010:0191, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов