Постанова

Іменем України

29 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 453/1494/22

провадження № 61-6663св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Сколівської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Сколівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиної та її вихованні, визначення способів участі батька у вихованні дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Сколівської міської ради, про визначення способів участі батька у вихованні дитини

за касаційною скаргою адвоката Лепетюка Олега Леонідовича як представника ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 не блокувати та надати для зв`язку постійно діючий номер мобільного телефону їхньої спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; слідкувати за станом мобільного телефону дитини; не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні дитини; не змушувати дитину, а самостійно повідомляти його про термін від`їзду за межі, чи зміну постійного або тимчасового місця проживання дитини, шляхом письмового повідомлення або у телефонному режимі, не пізніше ніж за 5 днів перед від`їздом; не змушувати дитину, а самостійно повідомляти його в телефонному режимі про стан здоров`я, розвиток, навчання та проживання дитини, не менше трьох разів на тиждень до досягнення дитиною 14-річного віку (дитина є малолітня, має інвалідність та самостійно і в повному обсязі не може надати вищевказану інформацію стосовно себе); вирішувати спільно з ним питання щодо навчання, хвороби, виховання та інші подібні питання відносно дитини;

визначити такі способи участі його, як батька, у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: три дні на тиждень (п`ятниця, субота, неділя), з урахуванням відвідування шкільного закладу, на території фактичного проживання батька або на його розсуд, з можливою ночівлею; під час літніх шкільних канікул, строком не менше чотирьох тижнів, враховуючи бажання та інтереси дитини, також враховуючи відпустки та вихідні батька; під час весняних, осінніх та зимових шкільних канікул строком не менше половини терміну вказаних канікул, враховуючи бажання та інтереси дитини, а також відпустки та вихідні дні батька; у будь-який окремий будній або святковий день, з урахуванням відвідування шкільного закладу, які визначаються за домовленістю між позивачем та відповідачем, окремо засобами телефонного зв`язку; спілкування з дитиною засобами телефонного зв`язку, з урахуванням відвідування шкільного закладу, у будь-який час; заборонити ОСОБА_2 вивозити дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон без його дозволу.

Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що з 2012 року сторони проживали спільно, ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася донька ОСОБА_3 , яка як дитина з інвалідністю потребує особливого догляду.

На початку червня 2022 року відповідачка повідомила, що більше не хоче з ним спілкуватися, буде проживати окремо, а можливо виїде за кордон разом з їхньою донькою. Його прохання повідомляти про стан здоров`я, фізичний та духовний розвиток і навчання дитини відповідачка проігнорувала.

У зв`язку з обмеженням його участі у спілкуванні з донькою він неодноразово звертався до поліції, однак до відповідальності відповідачка не притягувалася. Позивач вважає себе відповідальним і люблячим батьком, який бажає брати активну участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, надавати дитині необхідну матеріальну допомогу, яку і раніше завжди надавав.

Відповідачка умисно чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі в іі вихованні.

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила з метою відновлення та налагодження стосунків між батьком і дитиною встановити ОСОБА_1 адаптаційний період для спілкування з дитиною та її виховання до закінчення дії воєнного стану на території України, під час якого встановити такий спосіб його участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної першої та третьої суботи місяця з 13:00 до 16:00 в межах території населеного пункту, в якому мешкає дитина разом із матір`ю; після закінчення адаптаційного періоду, встановити такий спосіб участі батька у вихованні дитини: кожного вівторка та четверга, після закінчення навчального процесу і відвідування позашкільних та медичних закладів до 19:00; кожної першої та третьої суботи з 11:00 до 19:00; під час літніх канікул з 15.07 до 30.07 без супроводу матері; заборонити ОСОБА_1 під час побачень з донькою залишати її під будь-яким приводом третім особам, у тому числі його матері, ОСОБА_4 .

На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , яка є дитиною-інвалідом. У зв`язку з постійними конфліктами між нею і ОСОБА_1 у травні 2021 року вона була вимушена переїхати разом з дітьми до своїх батьків в інший населений пункт, в якому молодша донька пішла до школи.

Донька є особою з інвалідністю з дитинства, і саме ОСОБА_2 як матір здійснює за дитиною постійний догляд, знає всі вади її розвитку та попередні симптоми стану її здоров`я, які вказують на виникнення небезпеки для доньки або впливу негативних наслідків на її здоров`я, водночас, батько не має досвіду догляду за дитиною-інвалідом, окрім того, у зв`язку з його агресивною поведінкою щодо неї (відповідача-позивача) змінився психологічний стан дитини і з`явилось небажання спілкуватись з батьком.

Постійні активні обстріли та наявність мінної небезпеки на всій території Харківської області призводить до неможливості спілкування дитини з батьком та її виховання за місцем його фактичного проживання, а режим роботи позивача, якого можуть у будь-який час викликати на робоче місце, може призвести до залишення дитини на інших осіб, зокрема на матір відповідача, яка з огляду на вік та стан здоров`я не зможе належним чином доглянути дитину. Також вказує на існування між батьком і дитиною стійких психоемоційних перешкод у спілкуванні, оскільки протягом тривалого часу батько самостійно не цікавився станом здоров`я дитини та не брав участі у навчально-виховному процесі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Сколівський районний суд Львівської області рішенням від 18 травня 2023 року первісний та зустрічний позови задовольнив частково. Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні їхньої спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З урахуванням висновку Органу опіки та піклування Сколівської міської ради від 03 травня 2023 року № 569/02-07, встановив наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: після закінчення навчального процесу з п`ятниці по неділю включно, за можливістю батька, за попереднім повідомленням матері дитини, за місцем проживання дитини на час винесення судом рішення у м. Сколе Стрийського району Львівської області; під час літніх канікул три тижні без супроводу матері; побачення та спілкування з донькою у будь-який будній або святковий день з урахуванням відвідування шкільного закладу, враховуючи бажання та інтереси дитини, за місцем проживання дитини на час винесення судом рішення у м. Сколе Стрийського району Львівської області; матері дитини сприяти у спілкуванні батька з дитиною. В решті позовних вимог за первісним та зустрічним позовами відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для часткового задоволення позовів та встановлення графіка спілкування з дитиною відповідно до висновку органу опіки та піклування.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Львівський апеляційний суд постановою від 02 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 травня 2023 року в частині визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив. Встановив наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкування з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом побачень батька з дочкою без присутності матері за попередньою домовленістю із нею за місцем проживання дитини тричі на тиждень: кожної п`ятниці тижня з 16.00 год. до 19.00 год.; кожної суботи та неділі тижня з 11.00 год. до 19.00 год.; спільного відпочинку батька з дочкою без присутності матері за попередньою домовленістю із нею протягом 15 (п`ятнадцяти) днів під час літніх канікул. В решті рішення суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за встановлених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідачки не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Разом з тим, при визначенні способу участі батька у вихованні дитини місцевий суд повною мірою не врахував наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки, застосувавши висновок органу опіки та піклування у суворій відповідності до рекомендацій цього органу, не вирішив конфліктної ситуації між батьками, адже встановлений судом графік побачень не містить чіткості у визначенні днів і часу побачень дитини з батьком, а ґрунтується здебільшого на домовленостях між батьками, що за встановлених обставин призведе лише до поглиблення конфлікту між сторонами. Окрім того, суд не врахував стану здоров`я дитини й можливість тривалого перебування дитини без належного (кваліфікованого) догляду за нею. Разом з тим обставин, які вказували б на те, що дитині буде шкодити спілкування з батьком і спільний відпочинок з ним без присутності матері, не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Лепетюк О. Л. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19.

На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Встановлюючи графік побачення батька з дитиною, апеляційний суд повною мірою не тільки не врахував правовий висновок суду з приводу того, що правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки, а ще й суттєво погіршив становище однієї із сторін, обмеживши в часі, адже не врахував територіальну відстань між батьком і дитиною, необхідний додатковий час на дорогу до місця проживання доньки, а також те, що позивач проходить службу в Міжрегіональному центрі гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України) та не може вільно будувати свій розклад.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін у справі народилася донька ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом, на цей час навчається у Сколівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ст. № 3, за місцем свого тимчасового перебування.

Місце проживання дитини зареєстроване разом із батьком на АДРЕСА_1 ; місце проживання матері зареєстроване на АДРЕСА_2 .

Фактичним місцем проживання ОСОБА_2 і малолітньої ОСОБА_3 є АДРЕСА_3 (довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 березня 2022 року № 1324-7000011541, № 1324-7000011606).

ОСОБА_1 проживає за місцем своєї реєстрації, де з 01 жовтня 2020 року працює водієм автотранспортних засобів відділення навчальної спеціальної техніки групи забезпечення навчального процесу Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій. За місцем роботи характеризується позитивно.

ОСОБА_2 з 15 червня 2018 року працює в ТОВ «ТД ИРБИС» (м. Харків) фахівцем з роботи з клієнтами. За місцем праці також характеризується позитивно.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до органу опіки та піклування, а також до правоохоронних органів, зокрема, щодо чинення йому ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною.

Рішенням виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області від 14 липня 2022 року № 388 «Про встановлення порядку побачення батька з дитиною» зобов`язано ОСОБА_2 повідомляти в телефонному режимі ОСОБА_1 про стан здоров`я, навчання, проживання, фізичний та розумовий розвиток дитини, термін від`їзду та зміну місця постійного проживання доньки.

03 травня 2023 року орган опіки та піклування Сколівської міської ради Львівської області надав висновок щодо вирішення цього спору, запропонувавши такий порядок побачення батька з донькою: після закінчення навчального процесу з п`ятниці до неділі включно, за можливістю батька, з попереднім повідомленням матері дитини; під час літніх канікул три тижні без супроводу матері; побачення та спілкування з донькою у будь-який будній або святковий день з урахуванням відвідування шкільного закладу, враховуючи бажання та інтереси дитини; матері дитини сприяти у спілкуванні батька з дитиною.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практику якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Johansen v. Norway», § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах щодо участі батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею узагальнений і формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Встановлюючи порядок побачень батька з донькою апеляційний суд повною мірою не погодився з висновком органу опіки та піклування. З метою забезпечення реалізації прав позивача на участь у вихованні, розвитку та спілкування з малолітньою дитиною, врахувавши стан здоров`я дитини та її психоемоційний стан, необхідність особливого догляду, наявність між батьками конфлікту, який може бути поглиблено, взявши до уваги необхідність збереження родинних відносин та емоційного зв`язку між батьком і дочкою, а також керуючись якнайкращими інтересами дитини апеляційний суд визначив той порядок участі батька у її вихованні, який достатнім чином відповідає реальним обставинам справи, які склались на момент вирішення справи. При цьому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, ставлення до батька ОСОБА_1 не позбавлений у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні малолітньої доньки, що буде відповідати насамперед якнайкращим інтересам дитини.

Постанова апеляційного суду не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах зазначених заявником у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Касаційна скарга не містить доводів щодо порушення, або неврахування апеляційним судом якнайкращих інтересів дитини.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Лепетюка Олега Леонідовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов