Постанова

Іменем України

07 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 453/1691/14

провадження № 61-17196св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Сколівська міська рада Львівської області, відділ Держземагенства України у Сколівському районі Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог, судових рішень по суті спору та вимог заяви

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Сколівська міська рада Львівської області, відділ Держземагенства України у Сколівському районі Львівської області, про визнання будівництва самочинним, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у вигляді прибудинкової території шляхом демонтажу самочинно здійсненої добудови до житлового будинку, зобов`язання відновити житловий будинок у попередній стан.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у вигляді прибудинкової території на АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно здійсненої ОСОБА_2 добудови розміром 5,6 м х 4,25 м до житлового будинку за рахунок коштів відповідача скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою у вигляді прибудинкової території на АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно здійсненої ОСОБА_2 добудови розміром 5,6 м х 4,25 м до житлового будинку за рахунок коштів відповідача ОСОБА_2 .

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 березня 2019 року у задоволенні заяви Сколівської міської ради Сколівського району Львівської області про перегляд рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року відмовлено.

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2016 року, в якій просить скасувати це рішення в частині скасування рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2015 року про відмову у задоволенні позовної вимоги про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою у вигляді прибудинкової території на АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок коштів ОСОБА_2 самочинно здійсненої ним добудови розміром 5,6 м х 4,25 м до житлового будинку, за нововиявленими обставинами та ухвалити в цій частині нове рішення, яким залишити без змін рішення Сколівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2015 року про відмову у задоволенні позовної вимоги про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою у вигляді прибудинкової території на АДРЕСА_1 шляхом знесення за рахунок коштів відповідача ОСОБА_2 самочинно здійсненої ним добудови розміром 5,6 м х 4,25 м до житлового будинку.

Заява мотивована тим, що доказами про відсутність вказаних позивачем перешкод є детальний план території житлової та громадської забудови на території Сколівської міської ради на АДРЕСА_2 (опорний план, існуючий стан), який погоджений керівником відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури у Сколівському районі ОСОБА_3 та затверджений рішенням Сколівської міської ради Львівської області від 11 лютого 2016 року № 44, та детальний план території житлово-громадської забудови на території Сколівської міської ради на АДРЕСА_2 (основне креслення), розроблений архітектором ОСОБА_4 .

Зокрема, зазначав, що на детальному плані території житлово-громадської забудови на території Сколівської міської ради на АДРЕСА_2 (основне креслення), земельна ділянка під багатоквартирними будинками АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та навколо них відображена під АДРЕСА_4 , загальна площа даної земельної ділянки складає 3 176 кв. м, з неї: площа забудови - 767 кв. м, площа мощення - 950 кв. м, площа озеленення - 1 459 кв. м. Багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 разом зі спірною добудовою до нього відображено на цій земельній ділянці під АДРЕСА_5 у відповідності до експлікації будівель і споруд, під АДРЕСА_4 зазначено існуючі господарські будівлі, які перебувають в аварійному стані, під АДРЕСА_6 - проектований розворотний майданчик, під АДРЕСА_7 - проектована автостоянка, під АДРЕСА_8 - проектований дитячий ігровий майданчик, під АДРЕСА_10 - проектовані майданчики для сушіння білизни, під АДРЕСА_9 - проектовані майданчики для господарських цілей, також зазначено проектований проїзд шириною 3 м.

Вважав, що виходячи зі змісту цієї містобудівної документації, спірна добудова до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 розміщена на достатній відстані від існуючих запроектованих елементів благоустрою, що дозволяє усім його мешканцям, у тому числі й ОСОБА_1 , безперешкодно та вільно користуватись прибудинковою територією.

Звертав увагу, що вказані докази не оцінювались судом апеляційної інстанції, оскільки про них йому стало відомо лише 14 грудня 2018 року, під час здійснення діяльності ОСББ «Чайка-Сколе», головою правління якого він є.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2016 року відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наведені заявником обставини та надані докази не можна віднести до нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини першої статті 423 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення частин першої, другої статті 423 ЦПК України та відмовив у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2016 року.

Зазначає, що доказами відсутності перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою у вигляді прибудинкової території на АДРЕСА_1 є детальний план території житлової та громадської забудови на території Сколівської міської ради на АДРЕСА_2 , погоджений керівником відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури у Сколівському районі Кончевичем О. А., затверджений рішенням Сколівської міської ради Львівської області від 11 лютого 2016 року № 44 та детальний план території житлово-громадської забудови на території Сколівської міської ради на АДРЕСА_2 (основне креслення), розроблений архітектором ОСОБА_4 .

Вказує, що виходячи зі змісту наданої містобудівної документації, спірна добудова до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 розміщена на достатній відстані від існуючих запроектованих елементів благоустрою, що дозволяє усім його мешканцям, у тому числі ОСОБА_1 , безперешкодно та вільно користуватись прибудинковою територією.

Вважає, що наведені обставини є нововиявленими у розумінні положень статті 423 ЦПК України, тому рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2016 року має бути переглянуте судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими, не спростовують правильність оскаржуваного судового рішення, яке просить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

17 лютого 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

У частині першій статті 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України).

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи.

При цьому, процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи, зокрема, якщо на ці обставини посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v.UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, §27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2016 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що наведені заявником підстави та обставини, не є нововиявленими відповідно до пункту 1 частини першої статті 423 ЦПК України, оскільки вони не є істотними для справи обставинами, окрім того, у своїй заяві відповідач посилається на нові докази, які не оцінювались судом апеляційної інстанції, однак, стосуються обставин, що були встановлені судом при вирішенні спору по суті.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк