Постанова

Іменем України

09 липня 2021 року

м. Київ

справа № 453/440/17

провадження № 61-7449св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про реальний розподіл земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, що земельна ділянка, площею 0,0700 га, кадастровий номер 4624555700:01:001:0004, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована

у смт Славське Сколівського району Львівської області належить їм

та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності у відповідних ідеальних частинах.

ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вважали, що спільне володіння, користування

та розпорядження зазначеною земельною ділянкою є неможливим через неприязні відносини їх із відповідачем, а тому є необхідність проведення

її реального розподілу і, таким чином, усунення порушень їх прав

як її співвласників.

Позивачі зазначали, що відповідач у добровільному порядку відмовилася провести реальний розподіл спірної земельної ділянки, згоду на такий розподіл не надала.

З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1

та ОСОБА_2 просили суд провести реальний розподіл земельної ділянки, площею 0,0700 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої у смт Славське Сколівського району Львівської області, кадастровий номер 4624555700:01:001:0004, між ними та відповідачем, як її трьома співвласниками відповідно

до визначених ідеальних часток співвласників - по 1/3 частині у кожного.

У порядку поділу спірної земельної ділянки передати:

ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 233,33 кв. м, з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від точки А:

9,81 м. п; 27,15 м. п; 7,11 м. п та 28,35 м. п;

ОСОБА_2 передати у власність земельну ділянку, площею 233,33 кв. м,

з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від

точки Б: 26,48 м. п; 4,70 м. п; 3,13 м. п; 27,15 м. п та 26,48 м. п;

ОСОБА_3 передати у власність земельну ділянку, площею

233,33 кв. м, з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від точки Б: 9,81 м. п , 26,15 м. п; 8,24 м. п та 26,48 м. п.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року у складі судді Микитина В. Я. позовні вимоги ОСОБА_1

та ОСОБА_2 задоволено.

Вирішено провести у натурі розподіл земельної ділянки, площею 0,0700 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої

у смт Славське Сколівського району Львівської області, кадастровий номер 4624555700:01:001:0004, між її трьома співвласниками - ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропорційно їхніх часток у вказаній земельній ділянці - по 1/3 частині у кожного.

Надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 233,33 кв. м,

з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від точки А: 9,81 м. п; 27,15 м. п; 7,11 м. п та 28,35 м. п.

Надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 233,33 кв. м,

з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від точки Б: 26,48 м. п; 4,70 м. п; 3,13 м. п; 27,15 м. п та 26,48 м. п.

Надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, площею 233,33 кв. м, з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від точки Б: 9,81 м. п, 26,15 м. п; 8,24 м. п та 26,48 м. п.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ураховуючи наявність між сторонами неприязних відносин та спору з приводу володіння, користування і розпорядження належною їм на праві спільної часткової власності земельною ділянкою, суд першої інстанції, вважав за необхідне провести розподіл такої земельної ділянки у цілому, у межах заявлених позовних вимог, усунувши, таким чином порушення прав позивачів

як співвласників земельної ділянки.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що встановлена технічна можливість реального розподілу спірної земельної ділянки, яка визначалась експертом на основі результатів проведеного на місці обстеження (огляду), без відхилення від ідеальних часток у такій земельній ділянці їх співвласників. При такому поділі землі у натурі враховано

її розташування по відношенню до суміжних земельних ділянок та дороги,

а також можливість влаштувати прохід або проїзд на запропоновані поділом земельні ділянки з доступом до них зі сторони дороги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року змінено у частині визначення розмірів земельної ділянки ОСОБА_2 , виділено ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 233,33 кв. м,

з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від

точки Б: 26, 48 м. п; 4,70 м .п; 3,13 м. п; 27, 5 м. п та 9,81 м. п.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції відповідно до вимог статті 143 ЦПК України призначив судову земельно-технічну експертизу для визначення в натурі частки земельної ділянки, що відповідає її розміру та на підставі висновку

за результатами судової земельно-технічної експертизи від 29 січня

2018 року № 3193, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, провів реальний розподіл спірної земельної ділянки, виділивши кожному співвласнику рівну з іншими частку земельної ділянки відповідно до експертного варіанту, який забезпечує безперешкодний доступ до своїх ділянок кожного

із співвласників.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважав, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині визначення розміру земельної ділянки ОСОБА_2 з огляду на те, що суд першої інстанції відійшов від зазначених розмірів, що пропонувалися експертом та зазначив у рішенні від 03 квітня 2018 року наступне: надати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 233,33 кв. м, з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від точки Б: 26,48 м. п; 4,70 м. п; 3,13 м. п; 27, 15 м. п

та 26,48 м. п у той час як експертом зазначено 9,81 м. п, а не 26, 48 м. п.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду у частині зміни рішення суду першої інстанції щодо виділення йому земельної ділянки

і залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції у відповідності

з висновком експертизи визначив однакову площу усіх трьох земельних ділянок. Лише при визначенні конфігурації, на думку ОСОБА_2 , суд першої інстанції невірно зазначив лише одну точку прив`язки виділеної йому земельної ділянки, тому при вірному визначені виділеної йому площі земельної ділянки це слід трактувати виключно як допущену описку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 453/440/17

із Сколівського районного суду Львівської області.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності - по 1/3 частині кожному, належить земельна ділянка, площею 0,0700 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована у смт Славське Сколівського району Львівської області, кадастровий номер 4624555700:01:001:0004, що підтверджується належним чином засвідченою копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 733554, виданого 05 вересня 2005 року Славською селищною радою Сколівського району Львівської області

та зареєстрованого у встановленому порядку № 010546000732 (а. с. 8).

Зазначена земельна ділянка набута ОСОБА_1 , ОСОБА_2

та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 04 серпня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Соколівського районного нотаріального округу Львівської області

Батлюк Ю. П., реєстровий номер № 1038 (а. с. 9).

Відповідно до пункту 1 зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 купили у рівних частках земельну ділянку, площею 0,0700 га, що становить 48/100 частин земельної ділянки, яка у цілому складається із 0,1459 га

та 20/100 ідеальних частин від земельної ділянки, що складається

із 0,3500 га наданої для ведення особистого селянського господарства без зміни її цільового призначення, яка знаходиться у смт Славське Сколівського району Львівської області.

Згідно висновку експертизи, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, від 29 січня 2018 року № 3193 поділ спірної земельної ділянки є технічно можливим.

На розгляд суду було запропоновано єдиний можливий варіант такого розподілу, згідно якого ОСОБА_1 пропонувалося надати у власність земельну ділянку, площею 233,33 кв. м, з такими розмірами по периметру

за рухом годинникової стрілки від точки А (червоний колір табл. № 1 додатку № 2 до висновку експерта): 9,81 м. п ; 27,15 м. п; 7,11 м. п

та 28,35 м. п; ОСОБА_2 пропонувалося надати у власність земельну ділянку площею 233,33 кв. м з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від точки Б (синій колір табл. № 1 додатку № 2

до висновку експерта): 26,48 м. п; 4,70 м. п; 3,13 м. п ; 27,15 м. п та 26,48 м. п; ОСОБА_3 пропонується надати у власність земельну ділянку,

площею 233,33 кв. м, з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від точки Б (жовтий колір табл. № 1 додатку № 2

до висновку експерта): 9,81 м. п , 26,15 м. п; 8,24 м. п та 26,48 м. п

(а. с. 87-91).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України

(у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох

чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності

є спільною частковою власністю.

Частинами першою та третьою статті 358 ЦК України передбачено,

що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками

за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння

та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно із частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що

є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Частиною першою статті 86 та пунктом «б» частини першої статті 87 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши наявність між сторонами неприязних відносин та спору щодо володіння, користування і розпорядження належної їм на праві спільної часткової власності земельною ділянкою та ураховуючи висновок експертизи, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, від 29 січня 2018 року

№ 3193, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для проведення реального розподілу спірної земельної ділянки, виділивши кожному співвласнику рівну з іншими частку земельної ділянки

та безперешкодний доступ до своїх ділянок кожного із співвласників.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині визначення розміру земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки суд першої інстанції відійшов від зазначених розмірів, що пропонувалися експертом та були зазначені у висновку

від 29 січня 2018 року, а саме: судом першої інстанції було вирішено надати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 233,33 кв. м, з такими розмірами по периметру за рухом годинникової стрілки від точки Б:

26,48 м. п; 4,70 м. п; 3,13 м. п; 27, 15 м. п та 26,48 м. п, у той час як експертом зазначено 9,81 м. п , а не 26, 48 м. п.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального

і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

При вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон,

що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у частині визначення розмірів земельної ділянки ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович