Постанова
Іменем України
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 454/529/19
провадження № 61-6650св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - перший заступник керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великомостівської міської ради Сокальського району,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року в складі колегії суддів Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У лютому 2019 року перший заступник керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великомостівської міської ради Сокальського району звернувся до суду з заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 березня 2019 року заяву задоволено:
визнано відумерлою спадщину, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 та складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5185 га, що знаходиться на території Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області;
передано вказану ділянку територіальній громаді Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області.
Зазначене рішення суду в апеляційному порядку 05 серпня 2021 року оскаржила ОСОБА_1 , яка не брала участі в справі, але вважає, що судовим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки. Зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено без встановлення дійсних обставин справи, оскільки на час смерті ОСОБА_2 з нею проживали її чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 , що свідчить про прийняття ними спадщини та відсутність підстав для визнання її відумерлою. При цьому вказувала, що вона є спадкоємицею (донькою) ОСОБА_3 , проте позбавлена можливості оформити спадкові права на спірну земельну ділянку в зв`язку з відсутністю у батька правовстановлюючих документів на неї.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року апеляційне провадження закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою заявник як особа, яка не брала участі в справі, не надала жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у скарзі, а саме, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв ОСОБА_3 , спадкоємцем якого, в свою чергу, є ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначила, що самі по собі доводи апеляційної скарги без їх підтвердження відповідними доказами не дають підстав вважати, що оскаржуваним рішенням вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника.
Аргументи учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження й просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при відкритті апеляційного провадження у апеляційного суду не було зауважень щодо права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому подальше закриття апеляційного провадження вважає незаконним. Указує, що до матеріалів справи нею було додано всі необхідні документи, які підтверджують факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 її чоловіком та сином, а також документи щодо прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 . Посилалася також на те, що не була повідомлена про судове засідання, в якому вирішувалося питання про закриття апеляційного провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 березня 2019 року відмовлено; касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 17 серпня 2022 року зазначено, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (зокрема, порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 2-12341/10 (провадження № 61-6686св21) вказано, що «законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. З огляду на наведені норми закону право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їхні права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду».
Тобто, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, особа, яка не брала участі в справі, має надати суду докази того, що оскарженим судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки вона є спадкоємцем ОСОБА_3 , який, у свою чергу, був спадкоємцем ОСОБА_2 , не надала апеляційному суду будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин.
З огляду на викладене апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги про те, що при відкритті апеляційного провадження у апеляційного суду не було зауважень щодо права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів не приймає, оскільки в силу положень статті 362 ЦПК України встановлення апеляційним судом, чи вирішувалось питання про права та обов`язки особи в оскарженому рішенні суду першої інстанції, можливе лише після відкриття апеляційного провадження в справі.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо її неповідомлення про судове засідання, в якому вирішувалося питання про закриття апеляційного провадження, колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, розпискою її представника - адвоката Огорілка Ю. В. (а. с. 92).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін як ухвалене з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук